- •Н.Н. Гунька загальнА геологіЯ
- •Н.Н. Гунька
- •Лабораторна робота № 1 Основні кристаломорфологічні властивості мінералів та методи їх визначення
- •1 Вступ
- •2 Обґрунтування роботи і методика її виконання
- •2.1 Агрегатний стан мінералів і його визначення
- •2.2 Елементи огранювання кристалу та їх визначення
- •2.3 Симетрія кристалів і її визначення
- •2.4 Форми кристалів і їх визначення
- •2.5 Морфологія мінеральних індивідів і методи її визначення
- •2.6 Морфологія мінеральних агрегатів
- •3 Морфологічні особливості аморфних мінералів
- •4 Необхідні приладдя і зразки для виконання роботи
- •5 Контроль засвоєного матеріалу
- •Лабораторна робота № 2 Основні фізичні властивості мінералів та методи їх визначення
- •1 Вступ
- •2 Обґрунтування і порядок виконання роботи
- •2.1 Густина
- •2.2 Твердість
- •2.3 Спайність
- •2.4 Злам
- •2.5 Крихкість
- •2.6 Прозорість
- •2.7 Забарвлення
- •2.8 Колір риси
- •2.9 Блиск
- •2.10 Теплопровідність
- •2.11 Магнітність
- •2.12 Радіоактивність
- •2.13 Горючість
- •2.14 Розчинність
- •2.15 Розкладання
- •2.16 Смак
- •3 Необхідні матеріали, прилади, зразки і хімічні реагенти для виконання лабораторної роботи
- •4 Контроль засвоєного матеріалу
- •Лабораторна рОбота № 3 Головні породо- і рудотворні мінерали та методи їх визначення
- •1 Вступ
- •2 Обґрунтування роботи і методика її виконання
- •3 Основні породо- і рудотворні мінерали
- •3.1 Тип простих речовин (самородних елементів)
- •3.2 Тип сульфідів
- •3.3 Тип оксидів і гідрооксидів
- •3.4 Тип солей кисневих кислот
- •Клас сульфатів
- •3.5 Тип галоїдів
- •3.6 Тип вуглеводневих (органічних) мінералів
- •4 Необхідні лабораторні приладдя, реактиви і прилади
- •5 Контроль засвоєного матеріалу
- •Лабораторна робота № 4 Магматичні гірські породи та методи їх визначення
- •1 Вступ
- •2 Обґрунтування роботи і методика її виконання
- •3 Короткий опис магматичних гірських порід
- •4 Короткий опис окремих магматичних порід
- •4.1 Ультраосновні породи
- •4.2 Основні породи
- •4.3 Середні породи
- •4.4 Кислі породи
- •4.5 Лужні породи
- •5 Необхідні лабораторні приладдя, реактиви, взірці
- •6 Контроль засвоєного матеріалу
- •Лабораторна робота № 5 Осадові гірські породи та методи їх визначення
- •1 Вступ
- •2 Обґрунтування роботи і методика її виконання
- •3 Головні типи осадових гірських порід
- •3.1 Уламкові гірські породи
- •3.2 Органогенні і хемогенні породи
- •4 Лабораторні приладдя та реактиви
- •5 Контроль засвоєного матеріалу
- •Лабораторна робота № 6 Метаморфічні гірські породи та методи їх визначення
- •1 Вступ
- •2 Метаморфічні гірські породи
- •2.1 Локальний метаморфізм
- •2.2 Регіональний метаморфізм
- •2.3 Хімічний склад метаморфічних порід
- •2.4 Мінеральний склад метаморфічних гірських порід
- •2.5 Структури і текстури метаморфічних порід
- •2.6 Фізичні властивості метаморфічних порід
- •3 Головні типи метаморфічних гірських порід
- •3.1 Метаморфічні породи локального метаморфізму
- •3.2 Метаморфічні породи регіонального метаморфізму
- •4 Лабораторні приладдя і реактиви
- •5 Контроль засвоєння матеріалу
- •Лабораторна робота № 7 форми залягання гірських порід та їх визначення
- •1 Вступ
- •2 Обґрунтування і методика виконання роботи
- •3 Форми залягання магматичних гірських порід
- •3.2 Неузгоджені інтрузивні тіла
- •3.3 Форми залягання ефузивних порід
- •4 Форми залягання метаморфічних гірських порід
- •5 Форми залягання осадових гірських порід
- •5.1 Шар (пласт), його параметри і способи визначення
- •5.2 Шаруватість гірських порід
- •5.3 Узгоджене і неузгоджене залягання
- •5.4 Горизонтальне та похиле залягання шарів
- •5.5 Складчасті дислокації гірських порід
- •5.6 Розривні дислокації гірських порід
- •6 Елементи залягання геологічних тіл
