2) Міждержавними (зовнішніми) методами:

2.1) позики інших країн та використання світового ринку позичкових капіталів (кредити банківських консорціумів, облігаційні позики);

2.2) ввезення підприємницького капіталу;

2.3) позики міжнародних фінансових організацій (МВФ надає країнам-учасникам резервні кредити у межах 25 % їх квот);

2.4) іноземна допомога (пільгові кредити, подарунки, субсидії, надані іншими країнами).

Регулювання платіжного балансу за допомогою ринкових методів передбачає поєднання двох протилежних комплексів заходів:

-рестрикційних – кредитні обмеження, у т. ч. підвищення процентних ставок, стримування росту грошової маси;

-експансіоністських — стимулювання експорту, девальвація.

Державні інструменти підтримки рівноваги:

1. Фінансування загального платіжного дефіциту без зміни валютного курсу чи стану національної економіки:

а) якщо дефіцит має тимчасовий характер, то уряд може скористатися офіційними резервами, утримуючись тим самим від впливу на пропозицію грошей. Коли сальдо платіжного балансу стане позитивним, то величина резервів поновлюється;

б) «дефіцит без сліз», якщо валюта країни є ключовою в певній системі. У цьому випадку країна має більше можливостей утримуватися від коригуючих дій за наявності дефіциту платіжного балансу.

2. Запровадження валютного контролю в тих чи інших формах. Так, уряд може ввести обмеження на придбання резидентами іноземної валюти та її використання, підтримуючи офіційний фіксований валютний курс, або проводити політику множинного валютного курсу тощо.

3. Запровадження (збереження) режиму плаваючого валютного курсу. У цьому випадку національна валюта знецінюється доти, доки на валютному ринку не відновлюється рівновага.

4. Установлення режиму фіксованого курсу. Цей шлях вважається «класичними ліками від платіжного дисбалансу» і полягає в тому, щоб привести національну економіку у відповідність до фіксованого курсу. Якщо ж нерезиденти і надалі не хочуть накопичувати національну валюту, то уряд за рахунок офіційних резервів скорочує пропозицію грошей, знижує ціни, доходи та заробітну плату доти, доки попит і пропозиція іноземної валюти на ринку не встановиться на певному заздалегідь визначеному рівні.

5. Політика валютного компромісу. У даному випадку комбінуються елементи варіантів 3 та 4, причому валютний курс використовується як інструмент стабілізації тільки частково:

а) змінний паритет (система типу Бреттон-Вудськоі) — у цьому випадку країна підтримує фіксований валютний курс (варіант 4) доти, доки це можна робити за рахунок незначних змін у національній економіці, а коли такі можливості вичерпуються, то національна валюта девальвується, а валютний курс встановлюється на новому рівні.

б) кероване плавання валюти: уряд змінює валютний курс доти, доки не досягається нова рівновага.

86. Платіжний баланс України: стан, динаміка та особливості формування

ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС у квітні 2011 року (за попередніми даними)

У квітні дефіцит поточного рахунку (293 млн.дол. США) скоротився порівняно з попереднім місяцем. Після стрімкого зростання обсягів експорту та імпорту товарів упродовж останніх місяців у квітні відбулося скорочення їх обсягів порівняно з березнем. Проте річні темпи зростання залишаються достатньо високими і для імпорту вони все ще вищі, ніж для експорту (у квітні – 36.6% та 32.1% відповідно) насамперед через енергетичну компоненту. Скорочення обсягу експорту товарів порівняно з березнем (з урахуванням сезонного фактора – на 9%) відбулося насамперед за рахунок продукції АПК. Від’ємне сальдо доходів зросло в квітні до 336 млн. дол. США через збільшення виплат за доходами від прямих інвестицій.

У квітні сальдо рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій повернулося до додатніх значень (1.3 млрд. дол. США). Це відбулося завдяки активізації припливу прямих іноземних інвестицій та розміщенню єврооблігацій для фінансування проектів ЄВРО-2012. За січень – квітень 2011 року профіцит рахунку капіталу та фінансових операцій платіжного балансу зріс до 3.8 млрд. дол. США. Чистий приплив прямих іноземних інвестицій у квітні збільшився втричі порівняно із середньомісячними обсягами І кварталу і становив 880 млн. дол. США.(приватизація Укртелекому) Сальдо операцій за кредитами та облігаціями в квітні 2011 року було додатнім (129 млн. дол. США) за рахунок довгострокових залучень реального сектору. У квітні приріст обсягів готівкової валюти поза банками уповільнився до 830 млн. дол. США.

Профіцит зведеного платіжного балансу в квітні становив 1 млрд. дол. США, що дало змогу продовжити процес накопичення резервних активів. Їх обсяг за станом на 01.05.2011 досяг 38.4 млрд. дол. США, що є історичним максимумом і забезпечує фінансування імпорту товарів і послуг протягом 5.5 місяця майбутнього періоду.

ДИНАМІКА:

Загалом, у 2008 році «баланс товарів і послуг» став значно дефіцитнішим через значне зростання імпорту товарів,а також зниження «доходів» через зростання виплат за «доходами від інвестицій». Чинник: укріплення гривні та погіршення конкурентоспроможності українських товарів (металургія, хімічна промисловість) та несприятлива кон’юнктура товарів на зовнішніх ринках. У 2009 дефіцит «рахунку поточних операцій» зменшився більше, ніж в 6 разів. Причиною цьому було поряд з падінням експорту та більш прискорене падіння імпорту товарів. Чинник: девальвація гривні та спостерігання ефекту J-кривої (додатнє сальдо на у 2-у кварталі 2010 р.). У 2010 році дефіцит «рахунку поточних операцій» зріс на 1152 млн. дол.США. головною компонентою стало прискорене зростання імпорту товарів і послуг. Чинник: вплив на баланс товарів зростання цін на енергоносії, на баланс послуг – зростання тарифів на транспортування газу; Зростання обсягів експорту на 29% (найбільше – чорна металургія 42,7%, машинобудування 33% - переважно до РФ); частка РФ у експорті зросла до 25,7%, ЄС до 26,5%; Зростання імпорту на 36,2% (переважно енергетичний, 32,4% імпорту; продукції машинобудування – 20,8% імпорту); частка РФ в імпорті – 36,4%; 2009 р. – зростання виплат за кредитами, насамперед банків; Доходи – зростання оплати праці, виплати за інвестиціями та кредитами майже без змін, оскільки масштабних інвестицій після 2008 р. Україною не робилося.

Заходи цього періоду – експансіоністські: девальвація, стимулювання експорту

У 2008 році сальдо «рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій» стало найбільш позитивним, загалом через приток прямих та інших інвестицій. Чинник: зростання ПІІ та портфельних інвестицій, торгівельних та банківських кредитів (споживче кредитуванння та зростання імпорту); збільшення процентної ставки та притік портфельних інвестицій. У 2009 році зниження сальдо «фінансового рахунку більш,ніж у 10 разів. Чинник: зменшення темпів припливу ПІІ в Україну, відтік портфельних інвестицій, збільшення обсягів кредитів банків та компаній. У 2010 році ситуація потроху стабілізується, сальдо потроху зростає. Прямі та портфельні інвестиції стрімко зростають, а сальдо «фінансового рахунку» стримує лише значне зменшення резервних активів. Чинник: покращення ПІІ в Україні, притік портфельних інвестицій (загалом – 58,0 млрд дол США, або 1267 дол. на одну особу): зростання процентної ставки, покращення інвестиційного клімату (політичний чинник), співпраця з МВФ, вільна ліквідність на світових фінансових ринках; 2010 р. – зростання обсягів запозичень Уряду (2,5 млрд. ОЗДП, 2 млрд - кредит ВТБ, 1,2 млрд за рахунок купівлі ОВДП нерезидентами); 2010 р. – активне залучення коштів реальним сектором (довгострокові кредити та облігації для фінансування ЄВРО 2012); 2010 р. – скорочення заборгованості банківського сектору; 2010 р. – зростання обсягів вимог за торгівельними кредитами в порівнянні з їх заборгованістю – через відновлення експорту

Засоби регулювання: рестрикційні – зростання процентної ставки, контроль грошової маси (обмеження денного обміну валюти, реєстрація іноземних інвестицій, валюта під реальний імпорт, зростання норм резервування під валютні кредити, обмеження коливань курсів згідно з Меморандумом з МВФ)

Особливості формування:

1) До 1993 р. статистика міжнародних операцій України була представлена торговельним балансом, балансом фінансових ресурсів та валютним планом країни; 2) Від 17 вересня 1993 р. на Національний банк України було покладено відповідальність за складання узагальненого платіжного балансу України; 3) За формою складання платіжний баланс України визначається як зведений статистичний звіт (за певний період часу) про здійснення міжнародних операцій українських резидентів з резидентами інших країн світу; 4) Інформаційну базу платіжного балансу (як і в світовій практиці) становлять такі джерела:дані банківської системи про надходження платежів з-за кордону і здійснення платежів за кордон (фінансові операції з нерезидентами); інформація про пересування товарних потоків через кордон (міжнародна торгівля); статистичні спостереження підприємств та організацій з метою збирання повної та додаткової інформації (статистична звітність експортерів та імпортерів продукції, інвесторів, та одержувачів іноземних інвестицій тощо). 5) Національний банк України складає платіжний баланс, який базується на основі м/н операційній системі звітності (ITRS-international transaction reporting system), яка була розроблена у січні 1993 р. Операції звітуються у початковій валюті, накопичуються та кодуються у відповідності з ВРМ5 стандартною класифікацією