49. Багатоманітність видів безробіття, його вимірювання. Аналіз видів безробіття в сучасній економіці України.

Безробіття – один із факторів порушення загальної економічної рівноваги (фактори порушення рівноваги: безробіття, інфляція, економічна циклічність), порушення рівноваги на ринку праці, коли пропозиція праці більша ніж попит на працю.

Види безробіття:

1) фрикційне – безробіття з власного бажання, найлегше, виникає з суб’єктивних бажань. Різновидом фрикційного безробіття є сезонне безробіття (пов'язане зі специфікою виконання окремих видів робіт у різні пори року).

2) структурне - спричинене структурними змінами в економіці або на окремому підприємстві, сприяє НТП та розвитку суспільства. Різновидом є конверсійне безробіття - спричинене скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості і перехід їх до цивільної.

3) технологічне, пов'язане з переходом до нової техніки і технологій, з механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і найманням працівників принципово нових спеціальностей і кваліфікації. Похідними формами технологічного безробіття є професійне і кваліфікаційне безробіття;

4) циклічне, що виникає при циклічних спадах, коли відбувається скорочення обсягів виробництва. Цей вид безробіття постійно змінюється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов'язано з циклом ділової кон'юнктури, визначається як різниця між фактичним і природнім безробіттям.

U_c' = U' - U*

5) інституціональне, зумовлене функціонуванням самих інститутів ринку праці і чинниками, які впливають на попит і пропозицію праці, зокрема правовими нормами.

На ринку праці розрізняють також такі види безробіття:

1) застійне, що охоплює найстійкіший контингент безробітних — жебраків, волоцюг, бомжів та ін.;

2) хронічне, виникнення і розширення масштабів якого зумовлені розвитком ринкової економіки. Це пов'язано з тим, що інвестиції у створення нових робочих місць відстають від попиту на робочу силу;

3) Основне і молодіжне;

4) Відкрите і приховане;

5) Регіональне.

В залежності від величини часового інтервалу безробіття може бути тривалим (4 – 8 місяців), довготривалим (8 – 18 місяців) і застійним (більше 18-ти місяців).

В Україні найвищі рівні безробіття характерні для кваліфікованих робітників з інструментом і робітників сфери обслуговування та торгівлі, що віддзеркалює спад виробництва в промисловості і скорочення попиту на робочу силу в сфері обслуговування внаслідок приватизації і стагнації обсягів виробництва. В найближчій перспективі реформування аграрного сектору неминуче призведе до стрімкого зростання безробіття і серед робітників сільського господарства.

Як і в більшості інших країн СНД, в Україні, різновидом структурного безробіття є конверсійне. Таке безробіття пов'язане з перепрофілювання підприємств військово-промислового комплексу та скороченням збройних сил. За Законом про зайнятість передбачені посилені соціальні гарантії для осіб, що втратили роботу в зв'язку з реорганізацією виробництва. Але згадані гарантії пов’язані переважно з додатковими розмірами допомоги і не можуть вирішити проблем зайнятості в умовах структурної перебудови. Винятком є система перенавчання колишніх військовослужбовців.

В більшості країн світу застійне безробіття більше притаманне жінкам, ніж чоловікам. В Україні ж рівні застійного безробіття — як, власне, і всі інші показники, визначені за методологією МОП і не пов'язані з реєстрацією — серед жінок нижчі.