6.2. Стадії та процедури Стадії процесу комплексного проектування слм

Процес проектування це один із етапів «життєвого циклу» об'єкта: від виникнення потреби, що має бути задоволена, до утилізації самого об’єкта.

Застосування комп'ютерної техніки суттєво змінює саму технологію проектування як позитивно, так і негативно. Дослідження в ній галузі дали змогу окреслити структуру проектування об'єкті» у САПР, яка складається з відповідних підсистем:

1. Цілепокладання. На цьому етапі формується концеп­ція мети з урахуванням імовірності її досягнення. Розробка прогнозів має базуватися на вивченні взаємо­пов'язаних тенденцій розвитку суспільства у різних сферах діяльності людини. Слід зауважиш, що значна кількість подій, а також багато реальних взаємозв'язків не оціню­ються кількісно, їх можна відобразити тільки якісними ха­рактеристиками. Ось чому людині або певній групі людей має належати провідна роль у визначенні основних шляхів соціальною, культурного й економічного розвитку суспіль­ства, що відповідають соціально –економічним , екологіч­ним, політичним, юридичним, науково-технічним га ін­шим критеріям оцінки наслідків діяльності людей.

2. Пошукове конструювання. Згідно з переліком вимог до системи, відображених у технічному завданні, проводиться її подальша розробка. Ситуації, які опрацьовує проектуваль­ник, можна поділити на такі типи:

- функціонально невизначені;

- конструктивно невизначені;

- технологічно невизначені;

- зовнішньої і внутрішньої адаптації.

Особливістю задач, вирішуваних на цьому етапі, є те, що для них визначена зона пошуку можливих рішень і сформовані вимоги, які обмежують свободу пошуку, тоб­то простір можливих рішень стає щораз меншим, а мова опису компонентів задачі — суворішою, і іншою боку, тривають формування мети і визначення її критеріїв оцінки, Гіпотетична, «розмита» модель майбутньої системи наповнюється конкретним змістом, що сприяє розробці структури об'єкта проектування з урахуванням його зов­нішньої і внутрішньої адаптації. На цьому етапі визна­чається так званий конструктивно-технологічний набір, який забезпечує можливість створення об'єкта, а оптимізація його складу і взаємозв'язків вирішується вже на на­ступному етані.

3. Структурно-параметрична оптимізація. Цей етап по­в'язаний з подальшою розробкою проектного рішення з урахуванням можливостей застосування сучасних матеріалів і технологій, техніко-естетичних показників, інженерно-психологічної оцінки. На цьому етапі основний клас задач спрямований на оптимізацію основних параметрів техніч­ного рішення, їх уніфікацію та стандартизацію, вибір мате­ріалів з урахуванням їхньої сумісності і можливості викори­стання сучасних технологій. Для пошуку оптимального варіанта­ рішення проектувальник апробує різні сполучення властивостей та характеристик об'єкта і оцінює різні варі­анті и конструктивно-технічних рішень.

4. Комплексні випробування об'єкта його інформаційни­ми моделями. На цьому етапі проводяться контрольно-оцінкові дії розроблених проектних рішень методами лаборатор­них випробувань.

5.Робоче проектування. Випуск документації. Цей етап передбачає уточнення технічного, конструктивного і технологіч­ного рішення з урахуванням можливостей виробників окремих частин об'єкта

6. Утилізація. Методи і засоби утилізації мають бути пе­редбачені ще при розробці технічного завдання з проекту­вання об'єктів, особливо складних соціотехнічних комп­лексів. На сьогодні це — дуже складна проблема, яка пов'я­зана не тільки з утилізацією відходів виробництва і експлуа­тацією об'єктів (радіаційних, хімічних та інших факторів виробничого середовища), а й з вирішенням питань у соціально-економічній сфері — працевлаштуванням обслуго­вуючого персоналу, його перенавчанням.