Тема 18 Держава і право Японії, Китаю, Латинської Америки у новий час

1. Історія держави і права Японії у новий час.

Особливості становлення дуалістичної монархії. Сьогун. Феодальні князі та їх категорії: фудай-даймьо і тодзама-даймьо. Придворна аристократія (куге). Самураї. Уряд (бакуфу). “Реставрація Мейдзі”. Поновлення влади імператора. “Політика канонерок” стосовно Японії з боку Англії і США та її результати. Об’єднання реформаторських сил навколо ідеї поновлення влади імператора. Тенноїзм. Переворот 1868 р. і його характер. Зречення від престолу сьогуна Кейкі. Буржуазні реформи 70-80-х рр. Аграрна реформа 1872-1873 рр., ліквідація феодальних прав на землю, введення єдиного поземельного податку. Переведення земель у державну, імператорську власність. Обставини, що сприяли переходу знаті у розряд торгово-фінансової і промислової буржуазії. Адміністративна реформа 1871 р. і утворення 50 префектур. Підзвітність префектів перед урядом. Завершення державного об’єднання. Закон про загальну військову повинність 1878 р. та його наслідки. Закон про ліквідацію старих звань 1872 р. і спрощення станового поділу населення. Кідзоку, сідзоку, “простий народ” та їх правове становище. Ліквідація обмежень на розвиток торгівлі, упорядкування грошової системи та інші заходи, що сприяли капіталістичному розвитку країни. Реформування японської школи і системи освіти. Заборона християнства (1873 р.) і перетворення буддизму у державну ідеологію. Дзінгікан. Інститут проповідників. Доктрина “тайкьо”. Закон про загальну освіту 1872 р. Створення міністерства релігійної освіти. Утворення опозиційних демократичних течій. “Рух за свободу і народні права”. Перебудова політичної системи. Утворення Ліберальної партії (Дзіюто) і Партії конституційних реформ (Кайсінто) та їх програми. Конституційно-імператорська партія (Мейсейто) та її програма. Передконституційне законодавство. Закон 1884 р. Утворення Кабінету міністрів у 1885 р. Поновлення Таємної ради (1886 р.). Адміністративна реформа 1888 р.і створення управлінь. Закон про охорону порядку (1887 р.). Конституція 1889 р. як політичний компроміс. Імператор та його функції. Парламент, його склад, термін повноважень. Таємна рада, Генро (рада старійшин), Міністерство двору, їх склад, сфера компетенції. Проголошення “свободи релігій” і перетворення сінтоїзму у державний ритуал. Створення судової системи. Суд міністерства юстиції. Утворення Верховного суду (1875 р.). Заборона адміністративним чиновникам виконувати судові функції. Правила призначення суддів (1884 р.) та організації судів (1886 р.). Мирові суди, суди першої інстанції, суди для розгляду справ про тяжкі злочини, апеляційні суди, високий суд і Верховний суд (касаційний). Закон про організацію судів (1890 р.). Закон про дисциплінарну відповідальність суддів. Утворення Вищого публічного департаменту прокуратури. Закон про адвокатуру (1893 р.). Державна підтримка розвитку капіталізму. Утворення монополістичних концернів (“дзайбацу”). Феодальні пережитки. Мілітаристська і експансіоністська політика держави. Тенденції переростання абсолютної монархії в обмежену дуалістичну.

Етапи розвитку японського права. Спроби успадкувати “Цінські закони” та інші інститути китайського права. Мейдзійські реформи, їх правове забезпечення та вплив на систему права. Створення нової правової системи. Рецепіювання Заходу та його мета. Кримінальний кодекс і закон про кримінальну процедуру 1888 р. Вплив на кодекс французького кримінального кодексу 1810 р. Склади злочинів. Характеристика системи покарань. Види покарань. Зміни у кримінально-процесуальному праві. Інститут захисників. Заборона катувань, скасування станових відмінностей перед судом, заборона помсти. Процедура “попереднього розгляду справ”. Закони 1882 р. і 1887 р. Цивільний кодекс 1890 р. Реакційність сімейного, спадкового і шлюбно-сімейного права. Цивільно-процесуальний кодекс 1890 р. Торговий кодекс 1890 р. і 1899 р. Законодавство про поліцейські делікти 1885 р. Кримінальний кодекс 1907 р.

2. Історія держави і права Китаю у новий час.

Китай за часів манчжурської династії Цин. Імператор. Імператорський секретаріат. Військова рада. Центральні міністерства (накази). Палата цензорів. Верховний суд. Місцева влада. Намісники, губернатори, начальники, старости. Адміністративний устрій. Провінції, області, округи, повіти. Порядок доступу на державну службу. Чиновники та їх класи. Експансія Англії. Нанкінський договір (1842 р.) та його умови. Протокол 1843 р. Таємне антиманчжурське товариство (Баймунді Хуей), його програма та роль у ході селянської революції. Проголошення “Тайпін таньго”. Утворення боєздатної армії. Взяття Нанкіна і перетворення його у столицю “небесної держави”. “Земельна система небесної династії” та його значення. Поразка тайпінів. Утворення головної канцелярії з іноземних справ, адміралтейства. Реформування місцевої влади. Комітети по відновленню порядку в структурі провінційного управління та їх склад. Формування національної буржуазії. “Сто днів реформ” та її законодавче забезпечення. Група Кан Ювея та його концепція модернізації країни. Двірцевий переворот і завершення періоду реформ. Повстання іхетуаней (1899-1901 рр.) та йог характер. Конституція цинського двору. Підписання “заключного протоколу” (1901 р.) та його умови. Спроби проведення реформ. Реорганізація Головної канцелярії з іноземних справ. Ліквідація сінекур при дворі і в провінціях. Утворення міністерства землеробства, промисловості й торгівлі, міністерства внутрішніх справ, освіти, фінансів, армії і права. Створення Головного митного управління. Відокремлення судових органів від адміністрації. Судова система: Верховна судова палата, суди вищого ступеню, окружні суди, суди першої інстанції. Заснування прокуратури. Підготовчі заходи по переходу до конституційного управління. Заснування бюро по складанню і перевірці конституції і бюро законодавчих реформ. “Основна програма конституції” 1 серпня 1908 р.

