49. Вимоги, що ставляться до правових актів управління.

Правові акти державного управління — це владні, підзаконні, втілені в установлену форму волевиявлення суб'єк­тів державного управління, що безпосередньо впливають на правові норми і відносини з метою їх удосконалення відповідно до державних інтересів. Вимоги: мають відповідати законам і підзаконим актам органів держ управління вищого рівня; мають бути прийняті компетентним органом і в межах його повноважень; мають видаватися в певному порядку з додержанням процесуальних правил; додержання певної форми акта.

49. Підстави зміни, припинення і скасування актів державного управління.

При порушенні певних вимог закону акти державного управління можуть бути визнані неправомірними, і, за­лежно від характеру порушень, не породжувати юридичних наслідків з моменту їх прийняття (порушення закону); виявитися заперечними, тобто такими дефектними акта­ми, які обов'язкові до виконання, але можуть бути запере­чені заінтересованими органами чи особами у судовому або адміністративному порядку.

В праві, в тому числі адміністративному, діє презумпція законності прийнятих актів управління. Питання про ви­знання даного акта неправильним, дефектним вирішуєть­ся компетентним державним органом.

Рішення сільської, селищної, міської ради у п’ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинений сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада повинна у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення 2\3 депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності. Рішення ради набирає чинності з дня офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Рішення виконавчого комітети з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Закони та інші правові акти за рішенням КСУ визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, ін. правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність.

Порядок скасування актів управління.

При порушенні певних вимог закону акти державного управління можуть бути визнані неправомірними, і, за­лежно від характеру порушень, не породжувати юридичних наслідків з моменту їх прийняття (порушення закону); виявитися заперечними, тобто такими дефектними акта­ми, які обов'язкові до виконання, але можуть бути запере­чені заінтересованими органами чи особами у судовому або адміністративному порядку.

В праві, в тому числі адміністративному, діє презумпція законності прийнятих актів управління. Питання про ви­знання даного акта неправильним, дефектним вирішуєть­ся компетентним державним органом.

Особливі завдання щодо забезпечення законності вида­них органами державного управління актів покладаються на органи прокуратури. В порядку здійснення загального нагляду органи прокуратури можуть оскаржити будь-який акт будь-якого органу державного управління. Копії най­важливіших актів, які приймаються органами державного управління, направляються ними, як правило, органам і прокуратури, які й здійснюють загальний нагляд за законністю їх прийняття і відповідності їх закону, що передба­чено Законом України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р.

Правові акти державного управління - це владні, підзаконні, втілені в установлену форму волевиявлення суб’єктів державного управління, що безпосередньо впливають на правові норми і відносини з метою їх удосконалення відповідно до державних інтересів. За положенням органів, які приймають акти, за ієрархією, останні класифікуються залежно від того, які органи їх видають:

- Президент видає укази і розпорядження ,які є обов’язковими на території України; скасовує акти КМУ та акти Ради Міністрів АРК; має право вето щодо прийнятих Верховною Радою законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд ВРУ. Крім того він підписує закони, прийняті Верховною Радою.

- КМУ - постанови і розпорядження, які є обов’язковими для виконання. Акти КМУ підписує Прем’єр-міністр.

- Міністерства, комітети, відомства - накази і інструкції;

- Голови державних адміністрацій - розпорядження, а керівники структурних підрозділів держ. адміністрацій - накази;

- Державні адміністрації наділені правом приймати рішення, що передбачають за їх порушення адмін. відповідальність. Рішення ради приймається відкритим або таємним голосуванням. Рішення сільської, селищної, міської ради у п’ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинений сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада повинна у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення 2\3 депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності. Рішення ради набирає чинності з дня офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Рішення виконавчого комітети з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Закони та інші правові акти за рішенням КСУ визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, ін. правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність.