34. Аналіз показників ліквідності

При аналізі ліквідності підприємства використовують такі відносні показники:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_аі). Визначається відно­шенням найбільш ліквідних активів (АІ) до поточних зобов'язань підприємства (П1 + П2):

Кал = А1/П1+Пб

В чисельнику знаходяться суми грошових коштів та їх еквіва­лентів, а також поточних фінансових інвестицій (ряд. 220 + ряд. 230 + ряд. 240 розділу II активу балансу), в знаменнику — підсумок розділу IV пасиву балансу.

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспро­можності та ліквідності підприємства і показує, яку частину корот­кострокової заборгованості воно може погасити в поточний мо­мент або найближчим часом. Теоретично достатнім вважається, якщо Кал вище 0,2-0,35. Це означає, що на 20—35% підприємство може в поточний момент погасити всі свої короткострокові борги і платоспроможність вважається нормальною.

Такий показник називають ще коефіцієнтом платоспромож­ності.

Коефіцієнт швидкої (проміжної, суворої) ліквідності, або ко­ефіцієнт кислотного тесту (К_ші). Обчислюється відношенням суми грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебі­торської заборгованості (А1+А2) до поточних зобов'язань (П1 + П2):

Кшл = (А1+а2)/(П1+п2)

В чисельнику знаходяться суми грошових коштів та їх еквіва­лентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборго­ваності, інших оборотних активів (суми ряд. 150-250 розділу II активу балансу), в знаменнику - підсумок розділу IV пасиву ба­лансу.

Коефіцієнт швидкої ліквідності допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов'язань у випад­ку його критичного стану. Теоретичне найнижче значення цього показника 1, найвише - 2.

Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт поточ­ноїліквідності (К_п) (коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт покриття, коефіцієнт загальної платоспроможності). Він розрахо­вується відношенням поточних активів (А1+А2+Аз) до поточних зобов'язань (ПІ + П2):

Кпл = (А1+А2+А3)/(П1+П2)

у - підсумок розділу IV пасиву балансу.

Він вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Теоретичне значення цього показ­ника 1,5-2,5.

Орієнтовне значення показника може встановлювати і підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання і за­лежно від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ре­сурсах.

Якшо цей показник дуже високий, то це може бути пов'язано із надлишковими виробничими запасами, надплановою заванта­женістю готової продукції на складах, невиправданим зростанням дебіторської заборгованості, тобто із уповільненням обертання капіталу. Постійне зниження коефіцієнта означає зростаючий ри­зик неплатоспроможності.

35. Групування активів за ступенем ліквідності

Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на такі групи:

3. Найбільш ліквідні активи (А,) - Це суми грошових коштів підприємства на поточному, валютному та інших рахунках, у касі, короткострокові фінансові вкладення (цінні папери), які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно.

4. Активи, що швидко реалізуються (А,) (активи, для перетво­рення яких у наявні кошти потрібний визначений час) - це дебі­торська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових робітників, взаємовідносин підприємства з платниками та їх платоспроможності, умов надання кредитів по­купцям, організації вексельного обігу тощо.

Активи, що повільно реалізуються (А,) (найменш ліквідні обо­ротні активи) — це запаси і витрати. Ліквідність цієї групи зале­жить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості й пра­вильності оформлення банківських документів, швидкості платіж­ного документообороту в банку, від якості й попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків тощо.

4. Активи, що важко реалізуються (А₄), — це активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю статтю можна включити статті розділу І активу балансу "Необоротні активи".