- •§ 1. Європейське право як система взаємодійних норм
- •II. Європейське право у широкому розумінні
- •III. Різна цільова спрямованість норм європейського права
- •IV. Роз'яснення понять
- •§ 2. Рада Європи
- •§ 2. Рада Європи
- •II. Угоди Ради Європи
- •§ 3. Європейська конвенція з прав людини як загальноєвропейський стандарт основних прав
- •III. Судовий розгляд
- •II. Органи Конвенції
- •IV. Практика Європейського суду з прав людини щодо окремих конвенційних прав
- •1. Автономне тлумачення конвенційних прав
- •2. Обов'язки держави щодо захисту конвенційних прав
- •3. Заборона нелюдського поводження
- •4. Захист права на повагу до сімейного та приватного життя
- •5. Свобода вираження поглядів
- •6. Захист права власності
- •7. Заборона дискримінації
- •8. Принципи обмеження конвенційних прав
- •V. Чинність Європейської конвенції з прав людини у внутрішньодержавному праві
- •VI. Значення Європейської конвенції з прав людини для захисту основних прав у Європейському Союзі
- •§ 4. Розвиток Європейських спільнот та Європейського Союзу
- •II. Римські договори: заснування Європейської (економічної) Спільноти та Європейської спільноти з атомної енергії
- •III. Подальший розвиток правопорядку Спільноти
- •IV. Маастрихтський договір (Договір про Європейський Союз)
- •1. Заснування Європейського Союзу
- •2. Внесення змін у Договори Спільноти
- •3. Угода про соціальну політику
- •V. Європейський економічний простір
- •VI. Розширення Європейського Союзу 1995 року
- •VII. Окремі віхи розвитку європейської інтеграції
- •VIII. Амстердамський договір
- •IX. Ніцький договір
- •X. Розширення Європейського Союзу в 2004 та в 2007 роках
- •XI. Територіальне застосування права Європейського Союзу
- •XII. Європейський конвент і Договір про запровадження Конституції для Європи
- •§ 5. Структура Європейського Союзу
- •II. Європейська Рада - провідний орган Європейського Союзу
- •III. Участь органів Спільноти в роботі другої і третьої «опори» Європейського Союзу
- •IV. Співвідношення Європейських спільнот та Європейського Союзу
- •V. Переплетіння положень Договорів Спільноти та Договору про Європейський Союз
- •VI. Посилена співпраця
- •§ 6. Правова природа Європейських спільнот і Європейського Союзу
- •2. Дія загального міжнародного права
- •3. Правоздатність в рамках внутрішньодержавних правовідносин
- •4. Привілеї та імунітети
- •II. Наднаціональність Європейських спільнот
- •1. Право Спільноти як автономний правопорядок
- •2. Пряма дія вторинного права Спільноти
- •III. Правова природа Європейського Союзу
- •IV. Система Європейського Союзу як «об'єднання держав»
- •§ 7. Співвідношення Європейських спільнот і Європейського Союзу та держав-членів
- •II. Вступ і вихід окремих держав-членів
- •1. Вступ нової держави-члєна
- •2. Вихід держави-члена
- •III. Засадничі принципи відносин між Європейськими спільнотами та державами-членами
- •1. Обов'язок лояльної співпраці й солідарності (ст. 10 дєСп)
- •2. Координація економічної політики (ст. 4 дєСп)
- •3. Заборона дискримінації (ст. 12 дєСп)
- •4. Принцип субсидіарності
- •5. Захисні застереження та застереження на випадок надзвичайних ситуацій
- •IV. Основні цінності Європейського Союзу
- •§ 8. Інституції Європейських спільнот
- •1. Взаємодія Європейських спільнот через спільні органи
- •3. Розподіл функцій у системі Спільноти
- •4. Місцезнаходження органів
- •5. Персонал
- •6. Міжінституційні угоди
- •II. Рада Європейських спільнот (Рада Європейського Союзу) 1. Загальна інформація
- •2. Склад та інші організаційні аспекти
- •3. Ухвалення рішень
- •4. Завдання
- •5. Державно-правові зобов'язання представника держави-члена в Раді
- •1. Загальна інформація
- •2. Склад
- •3. Ухвалення рішень та процедура
- •5. Внутрішня структура
- •IV. Європейський Парламент 1. Загальна інформація
- •2. Склад і структура
