Який контроль для Вас е найоптимальнішим

/з запропонованими твердженнями Ви можете погоджуватись або не погоджуватись. За всі позитивні відповіді поставте собі по одному балу, за негативні — нуль.

1. Якщо мене не контролюють, я перестаю працювати взагалі.

2. Мене більше стимулює покарання, ніж похвала.

3. Я ефективно та якісно виконую свою роботу лише юді, коли відчуваю, що у цьому хтось зацікавлений.

4. Я не можу працювати якісно та продуктивно, коли в колективі створилась не сприятлива для роботи атмосфера.

5. Якщо я відчуваю, що хтось із колег чи керівників спостерігає за виконанням мною посадових обов’язків, то я здатний мобілізуватись та ефективно працювати.

6. Якщо я знаю, що певні завдання ніхто не буде перевіряти, то я можу їх не виконати.

7. Якщо від моєї роботи залежить виконання іншими працівниками їхніх завдань, то я намагатимусь виконувати її швидко та якісно.

8. Я продуктивно працюю лише тоді, коли існує відповідна мотивація.

9. Я вважаю, що підлеглі працюють ефективно лише тоді, коли їх періодично, систематично та цілісно (а не вибірково) контролюють.

10. Якщо я помічаю, що результати роботи мого колеги починають пильно контролюватись керівником, то сам починаю активніше працювати.

Результати:

7—10 балів: Ви належите до категорії людей, які ефективно працюють лише в умовах тотального, жорсткого контролю. Якщо Ви знаєте, що виконання певних завдань не буде перевірятись, то відкладаєте їх виконання до тих часів, коли хтось поцікавиться їхніми результатами. Якщо Ви не відчуваєте, що Вас постійно контролюють або керівники, або колеги, що у результатах Вашої роботи ніхто не зацікавлений, то розслабляєтесь і можете взагалі перестати працювати.

4—6 балів: Ви належите до найчисельнішої категорії людей, яких час від часу необхідно контролювати, але не потрібно робити це постійно. Вибіркові та несистематичні контрольні перевірки Вашої роботи чи роботи колег надихають Вас на результативну працю.

1—3 бали: Ви результативно працюєте лише тоді, коли не відчуваєте над собою «дамоклевого меча» контролю. Ви достатньо організована та відповідальна людина, тому поставлені завдання виконуєте в будь-якому разі. При цьому надмірний контроль вибиває Вас із колії і тільки заважає працювати. До Вас найкраще застосовувати неформальну форму контролю.

Чи легко Вам спілкуватись

Цей тест для тих, хто зацікавлений у взаєморозумінні та приємному спілкуванні з людьми будь-якого віку. Якщо Ви погоджуєтесь із пропонованими твердженнями, то отримуєте 4 бали, якщо інколи — 3, частково — 2 і зовсім не погоджуєтесь — 1 бал.

1. У мене чудова інтуїція, я здогадуюсь, про що думають чи що відчувають ті, хто поруч.

2. Часто розчулююсь до сліз.

3. Мене легко розсмішити.

4. Маю добре почуття гумору.

5. У мене є принаймні одна близька людина, від якої я нічого не приховую.

6. Багато хто прагне мого товариства.

7. Мені імпонують люди, не схожі на мене.

8. Намагаюся якнайбільше спілкуватись, навіть не з надто близькими людьми.

9. Люблю дітей.

10. Люблю тварин.

11. Обов'язково займаюся фізкультурою, проте лише для задоволення та здоров'я.

12. Мені подобаються нові ідеї, люблю зміни, ризик.

13. Робота для мене — джерело радості, творчість.

14. Люблю фантазувати.

15. Сподіваюсь на краще, сміливо дивлюсь у майбутнє.

16. Мені притаманна ейфорія, досить часто почуваюсь щасливою людиною.

Результати:

Понад 60 балів: Ви дуже приємна у спілкуванні людина, легко знаходите спільну мову, спільні теми. Цьому сприяє Ваш оптимізм, доброзичливість, ентузіазм та позитивний настрій, тому Ваше життя по-справжньому цікаве, насичене подіями.

40—60 балів: Ви берете на себе занадто відповідальності, зосереджуєтесь більшою мірою на завданні, тому Вам здається, що спілкування на різні теми — це даремні розмови, на які не варто витрачати час. Таким чином Ви іноді самі позбавляєте себе радості від спілкування та відмовляєтесь від цінного джерела отримання інформації.

40 балів і менше: Вам необхідно переглянути свій спосіб життя, взаємини з оточенням, стати більш відкритим та безпосереднім.

Чи приємно з Вами спілкуватись

Цей тест допоможе визначити Ваш стиль спілкування. Оберіть одну із трьох відповідей. Якщо жодна відповідь Вас не влаштовує, то пропускайте це запитання і відповідайте на наступне.

1. Чи схильні Ви шукати шляхи примирення після чергового службового конфлікту?

а) завжди;

б) інколи;

в) ніколи.

2. Як Ви себе поводите в критичній ситуації?

а) внутрішньо «киплю»;

б) зберігаю повний спокій;

в) втрачаю над собою контроль.

3. На Ваш погляд, яким вважають Вас колеги?

а) самовпевненим і заздрісним;

б) доброзичливим;

в)спокійним і незалежним.

4. Як Ви відреагуєте, якщо Вам запропонують відповідальну посаду?

а) погоджусь на неї з деякими побоюваннями;

б) погоджусь без вагань;

в) відмовлюсь від неї заради власного спокою.

5. Як Ви будете поводитися, якщо хтось із колег візьме без дозволу з Вашого столу документи?

а) спровокую конфлікт;

б) попрошу повернути;

в) запитаю, чи не потрібно колезі ще чогось.

6. Якими словами Ви зустрінете чоловіка (дружину), якщо він (вона) повернувся (повернулась) з роботи значно пізніше, ніж зазвичай?

а) «Що тебе так затримало?»;

б) «Де ти ходиш допізна?»;

в) «Я вже почала (почав) хвилюватись».

7. Як Ви поводитеся за кермом автомобіля?

а) намагаюсь обганяти машини;

б) мені байдуже, скільки автомобілів мене обігнало;

в) тисну на газ, щоб мене ніхто не наздогнав.

8. Якими Ви вважаєте свої погляди на життя?

а) збалансованими;

б) легковажними;

в) жорсткими.

9. Що Ви робите, якщо Вам не все вдається? .

а) намагаюсь звинуватити іншу людину;

б) упокорююсь;

в) стаю обережнішим.

10. Як Ви реагуєте на випадки розпусти в середовищі сучасної молоді?

а) «Пора б уже навести порядок і заборонити такі розваги»;

б) «Потрібно створити умови для того, щоб молодь могла цивілізовано та культурно відпочивати»;

в) «I чого з ними панькаються?».

11. Що Ви відчуваєте, якщо посаду, на яку претендували Ви, віддали іншому працівникові?

а) «Навіщо було псувати собі стільки нервів?»;

б) «Мабуть, цей працівник більше імпонує керівнику»;

в) «Можливо, мені вдасться на наступний раз».

12. Які почуття у Вас викликає перегляд фільму жахів?

а) почуття страху;

б) нудьгу;

в) отримую задоволення.

13. Як Ви будете поводитися, якщо через затори на дорозі спізнитеся на важливу нараду?

а) буду нервувати під час наради;

б) сподіватимусь на поблажливість керівника;

в) попрошу вибачення.

14. Як Ви ставитесь до своїх спортивних успіхів?

а) завжди намагаюсь перемогти;

б) вважаю, що головне грати, а не перемагати;

в) дуже засмучуюсь, якщо програю.

15. Як Ви вчините, якщо Вас погано обслужать у ресторані?

а) терпітиму, уникаючи скандалів;

б) викличу адміністратора та зроблю йому зауваження;

в) відправлюсь зі скаргами до директора ресторану.

Ключ до підрахунку балів

	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15
a	1	2	3	2	3	2	2	2	3	3	1	3	1	2	1
б	2	1	2	3	2	3	1	1	2	1	2	2	3	3	3
в	3	3	1	1	1	1	3	3	1	2	3	1	2	1	2

Результати:

30 балів і більше: Ви занадто агресивні і неврівноважені, часто буваєте невиправдано жорсткими з людьми. Сподіваєтесь отримати найвищу посаду. Досягаючи успіху в будь-якій сфері, можете пожертвувати інтересами інших. До критики ставитесь двояко: «зверху» — сприймаєте, а «знизу» — ігноруєте.

20—29 балів: Ви в міру агресивні, Вас супроводжує успіх у житті. оскільки маєте достатньо здорового честолюбства. До критики ставитесь спокійно, якщо вона ділова та без претензій.

19 балів і менше: Ви занадто миролюбні, що зумовлено невпевненістю у своїх силах та можливостях. Вам би не завадило побільше рішучості. Боїтесь критики «зверху», але позитивно ставитесь до критики «знизу».

За іншою методикою оцінки:

Якщо v Вас за 7-ма і більше запитаннями по 3 бали і менше ніж за 7-ма запитаннями — пo 1 балу. то Ваша агресивність має більше руйнівний, ніж конструктивний характер. Ви схильні до непродуманих вчинків і жорстких дискусій. Ставитесь до людей зверхньо і своєю поведінкою провокуєте конфліктні ситуації, яких цілком могли б уникнути.

Якщо у вас за 7-ма і більше запитаннями по 1 балу і менше ніж за 7-ма запитаннями no З бали, то Ви надзвичайно замкнена людина. Це не означає, що Вам не властиві спалахи гніву, але ви їх старанно приховуєте.

Оцінка лідерських рис

На запропоновані запитання дайте чіткі відповіді («так» або «ні»)

1. Чи вмієте Ви відмовляти іншим у їхніх проханнях?

2. Чи уникаєте Ви суперечок, навіть якщо переконані у своїй правоті?

3. Чи легко Ви дотримуєтесь установлених правил та вимог?

4. Чи часто Ви просите вибачення?

5. Ви більше не одягаєте одяг, над яким хтось пожартував?

6. Чи намагаєтесь модно одягатись?

7. Чи будете Ви носити незручний одяг, який Вам дуже личить?

8. Чи доводилось Вам коли-небудь погрожувати водіям чи пішоходам?

9. Чи нетерплячі Ви до людей, які не розуміють, що від них вимагається?

10. Чи вживаєте Ви ненормативну лексику?

