- •Валеологія як комплексна дисципліна про здоров’я людини, її предмет та завдання.
- •Валеологічна культура вчителя як невід’ємний елемент професійно-педагогічної культури та передумова його адаптації до гуманістичної навчально-виховного процесу.
- •Законодавча та нормативно-правова база України як підстава для реалізації прав дитини на життя і здоров’я.
- •Валефілософія як наука про філософське осмислення здоров’я та здорового способу життя.
- •Поняття про здоров’я, його інтегративний зміст. Здоров’я як основна життєва цінність. Складники та критерії здоров’я.
- •Індивідуальне та суспільне здоров’я.
- •Здоров’я і хвороба. Донозологічний, або пограничний стан між здоров’ям і хворобою.
- •Фактори, що визначають здоров’я.
- •Основні шляхи формування індивідуального здоров’я, поняття про здоровий спосіб життя.
- •Сучасний стан здоров’я населення України, негативні та позитивні тенденції.
- •Демографічна криза в Україні, шляхи її подолання. Здоров’я дітей і підлітків як основа збереження генофонду населення України.
- •Адаптивна, реактивна і резистентна здатність організму людини як фізіологічний механізм і умова виживання в процесі підсилення впливу негативних чинників довкілля.
- •Поняття про біологічні ритми людини. Ендогенні та екзогенні біоритми. Явище десинхронозу.
- •Формування культури здоров’я як соціальна, особистісна та педагогічна проблема.
- •Поняття про валеологічний моніторинг та валеодіагностику, їх мета та основні завдання.
- •Поняття про фізичне здоров’я. Основні антропометричні показники.
- •Рухова активність і здоров’я. Недостатній рівень рухової активності - гіподинамія як фактор ризику.
- •Види порушень постави та склепіння стопи, їх профілактика.
- •Фізична культура як профілактика розвитку гіподинамічного синдрому.
- •Необхідний рівень фізичного навантаження, його критерії. Добова норма рухової активності дітей різного віку. Формування та корекція осанки учнів.
- •Поняття про акселерацію та ретардацію.
- •Основні методи тестування фізичного здоров’я школярів.
- •Валеологічні аспекти роботи з комп’ютером.
- •Загартування, його принципи, умови і правила. Види загартування.
- •Повітряні та водні процедури, їх значення, оздоровче значення та техніка виконання.
- •Харчування і здоров’я. Критерії раціонального харчування. Поняття про дієти.
- •Незбалансоване харчування як причина порушень обміну речовин.
- •Проблеми йодної недостатності та шляхи її подолання.
- •Основні причини виникнення та профілактика захворювань зубів. Гігєна ротової порожнини.
- •Екологічні проблеми харчування людини (хімічне, радіаційне та бактеріальне забруднення продуктів харчування та питної води) та основні шляхи їх подолання.
- •Особиста гігієна та її значення.
- •Попередження порушень гостроти зору. Короткозорість та далекозорість, їх профілактика.
- •Вплив на серцево-судинну систему гіподинамії, нераціонального харчування, стресів та шкідливих звичок. Шляхи подолання їхнього впливу.
- •Валеологічні аспекти і засоби активного довголіття.
- •Долікарська діагностика та невідкладна допомога при загрозливих для життя станах. Склад шкільної та туристичної аптечки. Основні лікарські засоби.
- •Травми грудної клітки і живота (види, ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Епілептичний напад (ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Класифікація кровотеч. Небезпека крововтрати. Способи тимчасової зупинки кровотеч.
- •Потрапляння сторонніх тіл в око, зовнішній слуховий прохід (ознаки та заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Потрапляння сторонніх тіл у дихальні шляхи (ознаки та заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Гострі отруєння (причини та шляхи потрапляння токсичних речовин в організм, ознаки, можливі ускладнення та основні принципи невідкладної долікарської допомоги).
- •Нетравматичні кровотечі: носова, легенева, шлункова, кишкова, маткова (ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Заходи невідкладної долікарської допомоги при укусах отруйних тварин.
- •Травми голови (види, ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної допомоги).
- •Біль в ділянці серця (причини, характер болю, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Зомління (причини, ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Діабет. Причини захворювання, основні ознаки, ускладнення. Гіперглікемічний та гіпоглікемічний стани. Заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Артеріальний тиск (визначення, прилади для вимірювання, оцінка показників, нормативи для людей різного віку).
