11. Математичні методи

Математичні методи використовують для статистичної обробки результатів, пошуку закономірностей, побудови мо­делей діяльності оператора.

На різних стадіях проектування та експлуатації СЛМ можуть бути застосовані різні методи. Так, наприклад, на початкових етапах проектування діяльності оператора кра­ще вдаватися до математичних методів моделювання, кот­рі дають змогу попередньо оцінити СЛМ, діяльність са­мого оператора та висунути вимоги до її технічного за­безпечення. Далі доцільно використовувати імітаційне або фізичне моделювання для отримання повніших вихідних параметрів функціонування СЛМ. На завершальних ета­пах проектування виникає необхідність отримання даних про діяльність оператора, його стан і фактори, котрі впли­вають на ефективність функціонування СЛМ. Тут уже переважають психологічні та фізіологічні методики. На ста­діях випробування а експлуатації дослідження здійсню­ються комплексно, що потребує правильного поєднання різних методів.

12. Імітаційні методи

Імітаційне моделювання здійснюється за допомогою еле­ктронно-обчислювальної техніки, яка значною мірою вра­ховує вплив випадкових факторів, зумовлених умовами ді­яльності, особливостями процесу управління та самою людиною.

На різних стадіях проектування та експлуатації СЛМ можуть бути застосовані різні методи. Так, наприклад, на початкових етапах проектування діяльності оператора кра­ще вдаватися до математичних методів моделювання, кот­рі дають змогу попередньо оцінити СЛМ, діяльність са­мого оператора та висунути вимоги до її технічного за­безпечення. Далі доцільно використовувати імітаційне або фізичне моделювання для отримання повніших вихідних параметрів функціонування СЛМ. На завершальних ета­пах проектування виникає необхідність отримання даних про діяльність оператора, його стан і фактори, котрі впли­вають на ефективність функціонування СЛМ. Тут уже переважають психологічні та фізіологічні методики. На ста­діях випробування а експлуатації дослідження здійсню­ються комплексно, що потребує правильного поєднання різних методів.

13. Особливості і класифікація системи «людина-машина».

Тенденція розвитку автоматизо­ваного та автоматичного ви­робництва свідчить, що від початку виникнення інженерної психології до сьогодення частка неавтоматизованого вироб­ництва зменшилася з 76 % до 8 %, а автоматизованого і автоматичного — зросла відповідно з12%до60%із12% до 32 %. Це означає і дедалі більшу витребуваність опера­торської діяльності.

У загальній теорії систем (системології) систему розумі­ють як комплекс взаємопов'язаних та взаємодіючих між со­бою елементів, поєднаних спільною метою і спільною ін­формаційною мережею.

Інженерна психологія розглядає системи, в яких задіяні як людина, так і технічні пристрої. Все, що знаходиться в СЛМ між людиною і керованим об'єктом, умовно зветься машиною, тобто машина — знаряддя праці людини-опера-тора, а він сам — суб'єкт праці.

Залежно від сфери застосування, СЛМ мають відповідну структуру, визначаються ступенем участі й кількістю опера­торів. З цими ознаками пов'язані й функції оператора в СЛМ, що зумовлює необхідність класифікації діяльності оператора і самих систем «людина — машина». Основою та­кої класифікації можуть бути групи ознак:

- цільове призначення системи;

- характеристики людини або певної групи людей;

- тип і структура машини;

- тип взаємодії у самій системі.

За призначенням системи поділяються на такі класи:

- керуючі, основне завдання яких — керування машиною або комплексом;

- обслуговувальні, в котрих людина наглядає за діяльністю машини, проводячи її ремонт і налаштування тощо;

- навчальні, до яких належать технічні засоби навчання, тренажери, імітатори і т. ін.;

- інформаційні, що забезпечують пошук і накопичення не обхідної інформації (системи зв'язку, телевізійні, радіо­локаційні, документальні системи тощо);

- дослідницькі, які використовуються у вивченні різних явищ, пошуку нової інформації та закономірностей (при­лади та пристрої, макети і моделі самої системи).

За характером «людського компонента» СЛМ поділяють­ся на:

- моносистеми: один оператор і один технічний пристрій;

- полісистеми, в котрих значна кількість людей взаємодіє з багатьма технічними пристроями; різновидом таких сис­тем є соціотехнічні системи. Крім цього, полісистеми по­діляються на паритетні та багаторівневі, ієрархічні. Вперших — паритетних — інформація подається і за фор­мою, і за змістом однаково для всіх. Наприклад, табло групового використання або системи забезпечення жит­тєдіяльності людини на човні чи космічному кораблі. У других — багаторівневих — на обмін інформацією впли­ває ієрархічна структура взаємодії людей з технікою. Для прикладу, це — система управління повітряним рухом літаків: найвищий рівень — диспетчер аеропорту, далі — командир літака, потім — члени екіпажу.

За типом і структурою машинного компонента СЛМ по­діляються на:

- інструментальні, в яких оператор використовує найпростіші інструменти, прилади;

- прості автоматизовані, в котрих технічні засоби перетво­рюють енергію людини;

- складні автоматизовані, де функціонують різні за призначенням, складністю і підпорядкованістю технічні компо­ненти. Керування такими системами здійснюється не тільки за схемою «людина — машина», а й у ланцюгу «лю­дина — людина — машина».

За характером взаємодії СЛМ поділяються на три ос­новні типи (за специфікою участі оператора у процесі керу­вання).

У системах першого типу процес керування відбувається безперервно, оператор спостерігає за цими процесами і втручається тільки тоді, коли треба ліквідувати відхилення. Такі системи мають високий ступінь автоматизації вироб­ничих процесів, тому їх застосовують у хімічній, металур­гійній промисловості тощо.

У системах другого типу процес керування також безпе­рервний, але оператор періодично, дискретно сам вирішує низку певних завдань, між якими є так звана оперативна пауза. Це — системи автоматизованого зв'язку, радіолока­ційні системи.

Для систем третього типу характерна чітка дискретність вирішення оператором певних завдань. Це — системи уп­равління польотами, транспортні системи, системи з від­строченим зворотним зв'язком.

Окремо виділяють системи безперервної взаємодії, до яких належать системи типу «водій — автомобіль».

Наведена класифікація не є єдиною.