- •Опорний конспект лекцій
- •Житомир, 2007
- •Тема 1. Суть, роль та методологічні основи менеджменту
- •1.1. Менеджмент як специфічна сфера людської діяльності
- •1.2. Суть, зміст менеджменту та управління
- •1.3. Менеджмент як система наукових знань та як мистецтво управління
- •1.4. Менеджери та підприємці – ключові фігури ринкової економіки
- •1.5. Рівні управління. Групи менеджерів.
- •1.6. Існуючі парадигми менеджменту.
- •1.7. Методи досліджень
- •Рекомендована література
- •Тема 2. Закони, закономірності та принципи менеджменту
- •2.1 Закони та закономірності менеджменту
- •2.2. Сутність, природа та роль принципів менеджменту в досягненні мети.
- •2.3. Загальні принципи управління
- •2.4. Сучасні принципи менеджменту
- •Рекомендована література
- •Тема 3. Історія розвитку менеджменту
- •3.1. Еволюція управлінської думки в світі та в Україні.
- •3.2. Становлення перших теорій управління
- •3.3. Школа наукового управління
- •3.4. Школа людських відносин
- •3.5. Теорія індустріального менеджменту
- •3.6. Концепція „виробничої демократії”Ошибка! Закладка не определена.
- •3.7. Характеристика інтегрованих підходів до управління
- •3.8. Особливості формування сучасних менеджерів в Україні
- •Рекомендована література
- •Тема 4. Організації як об’єкти управління
- •4.1. Поняття організації
- •4.2. Загальні характеристики організацій та складові її успіху
- •4.3. Внутрішнє середовище організації
- •4.4. Зовнішнє середовище організації
- •4.5. Організація як відкрита динамічна система
- •Організація як відкрита система [10]
- •4.6. Життєвий цикл організації
- •4.7. Кроки створення організації
- •4.8. Культура організації
- •4.9. Типи організацій в Україні
- •Рекомендована література
- •Тема 5. Функції та технологія менеджменту
- •5.1. Поняття функцій процесу управління
- •1. Функція планування
- •2. Організація
- •3. Мотивація
- •4. Контроль
- •5. Регулювання.
- •5.2 Функції менеджменту як види управлінської діяльності
- •5.3. Класифікація функцій менеджменту
- •5.4. Процес організації управління та його складові
- •Характеристика елементів управління
- •5.5. Взаємозв’язок елементів управління
- •5.6 Техніка і технологія управління
- •Рекомендована література
- •Тема 6. Планування як загальна функція менеджменту
- •6.1. Суть планування
- •6.2. Методи розробки планів
- •6.3. Оцінка сильних і слабких сторін організації
- •Стадії та фактори вибору стратегії
- •6.4. Місія організації та цілі в управлінні
- •6.5. Стратегічне планування та розробка стратегії
- •6.6. Планування реалізації стратегії
- •6.7. Загальна характеристика бізнес-планування
- •6.8. Управління за цілями (результатами)
- •Рекомендована література
- •Тема 7. Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту
- •7.1. Владні повноваження, відповідальність і делегування
- •7.2. Процес делегування повноважень і відповідальності
- •7.3. Організаційний механізм і структура управління
- •7.4. Елементи проектування організації
- •7.5. Вплив ситуаційних чинників на проектування організації
- •2. Технологія роботи
- •Головні форми проектування структур управління
- •7.7. Характеристика структур управління
- •Рекомендована література
- •Тема 8. Мотивація як загальна функція менеджменту
- •8.1. Зміст і еволюція поняття мотивації
- •8.2. Змістові теорії мотивації
- •8.3. Процесійні теорії мотивації
- •8.4. Мотиваційна теорія підкріплення
- •Рекомендована література
- •Тема 9. Контроль як загальна функція менеджменту
- •9.1. Суть і зміст контролю
- •9.2. Види контролю
- •9.3. Процес контролю
- •9.4. Поведінкові аспекти контролю
- •9.5. Характеристики ефективного контролю
- •9.6. Контроль і вимірювання результатів роботи персоналуОшибка! Закладка не определена.