- •Втоплення (основні причини та заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Найбільш поширені травми кінцівок (види, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Сонячний та тепловий удари (причини, ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Опіки (види, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).
- •Роль вчителя у профілактиці нещасних випадків у дітей і підлітків. Профілактика дитячого травматизму.
- •Поняття психічного здоров’я і проблеми його комплексного вивчення. Фізіологічні основи психічної діяльності. Взаємовплив біологічного і соціального у психічному розвитку індивіда.
- •Що таке інформаційне перевантаження і чим вона небезпечна?
- •Фізіологічні зміни в організмі у відповідь на дію стресорів
- •Саморегуляція, її види та аспекти. Психогігієна. Роль загальнозміцнюючих заходів у формуванні психічного здоров’я. Сучасні методи психоемоційного розвантаження.
- •Психоемоційна перенапруга. Неврози, їх види та корекція. Зняття психоемоційної перенапруги.
- •Валеологічні аспекти подолання конфліктних ситуацій.
- •Оптимальний режим дня. Значення режиму для здоров’я. Основні шляхи раціональної організації праці і відпочинку школяра.
- •Поняття про соціальне здоров’я. Залежність соціального здоров’я від умов життя людини в суспільстві.
- •Загальна характеристика заразних хвороб, що набули соціального значення, досягнення сучасної медицини в боротьбі з ними. Значення санітарного просвітництва серед населення.
- •Особливості інфекційних хвороб. Інфекційний процес, його періоди. Поняття епідемії та пандемії. Основні групи інфекційних хвороб.
- •Поняття про вакцини та сироватки, особливості їх застосування.
- •Кишкові інфекції. Харчові токсикоінфекції (сальмонельоз, ботулізм), холера, дизентерія. Особливості розповсюдження кишкових інфекцій та профілактичні заходи.
- •Поняття про висипний тиф та малярію.
- •Інфекційні захворювання шкіри. Грибкові захворювання шкіри та її похідних.
- •Паразитарні хвороби. Короста, педикульоз та їх профілактика. Гельмінтози та заходи щодо обмеження їх розповсюдження.
- •Поняття про духовне здоров’я. Сенс життя. Світогляд, ціннісні орієнтації та ідеали особистості, їх вплив на здоров’я. Духовна криза як фактор зниження рівня здоров’я населення України.
- •Механізм дії наркотичних речовин на організм та формування наркозалежності. Основні групи наркотичних речовин – алкоголь, тютюн, наркотики.
- •Наркомани як група ризику щодо захворювання па снід. Шляхи подолання розповсюдження віл серед ін’єкційних наркоманів.
- •Способи раннього виявлення наркотизації. Превентивна просвітницька робота з молоддю як основна форма профілактики вживання наркотичних речовин.
- •Статеве і репродуктивне здоров’я людини. Стан проблеми в Україні.
- •Охорона здоров’я матері і дитини в Україні: сучасний стан проблеми та основні тенденції.
- •Гігієна дітей і підлітків як наука. Основні завдання шкільної гігієни.
- •Психолого-педагогічні засади статевого виховання дітей та підлітків.
- •Вплив навчального процесу на здоров’я учнів. “Шкільний стрес” (дидактогенія) як один з основних чинників погіршення здоров’я учнів.
- •Поняття про здоров’язбережувальне освітнє середовище. Досвід видатних педагогів щодо питань збереження здоров’я учнів у навчально-виховному процесі.
- •Попередження “професійного вигорання” учителя. Культура здоров’я вчителя.
- •Здоров’язбережувальні педагогічні технології. Досвід видатних педагогів щодо питань збереження здоров’я учнів.
- •Методика викладання валеології як наука, її предмет та завдання.
- •Принципи та методи викладання валеології.
- •Методи педагогічного дослідження у викладанні валеології.
- •Основні форми і методи валеологічної освіти та виховання.
- •Психолого-педагогічні підходи до фзвп (формування, зміцнення, відтворення та передачі здоров’я нащадкам).
Артеріальний тиск (визначення, прилади для вимірювання, оцінка показників, нормативи для людей різного віку).
Артеріальний тиск — сила тиску крові на стінку артерій під час систоли та діастоли серцевого м`язу.
