Глава 16 Міжнародні відносини в період утворення антигітлерівської коаліції (червень 1941 — червень 1942 рр.)

• Напад Німеччини на СРСР • Початок створення антигітлерівської коаліції • Міжнародне значення розгрому німецько-фашистських військ під Москвою

• Вступ США в другу світову війну • Завершення утворення антигітлерівської коаліції

Напад Німеччини на СРСР. Напередодні нападу гітле­рівської Німеччини уряд СРСР ужив серйозних заходів щодо посилення обороноздатності країни. Програма цих заходів була розрахована на 4 роки й передбачала швидкі темпи розвитку оборонної промисловості та створення великої кількості новітніх видів зброї. В 1941 р. перед вій­ною Радянський Союз уже виробляв танків і літаків у пів­тора раза більше, ніж Німеччина. Швидко збільшувалася чисельність збройних сил. У 1937 р. вони налічували 1,47 млн. чоловік, на початок 1939 р. — близько 2 млн., а на червень 1941 р. — понад 4,5 млн. чоловік. Через 8 днів піс­ля початку війни в армію було мобілізовано 5,3 млн. чоловік, чисельність її доведено до 10 млн. чоловік. Крім того, сформовано близько 60 дивізій і 200 окремих полків народного ополчення — загалом до 2 млн. чоловік.

Але здійснення програм зміцнення обороноздатності країни, зокрема мобілізаційного плану червня 1941 р., пе­рервала війна. Радянський Союз не встиг належним чи­ном підготуватися. Напередодні війни — 14 червня 1941 р. — нарком оборони С. Тимошенко й начальник Ге­нерального штабу Г. Жуков намагалися умовити Й. Сталі­на підняти по тривозі війська прикордонних округів і ви­вести їх на передові позиції. Проте Сталін відповів 'їм: «Це ж війна! Розумієте ви обидва це чи ні?» ТАРС того ж дня повідомив, що «чутки про намір Німеччини розірвати пакт і напасти на СРСР позбавлені будь-якого грунту».

21 червня о 21.зо Молотов запросив до НКЗС німець­кого посла Ф. Шуленбурга для з'ясування претензій Ні­меччини й причин погіршення радянсько-німецьких від­носин. Шуленбург із дружніх почуттів намагався навіть натякнути на фактичну можливість війни (через кілька років він був розстріляний за наказом Гітлера). Але в ці­лому ухилився від переговорів.

165

О 0.40 22 червня радянському послу в Берліні направ­лена телеграма з вказівкою негайно провести переговори з Ріббентропом. Перед цим, о 23.45 21 червня, Сталін, на­решті, дав наказ наркомату оборони привести в бойову готовність війська на кордоні. В наказі, переданому по телеграфу, зазначалося: «Протягом 22 — 23 червня мож­ливий раптовий напад німців... Перед світанком розосе­редити авіацію по польових аеродромах».

Це було в ніч на неділю. Передача телеграми до військ закінчилася 22 червня о 0.зо за московським часом. Але було вже запізно. Через 3 години почалося вторгнення ні­мецьких військ. Виведеш на ударні позиції 5,5 млн. сол­датів Німеччини та її союзників по всьому радянському кор­дону від Баренцева до Чорного морів о 3.зо 22 червня 1941 р. без оголошення війни вдерлися на територію Радянського Союзу. «Київ бомбили, нам об'явили, що почалася війна».

Почалася Велика Вітчизняна війна радянського наро­ду, яка тривала 1418 днів.

Того самого дня у війну вступили війська Фінляндії, Румунії, Словаччини й пізніше Італії, Угорщини та «голу­ба дивізія» Іспанії. Глава уряду Франції (Віші) Петен, зло-радіючи, зо червня розірвав відносини з Радянським Со­юзом.

Які цілі ставили перед собою в цій війні керівники гітле­рівського райху?

1. Вони розглядали завоювання Радянського Союзу як усунення найсерйознішої перешкоди на шляху до світо­вого панування. Це була головна імперіалістична мета гіт­лерівської Німеччини.