- •Рекомендована література
- •Тема 10. Регулювання як загальна функція менеджменту
- •10.1. Поняття регулювання та його місце в системі управління
- •10.2. Види регулювання
- •10.3. Етапи процесу регулювання
- •Рекомендована література
- •Тема 11. Методи менеджменту
- •11.1. Суть та класифікація методів менеджменту
- •11.2. Економічні методи управління
- •11.3. Організаційно-розпорядчі методи управління
- •11.4. Соціальні методи управління
- •Тема 12. Управлінські рішення
- •12.1. Суть та види управлінських рішень
- •Рекомендована література:
- •12.2. Основні підходи до прийняття рішень
- •Груповий підхід на противагу індивідуальному
- •Демократичний підхід на противагу дорадчому
- •12.3. Процес прийняття рішень
- •6) Оцінка результатів рішення
- •12.4. Встановлення пріоритетів при допомозі аналізу абв
- •Часовий принцип Парето (співвідношення 80:20)
- •12.5. Методи і способи прийняття рішень
- •Принцип беззбитковості
- •12.6. Організація та контроль виконання рішень
- •Тема 13. Інформація і комунікації в менеджменті
- •13.1. Інформація, її види і роль в менеджменті.
- •13.2. Класифікація інформації
- •13.3. Елементи системи обміну інформацією
- •13.4. Поняття і роль комунікації
- •13.5. Види і форми комунікацій.
- •13.6. Перешкоди в комунікаціях
- •1. Сфера компетенції
- •2. Дистанція між працівниками в залежності від їх статусу.
- •13.7. Комунікаційний процес, елементи та етапи процесу
- •Рекомендована література
- •Тема 14. Керівництво та лідерство
- •14.1. Керівництво і управління
- •Л ідер Менеджер
- •14.2. Влада і відповідальність
- •14.3. Форми влади і впливу
- •14.4. Суть лідерства
- •14.5. Теорії лідерства
- •1. Турбота про людей.
- •2. Упор на процес виробництва.
- •14.6. Типологія стилів керівництва
- •14.7. Ситуаційні підходи до ефективного керівництва
- •Стилі прийняття рішень за Врумом-Йєттоном
- •Рекомендована література
- •Тема 15. Соціальна відповідальність та етика в менеджменті
- •15.1. Сутність відповідальності та етики в менеджменті
- •15.2. Соціальна відповідальність як добровільна реакція на соціальні проблеми суспільства з боку організації
- •15.3. Етична поведінка як сукупність вчинків та дії людей
- •15.4. Заходи щодо забезпечення етичної поведінки
- •Концепція справедливості
- •Тема 16. Природа організаційних змін та управління ними
- •16.1. Природа організаційних змін
- •16.2. Управління змінами
- •Етап 1. Тиск і спонукання
- •Етап 2. Посередництво і переорієнтація уваги
- •Етап 3. Діагностика та усвідомлення
- •16.3. Використання участі робітників в управлінні для здійснення змін.
- •16.4. Значення ефективності, її види
- •Ефективність зовнішньоекономічних зв'язків;
- •Ефективність охорони навколишнього середовища.
- •16.5. Критерії та показники ефективності управління.
- •16.7. Методика визначення економічної ефективності впровадження заходів з удосконалення управління
- •Рекомендована література
Рекомендована література
Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. – Львів: Світ, 1995. – 296 с.
Зайверт Л. Ваше время – в Ваших руках. – М.: Экономика, 1991. – 232 с.
Зигерт В., Ланг Л.. Руководить без конфликтов. – М.: Экономика, 1991.-335с.
Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1992. – 702 с.
Нельсон Боб, Экономи Питер. Умение управлять для "чайников". / Пер. с англ. - К.: Диалектика, 1997. - 336 с.
Олійник С.У. та ін. Менеджмент: Навчальний посібник. - Х.: Друк ЛТД, К.: Проза, 1997. – 176 с.
Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: „Кондор”, 2003. – 556 с.
Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебное пособие. - К.: Товариство "Знання", КОО, 1998. – 512 с.
Тема 10. Регулювання як загальна функція менеджменту
10.1. Поняття регулювання та його місце в системі управління
10.2. Види регулювання
10.3. Етапи процесу регулювання
10.1. Поняття регулювання та його місце в системі управління
З функціями планування та організації тісно пов’язані функції координації та регулювання, котрі здійснюються органами управління в процесі виконання планів. Здійснення організаційної функції не виключає на практиці виникнення деякої невідповідності між усіма елементами системи або механізму досягнення мети, що об’єктивно вимагає уточнення характеру дій виконавців спрямованих на досягнення узгодженості, оптимальної гармонійності і ефективності. Таке настроювання системи дістало назву функції координації спільної діяльності. Функція координації (узгодження) різних процесів праці та їхніх результатів у різних сферах діяльності людей зумовлено рухом усього виробничого організму на відміну від руху його самостійних органів.