Право імперії Цинів. Особливості китайського звичаєвого права. Систематизовані зводи законів. Звід законів по державному і адміністративному праву (Дацин куейдянь). Другий звід законів по кримінальному, цивільному і сімейному праву (Дацин люйлі) Своєрідність систематизації норм. Шлюбно-сімейні відносини. Договір між главами сімейств. Норми звичайного права у шлюбно-сімейних відносинах. Правове регулювання спадкування майна. Земельне право і орендні відносини. Правове регулювання діяльності банків, торгових товариств, акціонерного капіталу, торговців і кустарів. Норми звичаєвого права. Злочини і покарання. Додаткові покарання. Особливості застосування кримінального покарання. Особливість трактування злочинів. Дацин люйлі як збірка казусів. Вилучення напередодні революції фізичних покарань у кримінальному праві та запровадження штрафів у цивільному праві.

2. Історія держави і права Латинської Америки у новий час.

Особливість становлення колоніальних систем Іспанії і Португалії в Америці. Знищення конкістадорами традиційної індійської державності. Поширення системи інкомієнди. Латифундисти (енкомендеро). Пеонаж як форма залежності населення. Колоніальна адміністрація в Латинській Америці. Система управління. Король. Торгова палата. Рада у справах Індій та її функції. Віце-королівства і їх статус. Віце-королі і сфера їх компетенції. Генерал-капітанства. Генерал-капітани. Судово-адміністративні органи (аудієнції). Система управління в провінціях (губернатори, коррехідори, старші алькальди, інтенданти і субделегати). Міське управління. Муніципальна корпорація (кабільдо), радники (рехідори), алькальд. Католицька церква і її роль в колоніальному управлінні. Статус церкви та її володінь (редукцій). Характерні риси колоніального апарату управління. Перетворення віце-королівств і генерал-капітанств у квазідержави. Законодавча діяльність адміністрації. Звід законів королівства Індій (1680 р.). Правове регулювання поземельної власності (енкомієнди, асьєнди, латифундії). Правовий статус населення: іспанці, креоли (ідальго, кабальєро), індійці, негри, метиси, мулати. Колоніальна адміністрація в Бразилії. Віце-король. Військове і податкове відомства. Місцевий апарат управління. Причини визвольної війни 1810-1826 рр. та її етапи. Урядові хунти як зародки нової державності. Заміна колоніальної адміністрації новими формами державної влади. Проголошення незалежності в окремих колоніях. Декларація про незалежність. Утворення незалежних держав. Формування націй і національних держав. Антифеодальні реформи та особливості їх проведення. Введення в політичну практику нових політичних і правових інститутів. Політична боротьба навколо принципових питань організації нової державної влади. Конституціоналізм як правове кредо. Вплив на перші конституції ідей республіканізму. Боротьба за утвердження республіканського ладу. Конституційне закріплення республіканської представницької форми правління в Аргентині (1826 р.). Проголошення республіки у Мексиці (1824 р.). Утвердження монархічної форми правління в Бразилії (1824 р.). Імператор і його повноваження. Генеральна асамблея та її склад. Ідея і практика федералізму в латиноамериканських державах (Бразилія, Мексика, Центрально-Американська конфедерація). Унітаризм, сепаратизм, федералізм. Вплив європейського і північноамериканського конституціоналізму на латиноамериканські конституції. Еволюція латиноамериканського конституціоналізму. Конституція Венесуели (1811 р.). Конґрес та його палати. Консульська колегія. Верховний суд і трибунали. Причини недовговічності конституцій. Конституція Болівії (1826 р.). Законодавчий корпус та його палати (Трибунат, Сенат, Цензорат) і сфери їх компетенції. Порядок прийняття законів. Президент. Віце-президент. Міністри. Причини загострення соціально-політичної боротьби. Консерватори і ліберали. Ставка на сильного лідера (каудільйо). Державні перевороти (пронунсіаменто). Система кауділізму як різновид авторитаризму. Військова диктатура. Статус армії. Конституційна нестабільність. “Стан облоги” як правовий інститут. Конституція Аргентини (1853 р.) і закріплення в ній “федеративної республіканської представницької форми правління”. Федеральний уряд. Двопалатний конґрес. Виконавча влада. Верховний суд. Статус провінцій. Мексиканська Конституція 1857 р. та її компромісний характер. Диктатура П. Діаса 1876 р. Аболіціоністський рух у Бразилії і відміна рабства (1888 р.). Боротьба за республіку і падіння монархії (1891 р.). Конституція 1891 р. Федеративний устрій. Сфера компетенції федеральних органів і штатів. Структура федеральних органів.