Визначте сутність тарифного нормування заробітної плати.
Основна (базова, постійна) заробітна плата визначається на основі тарифного нормування заробітної плати працівників різних категорій.
Тарифне нормування заробітної плати — це основа тарифної моделі організації заробітної плати, котра застосовується на більшості підприємств небюджетного і на всіх підприємствах бюджетного сектору економіки. Тарифне нормування заробітної плати передбачає використання сукупності норм праці (часу, виробітку, чисельності, обслуговування тощо) та норм оплати (тарифні ставки, посадові оклади, розцінки, доплати, надбавки тощо).
Охарактеризуйте елементи тарифних умов оплати праці.
Основними елементами тарифних умов оплати праці є довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, тарифні сітки і ставки та схеми посадових окладів.
Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників — систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій, які наведено у Національному класифікаторі України
Тарифна сітка — шкала кваліфікаційних розрядів і тарифних оефіцієнтів, за допомогою яких установлюється безпосередня залежність розміру заробітної плати робітників від складності робіт і рівня кваліфікації. Головним фактором диференціації є складність виконуваних робіт.
Тарифна ставка — виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці робітника даного розряду за одиницю робочого часу (годину, день, місяць). Тарифні ставки можуть бути годинними, денними і місячними.
Схема посадових окладів — нормативний документ, який використовується для диференціації основної заробітної плати керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців залежно від посад, які вони обіймають.
Наведіть формули розрахунку середніх тарифних показників. Назвіть напрями використання результатів аналізу даних показників.
Середній тарифний коефіцієнт K1 групи робітників визнач за форм
(17.2)де Kn
— тарифний
коефіцієнт n-го
розряду;
Чn — чисельність робітників n-го розряду;
n — порядковий номер розряду;
m — кількість тарифних розрядів.
Середній тарифний коефіцієнт K2 робіт розраховується за формулою
(17.3)
де Трn — нормативна трудомісткість робіт n-го розряду.
Середня годинна тарифна ставка визначається множенням тарифної ставки першого розряду T1 на середній тарифний коефіцієнт за формулою Тсер Т1 *K1 . (17.4)
Середні
тарифні розряди робітників
і робіт визначаються за формулами:
де Рм і Рб — тарифні розряди, які відповідають меншому й більшому тарифним
коефіцієнтам, між якими перебуває середній тар коефіцієнт;
Км і Кб — менший і більший тарифні коефіцієнти, між якими перебуває сер тарифний коефіцієнт.
За даними про середній тарифний розряд можна визначити середній тарифний коефіцієнт за формулами:
де Рм і Рб — менший і більший тарифні розряди, між якими перебуває середній розряд;
Км і Кб — менший і більший тарифні коефіцієнти, які відповідають меншому і більшому тарифним розрядам, між якими перебуває середній розряд.
Визначте сутність, переваги та особливості використання різних підходів до проектування основної заробітної плати.
Крім традиційного в зарубіжній і вітчизняній практиці використовуються й інші, відмінні від розглянутого раніше, підходи до проектування основної заробітної плати.
Модель гнучкого тарифу —диференціації заробітної плати залежно від складності праці — вона повинна стимулювати працівників до поліпшення індивідуальних результатів праці, система контрольованого денного виробітку. Ця система спрямована на стимулювання підвищення продуктивності праці.
Безтарифні моделі. Вони були розроблені для узгодження заробітної плати працівника з кількісними і якісними параметрами його трудового внеску без використання традиційного підходу до побудови тарифних умов оплати праці.
Вилкова модель. За даної моделі кожній кваліфікаційній групі працівників присвоюється діапазон (вилка) співвідношень в оплаті праці.
Індивідуальні коефіцієнти працівників коригуються щомісяця й установлюються в межах діапазонів відповідної кваліфікаційної групи на підставі критеріїв, які враховують внесок працівників у колективні результати праці. З цією метою для кожної професійної групи працівників розробляються показники підвищення і зниження середнього коефіцієнта в межах діапазону.
Застосування вилкової моделі оплати праці дозволяє підвищити індивідуалізацію заробітної плати і зменшити масштаби й діапазон застосування окремих премій, доплат і надбавок.