Забарвлення - характер взаємодії електромагнітних хвиль з електронами.

Заболочування суходолу - процес збільшення вологості грунту, що супроводиться зміною рослинного і тваринного світу.

Забруднення природного середовища - процес зміни складу і властивостей одної або декількох сфер Землі в результаті діяльності людини.

Закон актуалізму - правило, згідно якого зміни на Землі відбувалися повільно і під впливом тих процесів, які спостерігаються зараз.

Закон послідовності напластування - правило, яке стверджує, що більш молоді шари порід залягають на більш старих.

Залізні руди - природні мінеральні утворення із таким вмістом заліза, при якому його економічно доцільно вилучати.

Залізо - мінерал класу самородних елементів, Fe.

Залізо-марганцеві конкреції - автигенні мінеральні стяжіння гідроокислів заліза і марганцю на дні озер, морів та океанів.

Залягання гірських порід - положення, форма і взаємовідношення геологічних тіл в земній корі.

Замулювання озер - процес заповнення озерних улоговин наносами, які надходять з поверхневим стоком, а також утворюються у самих водоймах.

Зандри - форми льодовикового акумулятивного рельєфу, утворені потоками талих льодовикових вод біля краю льодовика.

Западина - від’ємна форма структури і поверхні Землі.

Запаси корисних копалин - кількість окремих видів корисних копалин у надрах, обчислена відповідно до діючих нормативних документів.

Заплава - частина дна річкової долини, що лежить вище меженого рівня води в ріці і періодично затоплюється під час повені.

Заплавне озеро- водойма в заплаві річок, що утворюється внаслідок відокремлення протоки або рукава від основного річища.

Заростання водойм - розвиток і відмирання у водоймах водяної рослинності, одна із стадій болотоутворення.

Затока - частина акваторії моря або океану, що заглиблюється в суходіл і має вільний водообмін з основним водним басейном.

Затоплена долина - долина, понизів’я якої заповнені морем і перетворилася в затоку або естуарій.

Здимання - видавлювання породи в гірську виробку, обумовлене дією гірського тиску.

Землетруси - коливання земної поверхні, пов’язані з підземними поштовхами, зумовленими раптовим вивільненням потенціальної енергії земних надр при тектонічних процесах.

Земля - третя від Сонця планета Сонячної системи.

Земна кора - верхня тверда оболонка Землі, обмежена знизу поверхнею Мохоровичича.

Зигзагоподібні гряди - пагорбкові підвищення гірських порід, які утворюються в процесі їх ерозії.

Злам - характер поверхні, яка утворюється при подрібненні мінералу.

Знаки рябі - сліди руху водних або повітряних на поверхні незатверділих осадків узбережжів різних водойм або на відкритій піщаній поверхні.

Золото - мінерал класу самородних елементів, Au.

Зсув - сповзання мас гірських порід вниз по схилу під впливом сили тяжіння.

Зсувні зони - території, геологічна будова і гідрогеологічні умови яких при наявності відповідних зовнішніх факторів можуть спричинювати виникнення зсувів.

Зсувні форми рельєфу - форми рельєфу, утворені в результаті зсувів на схилах річкових долин, балок, ярів та на берегах морів, озер, водосховищ.

І

Ідіоморфізм - здатність мінералів приймати при кристалізації певну, їм властиву кристалографічну форму.

Ідіохроматичне забарвлення - забарвлення, обумовлене певними особливостями хімічних елементів.

Ізогіпса - лінія, яка з’єднує точки з однаковою висотою по відношенню до рівня моря.

Ізоклінальна складка - складка з паралельними крилами.

Ізоморфізм - властивість хімічних елементів заміщувати один другого в кристалічній структурі.

Ізоморфний - подібний, однаковий за будовою, взаємнозамінний.

Ізопахіта - лінія на геологічних картах, яка з’єднує точки однакової товщини геологічних формацій або стратиграфічного підрозділу.

Ізосейста - уявна лінія на поверхні Землі, яка з’єднує точки з однаковою сейсмічною енергією.

Ізотерма - уявна лінія, яка з’єднує точки з однаковою температурою.

Ізотоп - атоми одного і того ж елемента, які мають різну атомну вагу внаслідок різної будови їх ядер.

Ізотопний вік - абсолютний вік мінералів і гірських порід, встановлений радіологічними методами.

Ізохрона - лінія, яка з’єднує точки однакового геологічного віку.