11. Чи демонструєте Ви перевагу над іншими людьми?

12. Чи дратують Вас думки, які висловлюють по телевізору?

13. Чи можете Ви чесно сказати іншій людині, що вона неякісно виконує свою роботу?

14. Ви завжди говорите те, що думаєте, не зважаючи на наслідки?

15. Чи вважаєте Ви себе нетерплячим?

16. Чи дратуєтесь Ви, якщо не перемогли в суперечці?

17. Чи приймають за Вас важливі рішення інші?

18. Ви витрачаєте гроші лише на себе та свої задоволення?

19. Чи одягаєтесь Ви так, щоб привернути увагу?

20. Чи нормально почуваєте Ви себе у натовпі?

Кожна позитивна відповідь приносить 1 бал. Однак з 9 по 18 та 20 запитання оцінюються навпаки: «ні» — 1 бал, «так» — 0.

Результати:

14—20 балів: Ви не лідер. Ви не любите самостійно приймати рішення, а навпаки — віддаєте перевагу тому, щоб за Вас це робили інші. У важких ситуаціях Ви схильні виконувати чужі вказівки.

7—13 балів: У Вас непостійний характер, однак Ви здатні керувати та організовувати. Вам подобається давати поради іншим, але не вистачає певної агресивності та рішучості, які перетворюють людину в лідера.

6 балів та менше: Ви вроджений лідер. Маєте владний характер і не сприймаєте чужих вказівок та наказів. Якщо Ви не реалізуєте себе, то можете стати бунтарем чи «тираном».

Яка ймовірність виникнення у Вас стресів

У кожній із наведених груп відповідей виділіть ті, які найбільшою мірою відповідають Вашому характеру. Позитивні відповіді оцінюйте за шкалою: а — 6 балів, б – 4 бали, в — 2 бали.

1. а) У роботі, у стосунках з протилежною статтю, у спортивних чи азартних іграх Ви не боїтеся суперництва і виявляєте агресивність;

б) якщо у грі Ви втрачаєте позиції, і якщо представник протилежної статі не реагує на Ваші знаки уваги, то Ви «здаєтесь» і виходите з гри;

в) Ви уникаєте будь-якої конфронтації.

2. а) Ви честолюбні і хочете багато досягнути;

б) Ви сидите і чекаєте «біля моря погоди»;

в) Ви шукаєте привід ухилитись від виконання роботи.

3. а) Ви любите працювати швидко, і часто Вам уривається терпець, якщо є певні затримки в роботі не через Вашу провину;

б) Вам потрібно, щоб Вас певним чином стимулювали в роботі;

в) коли Ви увечері повертаєтесь додому, то думаєте про те, що було сьогодні на роботі.

4. а) Ви розмовляєте надто швидко та голосно, висловлюєтесь надто категорично та перебиваєте інших;

б) коли Вам відповідають «ні», Ви реагуєте цілком спокійно;

в) Вам із труднощами вдається виявляти свої почуття та тривогу.

5. а) Вам часто стає нудно та нецікаво;

б) Вам подобається нічого не робити;

в) Ви дієте відповідно до бажань інших людей, а не власних.

6. а) Ви швидко ходите, вживаєте їжу та напої;

б) якщо Ви забули щось зробити, то це Вас не турбує;

в) Ви стримуєте свої почуття.

Результати:

24—36 балів: Ви дуже великою мірою підвладні стресам. У Вас навіть можуть з'явитись симптоми хвороб, викликаних стресом (серцева недостатність, виразка, хвороби шлунку). 3 Вами, мабуть, дуже важко жити та працювати. Найголовніше для Вас на сучасному етапі: навчитись заспокоюватись та стримувати свої почуття.

18—24 бали: Ви людина спокійна та непідвладна стресам. Але спробуйте бути більш терпимим та толерантним. Це дасть змогу Вам досягнути більшого.

12—18 балів: Ваша бездіяльність також може стати причиною стресів. Ви, мабуть, нею дратуєте своїх колег та близьких людей. Побільше впевненості у собі. Складіть список своїх позитивних рис та удосконалюйте їх.

Як Ви поводитесь у конфліктних ситуаціях

Наведені нижче твердження необхідно розцінювати як коротку характеристику різноманітних стратегій, які люди використовують при розв'язанні конфліктів. Внесіть позначки про погодження з твердженнями в запропоновану таблицю, потім підрахуйте, скільки тверджень, з якими Ви погоджуєтесь, припадає на кожний тип конфліктної стратегії та визначте за максимальною кількістю позначок, яка із них є для Вас пріоритетною.

Якщо у мене виникає конфлікт з іншою людиною, то я:	Типи конфліктних стратегій	Позначка про погодження із твердженням
1. Йду геть	«Черепаха»
2. Образливо висловлююсь	«Акула»
3. Вдаряю або штовхаю цю людину	«Акула»
4. Надаю можливість вирішити проблему комусь іншому	«Лисиця»
5. Хизуюсь перед іншими	«Лисиця»
6. Твердо стою на своєму	«Акула»
7. Роблю спробу зрозуміти точку зору цієї людини	«Сова»
8. Уникаю цієї людини	«Черепаха»
9. Намагаюсь не вразити почуттів цієї людини	«Ведмежатко»
10. Сперечаюсь із цією людиною	«Лисиця»
11. Йду на компроміс із цією людиною	«Сова»
12. Йду мовчки, образившись	«Черепаха»
13. He надаю значення конфлікту	«Ведмежатко»
14. Обговорюю проблему з іншою (сторонньою) людиною	«Лисиця»
15. Намагаюся знайти рішення	«Сова»
16. Поступаюсь цій людині	«Черепаха»
17. Інколи я жертвую своїми цілями заради збереження гармонії у стосунках	«Ведмежатко»
18. Намагаюсь розв'язувати конфлікт, базуючись на засадах співробітництва	«Сова»
19. Я поступаюсь, якщо для мене важливі стосунки з цією людиною	«Ведмежатко»
20. Накидаюсь на цю людину з кулаками	«Акула»

Тип «Черепаха»: стратегія ухилення від вирішення конфлікту (так зване «ховання під панциром»), внаслідок чого конфлікт може набувати затяжного характеру.

Тип «Акула»: силова стратегія, орієнтація на результат, тобто на вирішення конфлікту на свою користь, незважаючи на засоби, що застосовуються.

Тип «Ведмежатко»: стратегія згладжування гострих кутів, орієнтація на підтримку гарних стосунків із сторонами, нерідко відмова від власних переконань.

Тип «Лисиця»: Її стратегія гнучкості та пристосування для отримання найкращих результатів для себе.

Тип «Сова»: мудро, конструктивне вирішення конфлікту, засноване на співробітництві, намаганні знайти рішення, що задовольняє усіх учасників.

Література

Азарян Е. Маркетинг: принципи та функції: Навч. посібн. для ВНЗ. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Харків, 2001. — 320с.

Андрійчук В., Бауер Л. Менеджмент. Прийняття рішень і ризик: Навч. посібн. для ВНЗ. — К., 1998. — 316с.

Андрушків Б. М., Кузьмін 0. Є. Основи менеджменту: методологічні по­ложения та прикладні механізми. — Тернопіль: Лілея, 1997. — 292с.

Анискин Б. Высший менеджмент для руководителя: Учебное посо­бие. — М.: Инфра-М, 2000. — 136с.

Ансофф И. Стратегическое управление: Пер. с англ. — М.: Экономика, 1989. — 519с.

Армстронг М. Основы менеджмента. Как стать лучшим руководите­лем. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1998.

Арская Л. П. Японские секреты управления. — М.: Универсум, 1991. — 118с.

Бажин И. Информационные системы менеджмента. -— М.: ГУ ВШЭ, 2000. — 688с.

Басовский Л. Е. Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учеб. пособие. — М., 2001. — 260с.

Белорусов Л. Международный менеджмент: Учебник. — М.: Юрист, 2000. — 182с.

Беме Г., Хен Р. Как руководить людьми — практика менеджмента на предприятии. — БадГарцбург, 1993.

Білоус О. Г., Панченко С. Г. Менеджмент: конкурентноздатність і ефективність. К.: Знания, 1992. -- 40с.

Блейк Р. Р., Моутон Д. С. Научные методы управления. — К.: Наукова думка, 1990. — 248с.

Бодди Д., Пейтон Р. Основы менеджмента: Пер. с англ. — СПб., 2000. — 816с.

Большаков А. С. Менеджмент: Учебное пособие. — СПб.: Издательс­тво «Питер», 2000. — 160с.

Большой экономический словарь: 22 000 терминов. — 4-е изд. / Под ред. А.Н. Азрилияна. — М., 1999. -1248с.

Бухалков М. И. Внутрифирменное планирование: Учеб. для вузов. — М., 2000. — 392с.

Бюджетний менеджмент/ Под ред. В. Федосова. — К.: КНЕУ, 2001. — 732с.

В Японии налоги выше чем за границей // Япония о себе и о мире. Дайджест. — 1994. — №9. — С. 22-23.

Вайсман А. Стратегия маркетинга: 10 шагов к успеху. Стратегия ме­неджмента: 5 факторов успеха: Пер. с нем. — М.: АО «Интерэксперт», Эко­номика, 1995. — 344с.

Великий тлумачний словник української мови / Уклад, і голов, ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. — 1440 с.

Вершигора Е. Е. Менеджмент: Учеб. пособие для вузов. — М., 2001. — 283с.

Веснин В. Р. Основы менеджмента: Учебник. — М.: Институт междуна­родного права и экономики. Издательство «Триада, Лтд», 1997. — 384с.

Використання економічного досвіду Японії в українських реформах. Курс лекцій. — К., 1995. — 62 с.

Виханский О. Менеджмент (3-е изд.). — М.: Гардерика, 2000. — 528с.

Виханский О. С, Наумов А. И. Менеджмент: человек, стратегия, орга­низация, процесс. — М.: Экономика, 1995.

Вітвіцька Н. С, Кузьмінська О. Є. Контроль і ревізія: Навч. посібник для самостійного вивчення дисципліни. — К., 2000. — 166с.

Власова Н. Руководство по управлению людьми. — М.: Инфра-М, 2000. — 304с.

Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Навч. посібн. для ВНЗ. — К., 1998. — 268с.

Волгин Н. А. Японский опыт решения экономических и социальных проблем. — М.: ОАО Издательство «Экономика», 1998. — 255с.

Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер: Пер. с англ. — М.: Дело, 1991. — 320с.

Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє: Пер. з англ. — К.: Основи, 1993. — 238с.

Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. — 360с.

Герчикова И. Н. Менеджмент. — М.: Банки и биржи, 1995.

Гибсон Дж. Л., Иванцевич Д. М., Доннелли Д. Х. Организации: пове­дение, структура, процессы: Пер. с англ. — 8-е изд. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 662с.

Гилбрейт Д. К. Жизнь в наше время: Воспоминание: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1986. — 408с.

Пл. Ч. Міжнародний бізнес. — К., 2001. — 586с.

Глухов В. Менеджмент: Учебник. СПб.: Спец. литература, 2000. — 700с.

Горохова К. Г. «Государство благосостояния»: шведская модель. — М.: Знание. 1994.

Гребнев М. Н. Менеджмент: Пер. с англ. — М., 1999. — 704с.

Грейсон Д. К., О'Делл К. Американский менеджмент на пороге XXI ве­ка: Пер. с англ. — М.: Экономика, 1991. — 239с.

Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник / Наук. ред. В. Яцура, Д. Олосноиич., Львів: БаК, 2001. 624с.

Гурией Б. Введение в науку управления: Пер. с франц. — М.: Прог­ресс, 1969. — 432с.

Гурней Б. Державне управління / Пер. з франц. В. Шовкун. — К.: Основи, 1993. — 165с.

Дафт Р. Менеджмент. СПб.: Питер, 2000. — 832с.

Деловой этикет: К.: «Альтерпрес», 1998. — 320с.

Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика. — СПб., 1999. — 560с.

Друкер П. Управление, нацеленное на результаты: Пер. с англ. — М.: Экономика, 1994.

Друкер П. Практика менеджмента: Пер. с англ.: Уч. пос. — М.: Изда­тельский дом «Вильяме», 2000. — 398с.

Дункан Джек У. Основопологающие идеи в менеджменте. Уроки осно­воположников менеджмента и управленческой практики. — М.: Изда­тельство «Дело», 1996. — 274с.

Егоров Ю, Н., Варакута С. А. Планирование на предприятии. — М., 2001. — 176с.

Економіка та менеджмент: Навч. посібник / Під ред. проф. О. Є. Кузьміна. — Львів: Державний університет «Львівська політехніка», 1996. — 828с.

Економічна енциклопедія. У 3-х томах. — К.: Видавничий центр «Академія», 2000 — 2002 р.

Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера. / Під ред. Р. Дяківа. — К.: Міжнародна економічна фундація, 2000. — 706с.

Ерхард Л. Благосостояние для всех: Репринтное воспроизведение: Пер. с нем. — М.: Начала — Пресс, 1991. — 336с.

Завадський Й. С. Менеджмент: (Вид. 2-е. — К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998. — 542с.

Загородній А. Г., Вознюк Г. П., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. — 2-ге видання, виправлене та доповнене. — Львів: Видавництво «Центр Європи», 1997. — 576с.

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 18.04.91 зі змінами та доповненнями.

Зихард В. Руководить без конфликтов: Пер. с нем. — М.: Экономика, 1990.

Ильин А. И., Синица Л. М. Планирование на предприятии. Стратегичес­кое планирование. Учеб. пособие для вузов: Т.1 — Минск, 2000. — 416с.

Ильин А. И., Синица Л. М. Планирование на предприятии. Тактическое планирование. Учеб. пособие для вузов: 12 — Минск., 2000. — 312с.

История менеджмента: Учеб. пособие / Под ред. Валовой Д. Н. — М.: ИНФРАМ, 1997. — 256с.

Іванова I. В. Менеджер — професійний керівник: Навч. посіб. — К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. — 107с.

Іванова I. В. Менеджмент підприємства. Практикум: Навч. посіб. — К.: Київ. нац. торг.-екон. унт, 2001. — 247с.

Кабушкин Н. И. Основы менеджмента: Учебник. — Минск: ЗАО «Экономпресс», НПЖ «ФУА». 1998. — 284с.

Кадзума Т. Вечный дух предпринимательства: Пер. с япон. — К.: Укрзакордонвизасервис, 1992. — 206с.

Казанцев А. Общий менеджмент. Дайджест учебного курса. — М., 1999. — 252с.

Казанцев А. К., Подлесных В. И., Серова Л. С. Практический менедж­мент: а деловых играх, хозяйственных ситуациях, задачах и тестах: Учеб­ное пособие. - М.: ИНФРА М, 1996, - 367с,

Казмерчук Н. Мотивация труда: уважение к человеку / Діловий вісник: 1998.—№9,10.

Как продать ваш товар на внешнем рынке: Справочник. — М.: Мысль, 1990. — 364с.

Как работают японские предприятия / Под ред. Мондена Я. — М.: Экономика, 1989. — 262с.

Кантер Р. Рубежи менеджмента (книга о современной культуре уп­равления) / Пер. с англ. — М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 1999. — 304с.

Карлоф Б. Деловая стратегия: Пер. с англ. — М.: Экономика, 1991. — 239с.

Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей. Как развить уверенность в себе и добиться влияния на людей путем пуб­личных выступлений. Как перестать беспокоиться и начать жить. — Ека­теринбург: «ЛИТУР», 2001. — 720с.

Кибанов А. Я. Управление персоналом. Регламентация труда: Учеб. пособие для вузов. — М., 2000. — 576с.

Кісельов А. П. Теорія І практика сучасного бізнесу. — К.: Лібра. 1995.

Классики менеджмента / Под. ред. М. Уорнера / Пер. с англ. под ред. Ю. Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 2001. — 1168с.

Князев С. Управление. Искусство, наука, практика. — Минск: Армита-Маркет, 2002. — 512с.

Колот А. М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навч. посібн. — К.: КНЕУ, 1998. — 224с.

Коно Т. Стратегия и структура японских предприятий: Пер. с англ. — М.: Либра, 1997.

Коркуна І. I., Кузьмін О. Є., Мельник О. Г. Застосування методів менедж­менту на автомобілебудівних підприємствах: досвід Японії // Щорічний науково-виробничий журнал: Проектування, виробництво та експлуатація автотранспортних засобів, поїздів та нафтопроводів, №8, Львів. — 2001. — С 77—81.

Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. — К.: Т-во «Знания», К00, 2000. — 378с.

Коропецький I. С. Українські економісти XIX століття та західна наука. — К.: Либідь, 1993. — 192с.

Короткое Э. М. Концепция менеджмента: — М.: Издательско-Консалтинговая Компания «ДеКА», 1997. — 304с.

Косенко А. Кодекс поведінки при стресі / Урядовий кур'єр. — 1994. — 22 лютого, №30. — С. 8.

Котлер Ф. Маркетинг. Менеджмент.: Учеб. для вузов. — СПб., 2000. — 752с.

Кох Р. Менеджмент и финансы от А до Я. — СПб, 2000. — 496с.

Кравченко А. История менеджмента. Учебное пособие. М.: Академи­ческий проект, 2000. — 352с.

Кредисова А. История учений менеджмента. — К.: ВИРА-Р, 2000. — 336с.

Кредісов А. I. Управління зовнішньоекономічною діяльністю. 2-ге ви­дання. Навчальний посібник. — К.: Віра-Р 2002. — 552с.

Кредісов А. I., Панченко Є. Г., Кредісов В. А. Менеджмент для керівників. — К.: Т-во «Знания», К00, 1999. — 556с.

Кузьмін О. Є., Загородній А. Г., Громяк Л. С. Малі форми підприємництва: Навч. посібник. - Львів: Центр Європи, 1996. — 96с.

Кузьмин О. Е. Бригадная форма организации и стимулирования труда в условиях совершенствования хозяйственною механизма. Учебное по­собие. — М. 1987. — 106с.

Кузьмін 0. Є. Сучасний менеджмент. — Львів: «Центр Європи», 1995. — 176с.

Кузьмін 0. Є., Гладунський В. Н. Моделювання стилю керівництва на засадах компромісу інтересів // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми управління інноваційною діяльністю (Збірник наукових праць). Випуск 4 (XXXV) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор академік НАН України М. I. Далішній. — Львів, 2002. — С 306—314.

Кузьмін 0. Є. та інші. Вдосконалення оплати праці в умовах ринкової економіки (методичні рекомендації, положення, інструкції). —Львів: Спілка економістів України, 1992. — 50с.

Кузьмін 0. Є., Мельник О. Г. Менеджмент. Конспект лекцій: Навчальний посібник. — Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2002. — 132 с

Кузьмін 0, Є., Мельник О. Г. Менеджмент японський. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.2 / Відп. ред. С. В. Мочерний. — К.: Видавничий центр «Академія», 2001. — С. 315 — 317.

Кузьмін 0. Є., Мельник О. Г. Теоретичні та прикладні засади менедж­менту: Навчальний посібник. — Львів: Національний університет «Львівська політехніка» (Інформаційно-видавничий центр «ІНТЕЛЕКТ +»Інституту післядипломної освіти), «Інтелект — Захід», 2002. — 228 с

Кузьмін 0. Є., Мельник О. Г. Японський менеджмент: процес та стратегія управління // Вісник соціально-економічних досліджень. Вип.8, ч.1. Одеський державний економічний університет; Редкол.: д.е.н., проф. Звєряков М. I., к.е.н., доц. Ковальов, проф. Редькін О. С. та ін. — Одеса: АТЗТ ІРЕНТТ, 2001. — С 87—91.

Кузьмін 0. Є., Мельник О. Г. Японський менеджмент: характерні особливості, інформаційне забезпечення та можливості застосування на українських підприємствах // Науково-практичний інформаційний журнал. Науково-технічна інформація. — 2001. — №3. — С 14—22.

Куликов Г. В. Японский менеджмент и теория международной конку­рентоспособности / Ответ, ред. И. О. Фаризов. — М.: ОАО «НПО «Издательс­тво «Экономика», 2000. — 247с.

Курочкин А. С. Управление предприятием: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 1998. — 144с.

Курс для высшего управленческого персонала: Сокращенный пер. с англ. — М.: Экономика, 1970. — 808с.

Лебедева И. Крупные японские предприятия: Вопросы организации // Знакомтесь Япония. — 1993. — №2.

Лебедева И. П. Японские корпорации: стратегия развития. — М.: Эко­номика, 1995.

