Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Право-ес.книга.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

2. Участь Європейського Парламенту

[67] Найслабшою формою участі Європейського Парламенту в пра­вотворчому процесі ЄСп є передбачені Договором (обов'язкові або факультативні) консультації з Європарламентом (див., наприклад, ст. 172 ДЄСп). Нехтування консультацією з Європейським Парламентом становить суттєву процедурну вимогу в розумінні част. 2 ст. 230 ДЄСп (дет. див. § 10 III. 1.). Запровадження концентраційної процедури на основі спільної декларації Європарламенту, Ради та Комісії від 1975 року, яка була передбачена для ухвалення правових актів загального значення, а також правових актів, що мають вагоме значення для рег­ламентації фінансових відносин, істотно зміцнило правову позицію Європарламенту та посилило його вплив на процес ухвалювання рі­шень на рівні ЄСп (АВ1.1975 С 89, с. 1 і далі, 63 і далі).

[68] Подальше посилення парламентаризації правотворчого процесу в рамках Спільноти відбиває процедура співпраці з Європейським Парламентом (ст. 252 ДЄСп). Згідно з цією процедурою, ухвалюють правовий акт ЄСп у два етапи, якими є перше і друге читання в Раді та Європейському Парламенті. На першому етапі Рада, діючи на підставі пропозиції від Комісії та після отримання висновків від Європарламенту, кваліфікованою більшістю приймає спільну позицію, яку надсилають Європейському Парламентові для другого читання. Якщо протягом встановленого тримісячного терміну той схвалює спільну позицію або не висловлюється, Рада приймає відповідний акт кваліфікованою більшістю. Якщо Європейський Парламент (абсолютною більшістю голосів) відхиляє спільну пози­цію Ради, для розгляду цього акта в другому читанні потрібне одно­стайне рішення Ради. Для внесення до спільної пропозиції попра­вок, запропонованих Європейським Парламентом, має значення позиція Комісії. Якщо вона погоджується прийняти поправки Євро­пейського Парламенту, Рада кваліфікованою більшістю приймає змінену пропозицію. Якщо Комісія відкидає запропоновані Євро­пейським Парламентом зміни, Рада може ухвалити відповідний пра­вовий акт на підставі пропозиції, що містить зміни, запропоновані Європарламентом, але відкинуті Комісією лише після одностайного голосування.

[69] Ще вагоміший вплив правової позиції Європейського Парла­менту на законодавчий процес у рамках Спільнот закріплює проце­дура спільного ухвалювання рішень (ст. 251). Фактично в цьому ви­падку йдеться про правотворчу процедуру з чітко вираженим елементом парламентаризму, в рамках якої Європарламент і Рада спільно здійснюють законодавчі повноваження. Суть процедури по­лягає у необхідності досягнення взаємної згоди між Радою та Євро­пейським Парламентом щодо спільного тексту відповідного право­вого акта. На випадок виникнення розбіжностей у позиціях Європарламенту та Комісії Договір передбачає застосування узгод-жувальної процедури (з цією метою до законодавчого процесу залу­чають Узгоджувальний комітет, до складу якого входить рівна кіль­кість представників від Ради та Європарламенту). Рада може прийняти пропозицію зі змінами, запропонованими Європейським Парламентом, але відхиленими Комісією, лише одноголосно. Амс­тердамський договір запровадив помітно жорсткіші правила спіль­ного ухвалювання рішень. Сьогодні Європейський Парламент може заблокувати законодавчу процедуру, якщо абсолютною більшістю голосів своїх членів він відкине спільну позицію Ради (стосовно змін, запропонованих Європарламентом). При виникненні розбіж­ностей в позиціях та залученні до правотворчого процесу Узгоджу-вального комітету, розв'язання ситуації залежить від того, чи прий­муть спільно Рада і Парламент відповідний акт на основі схваленого Узгоджувальним комітетом спільного тексту протягом встановлено­го шестимісячного терміну. Регламенти і директиви ЄСп, видані в рамках процедури спільного ухвалювання рішень, є правовими ак­тами Європейського Парламенту і Ради і їх підписують відповідно.

[70] У деяких випадках видання правового акта ЄСп вимагає згоди Європейського Парламенту (див., наприклад, част. 6 ст. 105, част. 5 ст. 107 ДЄСп).

[71] Співіснування низки різних за своєю суттю правотворчих про­цедур та доволі заплутані правила участі в них Європейського Пар­ламенту роблять правотворчий процес на рівні ЄСп складним для розуміння. Крім того, форма участі Європарламенту у правотворчо-му процесі залежить від правової основи для видання відповідного акту, і оскільки дуже часто чітко виокремити її практично неможли­во, це зрештою обумовлює довільний вибір форми участі Парламен­ту. Так, під час видання обох Директив ЄСп стосовно генетично мо­дифікованих організмів та мікроорганізмів Європейський Парламент був задіяний у законодавчому процесі в рамках двох різних проце­дур: якщо під час видання Директиви 90/219/ЄСп про помірковане використання генетично модифікованих мікроорганізмів (на основі ст. 175 ДЄСп) Європарламент діяв в рамках процедури співпраці, то під час видання Директиви ЄСп про навмисне викид генетично мо­дифікованих організмів у навколишнє середовище (на основі ст. 94, ст. 95 ДЄСп) - в рамках процедури спільного ухвалювання рішень.

[72] Положення Амстердамського та Ніцького договорів поширили застосування процедури спільного ухвалювання рішень також на низку нових політичних сфер. Отже, нині процедура спільного ухва­лювання рішень практично поглинула - за винятком окремих ви­падків, насамперед, що стосується сфери економічного і валютного союзу - процедуру співпраці.