56. Дефіцит державного бюджету, способи його фінансування. Державний борг.

Дефіцит бюджету – явище, яке виникає тоді, коли державні видатки перевищують надходження до бюджету. Оберненим явищем до дефіциту є профіцит (бюджетний надлишок).

Види дефіциту бюджету: 1) за формою прояву: а) відкритий – офіційно визнаний дефіцит у законі «про бюджет», б) прихований – є результатом завищених обсягів планових надходжень порівняно з фактичними; 2) за причинами виникнення: а) вимушений – є наслідком скорочення ВВП, б) циклічний – виникає в період спаду, в) свідомий – є наслідком дії дискретної фіскальної політики; 3) за напрямом дефіцитного фінансування: а) активний – кошти спрямовані на інвестування в економіку, що сприяє зростання ВВП, б) пасивний – кошти спрямовані на покриття поточних витрат.

Способи фінансування дефіциту бюджету:

Способи фінансування	Негативні наслідки	Позитивні наслідки
1. Емісійне фінансування	1. інфляція, 2. діє ефект Олівера-Танзі	Відсутнє перекладання наслідків дефіциту бюджету на наступне покоління.
2. Фінансування за рахунок внутрішнього державного боргу	1. переклад витрат на наступне покоління, 2. ефект витіснення.	Немає інфляції у поточному періоді.
3. Фінансування за рахунок зовнішнього боргу	1. переклад боргу на інше покоління, 2. девальвація національної валюти, 3. від’ємне сальдо платіжного балансу.	Немає інфляції в поточному періоді.

В країнах із стабільною економікою дефіцит бюджету одних періодів має перекривати профіцити інших періодів.

Державний борг – це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

Види державного боргу:

1) Внутрішній державний борг – заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом. 2) Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є: 1) збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів; 2) циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки; 3) скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат; 4) вплив політичних бізнес-циклів – надмірне збільшення видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

Державний борг формується під впливом як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. До об’єктивних можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від’ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб’єктивні фактори пов’язані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку.