53. Аналіз процедури підбору досліджуваних за методом рандомізації.

Стратегії формування вибірки і розподілу досліджуваних за групами.

Існує шість стратегій побудови груп:

1) рандомізація (стратегія випадкового відбору або розподілу досліджуваних, при якій всі суб'єкти мають рівні шанси потрапити до групи. Застосовується при відборі членів популяції в експериментальну вибірку, а також при розподілі випробовуваних з експериментальних і контрольних групах. Забезпечує внутрішню валідність, контролює ефект змішання) ; 2) попарний відбір; 3) рандомізація з виділенням страт (стратометрический відбір); 4) наближене моделювання; 5) репрезентативне моделювання; 6) залучення реальних груп.

Розрізняють два основних типи залучення досліджуваних до групи: а) відбір, б) розподіл. Відбір проводять при рандомізації, рандомізації з виділенням страт, при репрезентативному і наближеному моделюванні. Розподіл здійснюється при способі складання груп з еквівалентних пар і дослідженнях за участю реальних груп.

Вважається, що найкраща зовнішня і внутрішня валідність досягається при стратегії підбору еквівалентних пар і стратометрический рандомізації: індивідуальні особливості випробовуваних за допомогою цих стратегій контролюються максимально. В інших же випадках немає ніяких гарантій еквівалентності досліджуваних, контрольованості індивідуальних відмінностей і показності групи. Еквівалентність груп досягається або методом рандомізації, або методом попарного зрівнювання, при якому подібні індивіди відносяться до різних груп. Метод рандомізації дає більш надійні результати, але застосовний лише тоді, коли вибірка, з якої ми формуємо контрольну і основну групи, досить велика. Процедура підбору еквівалентних груп і еквівалентних випробуваних називається рандомизацией.

При моделюванні популяції методом випадкового вибору, або рандомізації, експериментальну вибірку складають так, що кожної особистості надається рівний шанс для участі в експерименті. Кожному індивіду присвоюється номер; за допомогою таблиці випадкових чисел виробляється формування експериментальної вибірки. Рандомізацію можна вважати найбільш надійною стратегією і з точки зору репрезентації в експери-мент досліджуваної популяції, і з точки зору контролю додаткових змінних. Рандомізація

Відбір учасників у групи випадковим чином (на основі таблиці випадкових чисел, підкидання монети тощо)Блокова рандомізація. Відбір випадковим чином рівної кількості учасників в усі групи (якщо є чотири умови, то для кожної з них випадковим чином обирається учасник — блок №1; потім знову випадково обирається учасник для кожної з умов — блок №2 і т.д.)

54. Вимірювання та психологічний експеримент.

Експеримент - проводиться в спеціальних умовах досвід з метою наукових знань, головною особливістю якого виступає цілеспрямоване втручання дослідника в об'єкт, що вивчається. Головна відмінність психологічного експерименту від інших психологічних методів полягає в тому, що він дає можливість внутр. Ps явищу адекватно й однозначно проявитися в зовнішньому поводженні, доступному об'єктивному спостереженню. Адекватність і однозначність об'єктивізації експериментально викликаються Ps явищ досягається за рахунок цілеспрямованого жорсткого контролю, умов їх виникнення і протікання.

Рубінштейн: основне завдання психологічного експерименту заключ. в тому, щоб зробити доступними для об'єктивного зовнішнього спостереження сущ. особливості внутрішнього Ps процесу; для цього потрібно варіюючи умовами середовища знайти ситуацію, при якій зовнішнє протікання акту адекватно відображена б його внутрішнє Ps зміст, тобто завдання експериментальне варіювання умов при психологічному експерименті полягає насамперед у тому, щоб розкрити правильність однієї єдиної психологічної інтерпретації дії і вчинку, виключаючи можливість всіх інших. Вимірювання включається в контекст експерименту як метод реєстрації стану об'єкта дослідження і відповідно зміни цього стану у відповідь на експериментальне вплив. У психології розрізняють три основні процедури психологічного виміру. Підставою для розрізнення є об'єкт вимірювання. По-перше, психолог може вимірювати особливості поведінки людей для того, щоб визначити, чим одна людина відрізняється від іншого з погляду виразності тих чи інших властивостей, наявності того або іншого психічного стану або для віднесення його до певного типу особистості. Психолог, вимірюючи особливості поведінки, визначає подібності чи відмінності людей. Психологічний вимір стає виміром піддослідних.

По-друге, дослідник може використовувати вимір як завдання випробуваного, в ході виконання якої він вимірює (класифікує, ранжує, оцінює і т.п.) зовнішні об'єкти: інших людей, стимули чи предмети зовнішнього світу, власні статки. Часто ця процедура виявляється виміром стимулів. Поняття "стимул" використовується в широкому сенсі, а не в узкопсіхофізіческом або поведінковому. Під стимулом розуміється будь-який шкаліруемий об'єкт. По-третє, існує процедура так званого спільного виміру (або спільного шкалювання) стимулів і людей. При цьому передбачається, що "стимули" і "піддослідні" можуть бути розташовані на одній осі. Поведінка випробуваного розглядається як прояв взаємодії особистості і ситуації.

Зовні процедура психологічного вимірювання нічим не відрізняється від процедури психологічного експерименту. Більш того, в психологічній дослідницькій практиці "вимір" і "експеримент" часто використовуються як синоніми. Однак при проведенні психологічного експерименту нас цікавлять причинні зв'язки між змінними, а результатом психологічного виміру є всього лише віднесення випробуваного або оцінюваного ним об'єкту до того чи іншого класу, точці шкали або простору ознак. Процедура психологічного вимірювання складається з ряду етапів, аналогічних етапах експериментального дослідження.

Основою психологічних вимірювань є математична теорія вимірювань - розділ психології, що інтенсивно розвивається паралельно і в тісній взаємодії з розвитком процедур психологічного виміру. Сьогодні це - найбільший розділ математичної психології.

Вимірювальна шкала - основне поняття, введене в психологію в 1950 р. С.С. Стівенсом; його трактування шкали і сьогодні використовується в науковій літературі. Шкала - в буквальному значенні є вимірювальний інструмент.

Тип шкали визначає сукупність статистичних методів, які можуть бути застосовані для обробки даних вимірювання.