Інтрузивні гірські породи - магматичні гірські породи, що утворилися в результаті охолодження і затвердіння магматичних розплавів на глибині в умовах повільного застигання в земній корі.

Інтрузія - процес укорінення магматичних розплавів у тверду речовину літосфери Землі.

Інфільтрація - процес просочування атмосферних опадів і поверхневих вод в гірські породи по порах і тріщинах.

Іон - атом або група атомів, які мають певний заряд.

Іонний зв’зок - хімічний зв’язок, який відбувається за рахунок електростатичного притягання іонів.

Іоносфера - верхній шар атмосфери, в якому відбувається іонізація.

Ісландський шпат - прозора крупнокристалічна різновидність кальциту, важлива оптична сировина.

К

Кайнозойська ератема - найбільш молода ератема загальної стратиграфічної шкали шарів земної кори і відповідна їй новітня ера геологічної історії Землі.

Каледонська складчастість - епоха інтенсивного прояву тектонічних процесів у ранньому палеозої.

Калійні солі - група генетично пов’язаних легкорозчинних мінералів, що містять калій, часто разом з магнієм, натрієм та іншими лужними металами.

Кальдера - крупна вулканічна депресія, яка утворилася в результаті вибуху або просідання.

Кальцит - мінерал класу карбонатів з формулою СаСО₃.

Кам’яна сіль - мінерал класу хлоритів (галіт, NaCl) та осадова гірська порода, що складається переважно із цього мінералу.

Кам’яне вугілля - викопне вугілля високого ступеня вуглефікації.

Ками - водно-льодовикові акумулятивні форми рельєфу у вигляді окремих горбів, коротких пасм, терас.

Каньйон - вузька, глибока долина з урвистими, крутими, іноді східчастими схилами і вузьким дном, яке часто повністю зайняте річищем.

Каньйони підводні - ерозійні форми рельєфу морського дна, що розсікають у поперечному напрямі підводну окраїну материка.

Каолін - глиниста гірська порода, що складається переважно з мінералу каолініту з домішками кварцу, гідрослюд тощо.

Кар’єр - сукупність виїмок в земній корі. утворених при видобутку корисних копалин відкритим способом.

Карбонат - сіль або мінерал. що включає радикал СО₃.

Карбонатизація - хімічний процес, при якому відбувається окислення основ з утворенням карбонатів.

Кари – ерозійні форми рельєфу, утворені дією твердих осадків (льоду, снігу).

Каркасна структура - структура, в якій атоми, іони або молекули з’єднуються в окремі каркаси.

Карст - явища та процеси хімічного і, частково, механічного впливу поверхневих і підземних вод на розчинні гірські породи.

Карстова область - одиниця карстологічного районування, що її виділяють за літолого-стратиграфічними ознаками даної території.

Карстовий ландшафт - природно-територіальний комплекс областей поширення карсту.

Карстові відклади - геологічні відклади різного генезису, утворені в карстових формах-пастках.

Карстові води - підземні води, які формуються, містяться або рухаються в породах, що карстуються.

Карстові порожнини - підземні форми рельєфу, що виникають внаслідок карсту.

Карстові форми рельєфу - форми рельєфу, утворені в результаті дії води на розчинні гірські породи.

Карти геологічні - карти, відображають будову і розвиток земної кори та ресурси надр.

Карти геоорфологічні - один з видів карт тематичних, що відображають рельєф суходолу та морського дна за його морфологією, генезисом та віком.

Катагенез - сукупність процесів перетворення осадових гірських порід після їх виникнення із осадків в результаті діагенезу і до перетворення в метаморфічні гірські породи.

Кварц - один з основних породотворних і жильних мінералів, SiO₂.

Кварцевий пісковик - пісковик з високим вмістом кварцу.

Кварцит - регіонально-метаморфізована гірська порода, складена в основному зернами кварцу.

Кисла гірська порода - магматична порода із вмістом кварцу 65%.

Кімберліт - масивна брекчієподібна гірська порода, складена із первинного повністю зміненого цементу і тонкозернистим агрегатом серпентина, кальцита тощо.

Кіновар - мінерал підкласу простих сульфітів, НgS.

Кінцева морена - рихлі відклади, які виносяться льодовиком за межі його розвитку.

Кларк - середній вміст хімічних елементів в земній корі.

Кластична порода - осадова порода, складена дрібними кутоватими уламками.

