9 3. Особливості інтеграції країн Південної та Центральної Америки

Інтеграційні процеси в Америці

1. Південноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА) 1994 р.

2. Південноамериканський спільний ринок (МЕРКОСУР) березень 1991 р.

3. Карибська асоціація вільної торгівлі (КАРАФТА), 1965-1973 рр.; Карибське співтовариство та Карибський спільний ринок (КАРІКОМ), 1973 р.;

4. Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (ЛАВТ), 1960-1980 рр., у 1980р. – замінено на Латиноамериканську асоціацію інтеграції (ЛАІ)

5. Організація американських країн

6. ЛАЕС.

7. Південноамериканська зона вільної торгівлі (САФТА) ;

8. Андська група (Андський пакт або Картахенська угода), 1969 р.;

9. Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР), 1960р.

Утворення зони вільної торгівлі Американського континенту (ФTAA)

Ідея об’єднання західної півкулі виникла ще у 80-х роках ХІХ ст. як спроба протистояти зростаючому впливу Європи на Латинську Америку.

Мексика стає мостом між Північною та Латинською Америкою, пропонуючи латиноамериканським країнам підписувати з нею угоди про вільну торгівлю, які б стали кроком до їх подальшої інтеграції до НАФТА.

• на початку 1991 року був підписаний першій договір між Мексикою та Чилі;

• у вересні 1992 р. угода про вільну торгівлю була підписана з 5 країнами Центральної Америки: Гватемалою, Гондурасом, Сальвадором, Нікарагуа, Коста-Рікою;

• восени 1992 року вони підписали договір про вільну торгівлю з країнами КАРІКОМ;

• до 1994 року країни Латинської Америки підписали більш 20 угод про вільну торгівлю, що привело до зростання міжрегіональної торгівлі на 135% вже з 1986 по 1992 рр.

• у 1994 році в Майями на самміті лідерів 34 країн західної півкулі була підписана домовленість про створення до 2005 року зони вільної торгівлі Американського континенту (ФTAA);

• у 1996 році Чилі та Канада підписали угоду про вільну торгівлю.

• у 1996 р. МЕРКОСУР підписав угоду про вільну торгівлю з Чилі та Болівією.

94. Особливості економічної інтеграції країн Азії

1.Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН),

2.Організація Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС),

3.Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії (СААРК)

4.Австралійсько-Новозеландська зона вільної торгівлі,

5.Південно-Тихоокеанський форум (ПТФ),

6.Тихоокеанська економічна рада (ТЕР).

Особливості становлення та розвитку Азійсько-Тихоокеанського Економічного Співробітництва (АТЕС)

АТЕС, заснована в 1989 р. Її членами до 1997 р. були: Австралія (1989), Бруней-Дурасалам (1989), В’Єтнам (1989), Гонг Конг, Індонезія (1989), Китай (1989), Канада (1989), Малайзія (1989), Мексика (1989), Нова Зеландія (1989), Папуа Нова Гвінея (1989), Перу (1989), Республіка Корея (1989), Сінгапур (1989), США (1989), Таїланд (1989), Тайвань (1989), Філіппіни (1989), Чилі (1989), Японія (1989). У 1998 р. до АТЕС приєдналася Росія.

АТЕС є форумом держав регіону. Організація має консультативний статус. У її рамках виробляються правила ведення торгівлі, інвестиційної та фінансової діяльності; проводяться зустрічі галузевих міністрів й експертів з питань співробітництва у різних галузях (енергетика, риболовство, транспорт і телекомунікації, туризм, охорона довкілля). Усі рішення приймаються на основі консенсусу.

Основна мета АТЕС:

• шляхом об'єднання країн у даному угрупованні стимулювати взаємне співробітництво в різноманітних сферах: на ринку товарів і капіталів, у сфері транспорту, енергетики й ін;

• утворення зони вільної торгівлі до 2020 р., а всі необхідні умови для цього повинні бути забезпечені промислово розвиненими країнами об'єднання до 2010 р.;

• співпраця із питань освоєння океану та забезпечення ресурсами;

• розвиток промисловості;

• удосконалення економічної співпраці;

• прискорення взаємних капіталовкладень;

Особливість АТЕС, як інтеграційного об’єднання:

1) його учасниками є дві великі держави – США і Японія та економічний гігант майбутнього – Китай,

2) його членами стали США, Канада, Мексика, які вже входять до самостійного інтеграційного об’єднання – НАФТА,

3) до його складу увійшли країни з різним рівнем економічного розвитку;

4) процеси інтеграції відбуваються в основному на мікроекономічному рівні, між фірмами, корпораціями країн регіону;

5) інтеграція протікає на регіональному рівні й великою мірою на рівні окремих субрегіонів;

6) ступінь організаційної готовності інтеграційних процесів поки невелика;

Інтеграційні процеси в арабському світі

1. Союз арабського Магрибу

2. Рада зі співробітництва арабських країн Перської затоки

3. Арабську зону вільної торгівлі (АФТА)

4. Ліги арабських країн