3. Суд першої інстанції

[96] Суд першої інстанції (СПІ) був створений на підставі рішення Ради від 1998 року для розвантаження Суду Європейських спільнот та як його частина (див. ст. 225 ДЄСп, п. а ст. 140 ДЄСпАЕ). До складу Суду першої інстанції входять 27 суддів (част. 1 ст. 224 ДЄСп). СПІ засідає у формі пленуму, а також у палатах в складі трьох або п'яти суддів або у складі Великої палати, до якої входить 13 суддів (ст. 10 § 1 Правил процедури Суду першої інстанції у ред. від 21 квітня 2004 року). На підставі змін, внесених 1999 року до рішення Ради від 1998 року та на підставі змін, внесених до Правил процедури Суду першої інстанції, в окремих випадках, які з юридичного боку не є особливо складними, право на ухвалення рішення від імені СПІ може бути деле­говане котромусь із суддів. При СПІ немає інституту генерального адвоката. В особливо важливих або складних випадках виконання та­ких функцій може бути покладено на одного із суддів СПІ (див. част. З ст. 2 Рішення про створення СПІ), однак досі така можливість в судо­вій практиці ще не реалізована. Юрисдикція СПІ поширюється на ок­ремі категорії позовів фізичних та юридичних осіб (позови про недій­сність, позови про бездіяльність, позови про відшкодування шкоди, а також на трудові спори та позови на підставі арбітражних застере­жень, див. ст. З Рішення про створення СПІ). Касаційне провадження в СЄСп можливе тільки, якщо воно стосується питань права. До юрисдикції СЄСп належить насамперед ухвалення рішень в провад­женнях щодо порушення договірних зобов'язань, ухвалення рішень щодо позовів про недійсність, поданих державами-членами або орга­нами Спільноти, а також ухвалення преюдиційних рішень.

[97] Положення Ніцького договору доволі «обережно» розширюють сферу повноважень СПІ (ст. 225 ДЄСп). Після внесення рішенням Ради (АВ1.2004 Ь 132, с. 5) відповідних змін до Протоколу про Статут Суду (ст. 51) Суд першої інстанції також компетентний проводити слухання та ухвалювати рішення стосовно визначених категорій позовів про недійсність, а також позовів про бездіяльність, поданих будь-якою з держав-членів. В майбутньому СПІ зможе також ухвалювати рішення з питань преюдиційних звернень (част. З ст. 225 ДЄСп). Для розвантаження СПІ на підставі рішення Ради можуть створювати спеціалізовані судові палати, приєднані до СПІ. Цією можливістю Рада скористалась, зокрема, ухваливши Рішення 2004/752/ (АВ1. 2004 Ь 333, с. 7) про створення Суду з питань публіч­ної служби ЄС. Рішення цього спеціалізованого суду можуть бути оскаржені в СПІ через подання касаційної скарги; касаційне провад­ження обмежено питаннями права.

Конституційний договір передбачає створення спеціалізованих судів, які на рівні першої інстанції розв'язуватимуть визначені категорії питань (ст. Ш-358).

4. Практика Суду Європейських Спільнот як чинник інтеграції

[98] Судова практика СЄСп відіграла особливу роль в інтеграції Єв­ропейських спільнот. Свій мандат на забезпечення «дотримання за­конності» Суд завжди розумів особливо динамічно і задокументував це розуміння, здійснюючи тлумачення положень Договорів в дусі ін­теграційних прагнень, а також зважено й мудро розвиваючи і вдоско­налюючи право Спільноти (прикладом є судова практика СЄСп щодо безпосереднього застосування права Спільноти як самостій­ного правопорядку з обов'язковою пріоритетністю його перед нор­мами і принципами національного права держав-членів, розвиток загальних правових принципів Спільноти, забезпечення відпові­дальності держав-членів за невиконання директив Спільноти та від­повідальності за порушення первинного права Спільноти). Забезпе­чити такий динамічний характер судової практики досить складно, з огляду на існування певних правових рамок національних законо­давств, встановлених судами окремих держав-членів (див. про роз­виток правової системи Європейських спільнот Судом ФКС 75, 233 [241 і далі]; 89, 155 [188, 210]).