Кластичні осадки - розсипні відклади, складені дрібними кутоватими уламками.

Кліваж - система частих паралельних поверхонь сковзання в гірських породах, по яких породи легко роз’єднуються.

Клімат - багаторічний режим погоди, властивий даній місцевості.

Комета - небесне тіло невеликої маси, яке обертається навколо Сонця по дуже витягнутій орбіті.

Конгломерат - зцементована осадочна порода,складена окатаною галькою.

Конкреція - близький до кулеподібного мономінеральний агрегат, ріст кристалів в якому проходив від центру до периферії.

Контактовий метаморфізм - зміна гірських порід на контакті з магмою.

Континентальне підніжжя - пологий схил, який продовжується від більш крутого континентального схилу до океанічної абісальної рівнини.

Континентальний шельф - частина континенту, яка стискується з побережжям і занурена нижче від рівня води на глибину в середньому на 200 м.

Конус виносу - акумулятивна форма рельєфу, утворена при відкладанні уламкового матеріалу постійним або тимчасовим водотоком за рахунок зменшення його живої сили.

Конус осипу - акумулятивна форма рельєфу, утворена біля підніжжя схилів внаслідок осипання уламкового матеріалу за рахунок гравітаційних процесів, без участі водного потоку.

Кора вивітрювання - континентальна геологічна формація, утворена на земній поверхні в результаті зміни корінних гірських порід під впливом рідких і газоподібних атмосферних і біогенних агентів.

Коразія - механічна ерозія, яка відбувається під дією рухомих уламків гірських порід.

Коралові споруди - геологічні утворення, сформовані в результаті життєдіяльності колоніальних коралових поліпів і супутніх організмів.

Корисні копалини - природні мінеральні утворення в земній корі, які використовуються в народному господарстві безпосередньо або після попередньої обробки.

Корінна порода - тверда порода, не переміщена процесами денудації і більш давня по відношенні до породи рельєфу.

Корунд - мінерал класу оксидів, Al₂O₃.

Коса - акумулятивна форма рельєфу, що являє собою будь-яку смугу суходолу у прибережній частині моря, ріки, озера, яка одним краєм сполучена з берегом.

Крейда - осадова органогенна слабозцементована, тонкозерниста карбонатна гірська порода.

Крейдовий карст - різновидність карсту, що розвивається у крейдяних породах.

Кремінь - мінеральні утворення з тонкокристалічного або аморфного кремнезему.

Кремнисті породи - група осадових порід і вулканічно-осадових порід, які повністю або на 50% складаються із водного або вільного кремнезему.

Кристал - тверде тіло зі строго закономірним розташуванням атомів, іонів або молекул в просторі, які утворюють трьохмірну періодичну кристалічну решітку.

Кристалічні мінерали - мінерали, в яких фізичні властивості в паралельних напрямках однакові і різні в різних.

Крихкість - властивості мінералів подрібнюватись під впливом механічної дії.

Ксеноліт уламок інородної породи в будь-якій магматичній породі.

Ксеноморфні кристали - кристали в зернистому агрегаті без власної форми.

Куеста - денудаційна форма рельєфу з асиметричними схилами - довгим і похилим, згідним з падінням верств гірських порід, та крутим і коротким, що зрізає ці верстви.

Купол - антикліналь ізометричної форми з падінням крил від центру, в якій довжина дорівнює ширині або не перевищує її більше, ніж у 2 рази.

Куруми - рухомі скупчення дресвяно-щебенисто-глибового матеріалу на схилах різної крутизни (3-45), складеними переважно скальними породами.

Л

Лабрадор - мінерал групи польових шпатів, основний плагіоклаз складу An₅₀– An₇₀ (An – анортит).

Лабрадорит - анартозит-лейкократова різновидність габро, складена в основному лабрадором.

Лава - рідинний розплав гірської породи, вилитої на земну поверхню під час вулканічних вивержень.

Лавина - маса снігу або льоду, яка зривається з гірських схилів і рухається з великою швидкістю вниз.

Лавовий конус - вулканічний пояс, який утворився із лави.

Лавразія - гіпотетичний суперконтинент, який об’єднував материки і частини світу північної півкулі.

Лагуна - полоса спокійної води між берегом і береговим баром.

Лагунні відклади - осадки піщаних, алевритових, глинистих і глинисто-карбонатних намулів, збагачених органічною речовиною.

Лаколіт - форма залягання магматичних гірських порід, утворена на невеликій глибині від земної поверхні при проникненні магми між шари осадових порід.

