Програма курсу Тема 1 Вступ

1. Предмет і завдання курсу.

Предмет курсу історії держави та права зарубіжних країн та його мета. Об’єкти вивчення. Місце науки та навчального курсу в системі історичних, загальних та спеціальних юридичних дисциплін. Відповідність форм держави і права, як закономірність соціального життя. Право-державний уклад. Співвідношення курсу історії держави та права зарубіжних країн з іншими правовими дисциплінами. Завдання курсу. Теоретичне і практичне значення історії держави та права зарубіжних країн для підготовки спеціалістів.

2. Теоретико-методологічні підходи до вивчення курсу.

Зміна моністично-матеріалістичного підходу до історії. Методологічний плюралізм. Цивілізаційний підхід. Формаційний підхід та його обмеженість. Загальнонаукові та спеціальні методи пізнання й вивчення історії держави і права зарубіжних країн. Конкретно-історичний, порівняльно-правовий та системний методи. Періодизація навчального курсу. Система курсу історії держави і права зарубіжних країн. Правові системи.

3. Історіографія історії держави та права зарубіжних країн.

Накопичення історико–правових знань. Історичні школи в Німеччині (Г. Пухта, Ф. Савіньї, А. Пост), Франції (Е. Лабуле, Р. Дареста), Англії (Г. Мен, Г. Спенсер). Соціологічний напрямок: Е. Нейкамп (Німеччина), О. Холмс (США), О. Конт, Г. Спенсер. Зародження історико-юридичних знань. Геродот (V ст. до н.е.). Полібій (ІІ ст. до н.е.). Сима Цянь (ІІ ст. до н.е.). Св. Ієронім (ІV ст.). Ж. Боден (XVІ ст., Франція). “Шість книг про державу” (1576 р.). Ж. Куяцій (ХVІ ст., Франція). Початок наукової історії права і держави. Г. Лейбніц (ХVІІ ст., Німеччина). Дж. Харрінгтон, А. Сміт (Просвітництво, Англія). Ш. Монтескьє (Франція) “Про дух законів” (1748 р.). А.Л. Гоке (Франція) “Про початок законів, мистецтв і науки у стародавніх народів” (1758) р. Історичне державознавство. І.Я. Мозер (Німеччина). Початок вивчення курсу історії права (середина ХVІІІ ст., Німеччина). Геттінгенська юридична наукова школа. Історична школа права. Ф.К. Савіньї (Німеччина) “Історія римського права у середні віки” (в 6-ти томах, 1815 – 1831 р.). Г. Гуто (Німеччина). Історико-правовий щорічник “Журнал історичного правознавства”. К.Ф. Ейхгорн “Німецька державна і правова історія” (в 4-х томах, 1808-1823 р.). Г. Моден “Загальна історія народів і держав (у 3-х томах, 1814-1822 р.). Розвиток наукової історії держави і права зарубіжних країн у ХІХ ст. Фундаментальні видання історичних джерел. К.Е. Пасторе (Франція) “Історія законодавства” (в 11-ти томах, 1817-1837 рр.). Ш.Ф. Конт (Франція) “Трактат про законодавство” (в 4-х томах, 1827 р.). Історико-державні праці Ф. Вієлькера, Р. Моля (Німеччина), К. Блюнчлі (Швейцарія). Соціологічний напрямок історіографії. Ф. Гізо, О. Тьєррі, Ж. Мішлє (перша пол. ХІХ ст., Франція). Марксистська школа та її історико-юридична концепція. К. Маркс, Ф. Енгельс, Ф. Лассаль, Ф. Мерінг, П. Лафарг, К. Каутський. Вчення про суспільно-економічні формації. Порівняльно-історична школа А.Г. Пост “Нариси по всесвітній порівняльній історії держави і права” (1878 р.). Г. Мен (Англія). Р. Дарреста (Франція). Т. Моммзен (Німеччина). О. Гірке (Німеччина). Р. Ієрінг (Німеччина). О. Хінтце (Німеччина). А.Д. Градовський “Державне право провідних європейських держав” (1886 р.). М.Н. Капустін “Історія права” (1872 р.). М.М. Ковалевський, В.Г. Щеглов “Всесвітня історія права” (в 4-х вип., 1907 р.). П. Галанза (СРСР). М. Вебер (Німеччина) та його концепція. А. Тойнбі “Досвід дослідження історії” (в 10-ти томах, 1934-1957 рр.). Ж. Еллюль “Історія інститутів” (в 5-ти томах, 1969 р.). Х. Тієме і Ф. Віаккер (Німеччина). Е. Аннерс (Швеція) “Історія європейського права” (в 2-х томах, 1974-1980 рр.). Історіографія дослідження проблематики курсу на сучасному етапі.