Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Право-ес.книга.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

2. Склад і структура

Кількість представників, яких обирають від кожної держави-члена на виборчий період 2004 - 2009 років:

Австрія 18

Бельгія 24

Болгарія 18

Греція 24

Данія 14

Естонія 6

Ірландія 13

Іспанія 54

Італія 78

Кіпр 6

Латвія 9

Литва 13

Люксембург 6

Мальта 5

[71] Кількість членів Європейського Парламенту після приєднання Румунії і Болгарії становить 785 осіб. На виборчий період з 2009 по 2014 роки положеннями ДЄСп кількість депутатів ЄП обмежено до 736 осіб (част. 2 ст. 189 ДЄСп та част. 2 ст. 107 ДЄСпАЕ в ред. Договору про приєднання від 2005 року). Крім того, розподіл місць у Парламен­ті серед держав-членів (при зменшенні кількості представників від окремих держав-членів) більшою мірою залежатиме від демографіч­ної ваги держав-членів (част. 2 ст. 190 ДЄСп, част. 2 ст. 108 ДЄСпАЕ).

[72] Згідно з Конституційним договором, максимальна кількість членів Європейського Парламенту, вибори до якого проходитимуть 2009 року, становитиме 750 депутатів, а розподіл місць здійснювати­муть за «дегресивно пропорційним» принципом (част. 2 ст. 1-20). При цьому на кожну з держав-членів має припадати від 6 до 96 міс­ць. Перед виборами Європейська Рада повинна заздалегідь врегулю­вати усі пов'язані зі складом Європейського Парламенту питання, одностайно ухваливши рішення на підставі пропозиції останнього та за його згодою (част. 2 ст. 1-20).

[73] Кількість депутатських місць розподілена між державами-чле­нами, згідно зі строго визначеними квотами (част. 2 ст. 190 ДЄСп). Основні положення щодо виборчого права містить ухвалений Радою 1976 року Акт про запровадження загальних прямих виборів депу­тати} Європейського Парламенту - Акт про загальні прямі вибори. Оскільки за своїм характером цей документ наближений до догово­ру, він має бути зарахований до первинного права Європейських спільнот.

[74] Передбачений Договором спосіб розподілу місць в Європейсько­му Парламенті, однак, продовжує істотно викривлювати ідею про­порційного представництва в ньому кожного з народів держав, що об'єднались у Спільноту. Так, кожен депутат, обраний від Люксем­бургу, представляє інтереси приблизно 70000 своїх співгромадян, тоді як кожен депутат, обраний від Німеччини, представляє в серед­ньому майже 800000 громадян своєї країни. Чим більшого значення надавалось участі Європейського Парламенту в діяльності органів ЄСп (насамперед в законодавстві), тим складніше було виправдову­вати це грубе порушення принципів ніби-то рівного для всіх обран­ців виборчого права.

[75] Депутати Європейського Парламенту голосують індивідуально і особисто, будучи вільними від будь-яких наказів чи вказівок (част. 1 ст. 4 Акта про загальні прямі вибори). Починаючи з 1979 року, депу­татів обирають на засадах загального прямого виборчого права на п'ятирічний термін (ст. З Акта про загальні прямі вибори; част. З ст. 190 ДЄСп). Запровадження на території усіх держав-членів єдиної виборчої системи, як це передбачає част. 4 ст. 190 ДЄСп, част. 4 ст. 108 ДЄСпАЕ, част. 4 ст. 21 ДЄОВС, поки що залишається лише наміром.

У справі «Метьюз» ЄСПЛ розглядав питання про відсутність на тери­торії Ґібралтару (який є «залежною територією» Сполученого Королівства) загальних прямих виборів до Європейського Парламенту (ЄСПЛ, «Метьюз проти Сполученого Королівства», 1999-1 = Еи2\У 1999, с. 308 і далі з коментарями К. Ленца).