Лапілі - вулканічні викиди овальної форми розміром від 4 до 35 мм в поперечнику.

Латерит - залишковий продукт вивітрювання в жаркому і вологому кліматі , складений гідроксидами Al і Fe.

Легенда - умовні позначення на геологічних картах.

Лежача складка - складка, в якої осьова площина розміщена майже горизонтально.

Лежаче крило - крило складки, яке розміщене в горизонтальному положенні.

Лежачий бік - маса гірських порід, яка розміщена нижче від жили або рудного тіла.

Лепидоліт - мінерал підкласу слоїстих силікатів (групи слюд).

Лес - континентальна осадова гірська порода світло-жовтого або палевого кольору розміром зерен 0,01-0,05 мм.

Лесовидні відклади - суглинки і супізи алювіального, делювіального, еолового, соліфлюкційного та ін. походження, які за формою і складом подібні до лесу.

Лиман - витягнута мілководна затока при затопленні морем пригирлової частини річкової долини.

Лимоніт - мінерал класу гідроксидів з формулою FeO(OH).

Липарит - тонкозернистий ефузивний аналог граніту.

Лігніт - низькосортне вугілля коричневого кольору, яке нагадує деревину.

Лінза - геологічне тіло чечевицеподібної форми, яке виклинюється в усіх напрямках.

Лінія простягання - лінія перетину горизонтальної площини з поверхнею пласта.

Літифікація - сукупність процесів, в результаті яких пухкі осадки перетворюються у щільну осадову породу.

Літологічна карта - карта, на якій зображено особливості територіального розподілу гірських порід.

Літоральна зона - зона, яка протягується вздовж берега і розташована між середнім рівнем високого і низького припливів.

Літосфера - верхня частина твердої оболонки Землі, яка розміщена над астеносферою і охоплює верхню мантію.

Ложе океану- велика планетарна мегаструктура, яка представляє все океанічне дно, обмежене активними і пасивними континентальними окраїнами.

Лополіт - велике чашоподібне інтрузивне тіло, яке має внизу підвідний канал.

Льодовик - потік льоду атмосферного походження.

Льодовикові відклади - комплекс відкладів, що утворилися внаслідок взаємодії льодовика та його талих вод з породами субстракту льодовикого ложа.

Льодовикові форми рельєфу -форми рельєфу, утворені в результаті процесів, пов’язаних з материковим або гірським зледеніннями.

Льодохід - рух крижин і льодових полів на річках і водоймах під впливом течії або вітру.

М

Магма - вогняно-рідинний розплав гірських порід, який розкристалізовується на глибині в закритій термодинамічній системі.

Магматичні гірські породи - породи, що утворились в результаті охолодження і затвердіння магматичних розплавів у земній корі або на поверхні Землі.

Магматична диференціація процес, при якому із магми в результаті диференціації виділяються послідовно різні породи.

Магнезит - мінерал класу карбонатів з формулою MgCO₃.

Магнетит - мінерал підкласу складних оксидів Fe²⁺Fe₂³⁺ O₄.

Магнієві солі- група генетично пов’язаних легкорозчинних мінералів, що містять магній.

Магнітне поле Землі - силове поле, що є сумою головного, зовнішнього і аномального полів, зумовлених джерелами різної природи, що перебувають у земній кулі і в навколишньому просторі.

Магнітність - властивість мінералу взаємодіяти з магнітним полем.

Магнітосфера частина космічного простору, в якій діє магнітне поле Землі.

Малахіт - мінерал, основний карбонат міді, Cu₂(OH)₂[CO₃].

Мантія Землі - геосфера, розташована між земною корою і ядром.

Мармур - повнокристалічна метаморфічна карбонатна гірська порода, утворена в процесі перекристалізації вапняка.

Масив гірських порід - ділянка земної кори, яка характеризується загальними умовами утворення і певними інженерно-геологічними властивостями порід, що його складають.

Меандри - коліноподібні вигини річища рівнинної ріки, радіус кривизни яких визначається водністю та швидкістю течії водного потоку.

Мезозойська ератема - середній великий підрозділ фанерозою, що слідує за палеозоєм і наступною кайнозойською ератемою.

Мергель - осадова глинисто-карбонатна гірська порода щільної землистості, іноді шаруватої текстури.

Мерзла порода - порода, яка містить у собі лід і має від’ємну температуру.