Личность. Карьера. Успех. — СПб: ТОО «Диамант», 000 «Золотой век», 1996. — 608с.

Лукашевич М. П. Теорія І практика самоменеджменту: Навч. посібник. — К.: МАУП, 1999. — 360с.

МазаракІ А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н. М. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів. (Під ред. проф. Н. М. Ушакової) — К.: Хрещатик. 1999. — 800с.

Маккей X. Как уцелеть среди акул: (Опередить конкурентов а умении продавать, руководить, симулировать, заключать сделки): Пер. с англ. — М.: Экономика, 1992. 206с.

Максимцев М. М. Менеджмент: Учеб. дли вузов. — М., 1999. — 343с.

Маркіна I. А. Методологія сучасного управління: [Монографія].—К.: Вища школа, 2001. — 311 с.

Мартыненко Н. Менеджмент фирмы. Книга для предпринимателя. — К.: МП «Леся», 1995.

Мартыненко Н. Технология менеджмента: Учебник для студентов высш. учеб. заведений. — К.: МП «Леся», 1997. — 800с.

Менеджмент: практические ситуации, деловые игры, упражнения / Под. ред. О. А.Страховой — СПб: Питер, 2001. — 144с.

Мескон М. X, Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. — М.: Дело, 1992. — 702с.

Мильнер Б. 3. Теория организаций: Учеб. для вузов. — М., 2001 — 480с.

Міжнародні автоперевезення: економічні та управлінські аспекти / За ред. професора Кузьміна О. Є. — Львів: Львівський банківський коледж НБУ, 1999. —203с.

Мороз Л. А. Чухрай Н. I. Маркетинг: Підручник / За редакцією Л. А. Мо­роз — 2-е вид. — Львів: Національний університет «Львівська політехніка» (Інформаційно-видавничий центр «ІНТЕЛЕКТ +»Інституту післядипломної освіти), «Інтелект — Захід», 2002. — 244 с

Молдованов М. I., Сидорова Г. М. Сучасний діловий документ: зразки найважливіших документів українською мовою. — К.: Техніка, 1992. — 400с.

Молл. Е. Г. Менеджмент. Организационное поведение: Учеб. пособие для вузов. — М., 2000. — 160с.

Моторин Р. М. Міжнародна статистика: Навчальний посібник. — К.: Вища школа, 1993. — 203с.

Нагаев В. М. Менеджмент: теорія, практика мистецтво (дидактичний аспект): Навч. посібник. — Харків, 1997.

Налоговые системы зарубежных стран: Учебник для вузов / Под ред. проф. В. Г. Князева, проф. Д. Г. Черника. — 2-е изд. перераб. и доп. — М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997.

Наука управляти: з історії менеджменту: Хрестоматія: Навч. посібник: Пер. з рос. — К.: Либідь, 1993. — 304с.

Обэр Крие Дж. Управление предприятием. — М.: «Прогресс», 1973. — 305с.

Онищенко Т. Оплата труда: особенности и налогообложение: Метод, пособие. — 3-е изд. перераб. и доп. — Харьков, 2000. — 200с.

Организационные структуры управления производством / Под. об­щей ред. Б. 3. Мильнера. — М.: Экономика, 1975. — 320с.

Основы менеджмента: Учеб. для вузов / Под. ред. Д. Д. Вачугова. — М., 2001. — 367с.

Основы менеджмента: Учеб. пособие / Под. ред. Э. М. Гайнутдинова. — Минск, 2001. — 272с.

Папирян Г. А. Основы практического менеджмента: Учеб. пособие. — М., 2000. — 288с.

Папкин А. Основы практического менеджмента. — М.: Юнити-Дана, 2000. — 288с.

Пастухова В. В. Вибір оптимально: стратеги підприємства // Менедж­мент та підприємництво в Україні: етапи становления І проблеми розвитку. — 2000,— №417.

Пашуто В. П. Организация и нормирование труда на предприятии: Учеб. пособив для пузоп. - Минск. 2001. - 304с.

Пивоварова С. Э. Международный менеджмент: Учеб. для вузов. — СПб., 1999. - 624с.

Подсолонко Е. Менеджмент: теория и практика. — К.: Вища школа, 2000. — 263с.

Поршнев Н. В. Управление организацией: Учеб. для вузов. — М., 2000. — 669с.

Правительственная политика в отношении средних и малых предпри­ятий и управления предприятиями в Японии // Япония о себе и мире. Дайджест. — 1994. — №9.

Прокопчук Л. Стратегическое планирование. Консп. лекций. — СПб.: Изд-во Михайлова, 2000. — 64с.

Пронников В. А., Ладанов И. Д. Японцы (этнопсихологические очер­ки). — М.: ВиМ, 1996. — 400с.

Пронников В. А., Ладанов И. Д. Управление персоналом в Японии. — М.: Экономика, 1989.

Пшенников В. Японский менеджмент. 27 уроков для нас. — М.: Япо­ния сегодня, 1997. — 192 с.

Радугин А. А. Основы менеджмента: Учеб. пособие для вузов. — М. 1998. — 432с.

Родченко В. В. Международный менеджмент: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000. — 240с.

РуД., Сулье Д. Управління: Пер. з фр. — К.: Основи, 1995. — 442с.

Самохина Н. В. Психология и педагогика профессиональной деятель­ности. — М.: 1999.

Сафонова Л. Д. Бюджетний менеджмент: Навч.-метод, посібник для самостійного вивчення дисципліни. — К., 2001. — 186с.

Семенов А. К. Психология и этика менеджмента. — М., 2000.

Семенова И. История менеджмента. Учебник для вузов. — М.: Юнити, 2000. — 222с.

Семь нот менеджмента. Настольная книга руководителя / Под ред. В. Красновой и А. Привалова. — М.: ЗАО «Журнал Эксперт», 2001. — 656с.

Сизоненко В. О. Сучасне підприємництво: Довідник. — К.: Знания, 2001. — 250с.

Скворцов Н. Н., Назимова Н. К. Теория и практика менеджмента: за­рубежный опыт. — К.: УкрИНТЕИ, 1992. — 64с.

Сладкевич В. Мотивационный менеджмент. — К.: МАУП, 2000. — 112с.

Смолкин А. М. Менеджмент: основы организации: Учеб. для вузов. — М., 2001. — 248с.

Соснин А. Основи теорії І практики менеджменту. — К.: Умфиб, 2000. — 192с.

Станкин М. И. Психология управления. Практическое пособие, изд. 2-е доп. и перераб. — М.: 2000

Стил Л. Стиль жизни VIP для женщин. — М.: «РИПОЛ КЛАССИК», 2001. — 384 с.

Стонер Дж., Долан Е. Вступ у бізнес: Підручник. — К.: Видавництво Європейського університету, 2000. — 752с.

Стратегическое планирование: Учебник / Под ред. Е. А. Уткина. — М.: Тандем, 1998.

Суторміна В. М. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навчальний посібник. -- К.: Либідь, 1993. — 247с.

Сухарев В. А. Этика и психология делового человека. -- М.: Агентство «ФАИР», 1997. -- 400 с.

Твердохліб М. Г. Інформаційне забезпечення менеджменту: Навч. посібн. - К.: К ИГУ. 2000. - 208с.

Терещенко В. I. Наука керувати. — К.: Знания, 1989. — 64с.

Терещенко В. I. Організація і управління. — К.: Знания, 1990. — 40с.

Тимошенко И. И., Соснин А. С. Менеджер организации: Учеб. для ву­зов. — К., 2001. — 350с.

Ткаченко А. М., Хмельнюк В. Я., Ангелов Г. В., Мардаровский Ф. 3. Культура управления: теория и практика / Под ред. Г. В. Ангелова, Ф. 3. Мардаровского. — Одесса: Аспект, 1998. — 262с.

Томпсон А. Стратегический менеджмент. — М.: Инфра-М, 2000. — 412с.

Травин В. Менеджмент персонала предприятия. Учебное пособие. М.: Дело, 2000. — 272с.

Травин В. В., Дятлов В. А. Основы кадрового менеджмента: Практ. по­собие для вузов. 3-е изд., испр. и доп. — М., 2001. — 336с.

Тронин Ю. Менеджмент и проектирование фирмы. Учебное пособие. — М.: Юнити-Дана, 2002. — 415с.

Туган-Барановский И. И. Психологические факторы общественного развития / Мир божий. 1890. — Август. — С. 9.

Тэор Т. Мировая экономика. (Краткий курс). — СПб.: Питер, 2002. — 192с.

Тян Р. Б. Планирование деятельности предприятия: Учебное посо­бие. — К.: МАУП, 1998. — 156с.

Универсальный экономический словарь: Менеджмент, маркетинг, реструктуризация / Под общ. науч. ред. Г. О. Швиданенка. — К., 1999. — 392с.

Уолш К. Ключевые показатели менеджмента. Как анализировать, сравнивать и контролировать данные, определяющие стоимость компа­нии. — М., 2001. — 360с.

Управление по результатам / Т. Санталайнен и др. — М.: Прогресс, 1993.

УСЕ Універсальний словник-енциклопедія/ Гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. — К.: Ірина. 1999. — 1551с.

Уткин Э. Курс менеджмента. Учебник. — М.: Зерцало, 2001. — 448с.

Уткин Э. Основы мотивационного менеджмента. — М.: Тандем, 2000. — 352с.

Факти про Японію. Бюлетень посольства Японії в Україні. — К.: Абрис, 1995 — №3.

Форд Г. Моя жизнь, мои достижения. — М.: Финансы и статистика, 1989. — 208с.

Хизрич Р., Питере М. Предпринимательство или как завести собс­твенное дело и добиться успеха. Вып. 1: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1992. — 160с.

Хміль Ф. I. Менеджмент: Підручник. — К.: Вища школа, 1995. — 351с.

Хойер В. Как делать бизнес в Европе / Вступ. слово Ю. В. Пискунова. — М.: Прогресс, 1992. — 253с.

Храмов В. О., Бовтрук А. П. Основи управління персоналом: Навч.-ме­тод, посіб. — К.: МАУП, 2001. — 112с.

Цал-Цалко Ю. С. Витрати підприємства: Навч. посібник. — К.: ЦУЛ, 2002. — 656 с.

Цветов В. Пятнадцатый камень сада Реандзи. — М.: Политиздат, 1986. — 302с.

Цыпкин Ю. А. Менеджмент: Учеб. пособие для вузов. — М., 2001. — 439с.

