- •Особливості виникнення та розвитку експериментальної психології в Німеччині. В.Вундт і становлення експериментальної психології.
- •Порівняльний аналіз особливостей виникнення та розвитку експериментальної психології в Європі та Америці.
- •Розвиток і становлення експериментальної психології в Україні.
- •Особливості розвитку методології наукового психологічного дослідження. Феномен методу в експериментальній психології.
- •Способи класифікацій методів психологічного дослідження, характеристика основних груп.
- •Принципи наукового дослідження в психології.
- •Експериментальна психологія як наука і парадигма. Основні завдання експериментальної психології на сучасному етапі розвитку науки.
- •Типи психологічних досліджень. Рівні наукового психологічного дослідження.
- •Етапи проведення цілісного психологічного дослідження.
- •Особливості використання малюнкових методів в психологічних дослідженнях.
- •Психологічний тренінг в дослідницькій діяльності психолога. Тренінг і формуючий експеримент.
- •Характеристика методу тестування в експериментальній психології.
- •Теорія і психологічне експериментальне дослідження. Аналіз особливостей використання в психологічних дослідженнях теоретичних методів.
- •Особливості застосування проективного методу в експериментальній діяльності психолога.
- •Планування бесіди як психологічного дослідження, етапи її проведення.
- •Характеристика процедури психологічного інтерв'ю, його плюси і мінуси.
- •3 Основні етапи:
- •Аналіз можливих помилок психолога, що використовує метод бесіди та інтерв’ю для дослідження.
- •Правила побудови анкети та здійснення процедури анкетування в психологічному дослідженні.
- •Спостереження як один з основних методів психологічного дослідження. Історія використання методу спостереження при вивченні психологічних явищ.
- •Особистість спостерігача. Помилки психологів-спостерігачів.
- •Характеристика особливостей предмету та об'єкту психологічного спостереження. Порівняльний аналіз особливостей прихованого та неприхованого психологічного спостереження.
- •Етичні проблеми використання методу спостереження в психологічних дослідженнях. Використання прийомів візуальної психодіагностики в спостереженні.
- •Надійність та валідність спостереження.
- •Види спостережень. Основні правила спостереження в психологічному дослідженні.
- •Кількісна оцінка результатів спостереження. Проблема узгодження даних спостереження.
- •Фіксація результатів психологічного спостереження. Тренування спостережливості.
- •Самоспостереження та інтроспекція: історія застосування в психологічних дослідженнях. Схема спостереження за Ассаджолі.
- •Плюси та мінуси використанням методу самоспостереження в сучасних психологічних дослідженнях та практичній психології.
- •Історія експерименту як методу в психології. Види експериментів у психології.
- •Порівняльна характеристика ідеального та реального експерименту. Безмірний експеримент.
- •Незалежна змінна в психологічному експерименті. Проблема виділення незалежної змінної з-під впливу інших змінних.
- •Види змінних в експерименті. Характеристика залежної змінної, її особливості.
- •Типи взаємозв’язків між основними змінними. Контроль змінних.
- •Взаємозв’язок постановки проблеми та формулювання гіпотез в психологічному дослідженні. Форми подачі результатів та інтерпретації дослідження.
- •Гіпотеза в психологічному експерименті. Принцип фальсифікованості.
- •Вплив особистості досліджуваного на ситуацію психологічного експерименту.
- •Помилки експериментатора в оцінці діяльності досліджуваного. Експериментатор як незалежна змінна.
- •Валідність експерименту, види та фактори, що порушують валідність експерименту.
- •Характеристика етичних проблем експериментатора. Етичний кодекс психолога-дослідника. Анкетування після експерименту.
- •Стратегії формування експериментальних груп.
- •Особливості планів психологічних експериментів з однією незалежною змінною.
- •Порівняльна характеристика планів Фішера та Соломона.
- •Аналіз плану «тест-вплив-ретест».
- •Особливості планування психологічного експерименту для одного досліджуваного.
- •Факторні плани для двох і кількох незалежних змінних.
- •Виявлення причин взаємодії двох незалежних змінних з допомогою графічного зображення результатів експерименту.
- •Планування за методом латинського і греко-латинського квадратів.
- •Порівняльна характеристика доекспериментальних і класичних планів в експериментальній психології.
- •Квазіекспериментальні плани.
- •Планування експериментів за методом часових серій та альтернативних впливів.
- •Експеримент ex-postfacto. Перспективи розвитку планування психологічного дослідження.
- •Експериментальна вибірка. Спосіб підбору досліджуваних за методом квот та бажаючих.
- •Аналіз процедури підбору досліджуваних за методом рандомізації.
- •Вимірювання та психологічний експеримент.
Експериментальна вибірка. Спосіб підбору досліджуваних за методом квот та бажаючих.
Виділяють декілька основних видів плану побудови груп:
Дослідження з експериментальною і контрольною групами, які ставляться в різні умови.
Дослідження з експериментальною і контрольною групами із залученням стратегії попарного відбору
Дослідження з використанням тільки однієї групи — експериментальною.
Дослідження з використанням змішаного (чинника) плану — всі групи ставляться в різні умови. Відбір груп для їх участі в медичних та психологічних експериментах здійснюється за допомогою різних стратегій, які потрібні для того, щоб забезпечити максимально можливе дотримання внутрішньої і зовнішньої валідності.
