- •Модуль 1 Елементи лінійної алгебри, вектори та аналітична геометрія. Вступ до математичного аналізу
- •1.1 Елементи лінійної алгебри
- •1.1.1 Поняття матриці . Визначники 2-го і 3-го порядків
- •1.1.2 Скалярний, векторний, змішаний добутки векторів, їх властивості та вираз через координати
- •1.2 Аналітична геометрія
- •1.2.1 Рівняння прямої на площині
- •1.2.2 Рівняння площини і прямої в просторі
- •1.3.2 Розкриття невизначеностей
- •1.3 Теорія границь
- •1.3.1 Поняття границі функції. Властивості границь
- •1.4 Диференціальне числення функцій однієї та декількох змінних
- •1.4.1 Похідна функції. Формули та правила диференціювання
- •1.4.2 Застосування похідних для дослідження функцій
- •1.4.3 Диференціальне числення функцій декількох змінних
- •Модуль 2 Невизначений, визначений і невласний інтеграли. Диференціальні рівняння. Кратні, криволінійні і поверхневі інтеграли
- •2.1 Інтегральне числення функцій однієї змінної
- •2.1.1 Неозначений інтеграл, його властивості. Основні методи інтегрування
- •2.1.2 Властивості визначеного інтеграла. Заміна змінного та інтегрування частинами
- •2.1.3 Невласні інтеграли
- •2.2 Диференціальні рівняння
- •2.2.1 Основні поняття. Диференціальні рівняння 1–го порядку: з відокремлюваними змінними, однорідні, лінійні
- •2.2.2 Диференціальні рівняння 2–го порядку
- •2.3 Інтегральне числення функцій декількох змінних
- •2.3.1 Кратні інтеграли
- •2.3.2 Криволінійні і поверхневі інтеграли
- •Модуль 3 Числові і функціональні ряди. Ряди Фур’є. Комплексні числа та аналітичність функцій комплексної змінної
- •3.1 Числові ряди
- •3.1.1 Необхідна і достатня ознаки збіжності рядів
- •3.1.2 Ряди з чергуванням знаків членів. Ознака Лейбніца.
- •3.2 Функціональні ряди
- •3.2.1 Степеневі ряди. Знаходження області збіжності рядів
- •3.2.2 Ряди Фур’є
- •Модуль 4 Теорія ймовірностей і елементи математичної статистики
- •4.1 Випадкові події. Класична та статистична ймовірності. Основні формули та теореми теорії ймовірностей
- •4.2 Випадкові величини. Закони розподілу
- •Література
Модуль 2 Невизначений, визначений і невласний інтеграли. Диференціальні рівняння. Кратні, криволінійні і поверхневі інтеграли
2.1 Інтегральне числення функцій однієї змінної
2.1.1 Неозначений інтеграл, його властивості. Основні методи інтегрування
Невизначеним інтегралом від деякої функції називається множина всіх первісних цієї функції, тобто
(2.1.1)
де
- постійна;
.
– підінтегральна функція;
– підінтегральний вираз.
Інтегрування функцій є операцією зворотною диференціюванню.
Таблиця 2.1 Таблиця інтегралів основних елементарних функцій
№ |
|
№ |
|
1. |
|
9. |
|
2. |
|
10. |
|
3. |
|
11. |
|
4. |
|
12. |
|
5. |
|
13. |
|
6. |
|
14. |
|
7. |
|
15. |
|
8. |
|
16. |
|
де – довільне число.
Основні властивості невизначеного інтеграла:
1. Похідна від невизначеного інтеграла дорівнює підінтегральній функції, тобто
.
2. Диференціал від невизначеного інтеграла дорівнює підінтегральному виразу, тобто
.
3. Невизначений інтеграл від диференціала деякої функції дорівнює цій функції з точністю до постійної, тобто
.
4. Постійний множник можна виносити за знак невизначеного інтеграла, тобто
.
5.
Невизначений
інтеграл від алгебраїчної суми декількох
функцій
дорівнює алгебраїчній сумі їх невизначених
інтегралів, якщо останні існують, тобто
.
Теорема
інваріантності.
Всяка
формула інтегрування зберігає свій
вигляд при підстановці замість незалежної
змінної будь-якої
функції
,
що диференціюється,
тобто
якщо
,
то
.
Правило обчислення невизначених інтегралів:
Якщо і , – постійні, то мають місце формули:
;
(2.1.2)
;
(2.1.3)
.
(2.1.4)
○ Приклад 2.1.1. Знайти невизначений інтеграл:
а)
;
б)
.
Розв'язання.
а)
;
б)
.
●
Метод
заміни змінної
(або
метод
підстановки).
Якщо
функція
інтегрується, а
має неперервну похідну, то інтеграл
можна знайти, зробивши заміну змінної,
тобто
(2.1.5)
де
.
За
формулою (2.1.5) здійснюється заміна
змінної в невизначеному
інтегралі.
При інтегрування іноді доцільніше
підбирати заміну
змінної
не у вигляді
,
а
.
Наприклад,
,
якщо зробити заміну:
і
.
○ Приклад 2.1.2. Знайти невизначений інтеграл:
а)
;
б)
;
в)
.
Розв'язання.
а)
;
б)
;
в)
.
●
Метод інтегрування частинами основано на наступній формулі:
,
(2.1.6)
де
і
диференційовані функції. У формулі
(2.1.6) передбачається, що інтеграл
не складніше за інтеграл
.
Інтегрування
частинами застосовується, наприклад,
при інтегрування:
;
;
;
;
;
,
де
і
–
натуральні числа.
○ Приклад 2.1.3. Знайти невизначений інтеграл:
а)
;
б)
.
Розв'язання. а)
;
б)
.
●
На прикладах розглянемо інтегрування деяких раціональних дробів, ірраціональних функцій і тригонометричних виразів.
○ Приклад 2.1.4. Знайти невизначений інтеграл:
а)
;
б)
;
в)
;
г)
;
д)
.
Розв'язання.
а)
;
б)
,
де розкладання дробу має вигляд:
.
Звідки
отримаємо
або
Таким
чином,
,
який використали в інтегралі;
в)
;
г)
;
д)
.
●
