57. Зв'язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса.

Метою будь-якого суспільства є досягнення одночасно двох цілей: низького рівня безробіття та інфляції. Вирішення цієї проблеми демонструє крива Філіпса. Філіпс проводив дослідження протягом 1861-1913 рр, 1923-1958 рр.

А саме дослідив рівень заробітної плати і рівень безробіття у Великобританії. І прийшов до висновку:

Ранній варіант кривої Філіпса:

Зниження рівня безробіття на 0,5% призводить до зростання ЗП на 0,5%.

Сучасний варіант кривої Філіпса:

Зміна кривої Філіпса залежить від рівня інфляційних очікувань. Ph₁ – показує низький рівень інфляційних очікувань, а Ph₂ – високий рівень інфляційних очікувань.

Вирішення завдання одночасного зниження рівня безробіття та інфляції не можливе, але у короткостроковому періоді можна знайти оптимальні межі безробіття та інфляції. Відповідно зміни державної політики у бік стримання інфляції призведуть до збільшення безробіття і навпаки.

У довгостроковому періоді вибір між інфляцією та безробіттям зникає, оскільки стимулююча політика уряду не спроможна знизити рівень безробіття, а здатна лише підвищити рівень цін.

58. Сучасні проблеми соціальної політики та їх регулювання. Протиріччя соціальної політики України та шляхи її вирішення.

Згідно Стратегії ек і соц розвитку Укр на 2004-2015 роки “Шляхом Євр інтеграції” Україна обрала соц орієнтований структурно-інноваційний шлях розвитку, який має здійснюватися поетапно.

Головним у соціальній сфері на першому етапі стало ↓рівня бідності та ↓диференціації доходів населення за рахунок стимулювання випереджальних темпів зростання ЗП, посилення адресної соц підтримки. Водночас, відчутне поліпшення життя людей можливе лише за умови успішного функціонування та розвитку реальної ек-ки.

Соц захист означає соц підтримку верств населення, які можуть зазнавати негитивного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають надання правової, фін, мат допомоги окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення), ств-ня соц гарантій для ек активної частини населення та комплекс законодавчо закріплених гарантій, що протидіють дестабілізуючим факторам (інфляція, спад в-ва, ек криза, безробіття тощо).

До осн ел-в держ політики в галузі соц захисту населення відносяться:

1) встановлення допустимих параметрів життя (розміру прожиткового мінімуму, мінімальної пенсії, соціальної допомоги); 2) захист населення від ↑цін і товарного дефіциту для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму громадянам; 3) вирішення проблеми безробіття і забезпечення еф-ної зайнятості, перепідготовка кадрів; 4) пенсійне забезпечення (людей похилого віку, інвалідів, сімей, що втратили годувальника); 5) утримання дитячих будинків, інтернатів, будинків для людей похилого віку тощо; 6) соц трансферти (допомога з безробіття, одноразові чи щомісячні виплати на дітей, з материнства, з хвороби та інших причин, житлові субсидії тощо); 7) соц обслуговування (надання соціальних послуг окремим категоріям громадян і т. ін.); надання необхідної мед допомоги; соц страхування тощо.

Щодо соц захисту населення держава має надавати з свого боку гарантії: ек-ні, прав і соц. Держава має більш розвивати соц страх-ня, перейти від бюджетного до страхового принципу фін-ня значної частини видатків на соц- сферу. Йдеться про ств-ня нових механізмів упр-ня коштами соц- страхування на основі паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців та держави, забезпечення діяльності с-ми на засадах гласності, прозорості та доступності для всіх верств населення. Необхідно запровадити нову систему пенсійного забезпечення, а також вирішити весь комплекс зак-вчих, фін-х та орг-х проблем щодо запровадження загальнообов’язкового мед страхування.

Логіка нової стратегії передбачає принципову корекцію політики доходів – перенесення основних акцентів соціальної політики насамперед на працюючу частину населення. Нинішнє заниження вартості РС, як і недостатній рівень соц витрат, відчутно гальмує розвиток вн ринку, динаміку ек процесів. Практично повністю втрачено стимулюючу функцію ЗП, її вплив на розвиток в-ва, НТП.

Дуже важливе не тільки соц-ек, але й політичне значення має забезпечення реального рівня такої соц гарантії, як мінімальна ЗП. Попри всі ускладнення, які виникають у багатьох п-в та держави в цілому при ↑розмірів мінімальної ЗП, встановлення заниженого реального рівня мінімальної ЗП може бути дуже небезпечні наслідки, у тому числі і в міжнар плані.

При формуванні механізму регулювання реального рівня доходів населення важливо передбачити також регламентацію припустимих пропорцій між доходами різних соц груп. Це необхідно для того, щоб рівень доходів громадян з фіксованими доходами (працівників бюдж сфери, а також пенсіонерів, інвалідів, багатодітних сімей та інших категорій громадян, доходи яких забезпечуються за рахунок бюджету) надто не відставав від рівня доходів працівників вир-чої сфери.

Вкрай необхідне реформування солідарної системи пенсійного забезпечення, спочатку запровадити добровільну систему пенс страх-ня, а створивши інф-технічну базу, запровадити обов’язкову накопичувальну систему пенс страх-ня. Мінімальний розмір пенсій має відповідати прожитковому мінімуму та необхідно скасувати обмеження їхніх максимальних розмірів.

Потребує суттєвого удосконалення діюча система пільг та допомоги, яка є надто розгалуженою, фін необґрунтованою, значною мірою декларативною, непрозорою та соціально несправедливою: порядок надання пільг регулюється понад 40 нормативно-правовими актами. Згідно з діючим законодавством налічується близько 30 пільгових категорій і понад 20 різних видів пільг. Пільги набули настільки широкого поширення, що на кожного мешканця країни припадає більше одного випадку використання пільг. Розрахунки Мін фінансів Укр вказують на те, що діюча система пільг орієнтована здебільшого на забезпечене населення – якщо на одного бідного в середньому припадає 8,2 грн. на місяць у вигляді пільг, то на одного небідного – відповідно 19,1 грн. Як наслідок – пільги, допомоги та субсидії поглиблюють диференціацію в доходах.

Неефективною на сьогодні є с-ма адресної соц допомоги, для чого необхідно забезпечити: 1.диференціацію максимального рівня допомоги для різних категорій населення, зниження максимального рівня допомоги для працездатних верств населення та підвищення максимального рівня допомоги для соціально вразливих верств населення, передусім бідних сімей з дітьми за умови одночасного стимулювання зайнятості батьків; 2.посилення адресності соц виплат, що потребує вдосконалення методики визначення права сім'ї на адресну допомогу, законодавчого врегулювання критеріїв оцінки рівня життя претендентів на адресну допомогу, створення єдиної бази даних отримувачів усіх видів соц допомоги, поліпшення поінформованості населення стосовно права на отримання адресної допомоги, перевірки реального рівня життя претендентів на соціальну допомогу; 3.активізацію виявлення нужденних, передусім серед неблагополучних сімей з дітьми, уніфікацію видів соціальної допомоги, зведення їх до однієї адресної виплати з пріоритетним призначенням адресної допомоги окремим категорій; відповідно до цього необхідно реформувати систему субсидій на житлово-комунальні послуги і паливо, переорієнтувати її на єдину адресну виплату; 4.запровадження моніторингу оцінки ефективності дії інституту адресної допомоги, забезпечення оптимального співвідношення між державними витратами на соціальні цілі та змінами ситуації з бідністю, систематичне коригування системи пріоритетів надання адресної допомоги відповідно до змін ситуації з бідністю.