2. Вони намагалися знищити радянський державний і суспільний лад. зо березня 1941 р. Гітлер у промові перед генералітетом проголосив:

війна з СРСР — це зіткнення двох протилежних сві­тоглядів;

уся територія Радянського Союзу має бути поділена на ряд протекторатів і залежних держав. Майбутнє цієї тери­торії: північна Росія ввійде до складу Фінляндії; південна Україна — до Дніпра — до Румунії; будуть створені про­текторати прибалтійських країн, України, Білорусії та ін.;

«єврейсько-більшовицька інтелігенція» — «поневолю­вач народів» — має бути ліквідована;

за жодних обставин місце більшовицької Росії не має заступити Росія національна. Територія Москви стане великим морем, Ленінград і Сталінград — купами каміння.

166

3. Метою фашистських загарбників було захоплення багатств радянської країни. Герінг заявляв: «Війна з Ро­сією — це війна за розкішний обідній стіл, за хліб та її ве­личезні природні багатства». Геббельс обіцяв: «Москва за все заплатить... У цій війні супротивникові треба залиши­ти тільки очі, щоб він оплакував своє нещастя». Гітлер за­певняв свій народ: «Росія — це колос на глиняних ногах... Війна з нею є не більше ніж гра в пісочок». У директиві Верховного командування вермахту зазначалося: «Ця бо­ротьба вимагає нещадних і енергійних заходів проти біль­шовицьких комісарів, партизанів, саботажників, євреїв і цілковитої ліквідації будь-якого активного та пасивного опору».

Реакція в західних країнах на початок радянсько-ні­мецької війни була неоднозначною. зокрема, дехто зло­радів і жадав кровопролиття. Майбутній президент США сенатор Г. Трумен, як повідомила 24 червня газета «Нью-Йорк тайме», заявив: «Якщо ми побачимо, що виграє Німеччина, ми маємо допомогти Росії, а якщо вигравати­ме Росія, то ми повинні допомагати Німеччині, і, таким чином, хай вони вбивають один одного як можна більше».

Військовий міністр США Стімсон зазначив: «Напад Німеччини на Радянський Союз послано... самим Богом». Англійський міністр авіаційної промисловості Мур-Бра-базон висловив аналогічну думку: «Що стосується Англії, то для неї було б найвигідніше, якщо б Німеччина й СРСР побільше стікали кров'ю. В кінці війни Англія ста­не хазяїном становища в Європі».

О 12.00 22 червня В. М. Молотов у промові по радіо звернувся до радянського народу зі звісткою про війну. Народи Радянського Союзу піднялися на визвольну Віт­чизняну війну. Було висунуто заклик: «Усе для фронту! Все для перемоги!»

зо червня створено Державний Комітет Оборони на чо­лі зі Сталіним — повновладним керівником радянської дер­жави. До цього він декілька днів перебував у розгубленості, плекаючи надію, що, «можливо, питання ще владнається мирним шляхом». З липня Сталін виступив по радіо з дуже важливою промовою. Він заявив: «Справа йде про життя й смерть Радянської держави, про життя й смерть народів СРСР».

Сталін оголосив цілі Радянського Союзу в цій війні'.

1. Сприяти створенню й зміцненню коаліції держав, що воювали проти фашистської Німеччини, та якнай­швидшому відкриттю другого фронту в Європі.

167

2. Відвернути напад з боку держав, які зберігали нейтралітет у війні Німеччини проти СРСР (передусім Японії).

3. Допомогти народам Європи, які закабалив німець­кий фашизм, звільнитися й відновити свій суверенітет.

Сталін завершив промову гаслом: «Ворог буде розби­тий! Перемога буде за нами!»

Проте в перші місяці війни гітлерівські війська завда­ли Червоній Армії страшенних поразок. За три тижні во­ни вклинилися на глибину до 600 км, захопили Прибал­тику, Білорусію, Молдавію, значну частину України, роз­громили до 100 радянських дивізій, взяли в полон понад 2 млн. радянських солдатів. По суті наприкінці 1941 р. з німцями воювала вже інша за складом армія.

4 липня Гітлер поквапився оголосити: «СРСР фактич­но програв війну». Начальник Генерального штабу Ні­меччини Гальдер записав у щоденнику 3 липня: «Похід проти Росії був виграний протягом 14 днів». Гітлер уже призначав губернаторів завойованих територій.

Проте гітлерівці поспішили з тріумфом. Уже в середи­ні жовтня Гітлер визнав перед генералами вермахту: «22 червня ми розчинили двері й не знали, що за ними хо­вається». На кінець 1941 р. німецькі війська та 'їх союзни­ки втратили в Росії понад 8зо тис. солдатів і офіцерів.