Чавкин А. М. Методы и модели рационального управления в рыночной экономике: разработка управленческих решений. М., 2001. — 320с.

Черкасов В. В., Платонов С. В. Управленческая деятельность менеджера. Основы менеджмента. — К., 1998. — 470с.

Черняк В. 3., Черняк А. В., Довдиенко И. В. Бизнес-планирование: Учеб.-практич. пособие. — М.: 2000. — 272с.

Швеция: Социально-зкономическая модель. — М.: Мысль, 1991.

Шегда А. В., Каленюк I. С, Фещенко В. В. Економічна теорія: Менеджмент (Тексти лекцій). — К.: УМКВО, 1991. — 60с.

Шекшня С. Управление персоналом современной организации. — М.: Интел-Синтез, 2000. — 368с.

Шелдрейк Д. Теория менеджмента: от тейлоризма до японизации. — СПб., 2001. — 352с.

Шипунов В. Основы управленческой деятельности. Учебник. — М.: Высшая школа, 2001. — 304с.

Шкатулла В. И. Настольная книга менеджера по кадрам. — 2-е изд., изм. и доп. — М., 2001. — 560с.

Шонесси 0. Принципы организации управления фирмой. — М.: Бизнес-информ, 2000. — 296с.

Щекин Г. В. Практическая психология менеджмента: Как делать карьеру. Как строить организацию: Научно-практическое пособие. — К.: Украина, 1994. — 399с.

Зкономика предприятия. / Под ред. Кантор Е. — СПб.: Питер, 2002. — 352с.

Юкаева В. С. Управленческие решения: Учеб. пособие для вузов. — М., 1999. — 292с.

Якокка Л. Карьера менеджера: Пер. с англ. — М.: Прогресс. 1991. — 384с.

ЯнгС. Системное управление организацией. Пер. с англ. — М.: Советское радио, 1972. — 456с.

Янковский Н. А. Повышение эффективности внешнеэкономической деятельности крупного производственного комплекса. — Донецк: АО «Издательство «Донеччина»», 2000. — 447с.

Япония. Послевоенная государственная политика: вызовьі и ответы. Japan. Post-War Government Policy: Challenges and Responses. — M.: Издательская фирма «Восточная литература» PAH, 1198. — 319с.

Broadbent S. The advertiser's handbook for budget determination. — Lextington Books, 1988.

Bucholz Steve, Editor Ph. D. The Positive Manager. — Canada: Wilson Le­arning Corporation, 1985.

Little J. Models and managers: The concept of Decision Calculus // Ma­nagement Science. — 1970. — №4.

Me Dowall Edited by R. D. Laboratory Information Systems. — England: Sigma Press, 1987.

Rehfeld, John E., Alchemy of a leader: combining western and Japanese management skills to transform your company. New York-Chichester-Brisba-ne-Toronto-Singapore.: 1994. — 251p.

Strickland A. J. Thompson Arthur F. Cases in Strategic management. — Homewood: Illinois 60430, 1980.

Thomas Yoe G. Study Guide Management. — Boston: Library of Congress Catalog Card Number: 86-80400, 1987.

Thompson Arthur A., Strickland A. J. Strategic management. — Texas 75075: Business publications, INC. 1987.

Короткий термінологічний словник

Апарат управління — сукупність управлінців, які в межах певної організаційної структури управління здійснюють управлінські функції, розробляють методи менеджменту, приймають управлінські рішення та на засадах влади і лідерства впливають на підлеглих працівників. Є складовою керуючої системи організації.

Бізнес-план — документ, що містить систему заходів чи програму дій, пов'язаних часом і місцем реалізації, узгоджених з метою і ресурсами та спрямованих на отримання прибутку на засадах реалізації підприємницького проекту.

Бюджет — 1) з позиції виявлення майбутнього стану організації бюджет є планом; 2) з позиції відображення діяльності підприємства чи його окремих підрозділів бюджет є розписом надходжень та видатків, що повинні в ідеалі бути збалансованими; 3) з позиції реалізації контрольної функції менеджменту бюджет є найважливішою складовою внутрішнього контролю, що характеризує формування та рівень цільового використання ресурсів організації; 4) з фінансової точки зору бюджет є оперативним фінансовим планом, який відображає надходження та використання коштів для забезпечення функціонування організації.

Бюджетування — процес розроблення бюджету в організації.

Винагорода — те, що людина вважає цінним для себе та прагне отримати за затрачені зусилля та виконану роботу.

Відповідальність — покладений на посадову особу обов'язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх позитивне виконання.

Відповідальність соціальна — добровільна реакція організації на соціальні проблеми суспільства.

Відповідальність юридична — дотримання конкретних державних законодавчих актів, інструкцій, положень тощо, які визначають межі, норми, засади функціонування організацій.

Влада винагороди — різновид влади, який полягає у впливі на підлеглих через застосування винагород (використання бажання підлеглих отримати цінну для них винагороду в обмін на виконані дії чи певну поведінку).

Влада експертна — різновид влади, який полягає у володінні керівником спеціальними знаннями, які можуть задовольнити певні потреби підлеглих.

Влада еталонна — різновид влади, який полягає у здійсненні впливу на підлеглих на засадах харизми, тобто завдяки особистим якостям та здібностям керівника.

Влада законна (традиційна) — різновид влади, який полягає у здійсненні впливу на підлеглих на засадах традицій, здатних задовольнити потребу виконавців у захищеності й належності.

Влада примусу— різновид влади, який полягає у впливі на підлеглих через примус, страх втратити роботу, повагу, захищеність тощо.

Вплив — поведінка одного працівника (керівника), яка вносить зміни в поведінку, стосунки, відчуття тощо іншого працівника (підлеглого).

Графік — спосіб наочного зображення стану і процесу виробничо-господарської діяльності з допомогою умовних позначень (крапок, ліній, фігур тощо).

Група (колектив) — дві і більше особи, які взаємодіють одна з одною таким чином, що кожна особа здійснює вплив на конкретних людей (працівників) і одночасно перебуває під їхнім впливом.

Делегування — передавання завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання.

Департаменталізація — процес структурного поділу організації за певними ознаками на підрозділи, служби, штаби тощо.

Децентралізація управління — делегування вищими рівнями управління нижчим рівням своїх повноважень та відповідальності.

Діаграма — графік, який відображає кількісні співвідношення, структуру явищ, показників.

Діловодство — процес, пов'язаний зі складанням документів, їх обробленням, проходженням, зберіганням тощо.

Документація — письмове надання інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності й розумової діяльності людини, носієм якої вона є.

Документи конструкторські — різновид технологічних методів менеджменту. Містять ескізи виробів (деталей, вузлів та ін.), креслення, конструкторські карти, конструкторські схеми будови машин (приладів, комп'ютерів, верстатів, автоматів, транспортних засобів) та оснащення (пристроїв, інструментів) тощо.

Доплати — кошти, що виплачуються понад встановлені тарифні ставки, нормативи, ліміти у зв'язку з виникненням особливих умов чи обставин. Доплати установлюються за роботу у понаднормовий час; суміщення професій (посад); розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт; виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника; роботу у важких та шкідливих умовах праці; роботу в нічний час; перевезення небезпечних вантажів; роботу у вихідні дні; багатозмінний режим роботи; роз'їзний характер праці тощо.

Економічний план — комплексна модель (характеристика)основних показників, параметрів майбутнього стану окремих сфер підприємств, а також шляхів, способів і ресурсів, необхідних для досягнення наміченого.

Економічні стимули — чинники, що спонукають економічну поведінку індивідів, груп у сфері економіки на вирішення конкретних виробничо-господарських завдань відповідно до мети організації.

Елементи комунікаційного процесу — невід'ємні взаємопов’язані складові, що формують комунікаційний процес. До них належать: відправник (джерело) — той, хто генерує ідеї, збирає інформацію і передає її; повідомлення — інформаційна ідея, яка закодована з допомогою символів; канал — засіб передавання інформації; отримувач (споживач) — особа, для якої призначена інформація.

Етапи Історичного розвитку менеджменту — послідовність історичних періодів, що відображають процес зародження та формування науки про менеджмент. Виділяють шість етапів історичного розвитку менеджменту: 1 етап — розвиток науки про управління людьми в процесі виробництва; 2 етап — формування управлінських механізмів на засадах розвитку людських стосунків; З етап — побудова систем управління, орієнтованих на ринок; 4 етап — активне застосування кількісних (економіко-математичних) методів як важливих напрямів формалізації методів менеджменту і трансформації їх в управлінські рішення; 5 етап — формування системних та ситуаційних підходів; 6 етап — комп'ютеризація управлінських процесів.

Етика — норми поведінки, сукупність загальноприйнятих юридичних та моральних правил, вимог, які людина ставить перед собою, або яких вимагає від неї оточення.

Ефективність менеджменту — результативність управлінської діяльності, що визначається як відношення отриманих результатів від реалізації певних управлінських важелів в організації до витрат, які супроводжують їх одержання. У менеджменті виділяють економічну, організаційну та соціальну ефективність.

Ефективність менеджменту економічна — економічна результативність, яка характеризує діяльність організації за певної системи управління. її доцільно оцінювати з двох поглядів: 1) показниками, які відображають функціонування систем менеджменту (рівень автоматизації робочих місць управлінців, рівень розроблення інструктивного та нормативного матеріалу, загальний діапазон менеджменту, рівень технічної озброєності управлінців тощо); 2) показниками, що відображають результати виробничо-господарської діяльності (величина прибутку, собівартості, обсяг виготовленої продукції, обсяг реалізації продукції, рентабельність виробів, фондомісткість, рівень ліквідності, рівень ризику, коефіцієнти автономії, фінансової стійкості, маневрування, оборотності тощо).

Ефективність менеджменту організаційна — організаційна результативність, яка характеризує якість побудови організації, її системи управління, прийняття управлінських рішень, реакцію системи управління на стреси, конфлікти, організаційні зміни тощо. Характеризується показниками, що відображають якість побудови організації та її системи управління (рівень централізації функцій управління, співвідношення чисельності управлінських працівників між різними рівнями управління, питома вага керівників у загальній чисельності апарату управління, коефіцієнт ланковості структури менеджменту, швидкість прийняття управлінських рішень тощо).

