35. Види та структура діяльності

Структура операторської діяльності

Діяльність людини, здійснювана за допомогою сигналів про об'єкти, одержала назву "діяльність з інформаційною моделлю реального об'єкта".

Інформаційна модель — це організоване за визначеними правилами безліч сигналів про стан керованого об'єкта, робітничого середовища і способів впливу на них, необхідне для виконання операторських задач.

Інформаційна модель є тим засобом, що заміщає в представленнях людини-оператора реальні процеси в керованому об'єкті. Матеріальною основою інформаційної моделі є індикатори, сигналізатори, табло, дисплеї й інші засоби відображення інформації (ЗВІ). З інформаційною моделлю тісно зв'язана вся керуюча діяльність людини-оператора: із зоровою опорою на індикатори здійснюється декодування сигналів, виявлення їхнього інформаційного змісту, аналіз і синтез сигналів, контроль результатів реалізації прийнятих рішень (Котик М. А.)

Робота людини-оператора з інформаційною моделлю характеризується наступними основними особливостями:

1) співвіднесення зведень, отриманих із ЗВІ, з реальними параметрами, що відображають ці засоби, і інтеграція цих зведень у єдиний образ, що відбиває стан і характер функціонування керованого об'єкта;

2) декодування отриманої приладової інформації в процесі співвіднесення показань приладу з реальним параметром стану об'єкта;

3) реконструкція латентної (схованої) інформації про керований об'єкт, що не одержала відображення в цій моделі, виробляється на основі знань і суджень про характер динамічного взаємозв'язку між його параметрами;

4) передбачення змін стану керованого об'єкта і відповідних змін в інформаційній моделі на основі знання характеру динамічного взаємозв'язку між параметрами об'єкта і по поточним даним моделі;

5) екстраполювання можливих змін параметрів керованого об'єкта в умовах виникнення перешкод при відображенні інформації на основі аналізу характеру взаємозв'язку і взаємозалежності між окремими параметрами і повідомленнями.

На основі оцінки інформації, сприйнятої з інформаційної моделі, знань, досвіду і здатності передбачати хід подій у людини-оператора виникає комплекс взаємозалежних зведень, формується цілісне представлення про зміст і процеси виконуваної діяльності, стані керованого об'єкта і робітничого середовища, чи концептуальна модель.

Концептуальна модель - цілісне представлення людини-оператора про зміст і процеси виконуваної діяльності, стані керованого об'єкта і робітничого середовища.

Якщо інформаційна модель виступає як об'єктивне і нейтральне відображення поточного стану системи, то концептуальна модель виявляється суб'єктивним відображенням цього стану в індивідуальній свідомості людини-оператора. У концептуальну модель входять образи існуючої ситуації, представлення про неї з минулого досвіду, образи прогнозованої ситуації, а також програми перетворення дійсної ситуації в прогнозовану.

Концептуальна модель дає людині-оператору можливість передбачати розвиток обстановки, заздалегідь вибрати потрібну програму дій, розподілити в часі свої психофізіологічні ресурси, тобто працювати осмислено, раціонально й ефективно. Завдяки сформованій концептуальній моделі людина-оператор здатна критично відноситися до зведень, одержуваним від інформаційної моделі, і, зокрема, виявляти помилкові показання приладів у випадку їхньої несправності. Свідомість концептуальної моделі дозволяє використовувати її як засіб контролю за вірогідністю зведень, одержуваних від інформаційної моделі.

Виділяють окремі види операторської праці, для яких характерні свої особливості .

Оператор-технолог безпосередньо включений в технологічний процес. Працює переважно в режимі негайного обслуговування, тобто відстежує, контролює і регулює технологічний процес з метою підтримання його в заданих межах. Переважаючими є керівні дії, виконання яких регламентується

інструкціями. Останні містять повний набір ситуацій і рішень. До цього типу відносяться оператори технологічних ліній, оператори по прийняттю і переробці інформації.

Оператор-спостерігач (контролер, диспетчер). В його діяльності важливе значення мають інформаційні та концептуальні моделі, а також процеси прийняття рішень. Керівні дії дещо простіші. Може працювати в режимі відкладеного обслуговування. Сюди належать оператори радіолокаційних

станцій, диспетчери на різних видах транспорту.

Оператор-дослідник значно більшою мірою використовує понятійний апарат мислення і досвід, закладені в концептуальну модель. Органи керування мають менше значення, а інформаційні моделі, навпаки, велике. Сюди належать користувачі обчислювальних систем, дешифрувальники різних об’єктів.

Оператор-маніпулятор, в діяльності якого велике значення має сенсомоторна координація і моторні (рухові) навички. Механізми моторної діяльності основні, хоча використовується і апарат понятійного та образного мислення. Функціями оператора-маніпулятора є керування роботами, машинами, транспортними засобами і т. ін.;

Оператор-керівник. Головну роль у діяльності відіграють інтелектуальні процеси. Належать організатори, керівники різних рівнів, особи, які приймають відповідальні рішення в людино-машинних комплексах і володіють знаннями, досвідом, інтуїцією.

Залежно від переважання того чи іншого психічного процесу в роботі

оператора можна виділити такі види діяльності:

1. сенсорно-перцептивну;

2.моторну;

3.інтелектуальну.

У сенсорно-перцептивній діяльності центр ваги припадає на отримання

інформації і її первинну оцінку. Основне завдання вирішується в сфері сприймання, а виконавські дії прості.

Для моторної діяльності характерна висока питома вага виконавських дій,у той час як сприймання інформації і прийняття рішення підпорядковані цій основній задачі.

Діяльність інтелектуального типу характеризується тим, що на перший план виступають функції прийняття рішень, логічної переробки інформації, обчислення.

Ефективність роботи оператора залежить від режиму, в якому вона протікає. Розрізняють мінімальний, оптимальний і екстремальний режими роботи:

Мінімальний режим роботи оператора має місце при керуванні нормально працюючою високоавтоматизованою системою. Недовантаженість інформацією, комфортні умови, монотонність призводять до втрати пильності, гіпнотичних станів оператора, що може бути причиною несвоєчасних дій на аварійні сигнали, виникнення аварій, катастроф.

Оптимальний режим роботи характеризується комфортними умовами і нормальною роботою автоматичних пристроїв. Людина слідкує за станом системи, коригує ті параметри, які виходять за межі норми. Основне значення мають набуті навички, звичний темп. Робота виконується без значних нервово-психічних затрат.

Екстремальний режим роботи відзначається різко підвищеними вимогами до інтелектуальної та емоційно-вольової сфери людини. Робота в складних, відповідальних і несподіваних ситуаціях вимагає вміння швидко аналізувати обстановку і за короткий час прийняти та реалізувати

рішення. Оператору часто потрібна мужність, заснована на почуттях обов’язку і відповідальності за свої дії. У цьому режимі має місце дискомфорт, а нервові перенавантаження можуть призвести до перевтоми, нервового виснаження і зриву діяльності.