Виявляючи безпрецедентний героїзм, радянські війсь­ка поступово самі переходили в контрнаступ. Певну до­помогу їм надали США й Англія.

Початок створення антигітлерівської коаліції. В 1941 р. були зроблені перші кроки щодо створення антигітлерівської коаліції.

1. В червні 1941 р. керівники США й Англії публічно заявили про готовність 'їхніх країн підтримати Радян­ський Союз. 22 червня У. Черчілль зазначив, що останні 25 років він послідовно боровся проти комунізму, але тепер «небезпека, що загрожує Росії, — це небезпека, що загрожує нам і Сполученим Штатам... Звідси випливає, що ми надамо Росії й російському народові всю допомо­гу, яку тільки зможемо».

23 червня виконуючий обов'язки державного секрета­ря США С. Уеллес від імені уряду оголосив: «Будь-яка боротьба проти гітлеризму... сприятиме нашій власній обороні й безпеці».

24 червня президент Ф. Рузвельт особисто додав в за­яві уряду фразу: «Тепер гітлерівські армії є головною не­безпекою для американського континенту». Він висловив

168

готовність надати Радянському Союзу «будь-яку можливу допомогу».

2. В липні радянський уряд здійснив 4 дипломатичні акції:

12 липня в Москві була підписана «Угода між урядами СРСР і Великобританії про спільні дії у війні проти Німеч­чини». Обидві сторони зобов'язалися надавати одна одній до­помогу й підтримку у війні проти Німеччини, не вести з нею переговорів й не укладати сепаратного мирного договору. Ця угода поклала початок утворенню антигітлерівської коаліції;

18 липня в Лондоні радянський уряд підписав угоду з емігрантським урядом Чехословаччини про відновлення дипломатичних відносин, обмін посланниками, взаємну допомогу та підтримку у війні проти Німеччини й ство­рення національних чехословацьких військових частин на території СРСР;

22 липня радянський уряд відновив дипломатичні від­носини з емігрантським урядом Югославії;

зо липня СРСР і емігрантський уряд Польщі в Лондоні під­писали угоду, аналогічну радянсько-чехословацькій, — про від­новлення дипломатичних відносин, взаємну допомогу та під­тримку у війні проти Німеччини й створення національних польських військових частин на території СРСР.

3. 29 липня — 1 серпня відбулася місія Г. Гопкінса (США) в Москву, де він підтвердив радянському урядові обі­цянку президента Ф. Рузвельта «негайно надати СРСР усіля­ку допомогу без будь-яких застережень». Пізніше Г. Гопкінс очолив керівництво американською програмою ленд-лізу.

4. В липні — серпні радянський уряд відновив дипло­матичні відносини з емігрантськими урядами Греції, Норвегії та Бельгії.

5. 14 серпня Ф. Рузвельт і У. Черчілль підписали на війсь­ковій базі Арджентія (на острові Ньюфаундленд) декларацію «Атлантична хартія», де були проголошені право всіх народів вибирати форму правління, прагнення до економічного спів­робітництва між усіма країнами, свобода особистості, свобо­да думки й віросповідання, свобода від злиднів й свобода від страху (тобто захист від війни). Рузвельт і Черчілль одночас­но запропонували скликати в Москві нараду для обговорен­ня питань про воєнне постачання Радянського Союзу.

6. 26 серпня радянські та британські війська ввійшли в Іран.

7. 26 вересня Радянський Союз визнав уряд де Гол-ля — уряд «Вільної Франції», що було рівнозначно вста­новленню дипломатичних відносин.

169

8. 29 вересня — 1 жовтня в Москві відбулася конфе­ренція представників СРСР, США й Великобританії (Мо-лотов, Гарріман і Бівербрук). Брав участь Сталін. Сторони підписали протокол про поставки США й Англії до СРСР з 1 жовтня до зо червня 1942 р. щомісяця: 400 літаків, 500 танків, 2 тис. т алюмінію, 1 тис. т броньових листів для танків та ін. У свою чергу, СРСР зобов'язався поста­вляти Англії й США необхідну стратегічну сировину.