Ефективність менеджменту соціальна — соціальна результативність, яка відображає вплив системи менеджменту на процеси формування професійних характеристик працівників, у тому числі керівників, формування корпоративного духу, відповідного психологічного клімату в колективі, атмосфери захищеності і причетності до цілей організації, перспектив розвитку соціальних інституцій тощо. її можна оцінювати з двох поглядів: 1) показниками, що відображають соціально-культурну сферу функціонування організації (стан трудової дисципліни, стабільність кадрів, стан соціально-виробничої ситуації на підприємстві, умови праці тощо); 2) показниками, що відображають вплив на досягнення виробничо-господарських показників та задоволення потреб ринку (продуктивність праці, зарплатовіддача, рівень задоволення потреб споживачів, рівень розвитку соціальної інфраструктури тощо).

Єдина тарифна сітка (ЄТС) — єдиний уніфікований підхід до оцінювання складності робіт і диференціації умов оплати праці усіх категорій персоналу, який базується на таких принципах: 1) охоплення усіх категорій персоналу; 2) групування професій робітників та посад службовців за ознакою спільності виконуваних функцій без урахування галузевих відмінностей; 3) віднесення робітників та службовців до розрядів єдиної уніфікованої сітки за ознакою складності робіт чи функцій, що виконуються (при цьому робітникам присвоюються розряди, а службовцям — кваліфікаційні категорії); 4) установлення тарифних ставок, виходячи із вартісної величини межі малозабезпеченості та рівномірного зростання порозрядних тарифних коефіцієнтів.

Завдання — види робіт, які необхідно виконати певним способом та в обумовлений термін.

Закони менеджменту — сталі та незаперечні норми управління організаціями. Менеджмент базується на таких законах: спеціалізації управління, інтеграції управління, оптимального поєднання централізації і децентралізації управління, демократизації управління, економії часу в управлінні, пропорційного розвитку систем управління тощо.

Зовнішньоекономічна діяльність — діяльність суб'єктів господарювання в Україні та аналогічних іноземних суб'єктів на території України і поза її межами на взаємовигідних засадах.

Інновації — нові досягнення, призначені для впровадження та використання у діяльності підприємства.

Інформація — сукупність повідомлень, які відображають конкретний аспект явища, події виробничо і господарської діяльності.

Інфраструктура - сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують різні сфери економіки (фінансової інституції, транспортні сполучення, зв'язок, консалтингові служби, комунальне господарство, охорона здоров'я тощо).

Категорії менеджменту — основні, найширші і найзагальніші поняття науки про менеджмент, які формують її категорійний апарат. До основних категорій менеджменту відносять такі: організація, коруючи та керована системи організації, функції менеджменту, методи менеджменту, управлінські рішення, комунікації, керівництво та ін.

Керівництво — вид управлінської діяльності, який на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій.

Керована система організації — підсистема управління організацією, яка під впливом управлінських рішень забезпечує досягнення цілей організації.

Керуюча система організації — підсистема управління організацією, основним завданням якої є формування взаємопов'язаних і взаємодіючих управлінських важелів, які забезпечують вплив на керовану систему організації.

Колектив (організація) — дві й більше осіб, які взаємодіють між собою таким чином, що кожна особа впливає на конкретних людей (працівників) і одночасно перебуває під впливом інших осіб.

Комунікації — обмін інформацією, її змістом між двома і більше особами (працівниками).

Комунікаційний процес — процес обміну інформацією з метою розв'язання конкретної проблеми.

Конкуренти — юридичні чи фізичні особи, що змагаються за досягнення ідентичної мети (володіння ресурсами, ринками тощо).

Конкурентоспроможність продукції — сукупність її якісних і вартісних характеристик продукції, що забезпечують відповідність продукції (товарів, робіт, послуг) вимогам ринку в певний період.

Контролювання — вид управлінської діяльності щодо оцінки рівня виконання завдань та досягнення цілей, виявлення відхилень, збоїв, недоліків та причин їх виникнення з метою уникнення нагромадження та повторення помилок, мінімізації втрат, подолання складних організаційних проблем тощо.

Контроль децентралізований — різновид контролю, який базується на соціальних нормах, цінностях, традиціях та корпоративній культурі; акцентуванні уваги на самоконтролі та внутрішньогруповому контролі, що здійснюється на засадах соціальної взаємодії; прозорості інформації про цілі, засоби, терміни проведення контролю; забезпеченні двостороннього впливу тощо.

Контроль заключний — різновид контролю, який здійснюється на виході із системи організації з метою визначення кількісних та якісних результатів виробничо-господарської діяльності.

Контроль попередній — різновид контролю, який здійснюється на вході в систему організації та реалізується через правила, процедури, поведінку щодо різних видів ресурсів (трудових, фінансових, матеріальних, технологічних, інформаційних тощо).

Контроль поточний різновид контролю, який здійснюється безпосередньо у системі організації у процесі виробничо-господарської діяльності.

Контроль централізований — різновид контролю, який полягає у наявності спеціалізованих контрольних служб; використанні суворих правил, інструкцій, жорстких нормативів; впливі «зверху донизу»; закритості інформації про контроль тощо.

Конфлікт — відсутність згоди між двома чи більше суб'єктами, зіткнення протилежних сторін, сил (осіб, груп працівників); також внутрішній дискомфорт однієї особи.

Культура організації — сукупність цінностей, традицій, норм поведінки, поглядів, властивих членам організації.

Лідерство — здатність за рахунок особистих якостей здійснювати вплив на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.

Матеріальне стимулювання праці — процес формування й використання систем матеріальних стимулів праці та розподілу заробітної плати відповідно до закону розподілу за кількістю і якістю праці.

Менеджер — управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні ідеї господарювання, нововведення та досягнення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни в міжнародних відносинах, своєчасно впливає на кон'юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку.

Менеджмент — цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.

Методи бюджетування — способи та прийоми розроблення бюджетів в організації.

Методи менеджменту — способи і прийоми впливу керуючої системи на керовану на різних рівнях і ланках управління (підприємство, підрозділ, служба тощо).

Методи менеджменту адміністративні — способи та прийоми впливу керуючої системи організації на керовану систему, завданням яких є формування організаційно-розпорядчих засад функціонування організації. До них належить сукупність організаційних, розпорядчих та дисциплінарних способів впливу.

Методи менеджменту економічні — способи та прийоми впливу керуючої системи організації на керовану систему, що обумовлюються різноманітними економічними важелями, за допомогою яких досягається взаємне та індивідуальне задоволення потреб на усіх рівнях. До них належать економічні плани, економічні стимули та бюджет.

Методи менеджменту соціально-психологічні — способи та прийоми впливу керуючої системи організації на керовану систему, які використовують індивідуальну і групову свідомість, психологію, базуються на суспільно-значущих морально-етичних категоріях, цінностях, вихованні та покликані підвищувати трудову активність працівників і створювати відповідні соціально-психологічні умови для їх трудової діяльності. До них належать соціальні плани, моральні стимули, методи формування колективів та соціально психологічного клімату в колективі.

Методи менеджменту технологічні — способи та прийоми впливу керуючої системи організації на керовану систему через документи,

які визначають технологію здійснення виробничо-господарських процесів. До них належать технологічні та конструкторські документи.

Місія — чітко виражена причина існування організації, яка може охоплювати такі напрями, як: турбота про працівників; турбота про виробництво; політика зростання та фінансування фірми; технології, які використовуватимуться у виробництві; методи виходу і функціонування на ринку, пошуку потенційних ринків; задоволення потреб споживачів; публічне проголошення переконань та цінностей тощо.

Модель — відображення в схемі, формулі, взірці характерних ознак досліджуваного об'єкта.

Мотив — внутрішньо усвідомлене спонукання до дій.

Мотивування — вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання себе та інших працівників на діяльність, що спрямована на досягнення особистих цілей та цілей організації.

Надбавки — додаткові виплати працівникам за високу професійну майстерність, високі досягнення в праці, вислугу років (військовим та працівникам правоохоронних органів); виконання особливо важливої чи особливо термінової роботи; знання й використання в роботі іноземних мов; класність водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів); роботу в умовах режимних обмежень тощо.

Науково-технічний прогрес (НТП) — процес розвитку науки й техніки, що зумовлює глибокі перетворення в усіх прошарках суспільства та характеризується високими темпами розвитку науки, скороченням часу впровадження фундаментальних наукових винаходів, створенням прогресивних технічних засобів, технологій тощо.

Об'єкт вивчення менеджменту — процес управління виробничо-господарською діяльністю підприємств, корпорацій, господарських товариств, об'єднань та інших організацій.

Органіграма — схематичне відображення структури управління, зв'язків між підрозділами, службами та органами управління.

Організаційна структура управління — впорядкована сукупність підрозділів, які формують рівні управління та їх взаємозв'язки.

Організаційна структура управління комбінована — структура управління організацією, яка формується за рахунок різноманітного поєднання лінійної та функціональної організаційних структур управління.

Організаційна структура управління конгломератна — комбінація різноманітних видів організаційних структур управління.

Організаційна структура управління координаційна — структура управління організацією, яка використовується при одночасному виконанні великої кількості програм, при цьому функції керівника делегуються менеджерам-кураторам служб або функціональним блокам, які складаються з кількох служб. Є різновидом адаптивних організаційних структур управління.

Організаційна структура управління лінійна — сукупність взаємо-підпорядкованих органів у вигляді ієрархічної драбинки, де кожен управлінець підпорядковується тільки одному менеджеру і всі зв'язки з вищими рівнями управління йдуть через нього.

Організаційна структура управління матрична структура управління організацією, яка передбачає наявність проектних груп, члени яких підпорядковані як керівнику проекту, так і керівнику тих функціональних відділів, де вони працюють постійно.

Організаційна структура управління на засадах раціональної бюрократії — структура управління організацією, яка характеризується чітким поділом праці і, як результат, появою висококваліфікованих спеціалістів; ієрархічністю рівнів управління, при якій нижчий рівень контролюється вищим; наявністю взаємопов'язаної системи формальних правил і стандартів; формальною безособистістю, з якою офіційні особи виконують свої обов'язки; здійсненням найму на роботу з урахуванням кваліфікаційних вимог тощо. Є різновидом бюрократичних організаційних структур управління.

Організаційна структура управління програмно-цільова — структура управління організацією, яка передбачає постійну зміну ролі і місця керівника програми, тобто керівник змушений гнучко пристосовуватись до нових умов, цілей, завдань. Є різновидом адаптивних організаційних структур управління.