- •7 Гірничий компас, його будова та особливості роботи з ним
- •9 Контроль засвоєного матеріалу
- •Лабораторна робота № 8 вік гірських порід та їх періодизація
- •1 Вступ
- •2 Обґрунтування роботи і методика їх виконання
- •8 Лабораторні приладдя, макети і зразки порід
- •3 Відносний вік гірських порід та методи їх визначення
- •3.1 Стратиграфічний метод
- •3.2 Палеонтологічний метод
- •3.3 Петрографічний метод
- •4 Абсолютний вік гірських порід та методи їх визначення
- •5 Геохронологічна шкала
- •6 Лабораторне приладдя та прилади
- •7 Порядок виконання лабораторної роботи
- •8 Контроль засвоєного матеріалу
- •Лабораторна робота № 9 Геологічні карти, розрізи і стратиграфічні колонки та методи їх складання
- •1 Мета роботи
- •2 Обґрунтування і методика виконання лабораторної роботи
- •2.1 Принципи побудови геологічних карт
- •2.2 Масштаби геологічних карт
- •2.3 Оформлення та умовні позначення на геологічних картах
- •2.4 Вікова і літологічна індексація геологічних карт
- •2.5 Зображення на геологічних картах
- •2.6 Геологічні розрізи та їх побудова
- •2.7 Стратиграфічна колонка і принципи її побудови
- •2.8 Визначення віку складок і розривних порушень
- •Найважливіші геологічні і геоморфологічні терміни
- •Дельта - низовинна ділянка суходолу в гирлі ріки, розчленована рукавами і протоками.
- •Забарвлення - характер взаємодії електромагнітних хвиль з електронами.
3.4 Тип солей кисневих кислот
До цього типу належить переважна більшість відомих мінералів земної кори, які залежно від кислоти, за рахунок якої вони утворились, поділяються на такі класи:
1. Клас силікатів – олівін, гранати, циркон, топаз, каолініт, нефелін;
2. Клас боратів – борацит;
3. Клас фосфатів – апатит, бірюза;
4. Клас карбонатів – кальцит, магнезит, доломіт, малахіт;
5. Клас вольфраматів – шеєліт, вольфраміт;
6. Клас сульфатів – ангідрит, барит, гіпс;
7. Клас нітратів – натрієва селітра, калієва селітра;
8. Тип вуглеводневих (органічних) мінералів.
В даному підпункті наведено тільки найбільш характерні мінерали з кожного класу, що є типовими для них.
Гранати – A32+B23+[SO4]3. Група включає в себе 15 ізоструктурних мінералів – кінцевих членів ізоморфних рядів. За хімічним складом поділяються на 5 підгруп. Найбільше розповсюдження мають алюмінієві і кальцієві гранати, що утворюють безперервні ізоморфні ряди.
Кристалізується в кубічній сингонії. Параметр елементарної решітки варіює від 11,46 до 12,46 А. Основною структурою є каркасний мотив з ізольованих кремнистокисневих SiO4-тетраедрів і кисневих BO6-октаедрів; AO8-поліедри розташовуються в порожнинах каркасу. Для гранатів характерні ромбододекаедричні та тетрагонтриоктаедричні кристали. Переважають також суцільні зернисті агрегати.
Циркон – Zr[SiO4] – мінерал підкласу острівних силікатів. Переважно містить домішки Ca, Mn, Mg, Sn, Nb, TR, P, U, Th у вигляді мінеральних мікровключень. В кристалічній структурі циркону ізольовані [SiO4]-тетраедри чергуються вздовж вертикальної осі у шаховому порядку з [ZrO8]-поліедрами. Сингонія тетрагональна. Кристали циркону видовжено- і короткопризматичні з гострими біпірамідальними закінченнями або біпірамідальні. Характерні епітаксичні зростання циркону з пірохлором і ксенотимом, а також хрестоподібні та колінчасті двійники.
Циркони пізніших генерацій утворюють променеві зростки тонкопризматичних кристалів. У забарвленні циркону переважають червонувато-коричневі кольори, відомі також безколірні, соломово- і золотисто-жовті, оранжево- і пурпурно-червоні, рідше зелені циркони. За забарвленням виділяють різновидності прозорих ювелірних цирконів. Характерне велике подвійне заломлення. Блиск алмазний до скляного. Спайність часто виражена по призмі. Злам раковистий або нерівний. Твердість 7,5. Густина 4000-4700 кг/м3. Крихкий.