Координація забезпечує узгодженість у часі й просторі дій органів управління та посадових осіб, а також між системою в цілому і зовнішнім середовищем. Функція координації відіграє в управлінні виробництвом роль, яку образно можна порівняти з роллю диригента в оркестрі.
Об’єктом функції координації є як управляюча система, так система якою управляють. Призначення діяльності органів управління – забезпечити єдність дій усіх управлінських підрозділів, працівників управління та спеціалістів для найбільш ефективного впливу на процес виробництва.
Координація – це головна функція процесу управління, яка забезпечує, по-перше, його єдність та безперервність і по-друге, взаємозв’язок усіх функцій (рис. 10.1.).
Рис. 10.1. Взаємозв’язок функцій менеджменту
Регулювання – це діяльність із підтримки в динамічній системі управління виробництвом заданих параметрів. Його завдання – зберегти стан упорядкованості, котрий задається функцією організації як у підсистемі виробництва, так і в підсистемі управління. Функція регулювання детермінується нормативністю: в полі її зору перебуває будь-яке відхилення від норми. Зміни в самому виробництві фіксуються завдяки диспетчеризації, що є специфічною формою оперативного регулювання.
Отже, саме функція регулювання забезпечує виконання поточних заходів, пов’язаних з усуненням відхилень від заданого режиму функціонування організаційної системи виробництва. Здійснюється вона в процесі оперативного управління спільною діяльністю людей шляхом диспетчеризації на основі контролю й аналізу цієї діяльності.
Регулюючий вплив на об’єкт управління робить будь-яке прийняте і реалізоване управлінське рішення. Процес регулювання являє собою заключну стадію ухвалення управлінського рішення – акт спонукально-практичної діяльності керівника, який здійснюється по заздалегідь розробленому і свідомо обраному варіанті.
За визначенням М.М.Мартиненка регулювання – це вид діяльності, що представляє собою вплив керівника на підлеглих таким чином, щоб вони виконували роботу для досягнення цілей організації. У цьому випадку функція регулювання пов’язана із широко використовуваним терміном „управління” [3. с. 332]. Таке поняття керівництва розглядає лише одну сторону процесу управління – вплив однієї особи (керівника) на підлеглих. Інша сторона полягає в тому, що управління – це процес впливу керівника на підлеглих при допомозі різних методів регулювання, а саме вплив, який здійснюється за допомогою влади і лідерських якостей керівника. Таким чином, функція регулювання – це процес управління, який здійснюється за допомогою методів формального впливу і підсиленого (владою і лідерством).
Виживання в умовах ринкового середовища, можливість результативно існувати якомога довше – це найголовніше завдання більшості підприємств. Ці складові успішної діяльності забезпечуються ефективною реалізацією добре обґрунтованих і прийнятих управлінських рішень. Між процесом ухвалення рішення і його реалізацією існує безліч перешкод, на подолання яких спрямована функція регулювання. Виконання реальної роботи реальними людьми – головне призначення функції регулювання.
Всі інші функції (планування, організація, мотивація, контроль) не досягнуть своєї мети, якщо не буде результативно здійснюватися функція регулювання. Вона виконує сполучну роль між менеджером і об’єктом, на який спрямована його діяльність. Тільки через здійснення регулювання можливий вплив менеджера на об’єкт управління для забезпечення його динамічної рівноваги.
Функція регулювання має також і стимулююче призначення. Якщо інтереси людини співпадають з роботою, то це збільшує ефективність її виконання. Тому від стимулюючої дії на працівника буде залежати його поведінка.
Функція регулювання має об’єктивну основу в процесах менеджменту. Щоденно в практиці управління організацією використовується багато різних способів регулювання, які спрямовані на поведінку об'єктів управління. Тому функція регулювання є обов’язковим проявом влади, лідерства і підпорядкування, що органічно існують у системі управління. Адже влада – це можливість впливати на поведінку інших людей.