Рандомізація (випадковий відбір)
Попарний відбір
Стратометрічний відбір
Наближене моделювання
Залучення реальних груп. Вибір об'єкта дослідження - наступне завдання, яке варто вирішувати психологу після визначення залежної і незалежної змінних. Психолог може вибирати той об'єкт, який більше відповідає завданням дослідження. Ідеальним об'єктом психологічного дослідження може виступати або окремий індивід, або група. У першому випадку ми говоримо про загально-психологічний експеримент, у другому - про соціально-психологічний. Але в конкретному експерименті не тільки реальний об'єкт повинен відповідати своїми характеристиками ідеального об'єкту, але і результати, отримані за його участю, повинні застосовуватися до інших об'єктів. Якби всі люди (чи тварини) були схожі один на одного, а ще краще - виявилися абсолютно однаковими, то не виникло б жодних проблем. Експеримент можна провести за участю одного досліджуваного, а отримані результати застосувати для пояснення поведінки всіх інших людей. Але люди розрізняються за статтю, віком, расою, національністю, приналежності до тієї чи іншої культури або релігії, соціальному та економічним станом і т.д. Отже, проста генералізація (узагальнення) даних, отриманих при дослідженні одного випробуваного, неможлива. Однак на практиці, наприклад в лабораторних експериментах з дослідження сенсорних процесів, пам'яті, уваги і т.д., цими відмінностями нехтують, вважаючи, що наш випробуваний може представляти будь-якого індивіда з Homo sapiens. Експеримент з одним випробуваним проводиться тоді, коли: 1) індивідуальними відмінностями можна нехтувати, дослідження надзвичайно велике за обсягом і включає безліч експериментальних проб, 2) випробуваний - унікальний об'єкт, наприклад геніальний музикант або творчо обдарований шахіст, 3) від випробуваного потрібна особлива компетентність при проведення дослідження (експеримент з навченими випробовуваними), 4) повторення даного експерименту з участю інших піддослідних неможливо.
Отже, формування вибірки випробовуваних - експериментальної групи - має підпорядковуватися низці правил.
1. Змістовий критерій (критерій операціонально валідності). Нагадаєм, що операційна валідність визначається відповідністю експериментального методу перевіряється гіпотезі. Підбір експериментальної групи повинен визначатися предметом і гіпотезою дослідження. 2. Критерій еквівалентності випробуваних (критерій внутрішньої валідності). Результати, отримані при дослідженні експериментальної вибірки, повинні поширюватися на кожного її члена. Тобто ми повинні врахувати всі значимі характеристики об'єкта дослідження, відмінності у вираженості яких можуть істотно вплинути на залежну змінну. 3. Критерій репрезентативності (критерій зовнішньої валідності). Існують теоретичні статистичні критерії репрезентативності (представленості) вибірки випробуваних. Група осіб, що беруть участь в експерименті, повинна представляти всю частину популяції, стосовно якої ми можемо застосовувати дані, отримані в експерименті. Величина експериментальної вибірки визначається видом статистичних заходів та обраної точністю (вірогідністю) прийняття або відхилення експериментальної гіпотези. Вона може бути дорівнює безлічі індивідів, чия поведінка нас цікавить. Експериментальна вибірка може представляти лише частина даного нас множини. Головна проблема полягає в тому, щоб визначити, на які інші цікаві для нас групи можна распространяти результати проведеного нами дослідження. Підбір експериментальної групи здійснюється за допомогою різних стратегій. Нагадуємо, для чого потрібна стратегія відбору груп. Завдання зводиться, по-перше, до усунення вже розглянутого у попередніх розділах «ефекту змінності». Під цим терміном розуміється вплив індивідуальних розходжень між випробуваними на зв'язок незалежної та залежної змінних. Наприклад, на публічне заохочення за хорошу роботу люди різного темпераменту реагують неоднаково. Тим самим контролюється вплив побічної змінної на внутрішню валідність. По-друге, експериментальна група повинна представляти виввчайму популяцію, тобто забезпечувати зовнішню валідність експерименту.
Використання реально існуючих груп породжує систематичне змішування незалежної змінної з індивідуальними властивостями досліджуваних.
При моделюванні популяції методом випадкового вибору, або рандомізації, експериментальну вибірку складають так, що кожної особистості надає ¬ ся рівний шанс для участі в експерименті. Кожному індивіду присвоюється номер; за допомогою таблиці випадкових чисел виробляється формування експериментальної вибірки. Процедура дуже трудноосуществима, оскільки кожен представник цікавить нас популяції повинен бути врахований. На практиці вдаються до більш простих способів випадкового відбору. Відбирають будь-яку групу піддослідних, потім вимірюють у них значуще для експерименту індивідуальне властивість. Після цього піддослідних розподіляють по групах методом Монте-Карло так, що ймовірність потрапити до групи для кожного випробуваного рівна. Квотна вибірка - вибірка будується як модель, яка відтворює структуру генеральної сукупності у вигляді квот (пропорцій) досліджуваних ознак. Кількість елементів вибірки з різним поєднанням досліджуваних ознак визначається з таким розрахунком, щоб воно відповідало їх частці (пропорції) у генеральній сукупності. Так, наприклад, якщо генеральна сукупність у нас представлена 5000 осіб, з них 2000 жінок та 3000 чоловіків, тоді в квотною вибіркою у нас будуть 20 жінок і 30 чоловіків, або 200 жінок і 300 чоловіків. Квотованим вибірки найчастіше грунтуються на демографічних критеріях: стать, вік, регіон, дохід, освіта і інших. Мінуси: зазвичай такі вибірки нерепрезентативним, т.к. не можна врахувати відразу кілька соціальних параметрів. Плюси: легкодоступний матеріал.
