- •1. Предмет інженерної психології
- •2. Історія розвитку інженерної психології
- •3. Завдання інженерної психології
- •4. Системний підхід до інженерної психології
- •5. Методологічні принципи в інженерній психології
- •6) Методи інженерної психології
- •7) Зв’язок інженерної психології з другими науками
- •10) Фізіологічні методи
- •Загальна характеристика методів
- •9) Психологічні методи
- •11. Математичні методи
- •12. Імітаційні методи
- •13. Особливості і класифікація системи «людина-машина».
- •14. Показники якості системи «людина-машина».
- •15. Оператор в системі «людина машина».
- •16. Психофізіологічна характеристика процесу прийому інформації
- •17. Інформаційні характеристики зорового аналізатору Характеристики зорового аналізатору
- •Пороги зорових відчуттів.
- •18. Характеристики слухового аналізатора
- •21. Процеси пам’яті.
- •22. Характеристика оперативної пам’яті.
- •23. Оперативне мислення.
- •24. Моделювання розумових процесів.
- •25. Інженерно- психологічні аспекти взаємодії людини і еом.
- •26. Психологічні аспекти прийняття рішень
- •Структура процесу прийняття рішень
- •27. Прийняття рішення на перцептивно-пізнавальному рівні
- •28. Особливості прийняття рішення на мовно-мисленнєвому рівні
- •30. Зв’язок сприйняття і руху
- •31. Антропометричні рухи
- •32. Психологічний аналіз діяльності.
- •33. Мотиви і цілі діяльності
- •35. Види та структура діяльності
- •36. Фізіологічні основи діяльності
- •37. Приймання інформації
- •Характеристики порогів чутливості різних аналізаторів
- •38. Зберігання та переробка інформації
- •39. Класифікація засобів відображення Інформації
- •40. Кодування інформації
- •45. Організація робочого місця оператора.
- •46.Функціональні стани оператора
- •47.Групова діяльність операторів
- •48.Фактори виробничого середовища
- •49. Організація пункту управління (робочого місця оператора).
- •50. Особливості проектування систем «людина —машина»
- •6.2. Стадії та процедури Стадії процесу комплексного проектування слм
17. Інформаційні характеристики зорового аналізатору Характеристики зорового аналізатору
Існують такі характеристики зорового аналізатора: енергетичні, інформаційні, просторові, часові.
Енергетичні характеристики визначаються інтенсивністю світлових сигналів, сприймаючих оком. До них належать:
Яскравість. Джерело світу буде тим краще видно, чим більшу силу світла випромінює кожний елемент поверхні в напрямку до ока. Величина яскравості вимірюється числом, що є кандела на 1кв. м. (кд/м2). Яскравість в 1 кд/м2 має рівно освітлена плоска поверхня, випромінююча в перпендикулярному до неї напрямку світло силою 1кд на кожний метр. Яскравість є основною характеристикою світла. Діапазон ока сприймає яскравість від 10-6 до 106 ніт (кандели/м2). В загальному випадку яскравість визначається яскравістю випромінювання разом з яскравістю відображення об’єкту.
Воб=Ввипр+Ввідобр
В свою чергу Ввідобр =Е/, де - коефіцієнт кольору (від 0 до 1). Е-освітлення поверхні вимірювання в люксах. Таким чином, виходить, що Воб=Ввипр + Е/. Адаптуюча яскравість – яскравість на яку налаштований в даний момент зоровий аналізатор.
Контрастність –перепад яскравості між об’єктом і фоном. Її існує 2 види: пряма - чорний об’єкт, білий фон; зворотна - білий об’єкт, чорний фон. Оптимальна величина контрасту 0,6/0,95.
Кпряма = (Вфону-Воб’єкту)/Вфону Кзворотня = (Воб’єкту-Вфону)/Воб’кту
Сліпуча яскравість виникає в тих випадках, коли перепад яскравості двох подразників викликає стан осліплення. Перепади яскравості повинні лежати в межах 0,1-0,3
Відносна видність – діапазон сприймання хвилі (360-780нм). 550-колір найкращого сприймання, це проміжний між жовтим і зеленим. 380 – це фіолетовий, нижче – ультрафіолет. 780 – це червоний, вище - інфрачервоний. Коефіцієнт відносної видності вимірюється за допомогою відчуття, що виникає при дії подразника довжиною хвилі (Х) поділені на відчуття... Квв=Sd/S550
Для виникнення відчуття треба або збільшити яскравість, або збільшити площину подразника дій настільки, наскільки другий подразник відрізняється від першого.