9. зо жовтня Рузвельт повідомив Москву про рішення уряду США надати СРСР безпроцентну позику в розмірі 1 млрд. дол. з виплатою її через 5 років після війни. 7 лис­топада Рузвельт поширив положення закону про ленд-ліз на Радянський Союз. До кінця 1941 р. СРСР одержав за ленд-лізом матеріали зі США на суму 545 тис. дол. Про­токол Московської конференції в цілому був виконаний на 80 % (з окремих видів зброї — на зо — 37 %). Радянський Союз одержав від Англії в жовтні — грудні 1941 р. 669 лі­таків, 487 танків і 3зо танкеток; від США до червня 1942 р. — 267 бомбардувальників (29,7% зобов'язань), 278 винищувачів, 783 танки, 16 502 грузовики й т. п.

Тим часом дві історичні події остаточно закріпили по­чаток створення антигітлерівської коаліції — розгром ні-мецько-фаіпистських військ під Москвою і вступ США в другу світову війну.

Міжнародне значення розгрому німецько-фашистських військ під Москвою. Восени 1941 р. вирішальні бої на ра­дянсько-німецькому фронті проходили на московському напрямку. В жовтні гітлерівські війська були зупинені на підступах до Москви, німецькі офіцери в біноклі вже роз­глядали московські околиці. 7 листопада на Красній пло­щі відбувся парад радянських військ, які прямо з параду йшли на фронт.

У зв'язку із загрозою Москві радянський уряд з дипло­матичним корпусом було евакуйовано до Куйбишева (ни­ні — Самара). Сталін і Молотов залишилися в Москві.

16 листопада почався генеральний наступ німецьких військ на Москву під назвою «Тайфун». На Москву було кинуто 51 дивізію, 1500 танків, тисячі гармат і літаків. Гітлер наказав: «Найближчим часом за всяку ціну покін­чити зі столицею Москвою». Вже розмічалися розміщен­ня військ і їх парад у Москві.

Але 5 грудня 1941 р. по фронту 800 км радянські війсь­ка перейшли в контрнаступ і відкинули ворога від Моск­ви подекуди на 200 — 400 км. Розгром німецько-фашист­ських військ під Москвою мав велике міжнародне значення.

170

1. Це була перша велика воєнна поразка гітлерівсько­го вермахту.

2. Перемога радянських військ під Москвою означала крах гітлерівської стратегії «бліцкригу».

3. Загострилися суперечності всередині фашистської коаліції. Японський уряд одразу ж відмовився нападати на СРСР і вирішив спочатку оголосити війну США. Угорщина й Румунія стали відкликати свої війська з ра­дянського фронту, що привело до великого роздратуван­ня гітлерівців.

4. Перемога радянських військ відкрила новий етап національно-визвольної боротьби в окупованих країнах Європи.

5. Це був важливий стимул для створення антигітле­рівської коаліції. 6 грудня Англія оголосила війну Угор­щині, Румунії та Фінляндії. 16—17 грудня в Москві від­булися англо-радянські переговори, на яких радянський уряд запропонував укласти воєнний і політичний догово­ри про взаємодопомогу. Після обміну думками такі дого­вори були підписані через півроку.

Польська національна армія на території СРСР збіль­шилася з зо до 96 тис. чоловік.

Радянський Союз запропонував створити нову міжна­родну організацію замість збанкрутілої Ліги Націй.

Вступ США в другу світову війну. Активно готувалася вступити у війну Японія. В Токіо сперечалися тільки що­до того, хто має бути першою жертвою агресії. Міністр закордонних справ Мацуока, який нещодавно (у квітні 1941 р.) підписав пакт про нейтралітет із СРСР, наполя­гав на негайному нападі на Радянський Союз. Мацуока заявив імператору: «Тепер, коли між Німеччиною й Ра­дянським Союзом почалася війна, Японія має співробіт­ничати з Німеччиною й напасти на Радянський Союз. Передусім — напад на СРСР».

Проте більшість членів уряду Коное трималася іншої думки. Військовий міністр Тодзіо говорив: «Японія... поч­не напад у момент, коли Радянський Союз, як спіла хур­ма, буде готовий упасти на землю». Згідно з планом «Кан-токуен» («Особливі маневри Квантунської армії» в Мань­чжурії) чисельність цієї армії й кількість її танків порівня­но з 1937 р. подвоїлися, кількість літаків — потроїлася. В січні 1942 р. в Маньчжоу-Го уже було близько 1,1 млн. японських солдатів і офіцерів.