Акт про загальні прямі вибори від 1976 року передбачав, що його положення Сполучене Королівство застосовує винятково на території Сполученого Королівства (Додаток II), отже, право участі у виборах до Європейського Парламенту на громадян Ґібралтару не поширювалось. Це положення було імплементоване в систему британського національного виборчого законодавства. Громадянка Сполученого Королівства з постійним місцем проживання в Ґібралтарі звернулась до ЄСПЛ з індивідуальною заявою про імовірне порушення ст. З Додаткового протоколу № 1 до ЄКПЛ. Положення ст. З Додаткового протоколу № 1 до ЄКПЛ проголошує, що Договірні держави зобов'язуються «проводити таємним голосуванням вільні вибори з розумною періодичністю в умовах, які забезпечуватимуть вільне вираження думки народу у виборі законодавчого органу». В тлумаченні положень цього Протоколу для ЄСПЛ вирішальне значення мали гарантії захисту «ефективної політичної демократії». При цьому Суд дійшов висновку, що Європейський Парламент в світлі його суті та значення має вважатись демократично легітимізованим репрезентативним органом і, зважаючи на його участь у законотворчому процесі Європейських спільнот, зараховуватися до «законодавчих органів» - так само і для Ґібралтару - у розумінні ст. З Додаткового протоколу № 1 до ЄКПЛ. Отже, ЄСПЛ забезпечив опосередковано - через конвенційні зобов'язання держав-членів - дотримання демократичних стандартів в рамках Європейських спільнот та Європейського Союзу (дет. див. вище § З VI.).

[76] Регулярні пленарні засідання Європейського Парламенту прохо­дять у його власній будівлі в м. Страсбурзі. У Брюсселі розташова­ний ще один власний зал засідань Європарламенту, де проходять його додаткові (позачергові) сесії.

[77]

Політичні фракції Європейського Парламенту:

  • Фракція Європейської народної партії та партії Європейських демократів (277),

  • Фракція Соціал-демократичної партії Європи (218),

  • Альянс лібералів і демократів за Європу (106),

  • Фракція Союзу за Європу націй (44),

  • Фракція зелених/Європейський вільний альянс (42),

  • Конфедерація Об'єднаної європейської лівиці/Скандинавські зелені (41),

  • Незалежність і демократія (23),

  • Ідентичність, традиція, суверенітет (20),

  • позафракційні (14).

[78] Функціонування органу визначають Правила процедури Євро­пейського Парламенту (ППЄП), які приймають більшість його членів. Керівництво його роботою здійснює його голова (ст. 19 ППЄП), який разом із 14 віце-головами утворює президію Європей­ського Парламенту (част. 1 ст. 21 ППЄП). Депутати ЄП можуть об'єднуватися у політичні фракції, критерієм для об'єднання є полі­тичні інтереси (част. 1 ст. 29 ППЄП). Для утворення політичної фракції необхідна мінімальна кількість депутатів, яка коливається від 14 депутатів (якщо вони представляють 4 або більше держав-членів) до 29 депутатів (якщо вони представляють одну державу) (част. 2 ст. 29 ППЄП).

[79] Рішенням своїх членів Європейський Парламент може утворити тимчасовий комітет з розслідування, метою якого є розслідувати «можливі порушення чи недоліки у застосуванні права Спільноти» (част. 1 ст. 193 ДЄСп, част. 1 ст. 107 ДЄСпАЕ). Парламент також при­значае омбудсмена, якому надають повноваження отримувати скар­ги від будь-якого громадянина Спільноти або фізичної чи юридич­ної особи з місцем проживання або зареєстрованим офісом на території будь-якої з держав-членів про ймовірні порушення, що були допущені будь-яким органом Спільноти, та проводити необхід­не розслідування на підставі отриманих скарг ст. 195 ДЄСп, п. <1 ст. 107 ДЄСпАЕ, п. сі ст. 20 ДЄОВС).