Організаційна структура управління продуктова — структура управління організацією, за якою керівнику делегують повноваження з управління певним типом продукції, при цьому керівники вторинних служб (виробничої, технічної, збуту тощо) перебувають у підпорядкуванні цього керівника. Є різновидом дивізійних організаційних структур управління.

Організаційна структура управління проектна — тимчасова структура управління організацією, яка створюється для розв'язання конкретного завдання, реалізації певного тимчасового проекту. Є різновидом адаптивних організаційних структур управління.

Організаційна структура управління споживча — структура управління організацією, що містить підрозділи, виробничо-господарська діяльність яких спрямована на забезпечення виробничих потреб певних груп споживачів (покупців). Є різновидом дивізійних організаційних структур управління.

Організаційна структура управління територіальна — структура управління організацією, яка формується за географічним розташуванням підприємства. Є різновидом дивізійних організаційних структур управління.

Організаційна структура управління функціональна — ієрархія органів, які забезпечують виконання кожної функції управління на всіх рівнях, при цьому керівники спеціалізуються на окремих управлінських функціях, які виконуються відповідними спеціалістами.

Організаційне проектування — процес розроблення організаційної структури управління організацією, який здійснюється зверху донизу і включає такі етапи: 1) установлення вертикальних рівнів управління; 2) здійснення горизонтального поділу організації, тобто закріплення видів діяльності за лінійними та штабними (функціональними) підрозділами; 3) установлення зв'язків між різними підрозділами; 4) установлення повноважень і відповідальності для різних посад; 5) визначення посадових обов'язків, закріплення їх за конкретними посадовими особами (за допомогою формування посадових інструкцій).

Організаційний розвиток — довгострокова робота з удосконалення процесів розв’язання проблем та оновлення в організації за допомогою агента змін шляхом ефективного спільного регулювання, використовуючи культурні постулати, теорію і технологію прикладної науки про поведінку, дослідження дією.

Організаційні зміни — сукупність змін в організації, що зумовлюють здійснення нововведень та можуть відбуватись у таких напрямах: зміна цілей організації; зміна структури, тобто розподілу повноважень, відповідальності, поділу на відділи, служби, підрозділи, комітети тощо; зміна техніки, технологічних процесів, конструкцій виробів; модифікація (зміна) можливостей або поведінки працівників (підготовка до спілкування, переміщення посадових осіб, підвищення кваліфікації, формування груп, оцінювання роботи і т. д.); зміна в управлінні виробничо-господарською діяльністю.

Організаційні структури управління адаптивні — структури управління організаціями, які здатні швидко пристосовуватись до змін у навколишньому середовищі. Виділяють чотири основних типи адаптивних (органічних) організаційних структур управління: проектні, матричні, програмно-цільові та координаційні.

Організаційні структури управління дивізійні — структури управління організаціями із широкою номенклатурою продукції (послуг), в яких швидко змінюється контингент споживачів, а також міжнародними організаціями. До них належать: продуктові, споживчі та територіальні.

Організація — група людей, діяльність яких свідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети.

Організація механістична — організація„яка характеризується консерватизмом, негнучкою організаційною структурою управління, автократизмом у контролі та комунікаціях, фетишизацією стандартизації тощо.

Організація неформальна — група працівників, яка формується спонтанно на засадах соціальної взаємодії (за спільністю інтересів, потреб чи уподобань), як правило, входить у склад формальної організації.

Організація органістична — організація, яка характеризується динамічністю, гнучкістю організаційних структур управління, розвитком самоконтролю, демократизацією, прозорістю інформації тощо.

Організація проста — організація, яка має лише одну ціль.

Організація складна — організація, яка ставить перед собою комплекс взаємопов'язаних цілей.

Організація формальна — група працівників, діяльність яких свідомо планується, організується, мотивується, контролюється та регулюється для досягнення певної мети.

Організування — вид управлінської діяльності, який відображає процес формування структури управління організацією.

Оптимізація управлінських рішень — вибір найефективнішого варіанта рішення (найраціональнішого рішення) із можливих альтернатив.

Підприємець — людина, яка готова йти на ризик, нововведення, новаторство, зміни в організації; регулює процес створення нового, несе фінансову, моральну та соціальну відповідальність; отримує грошовий дохід та задоволення від досягнень; розвиває власну справу на засадах вкладення додаткових фінансових коштів (своїх та позичених) і залучення матеріальних цінностей.

Планування — вид управлінської діяльності (трудових процесів), який визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і способи його досягнення.

Планування оперативне — різновид планування, який полягає у розробленні комплексного оперативного плану з метою реалізації визначеної стратегії діяльності організації. Здійснюється через етапи: 1) інформаційне забезпечення оперативного планування, підбір фактичних даних, що характеризують стратегію організації; 2) оцінювання та аналіз сильних та слабких сторін організації; 3) вибір та формування планових параметрів; 4) формування бюджету; 5) вибір адміністративних важелів (тактики, політики, процедур, правил тощо); 6) формування альтернативних варіантів оперативних планів; 7) вибір варіанта оперативного плану, що відповідає обраній стратегії діяльності.

Планування стратегічне — різновид планування, який полягає у розробленні стратегії діяльності (курсу розвитку) організації. Включає такі етапи: 1) інформаційне забезпечення стратегічного планування; 2) установлення місії і цілей організації; 3) вибір методів аналізу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища; 4) оцінювання та аналіз факторів зовнішнього середовища; 5) оцінювання та аналіз факторів внутрішнього середовища; 6) виконання розрахунків, обґрунтувань, проектних рішень; 7) формування варіантів стратегій (стратегічних альтернатив); 8) вибір стратегії на засадах формування управлінського рішення; 9) оцінювання стратегії на предмет відповідності установленим критеріям.

Повноваження — обмежене право використовувати матеріальні, фінансові, трудові та ін. ресурси підприємства і спрямовувати зусилля підлеглих працівників на виконання встановлених завдань.

Повноваження лінійні — повноваження, які передаються за суворою ієрархією від керівника до підлеглого.

Повноваження функціональні — повноваження, які делегуються менеджером більш високого рівня управління, який керує певною функцією менеджменту, менеджеру нижчого рівня управління, який керує аналогічною функцією.

Поділ управлінської праці вертикальний — формування рівнів управління (інституційного, управлінського та технічного), що забезпечує координацію управлінської роботи.

Поділ управлінської праці горизонтальний — призначення конкретних менеджерів для управління підрозділами в межах відповідного рівня управління.

Політика — загальне керівництво для дій і прийняття рішень, які сприяють досягненню цілей організації.

Постачальник — фізична чи юридична особа, яка забезпечує замовників, споживачів, покупців продукцією (товарами, роботами, послугами).

Потреба — відчуття фізіологічної або психологічної нестачі чого-небудь.

Правило — порядок дій, які повинні бути виконані в специфічній одноразовій ситуації.

Працівники — найважливіший внутрішній ситуаційний фактор організації, роль якого визначається здібностями, кваліфікацією, обдарованістю, освітою, потребами, сприйняттям корпоративного духу, знаннями (фаховістю), поведінкою, ставленням до праці, позицією, розумінням цінностей, оточенням (склад групи, до якої належать), наявністю якостей лідера тощо.

Предмет вивчення менеджменту — теоретичні засади управлінської діяльності (закони, закономірності, принципи, категорії, механізми, моделі тощо), практика управління організаціями (підприємствами, корпораціями, господарськими товариствами тощо) та проектування систем менеджменту, тобто формування взаємопов'язаних і взаємодіючих управлінських важелів, які забезпечують управлінський вплив.

Премії — грошові винагороди за успіхи або заслуги в певній галузі діяльності, виконання та перевиконання планових показників, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції тощо.

Прибуток — сума, на яку сукупні доходи перевищують сукупні витрати в організації за певний період.

Прибуток балансовий — різниця між валовими доходами та валовими витратами.

Прибуток чистий — балансовий прибуток за вирахуванням обов'язкових податкових платежів.

Принципи менеджменту — основні положення, що формують засади менеджменту. Найпоширенішими є принципи цілеспрямованості, врахування потреб та інтересів, ієрархічності, взаємозалежності, динамічної рівноваги, економічності, активізації, системності, єдиновладдя тощо.

Прогнозування — різновид планування, за якого використовується накопичений досвід та припущення з метою передбачення майбутнього.

Продуктивність праці — показник ефективності використання трудових ресурсів, який вимірюється кількістю продукції (в натуральному або грошовому вираженні), виробленою одним працівником за певний час (годину, день, місяць, рік тощо).

Процедури — перелік дій, які слід здійснювати в конкретній ситуації.

Процес менеджменту — послідовність певних завершених етапів управлінської діяльності, які забезпечують управлінський вплив керуючої системи на керовану з метою досягнення цілей організації.

Регулювання — вид управлінської діяльності, спрямований на усунення відхилень, збоїв, недоліків тощо в керованій системі шляхом розроблення і впровадження керуючою системою відповідних заходів.

Рентабельність — відносний показник прибутковості, який характеризує ефективність діяльності підприємства загалом чи його окремих сфер.

Ресурси (від фр. ressources — допоміжний засіб, від лат. resurgo — підіймаюсь, виникаю, поновлююсь знову) — природні, сировинні, матеріальні, фінансові та інші цінності, які можуть бути використані організаціями для створення товарів, надання послуг, одержання певних результатів.

Ризик — небезпека виникнення непередбачуваних втрат у зв’язку зі зміною умов функціонування та певними несприятливими обставинами.

Рівні управління — ієрархія управлінських посад: найвищий рівень управління — інституційний (директор та його заступники; президент і віце-президенти та ін.); середній рівень управління — управлінський (начальник відділу, декан та ін.); найнижчий рівень управління — технічний (начальник дільниці, старший майстер тощо).

Розцінка — величина заробітної плати за одиницю виготовленої продукції.

Синергія — зростання сукупної ефективності діяльності в результаті поєднання зусиль окремих частин цілого, їх злиття, інтеграції.

Система — сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів, яка має на меті досягнення певних цілей та ґрунтується на принципах самоорганізації, синергії і розвитку.

Система оплати праці відрядна акордна — різновид відрядної форми оплати праці, який полягає у тому, що за конкретний обсяг робіт встановлюється фонд оплати праці, а також терміни виконання робіт, розмір додаткової премії, показники якості тощо.