До інформаційних характеристик зорового аналізатора належать: Пропускна здібність – це та кількість інформації, яку аналізатор спроможний прийняти за одиницю часу. Зоровий аналізатор можна уявити в вигляді каналу зв’язку, що складається з декількох частин передачі інформації. Пропускна здібність каналу в цілому буде визначатися пропускною здібністю тієї частини, для якого вона мінімальна. Найбільшу пропускну здібність (5,6*109дв.од/с) має місце на рівні фоторецепторів сітчатки. По мірі руху по зоровому аналізатору пропускна здібність зменшується.
До просторових характеристик належать наступні:
Гострота зору – характеризується властивістю ока розрізнювати дрібні деталі об’єкта. Вона визначається величиною, що характеризує мінімальний розмір об’єкта при якому він сприймається оком.
Hрозмір = tg(/2)*2S.
Одиниця гостроти зору – об’єкт, що сприймається на кутовій відстані 1 хвилина (1’). Для простих геометр фігур розмір кута коливається 10-15’; для складних (що мають внутрішні та зовнішні деталі) 35-45’.
Поле зору – Тут виділяють на початку центральне поле (4) - сприймається вся детальна інформація; а далі зона ясного бачення (30-35) – де адекватно сприймається колір, найменші деталі вже не сприймаються; периферійне поле (70-90) – об’єкт тільки виявляється, але не розпізнається. Таким чином для детального розпізнавання об’єкту. Необхідно перевести його в центральне поле. Так ми і робимо коли раптом побачивши щось цікаве повертаємо голову, а разом з цим і очі для того щоб концентрувати зір на цікавлячому нас об’єкті.
Обсяг сприймання – це кількість об’єктів, яку охоплює людина за одну фіксацію ока (при симультанному сприйманні). Оперативне поле зору це 10, його можна розширити за допомогою тренування до 20. Обсяг сприймання визначається обсягом короткочасної пам’яті (7+-2). Як що в полі зору знаходиться менше об’єктів ніж здатна сприйняти людина, то обсяг сприймання залежить дорівнює кількості об’єктів в полі зору. А якщо об’єктів більше ніж звичайний обсяг сприймання людини, тоді він буде дорівнювати 7+-2.
Часовими характеристиками є такі:
Латентний період – це період, що потрібний людині для виникнення відчуття дії подразника. Це час між початком дії подразника і виникненням відповідної реакції. Величина латентного періоду як правило змінюється в залежності від модальності та інтенсивності подразника, від рівня складності та автоматизації реакції, від функціональної готовності нервової системи.
Латентний період: зору 0,15-0,18 сек; слуху 0,11-0,17 сек; тактильні відчуття 0,09-0,18 сек. Дія подразника проходить такі етапи: латентний період; зростання адекватності; адекватна відображення дії подразника; період інерції відчуття, подразник поступово згасає .
Тривалість інерції відчуття. Час інерції відчуття залежить від наступних характеристик сигналу: яскравості і кутових розмірів самого сигналу; від того яким є наступний сигнал, тобто наскільки той попередній сигнал може загасити дію попереднього. В цей час виникають так звані послідовні образи, різні за кутовими розмірами і кольорами. Якщо сигнали подаються дискретно, період між І та ІІ подачею інформації повинен становити 0,2-0,6 сек..
Критична частота мерехтіння (КЧМ) – це частота при якій відбувається злиття поточних образів подразників в єдиний образ об’єкту, тобто окремі проблиски сигналу сприймаються злитно. КЧМ залежить від: яскравості; спектрального складу сигналів; розмірів та конфігурації знаків. В нормальних умовах вона становить 15-25Гц, і при втомі вона знижується.
Час адаптації. Адаптація буває двох видів. Перше це нічна адаптація в результаті якої відбувається перехід від світла до темряви; по-друге, це світлова адаптація коли відбувається перехід від темряви до світла. Родопсин, пігмент сітчатки ока швидше відновлюється при переході від темряви до світла.
Час інформаційного пошуку. Для пошуку предметів в полі зору наші очі безперервно рухаються, вибираючи необхідні об’єкти. Розрізняють два види рухів очей Це макрорухи - ті що ми безпосередньо спостерігаємо і контролюємо; та мікро рухи, що фіксуються за допомогою експериментального обладнання.
