11. Загальна характеристика традиційного соціально-інституційного напрямку: предмет дослідження, методологія та основні течії.

Формування інституціоналізму як науки відносять до 20-30 рр. 20 ст.

Історичні передумови виникнення інституціоналізму:

1. в той час у США розпочався процес трансформації ринкової економіки, тобто відбувається перехід від системи вільної конкуренції до моделі ринкової економічної недосконалої конкуренції.;

2. виявились нові соціально-економічні проблеми: монополізація економіки, корпоратизація, 1890 р. закон Шельмана (США) – Антимонопольний закон.

3. З останньої третини 19 ст. посилюється циклічність економіки, її нестабільна та загострена проблема безробіття.

4. На фоні економічних та соціальних суперечностей виникають масові соціальні акції протесту робітників та фермерів.

Термін «інституційна економічна теорія» вперше був введений Гамільтоном в 1918 р., він стверджував, що інституціоналізм – це єдина теорія, яка може об’єднувати економічну науку, оскільки показує як співвідносяться окремі складові цієї науки і формують одне ціле. Теорія має використовуватись як основа для здійснення економічної політики уряду.

Відмінності інституціоналізму від неокласичної економічної школи:

1) інституціоналісти розширили предмет досліджень і включили до нього як економічні, так і неекономічні соціальні проблеми економічного розвитку.

Предмет дослідження – інститути (інституції): держава, підприємства, банки, профспілки, робітники.

2) вважали, що рушійною силою суспільного розвитку є не тільки матеріальні фактори виробництва, але і духовні, моральні, етичні, правові цінності.

3) пропонують розглядати економіку і соціальні процеси не у статиці, а у динаміці. Наполягають на використанні історично-еволюційного методу дослідження.

4) на противагу абстрактному методу (неокласики) запропонували використовувати емпіричний метод (емпірико-описовий) – конкретний аналіз конкретних явищ із застосуванням фактичного матеріалу. Широко використовували математичний апарат.

5) використовували критичний підхід, тобто вивчали можливі протиріччя економічних явищ і процесів, їх позитивні та негативні сторони і наслідки;

6) використовували міждисциплінарний підхід, тобто залучували категоріальний апарат ін. суспільних наук.

7) наголошували на необхідності суспільного контролю над економікою.

Основні етапи розвитку інституціоналізму (основні течії):

І-й етап: 20-30 рр. 20 ст. Скл. з 3-х напрямків: 1) соціально-психологічний напрямок (технократичний). Ідеї: виводить економічні явища із суспільної психології, людина як біосоціальна істота, яка керується природними інстинктами. 2) соціально-правовий (юридичний). Ідеї: перевага права над економікою і юридичні процедури є єдино-ефективними для відновлення соціального миру та погашення соц. конфліктів. 3) кон’юнктурно-статистичний (емпірико-прогностичний). Ідеї: найвагоміший вплив на екон. поведінку людини справляє грошовий фактор у вигляді обігу грошових знаків і діяльності фін.-кред. установ, тому головним завданням екон. науки має стати дослідження зв’язків між грошовим обігом та поведінкою людей. ІІ-й етап: 50-60 рр. 20 ст. Причиною відродження стала науково-технічна та технологічно-інформаційна революція. Концепції ін-т-зму: 1) теорії технократичного детермінізму, де дослід. наслідки НТР і її вплив на стан економіки і сус-ний добробут, 2) соціологічна теорія – представники намагались обґрунтувати теорію широкого сус-ного контролю над розвитком народн. госп-тва, ввести сис-му індикативного планування. ІІІ-й етап: поч.. 80 рр. 20 ст. і по сьогоднішній день. Осн. сучас. напрямками інст-зму є: 1) новий інституціоналізм (нова інституційна економіка), 2) неоінституційна економіка.