8 Залежність обсягів вкладень інвестора інвестицій від економічної ситуації на ринку

Термін “інвестиція” походить від лат. invest, що означає “вкладати”. Нині інвестиції — це вкладання капіталу з метою подальшого його збіль-шення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу.

Джерелом приросту капіталу, основним мотивом інвестування є одер-жуваний прибуток. Обидва процеси — вкладання капіталу і одержання

Прибуток — відбуваються в певному поточному часі, а саме: можна поступово вкладати капітал, а потім одержати прибуток; паралельно вкла-дати капітал й одержувати прибуток; вкладати капітал з інтервалами, а через деякий час одержати прибуток. У першому випадку прибуток буде одержано одразу після завершення інвестування в повному обсязі; у дру-гому випадку прибуток можливий за умови повного завершення процесу інвестування; у третьому випадку між періодом інвестування та одержан-ням прибутку минає певний час, що залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту. Визначаючи термін “інвестиції”, вважають, існують тільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійс-нюватися також у будь-якій іншій майновій формі або у формі немайно-вих активів (досвіду роботи, пакетів програм, інших форм інтелектуаль-ної власності); сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань; виробничого досвіду; права використання землі, води, ре-сурсів, споруд, а також інших майнових прав.

Розрізняють інвестиції валові та чисті. Валові інвестиції — це загальний обсяг інвестування за певний пе-ріод, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів виробницт-ва та приріст товарно-матеріальних засобів. Чисті інвестиції — це сума валових інвестицій без суми амортизацій-них відрахувань у певному періоді.

9 Вплив відсоткової ставки на обсяг інвестицій в країні, визначення без ризикової відсоткової ставки

Складним відсотком називається сума доходу, яка утв-ся в результаті інвестування за умови, що сума нарахованого простого відсотка не виплачується після кожного періоду, а приєднується до суми основного внеску і в наступному платіжному періоді сама приносить доход. При розрахуванні внеску в процесі його нарощування по складним процентам викор-ся наступна формула: Vo(1+і)- 1рік; Vo(1+і)²- 2рік. У загальному випадку майбутня вартість визначається: FVn=Vo(1+і)ⁿ. Більш важливим є визначення теперішньої вартості: PV=Vo=FVn/(1+і)ⁿ - теперішня вартість грошового потоку, який буде отримано через n років.

Ця формула відображає процес дисконтування майбутніх сум грошових потоків до їх теперішньої вартості. 1/(1+і)ⁿ - дисконтний множник.

10 Ринок цінних паперів та його функції

Ринок цінних паперів – це ринок на якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів.

Ринок цінних паперів охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які виявляються через випуск спеціальних документів (цінних паперів, які мають власну вартість і можуть продаватися, купуватися та погашатися). Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту та взаємодіє з нею. До складу ринку цінних паперів: 1 Ринок позикових, боргових інструментів як частина кредитного ринку (облігації, векселі, сертифікати). 2 Ринок інструментальної власності (всі види акції). 3 Ринок похідних паперів. Суб’єкти:1)Емітенти – це ті що випускають; 2) Інвестори – це ті що купують; 3)Посередники – брокери, маклери, дилери. Ринок можна поділити на первинний і вторинний. Первинний обертаються ті які тільки випущені. Вторинний перепродаж цінних паперів. До найважливіших функцій ринку цінних паперів належать: 1) функція перерозподілу грошових коштів; 2) функція перерозподілу ризиків; 3) облікова; 4) контрольна; 5) збалансування попиту і пропозиції; 6) стимулююча; 7) регулювальна. Функція перерозподілу грошових коштів полягає у перерозподілі коштів між галузями і сферами діяльності; територіями і країнами; населенням і підприємствами, тобто набуття заощаджень громадян виробничої форми; між державою та іншими юридичними й фізичними особами. Функція перерозподілу ризиків — використання інструментів ринку цінних паперів для захисту власників будь-яких активів від несприятливої для них зміни цін, вартості або дохідності цих активів. Облікова функція полягає в обов’язковому обліку у спеціальних списках усіх видів цінних паперів, що обертаються на ринку, реєстрації учасників ринку цінних паперів, а також фіксації фондових операцій, оформлених угодами купівлі-продажу, застави, трасту, конвертації тощо. Контрольна функція передбачає контроль за дотриманням норм законодавства учасниками ринку. Функція збалансування попиту і пропозиції означає забезпечення рівноваги попиту та пропозиції на фінансовому ринку шляхом проведення операцій з цінними паперами. Стимулююча функція полягає у мотивації юридичних і фізичних осіб стати учасниками ринку цінних паперів, зокрема шляхом надання права на участь в управлінні підприємством, права на отримання доходу, можливості накопичення капіталу або права стати власником майна. Регулювальна функція означає регулювання через конкретні фондові операції різних суспільних інтересів, наприклад, шляхом проведення операцій із цінними паперами регулюють обсяг грошової маси в обігу.

Цінні папери першого порядку, тобто ті, які підприємства, державні та муніципальні органи використовують для фінансування своєї діяльності. Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує внесення певного паю в статутний фонд акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні ним та на отримання частини прибутку в формі дивідендів, а також на участь в розподілі майна у випадку ліквідації товариства. Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк з виплатою фіксованого процента. Облігації відрізняються від акцій головним чином тим, що їх власник не є членом акціонерного товариства, а відтак і не має права голосу на зборах акціонерів. Державне казначейське зобов’язання — вид цінних паперів на пред’явника, що на добровільних засадах розповсюджуються серед населення, свідчать про внесення їхніми власниками коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу. Казначейські зобов’язання випускаються на такі строки: - до одного року (короткострокові); - від 1 до 5 років (середньострокові); - від 5 до 10 років (довгострокові). Ощадний сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, що надає його власнику право по закінченні обумовленого строку одержати депозит і відповідні проценти. Має місце випуск сертифікатів як іменних, так і на пред’явника. Проте в обіг і на ринок можуть надходити тільки сертифікати на пред’явника, адже продаж (відчуження) іменних сертифікатів, за законодавством, є недійсним. Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя.