14.2.Типи діалогу з іс.

14.3.Екранні форми і їхнє заповнення.

14.4.Мови керування інформацією в іс.

Режими роботи комп’ютерних ІС

Сучасні інформаційні системи можуть працювати з користувачами, розташованими в терміналів, у двох режимах.

Першим з них є режим виконання завдань, сутність якого полягає в тім, що користувач дає машині завдання (може одночасно виконуватися кілька завдань у режимі поділу часу – пакетний режим обробки). У ньому говориться про те, яку потрібно взяти прикладну програму і як виконати процес обробки вихідних даних.

Головним режимом у сучасних ІС став діалоговий режим. Його відмінною рисою є динаміка роботи: питання – швидка відповідь, що випливає питання – відповідь і т.д.

Діалоговий режим спілкування з ІС припускає наявність діалогової системи, за допомогою якої користувач безпосередньо спілкується з ИС. У процесі роботи користувач має можливість безпосередньо й оперативно контролювати роботу програм, міняти рішення й різноманітити дії при спілкуванні з ИС.

Типи діалогу з ІС

Існують наступні основні типи діалогу з ІС:

• меню;

• питання, що вимагають відповіді ТАК/НЕ МАЄ;

• шаблон;

• просте питання;

• команда;

• взаємодія природною мовою. Розглянемо їх.

Меню – найпоширеніший тип діалогу. При обігу система ініціює діалог. Таким чином, крок діалогу починається з видачі системою вхідного повідомлення. Після видачі користувачем вхідного повідомлення й обробки його системою крок діалогу завершується.

Шаблон – це ініційований системою діалог, на кожному кроці якого система сприймає тільки синтаксично обмежене вхідне повідомлення користувача відповідно до заданого формату. Шаблон використається для уведення даних, значення яких відомі користувачеві (наприклад, дата, значення підлоги або професійні терміни). Приклад використання шаблона показаний на мал. 14.3.

Просте питання є часткою случаємо шаблона. Користувачеві надається вводити масив даних по форматі, заданому системою. Наприклад, повідомлення на уведення даних, виведене на мал. 14.3, може повторюватися багаторазово. Після уведення однієї порції даних запит повторюється – уводиться наступна порція й т.д. до вичерпання всіх даних. Уведення завершується після набору певного символу, наприклад .

Команда – це ініційований користувачем тип діалогу, при якому виконується одна із припустимих на даному етапі діалогу директив (команд) користувача.Набір припустимих команд, як правило, відсутній на екрані, однак за допомогою спеціальних директив його можна вивести для ознайомлення. У випадку завдання неприпустимої директиви видається попереджувальне повідомлення, і система залишається на початку поточного кроку діалогу.

Взаємодія природною мовою виникає з ініціативи користувача. Це тип діалогу накладає найменші обмеження на форму ведення спілкування з боку користувача,

Взаємодією природною мовою будемо називати тип діалогу, ініційований користувачем і поставленої їм завдання, що приводить до рішення, коли спілкування з боку користувача ведеться природною мовою.

Анализ описаних типів діалогу показує, що застосування тільки одного з них (за винятком останнього) не дозволяє створити досить гнучку й ефективну систему.

Використання декількох типів діалогу підвищує гнучкість системи й знижує її складність. Працюючи з діалоговою системою, користувач повинен бути готів до того, що йому доведеться зустрітися з декількома типами діалогу, у тому числі з такими, які не минулого описані вище.

Екранні форми і їхнє заповнення

Перше, що можна зробити, запустивши програмне забезпечення ІС, - почати вводити дані. Простіше всього це зробити, заповнюючи яку-небудь екранну форму. Форму на екран виводить програма, називана генератором форм.

Форма записується один раз і зберігається в пам’яті машини. Форма звичайно включає поля (реквізити) і текст (інструкції з уведення).У той момент, коли вводяться дані, зручно перевірити, що саме вводиться. Якщо не перевіряти вводять данные, що, то можна ввести помилкові дані. Тому гарний генератор форм повинен не тільки прийняти дані й передати їхнім програмам формування бази даних, але й виконати ряд перевірок.

Перевірки можуть бути всілякими, але часто зводяться до наступним:

1. Перевірка за списком. Використається для уведення часто вживаних слів, для розглянутої вище форми це можуть бути назви матеріалів. Наприклад, якщо ви не помнете точну назву матеріалу, то вводиться будь-який символ. Оскільки такого позначення в базі даних ні, те програма виводить на екран підказку з назвами матеріалів. Користувач підводить курсор до потрібної назви й натискає клавішу уведення. Обрана назва матеріалу записується в потрібне поле бази даних.

1. Верифікація. Перевірку будь-яких даних можна здійснити, змусивши оператора двічі вводити ту саму інформацію. При розбіжності запис анулюється й потрібен повторне уведення.

2. Перевірка діапазону значень. Програма здійснює перевірку, лежить число, що вводить чи, у заданому діапазоні значень, установленому при створенні форми.

3. Пошук у словнику. Якщо потрібно часто вводити ті самі значення, то можна вводити їхнє скорочене позначення, а програма по ньому знайде в словнику потрібні дані й уведе у відповідне поле.

Можуть бути практично будь-які перевірки, які встановлює програміст при розробці програми або сам користувач.

Часто в записах є реквізити (поля), значення яких можна зчитувати, але не можна змінити. У цьому випадку програма повинна виконати функцію блокування даних, що не дозволить користувачеві змінити дані.

Мови керування інформацією в ІС

Мови даного класу призначені для подачі команд на виконання необхідних інформаційних завдань, а також для розробки прикладних програм у середовищі СУБД ІС.Сучасні мови керування базами даних будуються на основі природних мов, найчастіше англійського. Для цієї природної мови вибирається набір слів або фраз, які називаються командами. Наприклад, при подачі команди ЗНАЙТИ із вказівкою того, що шукається, система керування базами проводить пошук потрібних відомостей (записів).

Мета зробити мова керування близьким до природного привело до створення зручних методів роботи з інформаційними базами. Сутність цих методів полягає в поетапному виконанні наступних дій:

• користувач формує мовою, близькому до природного, запит на пошук інформації;

• СУБД задає користувачеві питання, уточнюючи запит й усуваючи можливу неточність запиту або суперечливість деяких його вимог;

• користувач відповідає на ці питання, уточнюючи й конкретизуючи цей запит;

• СУБД підбирає необхідну прикладну програму або організує складання потрібної нової прикладної програми;

• після цього СУБД запускає прикладну програму в роботу, а остання підбирає потрібні відомості, обробляє їх і видає користувачеві.

Усього ж користувачеві при роботі з базами мова керування надає сотні різних команд, що дозволяють:

• почати сеанс роботи з базою даних;

• перевірити право користувача працювати з базою;

• увести в базу нові відомості й знищити непотрібні;

• забезпечити пошук необхідних відомостей і видачу їх на термінали користувачів;

• здійснити обробку знайденої інформації;

• підготувати нові прикладні програми;

• завершити сеанс із базою.

СУБД не тільки приймає команди користувачів, стежить за ними, їхнім виконанням, але й видає повідомлення про зроблений користувачем помилках. Таких повідомлень у сучасної СУБД може бути кілька сотень. Система, наприклад, повідомляє про наступному (природно, текст повідомлень виводиться англійською мовою):

• помилках у наборі команди (натиснута не та клавіша, пропущені буква й т.д.);

• подачі команди, що система не розуміє;

• неправильної послідовності команд;

• неправильному паролі, повідомленому користувачем;

• звертанні до файлу або запису, яких немає в базі даних;

• спробі змінити вміст файлу (дописати або викреслити відомості) без дозволу на цю операцію.

Питання до глави

1. Назвіть основні режимі інформаційних систем.

1. Режим виконання завдань як один з режимів сучасних ІС.

2. Діалоговий режим як один з режимів сучасних ІС.

3. Основні типи діалогу з ІС: меню й шаблон.

4. Що являє собою генератор форми?.

6.Основні типи перевірок

7.Сутність методів керування СУБД

Розділ 15 Мережні інформаційні системи.