11. Психологічний тренінг в дослідницькій діяльності психолога. Тренінг і формуючий експеримент.

Психологічний тренінг — це особлива форма групової роботи зі своїми можливостями, обмеженнями, правилами і проблемами. Він навчає новим навичкам, допомагає освоїти інші психологічні можливості. Його особливість у тому, що учить займти активну позицію, а засвоєння навичок відбувається в процесі переживання, особистого досвіду поведінки, відчування, діяння. Тренінг визначаємо як сплановані систематичні зусилля у розвитку знань і вмінь людини, щоб ефективно виконувати певну діяльність.

Мета тренінгу забезпечити людині знання для виконання певних завдань.

Тренінг використовується в Формуючих експериментах(коли треба сформувати вміння, навичку). Спочатку проводяться тести(які навички наявні) -> тренінг(щось формує) -> тестування 2 (визнач ефективності тренінгу).

Цілі групової роботи в тренінгу:

1. Допомога в дослідженні й розв'язанні психологічних проблем.

2. Поліпшення психічного здоров'я.

3. Вивчення психологічних основ спілкування.

4. Розвиток самосвідомості з метою зміни самого себе і корекція поведінки.

5. Сприяння особистісному росту та розвитку

Завдання:

- розвиток комунікативних навичок, які зміцнюють соціальні зв'язки;

- розвиток соціально-перцептивної чутливості, соціального уявлення про людину, здатність до емпатії, співпереживання,

- розвиток здатності до самоаналізу, самопізнання,

- оволодіння способами вираження своїх емоцій

- навчання конструктивним способам виходу з конфліктних ситуацій,

12. Характеристика методу тестування в експериментальній психології.

Психологічний тест — стандартизоване завдання, за наслідками виконання якого судять про психофізіологічні і особові характеристики, знання, уміння і навики випробовуваного. Тест (англ. test - проба, випробування, дослідження) експериментальний метод в психології та педагогіки, стандартизовані завдання, що дозволяють виміряти психофізіологічні та особистісні характеристики, а також знання, уміння і навички випробуваного.

Тести почали застосовуватися в 1864 році Дж. Фішером у Великобританії для перевірки знань учнів. Теоретичні основи тестування були розроблені англійським психологом Ф. Гальтон в 1883 році: застосування серії однакових випробувань до великого числа індивідів, статистичної обробки результатів, виділення еталонів оцінки.

Термін "тест" вперше ввів американський психолог Дж. Кеттел в 1890 році. Запропонована ним серія з 50 тестів фактично представляла програму визначення примітивних психофізіологічних характеристик: що базуються на найбільш розроблених в той час психологічних експериментах (наприклад, вимірювання сили правої і лівої рук за допомогою динамометра, швидкості реакції на звук, і т.д.)

Французька психолог А. Біне застосував принципи тестологіческіх досліджень до вищих психічних функцій людини: у його серію тестів (1891) увійшли завдання на випробування пам'яті, типу уявлення, уваги, естетичні та етичні почуття і т.д.

Перший стандартизований педагогічний тест був складений американським психологом Е. Торнодайком. Розвиток тестування було однією з причин, що зумовили проникнення у психологію і педагогіку математичних методів.

Американський психолог К. Спірмена розробив основні методи кореляційного аналізу для стандартизації тестів і об'єктивного виміру тестологіческіх досліджень. Статистичні методи Спірмена - застосування факторного аналізу - зіграли велику роль у подальшому розвитку тестування.

Значне поширення тестування отримало в психотехніці для професійного відбору. Інтенсивний розвиток психотехніки припадає на час 1-ї світової війни 1914-1918 року, коли першочерговими стали питання професійного відбору для потреб армії і військового виробництва. У зв'язку з цим широке застосування в психотехніці має метод тестів.

Найбільше розвиток тестологіческого дослідження отримали в США (наприклад, за час 2-й світової війни з 1939 по 45 рік при мобілізації до армії було тестований близько 20 мільйонів чоловік). У Росії складання і застосування тестів відноситься до 20-х років минулого століття, в 1926 році була опублікована перша серія тестів для шкіл.

З кінця минулого століття експеримент став застосовуватися і в дослідженні вищих розумових процесів (судження, умовиводи, мислення), хоча раніше неодноразово висловлювалося переконання, що експеримент може застосовуватися тільки до елементарних психічних процесів.

На відміну від інших методів, тестування спрямоване не на дослідження психічних явищ для отримання тих чи інших нових даних, а на вимірювання вже відомих психологічних особливостей випробуваних за допомогою стандартизованих завдань (тестів).

Найбільш відомими в психології є три види тестів: тести досягнень; тести здібностей; проективні тести.

Тести досягнень являють собою методики психологічної діагностики, які мають на меті вияв ступеня оволодіння певними уміннями, навичками і знаннями. Використовують їх у професійному доборі.

Тести здібностей дозволяють визначити рівень розумового потенціалу, творчих здібностей, а також рівень готовності до розв'язання певних типів навчальних та професійних завдань.

Проективні тести - це методики цілісного вивчення особистості. Назва їх пов'язана з використанням у них процесу проеціювання, коли випробуваний свідомо чи підсвідомо переносить свої установки, емоційні стани чи особистісні якості на запропоновані до розв'язання завдання чи ситуації. Приміром, дописати речення чи розповідь, зробити малюнок на вільну тему, скласти розповідь за малюнком тощо. До найбільш застосовуваних проективних методів належать тести Рошарха і Люшера, тематичний операційний тест тощо.

Процедура тестування - етапи.

1. вибір тестів.

2. безпосередньо тестування одного чи групи учасників.

3. інтерпретація результатів, висновки.

Якість тестів визначається за такими характеристиками, як надійність, валідність (відповідність отриманих результатів мети тестування), диференціюються сила завдань та і. Валідність тесту - це його психометричні характеристика, дійсна здатність тесту вимірювати ту психологічну характеристику, для діагностики якої він заявлений і вказує на ступінь відповідності одержуваної інформації діагностується психічному властивості.

Кількісно валідність тесту може виражатися через кореляції результатів, отриманих з його допомогою, з іншими показниками, наприклад, з успішністю виконання відповідної діяльності. Сукупність характеристик валідності тесту, отриманих експериментально-статистичним способом - валідність емпірична.

Практичне використання тестування пов'язане головним чином з діагностування особистісних характеристик людини, що виражаються через кількісні показники.