- •§ 1. Європейське право як система взаємодійних норм
- •II. Європейське право у широкому розумінні
- •III. Різна цільова спрямованість норм європейського права
- •IV. Роз'яснення понять
- •§ 2. Рада Європи
- •§ 2. Рада Європи
- •II. Угоди Ради Європи
- •§ 3. Європейська конвенція з прав людини як загальноєвропейський стандарт основних прав
- •III. Судовий розгляд
- •II. Органи Конвенції
- •IV. Практика Європейського суду з прав людини щодо окремих конвенційних прав
- •1. Автономне тлумачення конвенційних прав
- •2. Обов'язки держави щодо захисту конвенційних прав
- •3. Заборона нелюдського поводження
- •4. Захист права на повагу до сімейного та приватного життя
- •5. Свобода вираження поглядів
- •6. Захист права власності
- •7. Заборона дискримінації
- •8. Принципи обмеження конвенційних прав
- •V. Чинність Європейської конвенції з прав людини у внутрішньодержавному праві
- •VI. Значення Європейської конвенції з прав людини для захисту основних прав у Європейському Союзі
- •§ 4. Розвиток Європейських спільнот та Європейського Союзу
- •II. Римські договори: заснування Європейської (економічної) Спільноти та Європейської спільноти з атомної енергії
- •III. Подальший розвиток правопорядку Спільноти
- •IV. Маастрихтський договір (Договір про Європейський Союз)
- •1. Заснування Європейського Союзу
- •2. Внесення змін у Договори Спільноти
- •3. Угода про соціальну політику
- •V. Європейський економічний простір
- •VI. Розширення Європейського Союзу 1995 року
- •VII. Окремі віхи розвитку європейської інтеграції
- •VIII. Амстердамський договір
- •IX. Ніцький договір
- •X. Розширення Європейського Союзу в 2004 та в 2007 роках
- •XI. Територіальне застосування права Європейського Союзу
- •XII. Європейський конвент і Договір про запровадження Конституції для Європи
- •§ 5. Структура Європейського Союзу
- •II. Європейська Рада - провідний орган Європейського Союзу
- •III. Участь органів Спільноти в роботі другої і третьої «опори» Європейського Союзу
- •IV. Співвідношення Європейських спільнот та Європейського Союзу
- •V. Переплетіння положень Договорів Спільноти та Договору про Європейський Союз
- •VI. Посилена співпраця
- •§ 6. Правова природа Європейських спільнот і Європейського Союзу
- •2. Дія загального міжнародного права
- •3. Правоздатність в рамках внутрішньодержавних правовідносин
- •4. Привілеї та імунітети
- •II. Наднаціональність Європейських спільнот
- •1. Право Спільноти як автономний правопорядок
- •2. Пряма дія вторинного права Спільноти
- •III. Правова природа Європейського Союзу
- •IV. Система Європейського Союзу як «об'єднання держав»
- •§ 7. Співвідношення Європейських спільнот і Європейського Союзу та держав-членів
- •II. Вступ і вихід окремих держав-членів
- •1. Вступ нової держави-члєна
- •2. Вихід держави-члена
- •III. Засадничі принципи відносин між Європейськими спільнотами та державами-членами
- •1. Обов'язок лояльної співпраці й солідарності (ст. 10 дєСп)
- •2. Координація економічної політики (ст. 4 дєСп)
- •3. Заборона дискримінації (ст. 12 дєСп)
- •4. Принцип субсидіарності
- •5. Захисні застереження та застереження на випадок надзвичайних ситуацій
- •IV. Основні цінності Європейського Союзу
- •§ 8. Інституції Європейських спільнот
- •1. Взаємодія Європейських спільнот через спільні органи
- •3. Розподіл функцій у системі Спільноти
- •4. Місцезнаходження органів
- •5. Персонал
- •6. Міжінституційні угоди
- •II. Рада Європейських спільнот (Рада Європейського Союзу) 1. Загальна інформація
- •2. Склад та інші організаційні аспекти
- •3. Ухвалення рішень
- •4. Завдання
- •5. Державно-правові зобов'язання представника держави-члена в Раді
- •1. Загальна інформація
- •2. Склад
- •3. Ухвалення рішень та процедура
- •5. Внутрішня структура
- •IV. Європейський Парламент 1. Загальна інформація
- •2. Склад і структура
- •3. Завдання
- •4. Екскурс: політичні партії
- •1. Загальна інформація
- •2. Склад та Правила процедури Суду Європейських спільнот
- •3. Суд першої інстанції
- •4. Практика Суду Європейських Спільнот як чинник інтеграції
- •VI. Рахункова палата
- •§ 8. Інституції Європейських спільнот
- •VII. Допоміжні органи
- •1. Економічний і соціальний комітет
- •VIII. Інші інституції
- •1. Європейський інвестиційний банк
- •2. Юридично усамостійнені та інші інституції, створені для досягнення договірних цілей
- •IX. Інституційна рівновага
- •§ 9. Джерела права Спільноти
- •II. Первинне право Спільноти
- •1. Договори Спільноти та додатки до них як основа її правопорядку
- •2. Загальні принципи в праві Спільноти
- •3. Хартія основних прав Європейського Союзу
- •4. Сфера застосування основних прав
- •III. Вторинне право Спільноти
- •1. Регламент
- •2. Директива
- •3. Рішення
- •4. Рекомендації та висновки
- •5. Інші правові акти
- •6. Типологія правових актів за Конституційним договором
- •IV. Компетенція Європейських спільнот (Європейського Союзу) та принцип обмежених окремих повноважень
- •1. Необхідність договірної основи як умова для набуття компетенції Європейськими спільнотами та їхніми органами
- •2. Неписана компетенція Спільноти
- •208 Частина 2. Європейські спільноти - серце Європейського Союзу
- •3. «Генеральні повноваження», відповідно до ст. 308 дєСп
- •§ 9. Джерела права Спільноти
- •4. Розподіл компетенції в рамках Спільноти
- •5. Полеміка довкола компетенції
- •6. Розподіл компетенції за Конституційним договором
- •V. Правотворча процедура
- •1. Загальна інформація
- •2. Участь Європейського Парламенту
- •3. Ухвалення виконавчих положень
II. Європейське право у широкому розумінні
[6] Характерною рисою правничої науки є зосередження інтересу на темі Європейського Союзу та трьох Європейських спільнот, тоді як низка інших форм інституціоналізованої співпраці в Європі часто залишається поза належною увагою. Ці форми співпраці є складовими частинами європейського права у широкому розумінні. Належне висвітлення аспектів діяльності чинних поряд з Європейським Союзом організацій міждержавної співпраці у Європі (зокрема, таких як Рада Європи разом із прийнятою нею Європейською конвенцією з прав людини, Західноєвропейський Союз і ОБСЄ, а також Європейська асоціація вільної торгівлі) є необхідним, позаяк договірна система Європейського Союзу нерозривно пов'язана з правовими системами цих організацій. Неможливо зрозуміти розвиток права Спільноти та права Європейського Союзу, залишаючи поза увагою розгляд європейського права у широкому розумінні.
[7] Заснована 1949 року Рада Європи спершу була організацією «західно» орієнтованих європейських держав, об'єднаних на основі загальних цінностей і спільної історичної та культурної спадщини (дет. див. § 2). В результаті прийняття до Ради Європи низки держав колишнього східного блоку, Рада Європи перетворилась на загальноєвропейський форум, основою якого є спільні правові й демократичні принципи. Відповідно до ДЄСп, Європейська Спільнота «встановлює всі відповідні форми співпраці з Радою Європи» (ст. 303 ДЄСп).
В рамках Ради Європи була ухвалена Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (ЄКПЛ), доповнена пізніше низкою протоколів, - наріжний камінь загальноєвропейського стандарту основних прав (дет. див. § 3). ЄКПЛ відіграє значну роль у формуванні неписаного стандарту основних прав у праві Спільноти. Через судову практику Суду Європейських спільнот вже протягом десятиліть формують загальні правові принципи захисту прав і свобод окремих осіб на основі положень ЄКПЛ. В Маастрихтському договорі проголошено повагу до прав і свобод людини, закладених у Європейській конвенції з прав людини (част. 2 ст. 6 ДЄС).
[8] Західноєвропейський Союз (ЗЄС), заснований як оборонний альянс держав Західної Європи, після подолання конфлікту між Сходом і Заходом перейняв на себе функції гаранта миру задля забезпечення загальноєвропейської безпеки, перетворившись так на регіональну організацію в розумінні Глави 8 Статуту ООН. Нині ЗЄС перебуває на стадії поетапного перетворення. Його основні завдання повинні поступово перейти в правове поле Європейського Союзу (дет. див. § 34).
[9] Формування європейської архітектури безпеки є головним завданням Організації з питань безпеки і співпраці в Європі (ОБСЄ, колишня назва - Нарада з питань безпеки і співпраці в Європі - НБСЄ). Численні політичні й економічні перетворення, що відбулися в житті Східної Європи, надали діяльності ОБСЄ, започаткованій Гельсинсь-ким прикінцевим актом (1975 року), нових імпульсів. Спільне визнання державами-членами ОБСЄ принципів верховенства права, демократичності, плюралізму та ринкової економіки юридично виражене в Хартії для нової Європи, прийнятій в Парижі 1990 року. Згідно з положеннями Маастрихтського договору, у досягненні цілей СЗБП діяльність Євросоюзу здійснюється відповідно до принципів Гельсинсько-го прикінцевого акту та цілей Паризької хартії (част. 1 ст. 11 ДЄС).
[10] Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), заснована 1960 року як своєрідна альтернатива Європейським спільнотам в економічній сфері, з часом практично повністю інтегрувалась в правові системи Європейської Спільноти та Європейського Союзу. Решта держав-членів ЄАВТ (за винятком Швейцарії) належать нині до Європейського економічного простору (ЄЕП), функціонування якого основується насамперед на основних принципах ДЄСп.
[11] Організація європейської економічної співпраці (ОЄЕС) -Organisation for European Economic Co-operation - заснована 1948 року, була реакцією на американський план Маршала, а 1961 року трансформувалась в Організацію економічної співпраці та розвитку (ОЕСР) - Organisation for Economic Co-operation and Development. Розширивши свою діяльність далеко поза європейські кордони, ОЕСР перетворилась на форум економічної співпраці понад тридцяти найважливіших індустріальних країн світу: Австралії, Австрії, Бельгії, Великої Британії, Греції, Данії, Ірландії, Ісландії, Іспанії, Італії, Кана
ди, Люксембургу, Мексики, Нідерландів, Німеччини, Нової Зеландії, Норвегії, Південної Кореї, Польщі, Португалії, Словацької Республіки, Сполучених Штатів Америки, Туреччини, Угорщини, Фінляндії, Франції, Хорватії, Чехії, Швейцарії, Швеції, Японії.
