II. Європейське право у широкому розумінні

[6] Характерною рисою правничої науки є зосередження інтересу на темі Європейського Союзу та трьох Європейських спільнот, тоді як низка інших форм інституціоналізованої співпраці в Європі часто за­лишається поза належною увагою. Ці форми співпраці є складовими частинами європейського права у широкому розумінні. Належне ви­світлення аспектів діяльності чинних поряд з Європейським Союзом організацій міждержавної співпраці у Європі (зокрема, таких як Рада Європи разом із прийнятою нею Європейською конвенцією з прав людини, Західноєвропейський Союз і ОБСЄ, а також Європейська асоціація вільної торгівлі) є необхідним, позаяк договірна система Єв­ропейського Союзу нерозривно пов'язана з правовими системами цих організацій. Неможливо зрозуміти розвиток права Спільноти та пра­ва Європейського Союзу, залишаючи поза увагою розгляд європейсь­кого права у широкому розумінні.

[7] Заснована 1949 року Рада Європи спершу була організацією «за­хідно» орієнтованих європейських держав, об'єднаних на основі за­гальних цінностей і спільної історичної та культурної спадщини (дет. див. § 2). В результаті прийняття до Ради Європи низки держав ко­лишнього східного блоку, Рада Європи перетворилась на загальноєв­ропейський форум, основою якого є спільні правові й демократичні принципи. Відповідно до ДЄСп, Європейська Спільнота «встановлює всі відповідні форми співпраці з Радою Європи» (ст. 303 ДЄСп).

В рамках Ради Європи була ухвалена Європейська конвенція про за­хист прав людини та основних свобод (ЄКПЛ), доповнена пізніше низкою протоколів, - наріжний камінь загальноєвропейського стан­дарту основних прав (дет. див. § 3). ЄКПЛ відіграє значну роль у формуванні неписаного стандарту основних прав у праві Спільноти. Через судову практику Суду Європейських спільнот вже протягом десятиліть формують загальні правові принципи захисту прав і сво­бод окремих осіб на основі положень ЄКПЛ. В Маастрихтському до­говорі проголошено повагу до прав і свобод людини, закладених у Європейській конвенції з прав людини (част. 2 ст. 6 ДЄС).

[8] Західноєвропейський Союз (ЗЄС), заснований як оборонний аль­янс держав Західної Європи, після подолання конфлікту між Сходом і Заходом перейняв на себе функції гаранта миру задля забезпечення загальноєвропейської безпеки, перетворившись так на регіональну організацію в розумінні Глави 8 Статуту ООН. Нині ЗЄС перебуває на стадії поетапного перетворення. Його основні завдання повинні пос­тупово перейти в правове поле Європейського Союзу (дет. див. § 34).

[9] Формування європейської архітектури безпеки є головним за­вданням Організації з питань безпеки і співпраці в Європі (ОБСЄ, ко­лишня назва - Нарада з питань безпеки і співпраці в Європі - НБСЄ). Численні політичні й економічні перетворення, що відбулися в житті Східної Європи, надали діяльності ОБСЄ, започаткованій Гельсинсь-ким прикінцевим актом (1975 року), нових імпульсів. Спільне визнан­ня державами-членами ОБСЄ принципів верховенства права, демок­ратичності, плюралізму та ринкової економіки юридично виражене в Хартії для нової Європи, прийнятій в Парижі 1990 року. Згідно з поло­женнями Маастрихтського договору, у досягненні цілей СЗБП діяль­ність Євросоюзу здійснюється відповідно до принципів Гельсинсько-го прикінцевого акту та цілей Паризької хартії (част. 1 ст. 11 ДЄС).

[10] Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), заснована 1960 року як своєрідна альтернатива Європейським спільнотам в економічній сфері, з часом практично повністю інтегрувалась в пра­вові системи Європейської Спільноти та Європейського Союзу. Ре­шта держав-членів ЄАВТ (за винятком Швейцарії) належать нині до Європейського економічного простору (ЄЕП), функціонування яко­го основується насамперед на основних принципах ДЄСп.

[11] Організація європейської економічної співпраці (ОЄЕС) -Organisation for European Economic Co-operation - заснована 1948 року, була реакцією на американський план Маршала, а 1961 року транс­формувалась в Організацію економічної співпраці та розвитку (ОЕСР) - Organisation for Economic Co-operation and Development. Роз­ширивши свою діяльність далеко поза європейські кордони, ОЕСР перетворилась на форум економічної співпраці понад тридцяти най­важливіших індустріальних країн світу: Австралії, Австрії, Бельгії, Великої Британії, Греції, Данії, Ірландії, Ісландії, Іспанії, Італії, Кана­

ди, Люксембургу, Мексики, Нідерландів, Німеччини, Нової Зеландії, Норвегії, Південної Кореї, Польщі, Португалії, Словацької Республі­ки, Сполучених Штатів Америки, Туреччини, Угорщини, Фінляндії, Франції, Хорватії, Чехії, Швейцарії, Швеції, Японії.