39. Методи аналізу грошових потоків

Двома головними методами розрахунку величини грошового потоку є прямий і непрямий. НСБУ № 4 рекомендовано застосовувати при складанні звіту про рух грошових коштів непрямий метод. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (IAS 7) передбачають можливість складання звіту про рух грошових коштів з застосуванням прямого і непрямого методів.

Прямий метод заснований на аналізі руху грошових коштів на рахунках підприємства.

Основні особливості прямого методу:

він дозволяє показати основні джерела притоку та напрямки відтоку грошових коштів;

дає можливість робить оперативні висновки відносно достатності коштів для платежів по поточним зобов’язанням;

визначає взаємозв’язок між реалізацією і грошовою виручкою за звітний період

Непрямий метод заснований на аналізі статей балансу і звіту про фінансові результати.

Основні особливості прямого методу:

він дозволяє показати взаємозв’язок між різними видами діяльності підприємства.

встановлює взаємозв’язок між чистим прибутком і змінами в активах підприємства за звітний період.

Обидва методи розрахунку величини грошового потоку використовуються як для цілей оперативного управління, так і для з’ясування тенденцій розвитку підприємства. В оперативному управлінні прямий метод може використовуватися для контролю за процесом формування прибутку і висновків щодо достатності коштів для платежів по поточним зобов’язанням. Недоліком цього методу є те, що він не розкриває взаємозв’язку отриманого фінансового результату і змін абсолютного розміру грошових коштів підприємства.

В довгостроковій перспективі прямий метод розрахунку величини грошового потоку дає можливість оцінить ліквідність підприємства, оскільки детально розкриває рух грошових коштів на рахунках, а також показує рівень покриття інвестиційних і фінансових потреб підприємства наявними у нього грошовими ресурсами.

Перевагами непрямого методу при використанні в оперативному управлінні є те, що він дозволяє визначити відповідність між фінансовим результатом і власними оборотними коштами. В довгостроковій перспективі непрямий метод дозволяє виявити найбільш проблемні “місця накопичення” заморожених грошових коштів і дозволяє знайти вихід із цієї ситуації.

40. Поняття та розрахунок фінансового та операційного циклу

Отже, кругообіг капіталу, що включає наведені господарські операції, логічно підводить нас до необхідності розгляду кількісної оцінки фінансової діяльності щодо циркуляції грошових коштів на підприємстві.

Таку оцінку здійснюють за допомогою показника тривалості фінансового циклу, який характеризує середню тривалість між відпливом грошових коштів у зв’язку зі здійсненням поточної виробничої діяльності та їх припливом як результатом виробничо-господарської діяльності¹.

Для того щоб більш чітко уявити логіку розрахунку цього показника, розглянемо схему трансформації грошових коштів у оборотних активах (рис. 6.1)

З рис. 6.1 видно, що операційний цикл більшою мірою характеризує виробничо-технологічний аспект діяльності підприємства, а фінансовий цикл — її фінансову компоненту.

Безумовно, операційний і фінансовий цикли пов’язані, але описують різні сторони процесу функціонування підприємства як суб’єкта господарювання. На основі схеми нескладно визначити алгоритм розрахунку тривалості циклу:

Т_ф = О_в.з + О_д.з – О_к.з,

де О_в.з — оборотність коштів, утілених у виробничі запаси; О_д.з — оборотність дебіторської заборгованості; О_к.з — оборотність кредиторської заборгованості.

Об деб(кред)завбого = Чмчтий дохід/деб(кред)заборг