Нарешті, японський уряд вирішив 8 грудня за токій­ським часом почати війну, але продовжував вагатися —

171

проти кого спочатку? Домовились остаточно дати радіо-пароль із Токіо:

«Східний вітер, дощ» — означав початок війни проти США.

«Західний вітер, ясно» — війна проти Англії.

«Північний вітер, хмарність» — війна проти СРСР.

Американська розвідка ще з кінця 1940 р. розкрила секрет японських шифрів і протягом усієї війни Вашинг­тон читав шифроване листування Токіо зі своїми посоль­ствами й місіями в інших країнах. Тому в Білому домі знали про можливі радіосигнали, чекали на вступ у війну Японії, але тільки не проти США. Не окремі службові по­милки, а загальна орієнтація на неминучий напад Японії на СРСР привела до того, що США були захоплені зне­нацька. В 1941 р. Вашингтон збирався вступити у війну тільки в її кінці.

Навіть коли радіо Токіо передало 4 грудня «Східний ві­тер, дощ», у Вашингтоні не надали цьому значення. 7 груд­ня японська нота з 14 пунктів о 14.20 за вашингтонським часом була вручена Хеллу японським послом Номура як відповідь на меморандум США. Безперечно, поразка ні­мецьких військ під Москвою вплинула на остаточне рі­шення Японії — напасти на США. В момент вручення но­ти японські літаки вже бомбили Перл-Харбор. Хелл знав про це й заявив: «Ніколи за всі 50 років моєї дипломатич­ної служби я не бачив документа, сповненого такою кіль­кістю брехливих заяв і перекручень». Він мовчки показав послу на двері. Рузвельт сказав: «Це — війна!»

Отже, о 7.55 ранку в неділю 8 грудня за місцевим ча­сом (7 грудня — за вашингтонським) японська ескадра почала бомбардування головної бази тихоокеанського флоту США — Перл-Харбор («Перлинна гавань»). Ко­мандував ескадрою віце-адмірал Нагумо, котрому голов­нокомандуючий японським флотом адмірал Ямамото вручив перед походом японську реліквію — прапор, під яким адмірал Того здобув перемогу над російською ескад­рою в Цусімському бою 1905 р.

У складі японської ескадри було 32 кораблі (в тому числі 6 авіаносців, 2 лінкори, 4 крейсери, 3 підводних човни та ін.) і 350 літаків. У Перл-Харборі дислокувалися 8 лінкорів, 8 крейсерів, 29 есмінців, 5 підводних човнів, десятки допоміжних кораблів, понад 2зо літаків США.

Японська ескадра за 12 днів таємно підібралася від ост­рова Ітуруп з півночі до Гаванських островів. У той час, коли біля американських лінкорів вишикувалися оркестри,

172

американські моряки готувалися до недільного відпочин­ку, перша хвиля японських літаків обрушила на них смер­тоносний вантаж. Японські льотчики під вигуки «Тора! То­ра! Тора!» («Тигр» тричі — символ удачі операції) невпин­но атакували й знищили або пошкодили майже весь флот — 4 лінкори потопили, 4 зруйнували, знищили 6 крейсе­рів, есмінець — усього 18 кораблів і 219 літаків. Було вби­то понад 2400 американців. Японці втратили 29 літаків.

Наступного дня біля узбережжя Малайзії японці пото­пили 2 англійських лінкори, висадили десанти на півночі Малайського півострова та на Філіппінах. Тільки після цього 8 грудня японський імператор оголосив війну Сполу­ченим Штатам та Британській імперії. Таїланд зробив те ж саме й пропустив на свою територію японські війська. Япо­нія захопила американські острови Гуам та Уейк, почала бої в Бірмі, на Філіппінах тощо. Під контролем Японії опи­нилася вся Східна Азія від Маньчжурії до Сінгапуру.

Рузвельт назвав 7 грудня 1941 р. «днем ганьби Сполу­чених Штатів» і 8 грудня оголосив війну Японії. 11 груд­ня Німеччина, а слідом за нею Італія, Болгарія, Угорщи­на, Румунія, Словаччина, Хорватія й Маньчжоу-Го оголо­сили війну Сполученим Штатам. США вступили у війну, яка втягувала дедалі нові й нові країни. В самих США по­над 120 тис. японців були арештовані й без суду кинуті в концтабори до кінця війни. Американці металися за Перл-Харбор, вистежили й збили влітку 1942 р. літак з адміралом Ямамото, потім довели до харакірі адмірала Нагумо. Як помста за ганьбу Перл-Харбора в серпні 1945 р. скинули атомні бомби на Хіросіму та Нагасакі, в чому взагалі не було воєнної потреби.