Апатит – Ca5[PO4]3(OH,F,Cl) – мінерал класу фосфатів. В деяких апатитах зустрічаються домішки Mn (до 7,6% MnO), Sr (до 23,7% SrO), Mg (до 0,5% MgO), Fe (до 4,6%), Al (до 1,5%) та ін. В аніонній частині домішки CO2 (до 4,5%), SO3 (до 3,7%), SiO2 (до 2%). Залежно від складу розрізняють (рис. 4.33): фторапатит, карбон- апатит, фторкарбонапатит.
Найбільше
розповсюдження і практичне значення
мають фтор-апатит і фторкарбонапатит.
Теоретичний вміст P2O5
в апатиті 42,3%.
Кристалізується в гексагональній
сингонії, утворюючи подовжено-призматичні
до голчастих, рідше таблитчастих
кристали. Агрегати зернисті, іноді
ниркоподібні, землисті, оолітові та ін.
Фізичні та оптичні властивості змінюються
залежно від складу мінералу. Колір
апатиту зумовлений наявністю домішок
або дефектами структури – блакитний,
синьо-зелений, жовто-зелений, рожевий
при заміщенні
,
при значних включеннях гематиту –
темно-червоний, органіки – чорний,
глинистих речовин або гідроксилів Fe –
сірий, бурий. Спайність практично
відсутня. Блиск скляний, масний. Твердість
5. Густина від 2950 до 3800 кг/м3.
Кальцит – CaCO3 – мінерал класу карбонатів. Утворює неповні ізоморфні ряди з карбонатами Mn, Fe2+, Mg. Відомі також невеликі домішки Co, Zn, Sr, Ba, Pb, TR. Кристалізується у тригональній сингонії.
Спайність досконала по ромбоедру. На площинах спайності характерна штриховка полісинтетичного двійникування. Для кальциту також характерні зернисті агрегати, друзи, сталактити і сталагміти, конкреції, сфероліти, ооліти, пізоліти, щільні, пористі, тонколускуваті, мучнисті та волокнисті скупчення.
Кальцит може бути забарвлений ізоморфними та механічними домішками у відтінки сірого, жовтого, червоного, бурого, зеленого і чорного кольорів. Часто білий. Блиск скляний до перламутрового. Крихкий. Твердість 3. Густина чистого кальциту 2710 кг/м3. Розчиняється у холодній розбавленій соляній кислоті при скипанні.
Малахіт – Cu2(OH)2[CO3] – мінерал основної карбонатної міді. Кристалізується в моноклінній сингонії. Кристалізаційна структура координаційна. Основний мотив – зигзагоподібні ланцюжки з поліедрів Cu(O,OH)6 і трикутників [CO3], з’єднаних в неправильні шари. Кристали голчасті або призматичні, зустрічаються рідко. Переважно радіально-променеві концентрично-зональні “нирки”, сталактити, сферокристали, а також порошкуваті і землисті виділення, нальоти, псевдоморфози (наприклад, по азуріту). Іноді зустрічаються у великих скупченнях.
Вольфраміт – (Mn,Fe)WO4 – мінерал класу вольфрамітів. Вміст WO3 – 74-76%. Іноді присутні домішки Ca, Nb, Ta, Mg тощо. Вольфраміт являє собою серію твердих розчинів змінного складу з кінцевими членами MnWO4 і FeWO4. Кристалізується в моноклінній сингонії. В основі кристалічної структури – зигзагоподібні ланцюжки (Mn,Fe)O6- і WO6-октаедрів.
Вольфраміт утворює кристали (часто зональні) різної форми: подовжено- і короткопризматичні, стовпчасті, шостоваті, голчасті та ін. Характерна вертикальна штриховка на гранях. Часто спостерігаються двійники. Найбільш поширені агрегати видовжено-пластинчастих або голчастих зерен, променеві зростки, суцільні зернисті маси. Відомі псевдоморфози вольфраміту по шеєліту і навпаки.
Колір вольфраміту буро-чорний. Блиск металевий, напівметалевий, масний, смолистий та алмазний. Іноді спостерігається райдужна мінливість. Крихкий. Спайність досконала в одному напрямку. Твердість 5-5,5. Густина від 7100-7200 до 7500-7600 кг/м3.
