Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект 2012 історія фінансів.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
11.11.2019
Размер:
681 Кб
Скачать
☆

3.Післявоєнне відновлення господарства та його фінансування

Війна завдала значного збитку господарству. Для СРСР ці збитки дорівнювали 679 млрд.крб.. для України — 44 млрд.крб. Великих руйнувань зазнали підприємства вугільної промисловості, чорної металургії, машинобудування, електроенергетики. 1945Р промислове виробництво в Україні становило 26% рівня 1940р.

На відновлення промисловості УРСР були виділені певні кошти із союзного бюджету. У 1944-45рр на відновлення і будівництво вугільних шахт Донбасу направлено 2,5 млрд.крб.

Після закінчення війни були сформульовані такі завдання фінансової політики держави: відновлення ролі грошових відносин, посилення дії вартісних важелів, підвищення значення госпрозрахунку і прибутку, відмова від максимальної централізації фінансових ресурсів.

У 1949р була проведена реформа цін, яка полягала у підвищенні оптових цін і тарифів. Це дозволило забезпечити рентабельність майже всіх залузей промисловості і зменшити розмір державних дотацій. З 1949 до 1952р проводили чотири рази перегляд оптових цін, в основному в сторону зниження.

Відбулась перебудова податкової системи, яка полягала у відміні в 1946р військового податку, відмові від проведення п'ятої грошово-речової лотереї, припиненні надходження у бюджет коштів із спеціальних вкладів громадян в ощадкасах.

Державний бюджет відігравав важливу роль у відновленні і розвитку народного господарства. Основним доходом бюджету залишався податок з обороту (58,5%). В обсязі бюджету надходження з доходів і нагоромаджень соціалістичного господарства склали 85%. За п'ять післявоєнних років на фінансування народного господарства було направлено з державного бюджету 700 млрд.крб. Однак змінилося співвідношення бюджених коштів і власних ресурсів підприємств у його фінансуванні. Так, з 1946 по 1950р питома вага власних коштів підприємств зросла з 15,4% до 21,5%.

Зросли видатки на соціально-культурні заходи. Це дозволило, зокрема, з 1949р запровадити обов'язкову загальну семирічну освіту.

Зростали обсяги місцевих бюджетів, однак у бюджетній системі приорітет надавався централізації ресурсів та повноважень. Органи місцевого самоврядування обмежувались в правах щодо використання коштів місцевих бюджетів, пошукові додаткових джерел. Структура доходів місцевих бюджетів у 1958р відчула незначні зміни порівняно з 1940 р.

4.Розвиток фінансів підприємств в період з 1950 по 1965 pp.

У 50-ті роки продовжився розвиток всіх ланок фінансової системи СРСР. Упершу чергу, це стосувалось фінансів підприємств.

Відбулася зміна структури капітальних вкладень, збільшились витрати на реконструкцію діючих підприємств, придбання машин і обладнання. Зросли обсяги і птома вага коштів підприємств на внутрішньогосподарські потреби. Якщо в 1950р на потреби підприємств було направлено 1 млрд.крб прибутку, то в 1960р. - більше 6 млрд.крб. Річний обсяг прибутку зріс у 5 разів.

У 1955р внесені зміни в систему стимулювання: фонд директора був замінений фондом підприємства, який повинен формуватись за рахунок прибутку або економії від зниження собівартості планово-збиткових підприємств. Відрахування від планового прибутку залежали від галузі промисловості і були в межах від 1 до 6%, від надпланового прибутку — від 20 до 50%. Загальний обсяг фонду підприємства не повинен був перевищувати 5% річного фонду заробітної плати. Він використовувався на матеріальне заохочення, соціально-культурні потреби робітників і на розвиток виробництва.