- •3. Завдання
- •4. Екскурс: політичні партії
- •1. Загальна інформація
- •2. Склад та Правила процедури Суду Європейських спільнот
- •3. Суд першої інстанції
- •4. Практика Суду Європейських Спільнот як чинник інтеграції
- •VI. Рахункова палата
- •§ 8. Інституції Європейських спільнот
- •VII. Допоміжні органи
- •1. Економічний і соціальний комітет
- •VIII. Інші інституції
- •1. Європейський інвестиційний банк
- •2. Юридично усамостійнені та інші інституції, створені для досягнення договірних цілей
- •IX. Інституційна рівновага
- •§ 9. Джерела права Спільноти
- •II. Первинне право Спільноти
- •1. Договори Спільноти та додатки до них як основа її правопорядку
- •2. Загальні принципи в праві Спільноти
- •3. Хартія основних прав Європейського Союзу
- •4. Сфера застосування основних прав
- •III. Вторинне право Спільноти
- •1. Регламент
- •2. Директива
- •3. Рішення
- •4. Рекомендації та висновки
- •5. Інші правові акти
- •6. Типологія правових актів за Конституційним договором
- •IV. Компетенція Європейських спільнот (Європейського Союзу) та принцип обмежених окремих повноважень
- •1. Необхідність договірної основи як умова для набуття компетенції Європейськими спільнотами та їхніми органами
- •2. Неписана компетенція Спільноти
- •208 Частина 2. Європейські спільноти - серце Європейського Союзу
- •3. «Генеральні повноваження», відповідно до ст. 308 дєСп
- •§ 9. Джерела права Спільноти
- •4. Розподіл компетенції в рамках Спільноти
- •5. Полеміка довкола компетенції
- •6. Розподіл компетенції за Конституційним договором
- •V. Правотворча процедура
- •1. Загальна інформація
- •2. Участь Європейського Парламенту
- •3. Ухвалення виконавчих положень
2. Участь Європейського Парламенту
[67] Найслабшою формою участі Європейського Парламенту в правотворчому процесі ЄСп є передбачені Договором (обов'язкові або факультативні) консультації з Європарламентом (див., наприклад, ст. 172 ДЄСп). Нехтування консультацією з Європейським Парламентом становить суттєву процедурну вимогу в розумінні част. 2 ст. 230 ДЄСп (дет. див. § 10 III. 1.). Запровадження концентраційної процедури на основі спільної декларації Європарламенту, Ради та Комісії від 1975 року, яка була передбачена для ухвалення правових актів загального значення, а також правових актів, що мають вагоме значення для регламентації фінансових відносин, істотно зміцнило правову позицію Європарламенту та посилило його вплив на процес ухвалювання рішень на рівні ЄСп (АВ1.1975 С 89, с. 1 і далі, 63 і далі).
[68] Подальше посилення парламентаризації правотворчого процесу в рамках Спільноти відбиває процедура співпраці з Європейським Парламентом (ст. 252 ДЄСп). Згідно з цією процедурою, ухвалюють правовий акт ЄСп у два етапи, якими є перше і друге читання в Раді та Європейському Парламенті. На першому етапі Рада, діючи на підставі пропозиції від Комісії та після отримання висновків від Європарламенту, кваліфікованою більшістю приймає спільну позицію, яку надсилають Європейському Парламентові для другого читання. Якщо протягом встановленого тримісячного терміну той схвалює спільну позицію або не висловлюється, Рада приймає відповідний акт кваліфікованою більшістю. Якщо Європейський Парламент (абсолютною більшістю голосів) відхиляє спільну позицію Ради, для розгляду цього акта в другому читанні потрібне одностайне рішення Ради. Для внесення до спільної пропозиції поправок, запропонованих Європейським Парламентом, має значення позиція Комісії. Якщо вона погоджується прийняти поправки Європейського Парламенту, Рада кваліфікованою більшістю приймає змінену пропозицію. Якщо Комісія відкидає запропоновані Європейським Парламентом зміни, Рада може ухвалити відповідний правовий акт на підставі пропозиції, що містить зміни, запропоновані Європарламентом, але відкинуті Комісією лише після одностайного голосування.