В медицині вимірювання АТ(абревіатура) використовують як один із початкових параметрів діагностики стану пацієнта.
Визначають за допомогою сфігмоманометра (тонометр), говорять про верхній та нижній АТ відповідно. Одиниці вимірювання АТ — мм.рт.ст(міліметри ртутного стовпчика), наприклад — 120/80 мм.рт.ст..
Відповідно до стандартів ВООЗ нормальними показниками АТ вважають: 139/89 мм.рт.ст. — нормальний високий, 120/80 мм.рт.ст - оптимальний. Проте, дуже багато можна зустріти у літературі старих стандартів, норма для верхнього АТ(систолічного) вважалась 110-140 мм.рт.ст., для нижнього(діастолічного)— 69-89 мм.рт.ст.. Вказані величини є узагальненими, оскільки АТ може змінюватись залежно від статі, віку, фізичної активності, періоду доби, захворювань, фізіологічних особливостей організму тощо.
Фізіологія
Тиск крові визначається об'ємом крові, який серце перекачує в одиницю часу, і опором судинного русла. Оскільки кров рухається під впливом градієнта тиску в судинах, який створюється серцем, найбільший тиск крові буде на виході крові з серця (у лівому шлуночку), дещо менший тиск буде в артеріях, ще нижче в капілярах, а найнижче у венах і на вході серця (у правому передсерді). Тиск на виході з серця, в аорті і в магістральних артеріях відрізняється незначно (на 5-10 мм рт. ст.), оскільки завдяки великому діаметру цих судин їхній гідродинамічний опір невеликий. Так само незначно відрізняється тиск в магістральних венах і в правому передсерді. Найбільше падіння тиску крові відбувається в дрібних судинах: артеріолах, капілярах і венулах. Кров`яний тиск змінюється циклічно відповідно до серцевого циклу: у момент скорочення серця і викиду крові з нього (систола) артеріальний тиск максимальний (тиск, систоли), у момент розслаблення серця (діастола) тиск мінімальний (тиск, діастоли). У міру просування крові по судинному руслу амплітуда коливань тиску крові спадає, венозний і капілярний тиск мало залежать від фази серцевого циклу. Трохи менший тиск в спокійному стані, а трохи більше у період збудження. Типове значення артеріального кров'яного тиску здорової людини (систолічний/диастолічний=120/80 мм. рт. ст.), тиск в крупних венах на декілька мм. рт. ст. нижчий за нуль (нижче за атмосферний тиск).
Вимірювання
Артеріальний тиск рутинно вимірюють за допомогою сфігмоманометра (тонометра). Окрім того існує методика прямого вимірювання артеріального тиску, під час катетеризації артерії.
Регулювання тиску
Артеріальний тиск залежить від багатьох факторів: часу доби, психологічного стану людини (при стресі тиск підвищується), прийому різних стимулюючих речовин (кава, чай, амфетаміни підвищують тиск) або медикаментів, захворювань (нирок,серця та ендокринної системи) та ін.. Стійке підвищення артеріального тиску вище 140/90 мм. рт. ст. (артеріальна гіпертензія) або стійке пониження артеріального тиску нижче 90/50 (артеріальна гіпотензія) можуть бути симптомами різних захворювань (у простому випадку гіпертонії і гіпотонії відповідно).
Артеріальний тиск у дітей при вимірюванні на верхніх кінцівках,визначається за формулою-
систолічний=90+2n,
діастолічний =60+n,
де n-вік дитини(до 15 років).
Допустиме коливання тиску+- 15 мм.рт.ст.
При вимірюванні манжеткою"дорослого"тонометра потрібно проводити корекцію,залежно від окружності плеча дитини
Контроль рівня артеріального тиску дозволяє уникнути неприємних для здоров`я наслідків.
У віці від шістнадцяти до двадцяти років нормою вважається такий показник, коли верхня межа знаходиться на відмітці 100-120, а нижний на 70-80.
У віці від двадцяти до сорока років верхній тиск повинен бути 110-130, а нижній – 70-80.
У віці від сорока до вісімдесяти років верхній артеріальний тиск повинен бути до 140, а нижній до 90.
У людей старше шістдесяти років, верхній тиск може бути 150, а нижній 90.
