§ 2. Правове регулювання використання й охорони вод

• містять речовини, щодо яких не встановлено гранично допу­ стимі концентрації;

• містять токсичні речовини та збудників інфекційних захво­ рювань;

• за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи;

• призводять до підвищення температури води водного об'єкта більш ніж на 3 градуси за Цельсієм порівняно з її природною тем­ пературою в літній період;

• є кубовими залишками, шламами, що утворюються в резуль­ таті їх очищення і знезараження.

Крім того, забороняється скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо). Скидання ж вод з накопичувачів промислових забруднених стічних вод у поверх­неві водні об'єкти має здійснюватися згідно з індивідуальним рег­ламентом, погодженим з державними органами екології та природ­них ресурсів.

Правова охорона вод. Правова охорона вод виявляється в прий­нятті й реалізації правових норм, спрямованих на здійснення за­ходів щодо їх охорони від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів.

Заходами, спрямованими на охорону вод, є:

• визначення територій зі спеціальним водоохоронним режи­ мом користування;

• заходи щодо охорони вод у процесі виробничої та іншої гос­ подарської діяльності;

• заходи щодо запобігання шкідливим діям вод та аваріям на водних об'єктах і ліквідації їх наслідків.

До територій зі спеціальним водоохоронним режимом належать: водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги виділення, берегові смуги водних шляхів, зони санітарної охорони, території та об'єкти природно-заповідного фонду, до складу яких входять водні об'єкти.

Водоохоронні зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об'єктів, запобігання їх забрудненню, засміченню і ви­черпанню, знищенню навколоводних рослин і тварин, а також змен­шенню коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосхо­вищ і інших водойм. До складу водоохоронних зон обов 'язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили бе-

437

Розділ XIII. Правова охорона і використання вод

р егів, а також: прилеглі балки і яри. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної докумен­тації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджу­ються з державними органами екології та природних ресурсів, дер­жавними органами земельних ресурсів, власниками землі, землекорис­тувачами і затверджуються відповідними місцевими державними адміністраціями та виконавчими комітетами місцевих рад.

На території водоохоронної зони встановлюється спеціальний режим для господарської діяльності. Тут забороняється: використан­ня стійких та сильнодіючих пестицидів; влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також потічки. В окремих випадках у водоохо­ронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за ме­жами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з державними органами охорони навколиш­нього природного середовища, водного господарства.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та ре­жим ведення господарської діяльності в них встановлений ст. 87 Водного кодексу України та постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 8 травня 1996 р.

Прибережна захисна смуга — частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Прибережні захисні смуги встановлюються обабіч річок та навколо водойм уздовж урізу води у меженний період (період річного циклу, протягом якого спос­терігається низька водність) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів — 2,5 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари — 50 метрів; для великих річок, водосхо­вищ на них та озер — 100; якщо крутизна схилів перевищує 3 гра­дуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги под­воюється. У межах існуючих населених пунктів прибережна захис­на смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що скла­лися. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше 2 кіло­метрів від урізу води.

438