Система оплати праці відрядна бригадна — різновид відрядної форми оплати праці, який полягає у тому, що всі члени бригади спільно заробляють колективний фонд оплати праці, який підлягає розподілу з урахуванням певних умов.

Система оплати праці відрядна непряма — різновид відрядної форми оплати праці, який полягає у тому, що заробітна плата допоміжних робітників (ремонтників, налагоджувальників тощо) залежить від виробітку основних робітників, яких вони обслуговують.

Система оплати праці відрядна прогресивна — різновид відрядної форми оплати праці, який полягає у тому, що при досягненні певного рівня виконання завдання робота оплачується за підвищеними розцінками.

Система оплати праці відрядна проста — різновид відрядної форми оплати праці, який полягає у тому, що заробітна плата працівника формується як добуток розцінки та кількості виготовлених виробів.

Система оплати праці відрядно-преміальна — різновид відрядної форми оплати праці, який полягає у тому, що заробітна плата працівника формується як добуток розцінки, кількості виготовлених виробів та коефіцієнта, що враховує величину премії, яку встановлюють за досягнення певних показників.

Система оплати праці комісійна лінійна — різновид комісійної форми оплати праці, який полягає у тому, що працівникам установлюється «твердий» норматив у відсотках до величини результуючого показника.

Система оплати праці комісійна прогресивна — різновид комісійної форми оплати праці, який полягає у тому, що установлюється система нормативних ставок винагород, які збільшуються у процесі поліпшення результуючого показника.

Система оплати праці комісійна регресивна — різновид комісійної форми оплати праці, який полягає утому, що установлюється система нормативних ставок винагород, які зменшуються у процесі поліпшення результуючого показника.

Система оплати праці почасова бригадна — різновид почасової форми оплати праці, який полягає у тому, що всі члени бригади спільно заробляють колективний фонд оплати праці, залежно від кількості відпрацьованого часу, який потім за допомогою конкретного методу розподіляється між членами колективу.

Система оплати праці почасова проста — різновид почасової форми оплати праці, який полягає у тому, що заробітна плата працівника формується як добуток погодинної тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин.

Система оплати праці почасово-преміальна — різновид почасової форми оплати праці, який полягає у тому, що заробітна плата працівника формується як добуток почасової тарифної ставки, кількості відпрацьованих годин та коефіцієнта, що враховує величину премії, яку установлюють за досягнення певних показників.

Системи оплати праці — різновиди певних форм оплати праці.

Собівартість — грошове вираження загальної суми витрат, пов'язаних із виробництвом та реалізацією продукції (робіт, послуг).

Споживач — фізична чи юридична особа, яка використовує, споживає продукцію (товари, роботи, послуги) виробничої діяльності як інших виробників, так і власні.

Стиль керівництва — сукупність способів, прийомів та механізмів владного і лідерського впливу на підлеглих з метою забезпечення виконання ними завдань та досягнення цілей організації.

Стиль керівництва автократичний — стиль, за яким керівник централізує повноваження, структурує роботу підлеглих, відмовляє їм у свободі прийняття рішень, здійснює психологічний тиск, погрози для забезпечення цілей організації.

Стиль керівництва демократичний — стиль, який характеризується високим рівнем децентралізації повноважень, вільного прийняття рішень і виконання завдань, оцінкою роботи після її завершення, турботою про забезпечення працівників необхідними ресурсами, встановленням відповідності цілей організації цілям груп працівників.

Стилі керівництва комбіновані (континууми) — стилі, які передбачають різні варіанти поєднання демократичного та автократичного стилів керівництва.

Стратегія — напрям розвитку організації, який відображений у комплексному плані, що призначений для здійснення її місії та досягнення цілей.

Стрес — стан, спричинений великими або малими обсягами робіт, необхідністю людей зживатися між собою, конфліктом, невизначеністю ролей, безцільністю існування, відсутністю важливої справи, фізичними, психологічними та іншими факторами.

Структура — відносини рівнів управління і видів робіт(функціональних областей), які виконують служби або підрозділи.

Структура організації — схема розміщення організації (підприємства) на площині з урахуванням можливостей використання багатоповерхових приміщень (будівель).

Суб'єкт вивчення менеджменту — працівники керуючої і керованої систем організації, їх професійний та кваліфікаційний рівень, ступінь виконання ними повноважень, обсяги відповідальності, а також взаємозв'язки в системі менеджменту.

Тарифна ставка погодинна -- величина заробітної плати за відпрацьовану одиницю часу, яка вказується та диференціюється у Єдиній тарифній сітці для робітників різних розрядів та управлінців різних кваліфікаційних категорій.

Теорії мотивації — сукупність положень, принципів, законів, закономірностей, що відображають зміст та аналіз потреб людини, процес стимулювання, умови забезпечення ефективного мотивування та встановлення обґрунтованих винагород з метою досягнення очікуваних результатів.

Теорії мотивації змістові — сукупність положень, законів, закономірностей, принципів, які відображають зміст потреб та концентрують свою увагу на аналізі потреб людини, що забезпечує обґрунтоване установлення винагород.

Теорії мотивації процесійні — сукупність положень, законів, закономірностей, принципів, що відображають процес винагородження, визначають умови, за яких він буде ефективним.

Технологічні документи — сукупність носіїв інформації, що відображають перелік технологічних операцій, вказівки з використання конкретного обладнання та оснащення, обґрунтовану послідовність виконання трудових процесів тощо. Є різновидом технологічних методів менеджменту.

Технологія менеджменту— процес реалізації конкретних функцій менеджменту (управління виробництвом, фінансами, збутом, зовнішньоекономічною діяльністю тощо) шляхом застосування загальних функцій менеджменту (планування, організування, мотивування, контролювання, регулювання).

Топограма — графік, який відображає явища у просторі.

Управління — цілеспрямована дія на об'єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв'язку зі зміною обставин.

Управління за результатами — сукупна система управління, мислення і розвитку, за допомогою якої досягаються цілі, визначені та узгоджені усіма працівниками організації.

Управління за цілями — підхід, згідно з яким кожен працівник організації має чіткі цілі, що забезпечить досягнення цілей управлінців усіх рівнів та загальних цілей організації.

Управлінське рішення — результат альтернативної формалізації економічних, технологічних, адміністративних, соціально-психологічних методів менеджменту, на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану.

Фактори внутрішнього середовища організації — основні внутрішні змінні організації (цілі, структура, завдання, технологія, працівники та ресурси), які впливають на її діяльність із середини.

Фактори впливу на організацію — рушійні сили, які впливають на виробничо-господарську діяльність організації та забезпечують певний рівень отриманих результатів.

Фактори зовнішнього середовища організації — рушійні сили, що визначають функціонування організації у зовнішньому середовищі. Фактори зовнішнього середовища організації поділяють на дві груми: прямої дії (безпосередньо впливають на діяльність організації та залежать від цієї діяльності); непрямої дії (впливають не безпосередньо, а через фактори зовнішньою середовища прямої дії).

Фактори макроекономічні — чинники, які здійснюють вплив на організацію на галузевому та державному рівнях (законодавчі акти, державні органи влади, система економічних відносин у державі, стан економіки, міжнародні події, міжнародне оточення, науково-технічний прогрес, політичні обставини, соціально-культурні обставини, особливості міжнародних економічних відносин, партії тощо.

Фактори мікроекономічні — чинники, які здійснюють вплив на організацію на рівні підприємств (цілі, структура, завдання, технологія, працівники, ресурси, профспілки, постачальники, споживачі, конкуренти тощо).

Форма влади — спосіб впливу на поведінку працівників, що реалізується через певні механізми (примус, винагороду, традиції, харизму, спеціальні знання тощо), відповідно до яких виділяють такі форми влади: примусу, винагороди, еталонну, законну та експертну.

Форма оплати праці — спосіб оплати праці працівників, в основі якого закладається ідея стимулювання процесу та певних результатів трудової діяльності (продуктивності праці, використання робочого часу, зменшення собівартості, збільшення прибутку тощо). Розрізняють відрядну, почасову, комбіновану (почасово-відрядну), комісійну форми оплати праці.

Форма оплати праці відрядна — спосіб оплати праці, відповідно до якого величина заробітної плати визначається кількістю виготовленої продукції.

Форма оплати праці комбінована — спосіб оплати праці, відповідно до якого заробітна плата працівника складається з трьох частин: почасової (включає тарифну оплату, доплати, надбавки), відрядної (формується як доплата за виконання нормованих завдань) та преміальної (складається з премій за досягнення певних результатів).

Форма оплати праці комісійна — спосіб оплати праці, відповідно до якого заробітна плата визначається на основі нормативу у відсотках до показника, підвищенню якого сприяє трудова діяльність працівника.

Форма оплати праці почасова — спосіб оплати праці, відповідно до якого величина заробітної плати працівника залежить від кількості відпрацьованого часу.

Франчайзинг — взаємовигідна форма співпраці великого та дрібного підприємства, за якої відбувається надання невеликій фірмі (франчайзі) ліцензії на товарний знак чи технологію, права на виробництво чи продаж продукції великої незалежної фірми (франчайзера) з високим рейтингом на ринку.

Функції менеджменту — види управлінської діяльності, які забезпечують формування способів управлінського впливу.

Функції менеджменту загальні (основні) — види управлінської діяльності, які використовують в усіх управлінських процесах. До загальних функцій менеджменту належать: планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання.

Функції менеджменту конкретні (часткові) — види управлінської діяльності, з допомогою яких здійснюються певні управлінські процеси (управління об'єктами, процесами, елементами виробничо-господарської діяльності) та які реалізуються за допомогою загальних функцій менеджменту.

Хронограма — графік, який характеризує зміну явищ у часі.

Централізація управління — зосередження виконання управлінських функцій та прийняття важливих управлінських рішень у єдиному центрі.

Цілі — конкретний кінцевий стан або очікуваний результат діяльності організації (групи).

Юридична відповідальність — дотримання конкретних державних законодавчих актів, інструкцій, положень тощо, які визначають межі, норми, засади функціонування організацій.

Юридична особа — офіційно зареєстрована у встановленому порядку організація, яка володіє майном, може від свого імені набувати майнових і немайнових прав та виконувати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражі, третейському суді, має закінчений бухгалтерський баланс, розрахунковий рахунок у банку, власну печатку, пройшла державну реєстрацію і має свій код у державному реєстрі.