Лідерство — це здатність людини впливати на окрему групу й особистість, вносячи зміни в їхню поведінку, відносини, напрямок діяльності домагаючись визначених результатів.
Підпорядкування — це складова частина повноважень, що виражається в праві даної конкретної особи, що займає посаду керівника в апараті управління, розпоряджатися ресурсами. Підпорядкування розуміють як ієрархічну залежність підлеглих від керівника.
Таким чином, регулювання – це процес впливу на об’єкт, спрямований на усунення або на пристосування до факторів, що впливають на поведінку об’єкта.
В результаті правильної дії функції регулювання організація спроможна усувати всякого роду невизначеності в системі спроможна зберігати “динамічну рівновагу” стосовно різного роду впливів.
Тому метою регулювання є збереження стійкості організації шляхом підтримки необхідного співвідношення між різними її елементами, своєчасної ліквідації можливих відхилень від установлених норм у функціонуванні об’єктів управління [3, с. 332].
Так як регулювання має три області прояву (стабілізуючу, розпорядницьку та дисциплінарну), що відрізняються своєю роллю в процесі забезпечення стійкості підприємства і конкретним змістом, то це обумовлює наявність інших цілей, властивих кожному з видів регулювання.
Стабілізуюче регулювання.
Даний вид регулювання в значній мірі спрямований на забезпечення організаційної стійкості підприємства як суб’єкта ринкової економіки. Стабілізуюче регулювання спрямоване на упорядкування відносин підприємства із суб'єктами зовнішнього середовища, також внутрішніх відносин між різними його частинами. Як регулюючий вплив використовуються правила, що визначають порядок діяльності підприємства і його частин, а також система обмежень, що встановлює межі і пропорції, що їх має дотримуватися підприємство в процесі цієї діяльності. Це статутні положення, посадові інструкції, розпорядок дня, положення, що визначають порядок взаємин з постачальниками, споживачами, державними органами тощо. Метою стабілізуючого регулювання є встановлення визначених організаційно-соціальних правил, точних розпоряджень до дії, а також рамок діяльності й поведінки працівників підприємства.
Розпорядницьке регулювання.
Розпорядницький вплив - це сукупність способів і прийомів, які спрямовані на регулювання поточної роботи. Це процес безпосередньої впливу на виконавців рішень, прийнятих керівником.
Ціль розпорядницького регулювання полягає у впливі керівника на цілеспрямовану поведінку об’єкта управління, яке здійснюється відповідно до заданої програми чи умов діяльності підприємства.
Дисциплінарне регулювання.
Цей вид регулювання пов’язаний із процесом делегування повноважень.
Суть дисциплінарного регулювання можна розкрити через процес встановлення відповідальності. Як відомо, при делегуванні повноважень відповідальність лише перерозподіляється між керівником і особою, якій делегуються повноваження. Керівник же має право делегувати обов’язки та права й у цих межах покласти відповідальність на підлеглого. Але при цьому відповідальність у повному обсязі (у т.ч. і перерозподілену) керівник залишає за собою. Тому метою дисциплінарного регулювання є розвиток здібностей і творчих сил у підлеглих, спрямованих на використання делегованих прав самостійно приймати управлінські рішення.
При дисциплінарному регулюванні менеджер повинен виходити з того що члени його колективу зобов'язані дотримуватись трудової і виробничої дисципліни, трудового законодавства, положень і вимог по організації праці й виробництву.
Реалізувати функцію регулювання можна при допомозі адміністративних методів управління.
Професор Мартиненко М.М. виділяє ряд принципів функції регулювання.
Принцип директивності визначає прийоми і способи здійснення регулюючих впливів на керований об'єкт. Основною вимогою цього принципу є своєчасність регулюючого впливу
Принцип дотримання регламентів визначає дотримання встановленого заздалегідь порядку виконання управлінської і виробничо-господарської діяльності на підприємстві.
Принцип нормативності. Дотримання принципу нормативності регулювання спрямовано на установлення визначених границь у діяльності людей. Це сприяє стабільності даного процесу, протікання якого засноване на обов’язковому дотриманні людьми загальних умов діяльності.
Функція регулювання відіграє активну роль сполучної ланки між суб’єктом і об’єктом управління. Тільки за допомогою функції регулювання керівник має можливість впливати на поведінку підлеглого.