[69] Ще вагоміший вплив правової позиції Європейського Парламенту на законодавчий процес у рамках Спільнот закріплює процедура спільного ухвалювання рішень (ст. 251). Фактично в цьому випадку йдеться про правотворчу процедуру з чітко вираженим елементом парламентаризму, в рамках якої Європарламент і Рада спільно здійснюють законодавчі повноваження. Суть процедури полягає у необхідності досягнення взаємної згоди між Радою та Європейським Парламентом щодо спільного тексту відповідного правового акта. На випадок виникнення розбіжностей у позиціях Європарламенту та Комісії Договір передбачає застосування узгод-жувальної процедури (з цією метою до законодавчого процесу залучають Узгоджувальний комітет, до складу якого входить рівна кількість представників від Ради та Європарламенту). Рада може прийняти пропозицію зі змінами, запропонованими Європейським Парламентом, але відхиленими Комісією, лише одноголосно. Амстердамський договір запровадив помітно жорсткіші правила спільного ухвалювання рішень. Сьогодні Європейський Парламент може заблокувати законодавчу процедуру, якщо абсолютною більшістю голосів своїх членів він відкине спільну позицію Ради (стосовно змін, запропонованих Європарламентом). При виникненні розбіжностей в позиціях та залученні до правотворчого процесу Узгоджу-вального комітету, розв'язання ситуації залежить від того, чи приймуть спільно Рада і Парламент відповідний акт на основі схваленого Узгоджувальним комітетом спільного тексту протягом встановленого шестимісячного терміну. Регламенти і директиви ЄСп, видані в рамках процедури спільного ухвалювання рішень, є правовими актами Європейського Парламенту і Ради і їх підписують відповідно.
[70] У деяких випадках видання правового акта ЄСп вимагає згоди Європейського Парламенту (див., наприклад, част. 6 ст. 105, част. 5 ст. 107 ДЄСп).
[71] Співіснування низки різних за своєю суттю правотворчих процедур та доволі заплутані правила участі в них Європейського Парламенту роблять правотворчий процес на рівні ЄСп складним для розуміння. Крім того, форма участі Європарламенту у правотворчо-му процесі залежить від правової основи для видання відповідного акту, і оскільки дуже часто чітко виокремити її практично неможливо, це зрештою обумовлює довільний вибір форми участі Парламенту. Так, під час видання обох Директив ЄСп стосовно генетично модифікованих організмів та мікроорганізмів Європейський Парламент був задіяний у законодавчому процесі в рамках двох різних процедур: якщо під час видання Директиви 90/219/ЄСп про помірковане використання генетично модифікованих мікроорганізмів (на основі ст. 175 ДЄСп) Європарламент діяв в рамках процедури співпраці, то під час видання Директиви ЄСп про навмисне викид генетично модифікованих організмів у навколишнє середовище (на основі ст. 94, ст. 95 ДЄСп) - в рамках процедури спільного ухвалювання рішень.
[72] Положення Амстердамського та Ніцького договорів поширили застосування процедури спільного ухвалювання рішень також на низку нових політичних сфер. Отже, нині процедура спільного ухвалювання рішень практично поглинула - за винятком окремих випадків, насамперед, що стосується сфери економічного і валютного союзу - процедуру співпраці.
