3.Необхідність, зміст і наслідки податкової реформи 1930-31 p.

Податкова система на початку 30-х років характерихувалась великою кількістю платежів, багатократністю оподаткування, податками одних і тих же товарів на різних стадіях їх виробництва та обігу.

Діюча система оподаткування давала позитивні результати на першому етапі НЕПу, але у 1930р мала протиріччя з господарською практикою. Необхідно було спростити систему платежів у бюджет і підвищити її ефективність.

У 1930-31рр була провежена податкова реформа, яка запровадила двоканальну систему платежів у бюджет: для державних підприємств — податок з обороту і відрахування від прибутку; для кооперативних організацій — податок з обороту і подоходний податок.

Запроваджена податковою реформою 1930р система платежів мала позитивні моменти:

- державний бюджет отримував твердий, стійкий вид доходу у вигляді податку з обороту, який не залежав від виконання підприємствами плану по виробничих показниках;

- введена система оподаткування прибутку (доходу) підприємств, організацій відповідала принципам госпрозрахунку, давала можливість частину прибутку (доходу) направляти на розширення виробництва і матеріальне заохочення працівників;

- вона дозволяла забезпечити ефективний фінансовий контроль.

Податкова реформа 1930 року встановила:

- обкладання товарів податком з обороту в одному місці та один раз;

- галузеві ставки податку;

- централізований порядок розрахунків з бюджетом, коли платниками виступали об'єднання;

- максимальний розмір відрахувань від прибутку — 81% за виключенням сум, які направлялись у заохочувальні фонди.

В ході проведенні реформи були виявлені суттєві недоліки нової системи платежів у бюджет. Застосування єдиних галузевих ставок не могло забезпечити необхідної рентабельності по всіх видах продукції. Централізований порядок розрахунків з бюджетом не дозволяв фінансовим органам проконтролювати виробничу діяльність підприємств. Розрахунки податку з обороту по плановому, а не фактичному обороту не сприяли зміцненню госпрозрахунку. Відрахування від прибутку за встановленням великим відсотком не зацікавлювали підприємства у виконанні плану.

Врахувавши всі недоліки, уряд протягом 1930-31 рр ввів наступні зміни в систему платежів у бюджет:

- замість єдиних галузевих ставок податку з обороту були введені потоварні ставки;

- запровадили децентралізований порядок розрахунків з бюджетом по податку з обороту;

- ввели диференційований відсоток від прибутку в бюджет з мінімальним розміром — 10%;

- розрахунки платежів у бюджет стали здійснювати на основі фактичних результатів діяльності.

Одночасно була реформована і система платежів з населення в бюджет. Податки з міського населення включали: подоходний податок (об'єднав три види); промисловий податок (об'єднав 32 платежі) і податок на надприбуток. Було встановлено єдине державне мито.

4.Заходи уряду по посиленню ролі фінансів в 30-і роки

В сільському господарстві у 1932р поряд із встановленням скидок з сільськогосподарського податку для колективних господарств, запровадили додатково до нього одноразовий податок для одноосібних селянських господарств, який повторили у 1934р.

У 1931р прийнята постанова уряду СРСР про розмежування доходів між республіканськими та місцевими бюджетами, посилення ролі місцквих бюджетів, обов'язкове формування сільських бюджетів, зміну форм бюджетного ркгулювання.

Проведені в ході податкової та кредитної реформ зміни позитивно вплинули на посилення ролі фінансів у сфері виробництва. Був змінений порядок формування та використання оборотних коштів підприємств: вони стали розмежовуватись на власні та залучені; забезпечення оборотними коштами державних підприємств відбувалось лише в мінімальних розмірах; тимчасові потреби в оборотних коштах покривались за рахунок позичених коштів. У 1931р були розроблені основні принципи нормування оборотних коштів державних підприємств.

У роки другої та третьої п'ятирічок проводились заходи по удосконаленню фінансів підприємств та зміцненню господарського розрахунку. Це стосувалось змін в системі амортизаційних відрахувань. У 1938р були введені диференційовані норми амортизаційних відрахувань та запроваджений новий порядок використання амортизаційного фонду. Якщо раніше вся сума амортизаційних відрахувань направлялась на фінансування капіталовкладень, то з 1938р частина амортизації (біля 45%) стала зараховуватись на спеціальний рахунок підприємства в Державному банку і кошти використовувались на фінансування капітального будівництва і повинна була зараховуватись на рахунок в банках довгострокових вкладень.

Виконання програми будівельних робіт вимагало переходу на нові методи будівництва. З 1936р основним способом будівництва став підрядний, який здійснювався спеціалізованими будівельними організаціями. Контроль за капітальними вкладеннями було покладено на банки довгострокових вкладень, створені ще у 1932р — Промбанк, Сільгоспбанк, Всекобанк, Цукобанк.

З метою посилення зацікавленості робітників у результатах роботи в 1936р на державних підприємствах була змінена система матеріального стимулювання. Замість фонду покращення побуту робітників і службовців, в який відраховували 10% фактичного прибутку, був введений єдиний фонд директора. Формування фонду поставили в залежність від випуску продукції та зростання доходів. Відрахування у фонд директора становили 4% планового і 50% надпланового прибутку.

У 1938-39рр була завершена перебудова оптових цін, яка дозволила на основі зниження собівартості добитися збільшення прибутку підприємств. Цьому сприяв і перегляд ставок податку з обороту. З 1939р в деяких галузях цей податок почав визначатися у вигляді різниці між роздрібними і відпускними цінами, що дозаоляло регулювати рентабельність продукції.

Відбувалися зміни в фінансах сільського господарства: машино-тракторної станції були переведені на бюджетне фінансування; перебудована система обов'язкового окладного страхування; удосконалений порядок оподаткування. У 1936 р сільськогосподарський податок для колгоспів був замінений подоходним податком, що стягувався із сукупного доходу в пропорційній ставці. Пізніше були внесені зміни та введена диференціація ставок, понижений рівень оподаткування окремих доходів тощо.

У тридцяті роки була проведена реорганізація фінансового контролю. У 1935р при фінансових органах створені штатні крмісії для контролю за дотриманням штатної дисципліни. У 1937р був запроваджений внутрішньовідомчий фінансовий контроль і замість фінансово-бюджетних інспекцій створені спеціальні органи під керівництвом Контрольно-ревізійного управління Народного комісаріату фінансів СРСР.

Тривава розвиток бюджетної системи. Період з 1926 по 1930р характеризувався розвитком і зміцненням республіканської та місцевої ланок, хоча перевага все ж надавалась союзному бюджету у 1929/30р становила 52,6%, а у 1932р зросла до 69,7%. У зв'язку з перебудовою системи платежів у бюджет змінився порядок формування доходів по ланках бюджетної системи. Всі доходи бюджету були поділені та регулючі. До останніх віднесли поряд з іншими податок з обороту. Забезпечуючи реалізацію принципу єдності в побудові бюджетної системи, до складу зведеного бюджету в 1938р були віднесені місцеві бюджети і зведений бюджет державного соціального страхування.

Зведений бюджет СРСР у 1931-1940рр планувався без бюджетного дефіциту. (ТАБЛ стор.79)

У 1939-1940 рр відбулося приєднання західних областей України, Північної Буковини, частини Бессарабії до УРСР. Цим областям була надана невелика фінансова допомога на розвиток господарства. Із союзного бюджету в бюджет УРСР було передано 509,6 млн.крб відрахувань від загальносоюзних державних податків.

Література: [23, 24, 79, 80, 86]