Тема 9 Держава і право Візантії періоду середньовіччя

1. Середньовічна держава у Візантії.

Особливе місце Візантійської держави в історії. Реформи Костянтина (поч. ІV ст.) і державно-політичне відокремлення двох східних областей Римської імперії. Встановлення в імперії умовного двовладдя правителів-августів. Перетворення міста Візантій у центр Східної імперії (330 р.). Константинополь. Відокремлення Східної імперії в кінці ІV ст. за часів імператора Аркадія. Зміцнення незалежності і самостійності Візантії та обставини, що цьому сприяли. Особливий характер аграрного ладу. Напівдержавний феодалізм. Державна та адміністративна організація. Візантія за часів імператора Юстиніана (527-565 рр.). Початок занепаду Візантії (друга половина VІІ ст.). Посилення централізованої влади і організуючої ролі держави за часів імператорів Ісаврійської династії (717-802 рр.). Візантія за часів Македонської династії (867-1056 р.). Військово-бюрократична імперія з незалежною владою імператора. Міжусобиці, військова й політична криза. Династія Комнінів (1081-1204 рр.). Втрата державності Візантії на початку ХІІІ ст. Імператорська влада. Двірцева боротьба за престол. Діми. Венети й просіни. Адміністративна система. Василевс. Вищі сановники. Префект преторія Сходу. Префект столиці. Квестор палацу. Магістр офіція. Препозит “священних покоїв”. Коміт “священних щедрот”. Магістри армії. Консісторій (Державна рада). Сенат. Сінкліт. Зміна систем центральної двірцевої адміністрації. Логофет дрому. Логофети казначейства, військових справ, уділів і мануфактур. Доместін. Друнгарій флоту. Хартуларії. Генікон. Казначейства. Імператорська бюрократія. Табелі про ранги. Роди державної служби. Місцеве управління. Адміністративний устрій. Префектури. Діоцези. Провінції. Презид. Провінційне управління. Округи-феми. Тагми. Турми. Намісництва. Банди. Фемна система управління. Доместик фема. Хартуларій. Протонотарій. Стратіг. Суддя. Зміна системи управління за часів правління Комнінів. Держава і церква. Соціальні відносини. Вільне населення. Шановні і смиренні. Сенатори, їх права і обов’язки. Куріали. Плебеї. Торговці й ремісники. Духовенство. Залежне населення. Раби. Колони (енапографи, містоти). Землероби-общинники. Мортити. Пропій. Парики. Повинності залежних категорій населення (грошові виплати, натуральні, барщина, особливі збори, державні повинності).

2. Візантійське право.

Римське право, як основа судово-правової системи Візантії. Кодифікація римського класичного права у VІ ст. Нові риси римського права у візантійській редакції. Імператорські конституції. Новели і едикти Юстиніана. Едикти префектів. Законодавча реформа Лева і Костянтина. Еклога (726 р.). Доповнення Еклоги Морським, Військовим і Землеробськими законами. Реформування законодавства імператорами Василем, Левом і Олександром. Прохірон, або Ручна книга законів як керівництво у правозастосуванні (870-878 рр.). Епанагога (884-886 рр.) – коротке керівництво по праву. Висиліки (888-889 рр.) – нове законодавство, його джерела і зміст. Новели імператора Костянтина Багрянородного. Суд і судочинство. Нероздільне існування юстиції з адміністрацією. Вища судова влада. Центральна юстиція. Суд великого друнгарія. Суд глави адміністративної юстиції. Суд першого секретаря імператора. Суд столичного епарха. Етеріарх. Протовестіарій. Логофет генікона. Друнгарій флоту. Нижчі суди. Чиновники. Дефенсори. Фемні судді. Церковна юстиція. Три стадії судочинства та його характеристика. Приватне право. Ідеї християнської рівності й справедливості. Статус рабів. Інститут глави сімейства. Правове становище жінки. Інститут заручення. Конкубінат. Право володіння. Примусове відчуження. Кримінальне право. Злочини й покарання.