Завершення утворення антигітлерівської коаліції. 11 грудня 1941 р. Німеччина, Італія і Японія підписали нову угоду про воєнний союз. Але зміцнювалася й антигітле­рівська коаліція. Після московських англо-радянських переговорів 16—17 грудня 1941 р. відбулася Вашингтон­ська конференція США й Англії (з 22 грудня 1941 р. до 14 січня 1942 р.). Рузвельт і Черчілль разом із міністрами й військовими керівниками домовилися про те, що Ні­меччина для їхніх країн є ворогом № 1. У Вашингтоні во­ни конкретно вирішили, що внесок їхніх держав у війну з ворогом № 1 полягатиме в проведенні блокади й бом­бардування Німеччини, в десантних операціях у Фран­цузькій Північній Африці в 1942 р. Для спільного керів­ництва війною було створено Об'єднаний комітет началь­ників штабів США й Англії.

173

За пропозицією Рузвельта країни — учасниці антигітле­рівської коаліції стали називатися не «союзні держави», а «Об'єднані нації». Саме ці 26 Об'єднаних націй 1 січня 1942 р. підписали у Вашингтоні Декларацію про співробітництво й цілковиту перемогу у війні проти учасників Тристороннього пакту та їхніх спільників. Об'єднані нації зобов'язалися «не укладати сепаратного перемир'я або миру з ворогами».

Влітку Радянський Союз підписав дуже важливі дого­вори з США й Англією.

В. Молотов (під іменем «Браун») на чолі радянської делегації таємно прилетів до Лондона, де 21 — 26 травня 1942 р. відбулися союзницькі переговори. В цілому сторо­ни досягли взаєморозуміння, проте англійський уряд усе ж не хотів включати в договір питання про визнання кор­донів СРСР за станом на 22 червня 1941 р., а також про відкриття другого фронту в Європі.

26 травня 1942 р. в Лондоні був підписаний англо-ра-дянський «Договір про союз у війні проти гітлерівської Німеччини та її спільників у Європі й про співробітницт­во та взаємну допомогу після війни», який замінив англо-радянську угоду від 12 липня 1941 р.

Обидві країни зобов'язалися, згідно з частиною І, не вступати в переговори з гітлерівським урядом чи з будь-яким урядом Німеччини, який продовжуватиме політику агресії; надавати одна одній воєнну та іншу допомогу й усіляку підтримку у війні проти Німеччини. Згідно з час­тиною II обидві сторони зобов'язалися після війни діяти спільно з метою відвернення нової агресії, здійснювати політичне та економічне співробітництво, не брати учас­ті в жодній коаліції, спрямованій проти однієї зі сторін. Ця частина договору мала чинність протягом 20 років.

До Вашингтона Молотов прибув 29 травня 1942 р. і мав переговори з Рузвельтом, Хеллом та Гопкінсом. Руз­вельт повідомив, що другий фронт буде відкрито в 1942 р. і що американський та англійський штаби працюють у цьому напрямі. 11 червня 1942 р. сторони підписали аме-рикано-радянську угоду про принципи, «застосовані до взаємної допомоги у веденні війни проти агресорів».

Угода встановлювала, що США постачатимуть СРСР «оборонні матеріали... й оборонну інформацію» (оз­броєння, військову техніку тощо). Уряд Радянського Со­юзу зобов'язувався надавати США «матеріали, обслугову­вання, пільги та інформацію». Сторони домовилися «сприяти взаємовигідним економічним угодам і поліп­шенню світових економічних відносин».

174

Договір СРСР з Англією й угода зі США оформили правову основу союзу трьох держав, завершили утворення антигітлерівської коаліції Об'єднаних націй — бойової спів­дружності народів, сприяли ізоляції фашистських агресорів та їхніх спільників. З'явилася основа для післявоєнного сгавробітництва СРСР, США й Англії, для створення нової міжнародної організації — Організації Об'єднаних Націй.