Важливі зміни здійчнені в сфері сільського господарства: підвищені закупівельні ціни на всі види сільськогосподарської продукції, яку хдавали державі; удосконалена система авансування колгоспників у рахунок оплати по трудоднях; введені нові тверді ставки сільськогосподарського податку з колгоспників, що повинно було зацікавити їх у розвитку підсобного господарства; збільшені обсяги бюджетних коштів на розвиток машино-тракторних станцій, освоєння цілинних земель, збільшені обсяги ресурсів Державного банку з метою розширення кредитування сільськогосподарського виробництва.

Видатки бюджету направлялись на фінансування народного господарства і, зокрема, важкої промисловості та прогресивних галузей (хімічної промисловості, електроенергетики, машинобудування, металургії). Основними формами надання бюджетних коштів виступали капітальні вкладення, поповнення оборотних коштів та покриття їх нестачі.

Видатки бюджету на соціально-культурні заходи охоплювали освіту, охорону здоров'я, культуру.

У 1956р був прийнятий Закон про державні пенсії, який вніс зміни у систему пенсійного забезпечення: розширив число осіб. Які мали право на дердавну пенсію; ввів пенсійне забезпечення при неповному стажі; збільшив пенсії окремим категоріям пенсіонерів, визначив мінімальні та максимальні розміри пенсій (відповідно 30 і 120 крб.).

У післявоєнний час була проведена децентралізація у сфері економічної та фінансової політики. Управління промисловістю передано територіальним органам — раднаргоспам. Велика кількість союзних підприємств перейшла в республіканське підпорядкування, а республіканських — в місцеве. Внесені зміни в бюджетний процес, що знайшло відображення в Законі про бюджетні права СРСР і союзних республік, прийнятому в 1959 році. Уряди союзних республік отримали право самостійно вирішувати питання про направлення коштів, використання додаткових коштів, оборотної касової готівки та резервних фондів.

З 1 січня 1961 року був змінений масшбат цін. Грошові знаки, які були в обігу, замінили на нові по співвідношенню 10:1. Золотий зміст карбованця становив 0,987412 чистого золота та зріс у 4,4 рази.

Основними завданнями фінансової політики у сьомій п'ятирічці були: забезпечення ресурсами економічного і соціального розвитку; вплив фінансів на підвищення ефективності виробництва і прискорення науково-технічного прогресу; сприяння міжнародному співробітництву.

У сфері матеріального виробництва конкретними заходами по посиленню ролі фінансів були: переоцінка з 1 січня 1960р вартості основних фондів державних і кооперативних підприємств; введення з 1 січня 1063р нових норм амортизаційних відрахувань, диференційованих по видах основних фондів; ці норми стали враховувати моральний знос основних фондів, інтенсивність їх використання і були збільшені в середньому на 15,4%; затвердження в 1962р. Основних положень про нормування обротних коштів державних підприємств і організацій; створення в деяких галузях (хімічна, машинобудівна тощо) фондів освоєння нової техніки, кошти яких використовувались на науково-дослідні, конструкторські роботи по підготовці виробництва нової техніки до початку їх серійного випуску; створення з 1965р у галузях легкої та харчової промисловості фондів освоєння і заохочення випуску нових і покращених товарів народного споживання; підвищення граничного розміру відрахувань у фонд підприємства з 5 до 5,5% фонду заробіної плати промислово-виробничого персоналу.

Були внесені зміни у податкову систему. У 1957р замість чотирьох різних ставок було введено єдину ставку оподаткування валового доходу колгоспів (14%).

Окремі реформи наприкінці 50-х — початку 60-х років не принесли бажаних результатів. Так, березневий партійний пленум (1965р.) обговорив питання про невідкладні заходи по подальшому розвитку сільського господарства СРСР і схвалив новий порядок заготівель сільськогосподарської продукції. Держава визначала тверді плани закупівлі сільськогосподарської продукції на декілька років, підвищила закупівельні ціни на зернові культури і худобу, встановила гарантовану оплату праці колгоспників, ввела систему заохочення за надпланове здавання зерна.