Тема 21 Держава і право Великобританії новітнього періоду

1. Еволюція державного регулювання економіки. Еволюція партійної системи.

Еволюція світової моделі капіталізму та її вплив на положення Великобританії у світі. Колоніальна монополія як основа англійського капіталізму на початку XX ст. та її відмінності від промислової і торгової монополії Англії до кінця XIX ст. Світова економічна криза 20 – 30-х рр. та її вплив на економіку Великобританії. Розширення державного втручання в економіку і сферу соціальних відносин з метою їх стабілізації. Націоналізація провідних галузей промисловості урядом лейбористів. Утворення у британському держапараті спеціальних підрозділів, пов’язаних з регулюванням економіки. Публічні корпорації в системі відповідних міністерств, їх адміністративна і фінансова самостійність. Змішані органи. Розширення соціальної функцій британської держави. Утворення спеціальних органів. Нормативне регулювання соціальних, національних і расових проблем. Скорочення на рубежі 80-х рр. втручання держави в економіку. Політика консерваторів на максимально можливу приватизацію економіки і ослаблення впливу профспілок. Форми денаціоналізації, політика “народного” або “робітничого” капіталізму. Негативні наслідки радикальних неоліберальних реформ. Прихід до влади уряду лейбористів і пошук ними нових форм збереження регулятивної ролі держави. Зміни в політичній системі країни на рубежі XIX-XX ст. Занепад англійського парламентаризму. Демократизація державного апарату. Прийняття нових виборчих законів, реформи парламенту, місцевого врядування й суду. Зміни в партійній системі. Консерватори. Втрата лібералами політичних позицій і утворення лейбористської партії. Реформа 1884 р. та її вплив на демократизацію виборчого права. Посилення лейбористів. Становлення сучасної моделі двопартійної системи. Прихід до влади у консерваторів М. Тетчер (1979 р.) і посилення їх позицій. Розкол лейбористів (1981 р.) і створення соціал-демократичної партії. Об’єднання її з лібералами і створення нової партії (1988). Посилення націоналістичних партій в Шотландії і Уельсі. Уряд “нових” лейбористів (1997) та його програма.

2. Основні зміни у державному ладі.

Конституційне законодавство. Виборча реформа 1918 р. і надання права голосу жінкам. Виборча реформа 1928 р. і встановлення загального виборчого права. Акт про народне представництво 1948 р. і ліквідація “подвійного вотуму”. Реформа 1969 р. і зниження вікового цензу участі у виборах до 18 років. Реформа парламенту. Причини зниження ролі парламенту на поч. XX ст. Підпорядкування його діяльності інтересам уряду. Акт про парламент 1911 р. Обмеження законодавчих повноважень палати лордів. Посилення ролі контрольованої кабінетом палати общин. Порядок прийняття фінансових і нефінансових законопроектів. Скорочення терміну повноважень палати общин. Реформа парламенту 1911 р. Закон 1949 р. про зміни Акту про парламент 1911 р. Відміна Закону про страйки (1927 р.). Верховенство кабінету. Зосередження урядом делегованої йому законодавчої влади. Делегування виконавчим органам права видавати акти, що були виключною прерогативою палати общин. Розширення системи делегованою законодавства. Акт про надзвичайні повноваження 1920 р. Антистрайкова спрямованість закону. Нова редакція закону 1964 р. Акт про міністрів корони 1937 р. та його зміст. Законодавче визнання прем’єр-міністра і його опонента – лідера опозиції. Трансформація системи “правління кабінету” у “правління прем’єр-міністра”. Утворення внутрішнього кабінету. Встановлення президенціалістського стилю керівництва партією і державою. Обмеження реального змісту принципу парламентської відповідальності уряду. Роль палати общин у політичному житті країни. Порядок проходження урядового законопроекту. Роль корони та палати лордів у реальному здійсненні державної влади. Політичні звичаї про межу влади короля. Прерогативи короля “право давати поради, право схвалювати і право затверджувати”. Фактичний вплив королівського двору на державне життя. Повноваження королеви. Роль палати лордів у сучасних умовах. Ріст державного апарату. Утворення нових міністерств і їх загальне число. Ріст числа чиновників цивільної служби. Характерні риси діяльності апарату державного управління (замкненість, ієрархічність, високий професіоналізм). Підбір кадрів. Спеціальна комісія міністра у справах державної служби. Стабільність і незмінність корпусу чиновників. Вимоги до чиновників державного апарату. Контроль парламенту за діяльністю цивільної служби. Нові риси в організації й функціонуванні британського апарату управління. Децентралізація управління й модифікація державної машини у національних реґіонах Британії. Система особливих ланок місцевого управління національними реґіонами. Державні секретарі у справах Шотландії і Уельсу. Акт про управління Ірландією 1920 р. Спроби уряду лейбористів запровадити закони про введення автономії у Шотландії й Уельсі. Рішення населення Шотландії й Уельсу про створення власних парламентів (1997).

3. Поліцейські й судові органи.

