Що таке інформаційне перевантаження і чим вона небезпечна?

Ми живемо у світі цифрових технологій, де інформація отримала незалежний статус і може розглядатися як щось матеріальне. Зросли інформаційні потоки - швидкості і обсяги передачі даних. Якщо раніше, читаючи тільки одні газети, можна було бути в курсі всіх подій, то зараз і телебачення, і інтернету, і всієї преси разом взятої буває не вистачає для повного огляду наявних подій.

Як же в таких умовах почуває себе людина? Точніше, як відчуває себе мозок людини - головний обробник даних, що надходять з навколишнього світу? Потрібно сказати, що дуже по-різному він себе почуває.

Відомо, що наш мозок сам по собі працює далеко не на повну потужність, а саме - задіяно близько 5%. І все ж при цьому він може обробляти колосальну кількість інформації. Вся проблема в тому, що наша ТВАРИНИ нервова система просто не в змозі впоратися з таким навантаженням, і саме тому, що залишилися 95% сірої речовини заблоковані до пори до часу.

Прогрес цивілізації в даний час розвивається стрімко і, природно, не звертає увагу на фізичну здатність людини розвивати характеристики свого мозку з потрібною швидкістю. Тому стало актуальним таке поняття, як інформаційна перевантаження, або нервове виснаження.

Подібне розлад виникає через постійне напруження, коли людина тривалий час посилено думає відразу про декілька завданнях, зберігає в пам'яті велику кількість одиничної інформації ( наприклад, безліч непов'язаних між собою цифр), відстежує велика кількість візуальної інформації, змушений швидко обробляти вхідні дані (наприклад, отримуючи питання, швидко відповідати). Якщо подібний стан безперервно, швидко, воно дуже корисно і розвиває, але якщо вона постійно, можна в один прекрасний момент очікувати збою.

Першою ознакою нервового виснаження вважається втрата сну. Начебто нічого страшного, коли лежиш у ліжку, крутишся і все думаєш-думаєш, аналізуєш. Здається, що організм просто не хоче відпочивати, але це не так. Нервова активність мозку занадто велика, щоб перейти в стан сну. З подібною безсонням напевно стикався кожен з нас, хто від роботи, хто від любовних переживань, хто від ще чого. Хтось може сказати, що треба гарувати - тоді спати буде краще. Нічого подібного! Працювати теж потрібно з розумом!

Другою ознакою є втрата апетиту. Або, наприклад, коли забуваєш, що саме їв, смачно чи було й інші деталі, пов'язані зі споживанням їжі.

У багатьох нервове виснаження проявляється відчуттям "немов стисла пружина", коли з'являється нервозність, запальність.

Практично всі при перевантаженні починають "тупить", тобто уповільнено обробляти нескладну інформацію.

Все це ознаки початку нервового перевантаження.

Тривала перевантаження проявляється тремтячими ні з того ні з сього руками, сіпанням шкіри (наприклад, на обличчі), прискореним серцебиттям, аритмії серця, розладом живота та ін Це вже фізична реакція організму - так працює нервова система , щоб захистити себе від руйнування.

Природно, знаючи, що існує небезпека такого психологічного розладу, людям, зайнятим у надто нервової або інформаційній роботі, слід уважно ставитися до поведінки своїх нервів. Недаремно біологічний факт перетворився на приказку: Нервові клітини не відновлюються! Тому треба себе берегти і вміти в певний момент сказати комп'ютера "ні!", І піти прогулятися по парку.

58. Поняття про стрес. Фізіологічна основа стресу як адаптивної реакції. Види стресів. Механізми впливу емоцій людини на вегетативні процеси в організмі. Емоційні фактори захворювань. Загальна характеристика дистресів. Провідна роль психіки у подоланні дистресів та емоційних криз, їх запобіганні та відновленні функцій організму.

Стрес - стан психiчної напруги, що виникає в процесi дiяльностi в найбiльш складних i важких умовах. Життя часом стає суворою i безжалiсною школою для людини. Виникаючi на нашому шляху труднощi (вiд дрiбної проблеми до трагiчної ситуацi) викликають у нас емоцiйнi реакцiї негативного типу, що супроводжуються цiлою гамою фiзiологiчних i психологiчних зрушень.

Iснують рiзнi науковi пiдходи до розумiння стресу. Найбiльш популярною є теорiя стресу, запропонована Г.Селье. У рамках цiєї теорії механiзм виникнення стресу розуміється в такий спосiб: усi бiологiчнi органiзми мають життєво важливий уроджений механiзм пiдтримки внутрiшньої рiвноваги i балансу. Сильнi зовнiшнi подразники можуть порушити рiвновагу. Органiзм реагує на це захисно-пристосувальною реакцiєю пiдвищеного порушення. За допомогою порушення органiзм намагається пристосуватися до подразника. Це неспецифiчне для органiзму порушення i є станом стресу. Якщо подразник не зникає, стрес пiдсилюється, розвивається, викликаючи в органiзмi цiлий ряд особливих змiн - органiзм намагається захиститися вiд стресу, попередити його або придушити. Однак можливостi органiзму не безмежнi i при сильному стресовому впливi швидко виснажуються, що може привести до захворювання i навiть смертi людини.

Види стресу

Фізіологічний стрес пов'язаний з об'єктивними змінами умов життєдіяльності людини. Стресорами при цьому можуть бути мікроклімат, радіація, шум, вібрація, природні стихійні лиха (землетрус, паводок, виверження вулкану) та навіть затоплення вашої квартири сусідами. Психоемоційний стрес виникає з особистої позиції індивіда. Людина реагує на те, що її оточує згідно зі своєю інтерпретацією зовнішніх стимулів, яка залежить від особистих характеристик, соціального статусу, ролевої поведінки, віку, вихованості, життєвого досвіду. Скажімо, крадіжка гаманця, для одного стане стимулом бути більш уважним, сконцентрованим, більше попрацювати, щоб повернути втрачене. А іншого навпаки охопить апатія, відчуття своєї нікчемності та постійного невізіння. Повна відсутність стану стресу при впливі збуджуючих факторів означає смерть. Здатність організ Три стадії розвитку стресової ситуації

Г. Сельє довів, що в розвитку стресової реакції можна виділити три стадії:

1) Стадія тривожності — характеризується зменшенням розмірів вилочкової залози, селезінки, лімфатичних вузлів, що пов'язано з активацією глюкокортикоїдів.

2) Стадія резистентності — розвивається гіпертрофія кори наднирників зі стійким підвищенням секреції кортикостероїдів та адреналіну. Вони збільшують кількість циркулюючої крові, підвищують артеріальний тиск, підсилюється утворення печінкою глікогену. В цій стадії зазвичай підвищується стійкість та протидія організму до надзвичайних подразників. У людини на цій стадії активізується розумова та м'язова діяльність, мобілізується воля та бажання подолати незвичні обставини або надзвичайну ситуацію. Як що дія стресору на цій стадії припиняється або стає маленької сили, зміни, які він викликав, поступово нормалізуються.

3) Стадія виснаження. Однак, якщо вплив патогенного фактору не припиняється, він продовжує бути надто сильним і тривалим, розвивається стійке виснаження кори наднирників. Знову з'являються реакції тривожності. Ці процеси є не зворотними і закінчуються загибеллю організму (смертю).