Створення постійної армії і введення загальної військової повинності. Особливості побудови поліцейських органів. Закон про поліцію 1964 р. Особливий статус військово-поліцейського апарату Північної Ірландії. Введення у провінцію британських військ (1969) і встановлення режиму “прямого управління” з Лондону (1972). Збільшення повноважень поліцейських служб. Закон про порушення незадоволення 1934 р. Закон про правопорядок 1936 р. Серія актів про запобігання тероризму 1974, 1975, 1979 рр. і ін. Закон про поліцію 1986 р. Надання додаткових повноважень поліції стосовно проведення мітингів і демонстрацій. Система місцевих (нижчих) судів. Обмежений характер спроб реформування системи правосуддя. Відміна звинувачувального “великого журі” у 1933 р. Закон про суди 1971 р. Ліквідація судів ассизів і четвертних сесій з передачею їх повноважень новому кримінальному Суду Корони і частково Високому суду. Система вищих судів Англії (Верховний суд), що включала Високий суд (цивільні справи), Суд корони (кримінальні і частина цивільних справ), Апеляційний суд (цивільне і кримінальне відділення). Їх структура і юрисдикція. Закон 1981 р. про Верховний суд. Судові функції палати лордів як вищої апеляційної інстанції. Судовий комітет Таємної ради та сфера його компетенції. Європейський суд та його місце в судовій системі Великобританії. Підпорядкування судового апарату лорд-канцлеру. Судові округи в яких проходять засідання Суду корони у кримінальних справах і Високого суду у цивільних справах. Окружні суди. Особливості організації системи правосуддя Шотландії. Нижчі суди Англії – суди графств і магістратські суди. Закон 1984 р. про суди графств і розширення їх юрисдикції. Магістратські суди, статус їх суддів і сфера компетенції. Спеціальні суди в Англії й Уельсі. Суд корнера, військові суди, церковні суди, адміністративні трибунали. Генеральний атторней і генеральний солісітор та їх роль у відправленні правосуддя. Директор публічних переслідувань. Створення служби державних звинувачувачів. Директор управління по боротьбі з “серйозним шахрайством”. Закон 1990 р. про суди й правове обслуговування. Створення інституту адвокатури. Зниження ролі інституту присяжних і спрощення класичної жорсткої моделі. Законодавство 60-70-х рр. про зміни, що стосувались інституту присяжних. Законодавство 70-80-х рр. про можливість розгляду справ без участі присяжних. Місцеве управління. Посилення контролю центральних органів за діяльністю рад у містах і графствах. Акти 1929 і 1933 рр. про надання уряду повноважень обмеження розміру дотацій органам самоуправління. Акт 1993 р. про місцеве самоврядування, про порядок виникнення, структуру, апарат та інші адміністративні й фінансові сторони діяльності місцевих органів. Контроль за місцевим управлінням. Акти муніципалітетів, що підлягають затвердженню вищестоящих властей.

4. Право.

Ріст законодавства і втрата позицій прецедентного права. Поповнення суддівського права прецедентами. Законодавство як найбільш продуктивне джерело права. Акти делегованого законодавства та їх форми. “Наказ у Раді”. Накази міністрів. Статутне право. Консолідація, як основна форма ревізії і упорядкування законів та її види. Створення правової комісії по реформуванню права. Еволюційний шлях утворення кодифікованого права. Умовність застосування терміну “цивільне право” та його правові інститути. Інститут довірчої власності (трасту). Інвестиційні банки. Співвідношення права власника і орендаря. Закон про реформу лізгольдів 1967 р. Соціалізація власності. Реприватизація. Договір та його принципи. Шлюбно-сімейне право. Умови вступу до шлюбу. Шлюб, як різновид контракту. Майнові взаємовідносини подружжя. Правова відповідальність батьків за дії дітей до досягнення ними 18 років. Закон про захист дітей (1933 р.). Збільшення ролі корпоративного капіталу і розвиток законодавства про кампанії. Закон про кампанії 1985 р. Закон про монополії 1948 р. Закони 1953 р. і 1956 р. та створення державних органів по контролю за монополіями. Законодавство про захист споживачів. Правове регулювання надання кредитів. Закон 1927 р. про заборону загальних і політичних страйків та його відміна. Закон 1911 р. про страхування по безробіттю. Закон про соціальне забезпечення (1985 р.). Трудове законодавство про колективні договори. Спеціальні трибунали. Кодекси практики. Законодавство про національну службу охорони здоров’я (1977 р.) і довкілля (1970 р., 1974 р., 1978 р., 80-ті роки). Кримінальне право, його спрощення і модернізація. Консолідовані акти і акти з елементами кодифікації. Реформа кримінального права. Правова комісія 1965 р. Підготовка проекту кримінального кодексу (1985 р.). Закон про кримінальне право і відміна поділу всіх злочинів на фелонію і місдімінор. Введення у законодавчому порядку нової класифікації злочинних діянь. Реформування інститутів загальної частини кримінального права (1974, 1981, 1982, 1988, 1991 рр.). Гуманізація і оптимізація покарань. Відміна каторжних робіт (1948 р.) і смертної кари (1969 р.). Реадаптація злочинців. Умовне засудження (пробація). Закон про суди (1971 р.), ліквідація ряду судових інстанцій та створення нового Суду корони. Введення системи державних звинувачувачів (1985 р.). Зростання ролі поліції. Суд присяжних, відміна майнового і зниження їх вікового цензу.