Метагенез - сукупність природніх процесів перетворення осадових гірських порід при зануренні їх у більш глибокі горизонти літосфери в умовах підвищення тиску і температури.

Метаморфізм- зміна осадових і магматичних порід, в результаті якої вони перетворюються в метаморфічні породи при дії глибинних природних факторів.

Метеор - уламок космічної речовини, який рухається за межами впливу атмосфери.

Метеорит - уламок космічної речовини, який пройшов через атмосферний шар і випав на Землю.

Міграція - процес пересування з одного місця на інше.

Мінерал - фізично і хімічно індивідуалізоване тверде тіло, відносно однорідне за складом і властивостями, яке виникло як продукт природних фізико-хімічних процесів в надрах Землі або на її поверхні.

Моласи - комплекс переважно грубоуламкових порід, який виповнює краєві і міжгірські прогини в результаті нагромадження матеріалу знесеного з гірських споруд на заключній стадії розвитку складчастих систем.

Монокліналь- форма залягання шарів гірських порід, яка характеризується похилим нахилом в одну сторону.

Мооса шкала- десятибальна шкала відносної твердості мінералів.

Морена - скупчення невідсортованого уламкового матеріалу, перенесеного або відкладеного льодовиками.

Морозне розтріскування - утворення і ріст тріщин при пониженні температури гірських порід нижче 0 ^оС.

Морські відклади -донні осадки сучасних і давніх морів та океанів Землі.

Мульда - полога синклінальна складка або тектонічна западина, що має коритоподібну форму в профілі або овальну в плані.

Мусковіт - мінерал класу силікатів шаруватої структури, KАl₂(OH,F)₂[AlSi₃O₁₀].

Мутні потоки - природні течії в морях та океанах, які характеризуються підвищеною густиною.

Н

Навколишнє середовище – середовище життя та діяльності людини.

Надра – природне середовище в межах країни, розташоване під земною поверхнею, а також виходи родовищ корисних копалин на земну поверхню.

Накат – накатування води прибійною хвилею на прибережну зону.

Наноси – верхня частина осадових відкладів, які залягають на корінних породах.

Напірні води – підземні води, що знаходяться під тиском, який значно перевищує атмосферний, і пов’язані з водоносним горизонтом, який залягає між водоупорними пластами в межах відносно великих геологічних структур.

Насув – розривне порушення залягання гірських порід з пологим (45-60º) нахилом площини зміщення, по якому висячий блок піднятий відносно лежачого і насунутий на нього.

Натрієва селітра – мінерал класу нітратів, NaNO₃.

Нафта – природна масляниста горюча рідина, що складається з вуглеводів з домішкою сірчаних, азотних, кисневих та металоорганічних сполук.

Некк – стовпоподібне геологічне тіло, яке являє собою виповнення жерла вулкану еруптивним матеріалом (лава, туфи, вулканічні брекчії тощо).

Неотектонічні рухи – рух земної кори на сучасному етапі її розвитку.

Непроникні породи – породи, які не пропускають воду, нафту, газ та інші рідини і газові компоненти.

Неритова зона – область морського дна від лінії відливу до глибини 120-180 м.

Неузгодження – залягання декількох різновікових пластів гірських порід, між якими наявна ерозійна границя розділу.

Низовина – ділянка суходолу значного розміру з абсолютною висотою до 200 м над рівнем моря.

Нівелювання – визначення висот різних точок, ліній та площин відносно певних вихідних точок, ліній та площин.

О

Обвальні процеси – схилові гравітаційні процеси, що проявляються в осипанні частини гірських порід масиву.

Об’єм стоку – кількість води, що протікає через створ водотоку за певний час.

Обсидіан – чорне, темно-сіре, коричневе вулканічне скло.

Озерні відклади – мінеральні та органічні речовини уламкового, хемогенного та органогенного походження.

Озерний вал – гряда, що складена піском, галькою, валунами, яка протягується паралельно до берега озера.

Озеро – природна водойма у заглибленні земної кори із сповільненим водообміном і відсутністю зв’язку із Світовим океаном.

Озокерит – органогенна гірська порода, горюча корисна копалина нафтового ряду.

Окатаність – ступінь згладженості початкових ребер уламків гірських порід або мінералів при екзогенних процесах.

Океанічні відклади – осадочні утворення, які виникають на дні океану.

Океанічні течії – циркуляція океанічної води.

Океанічні хребти – лінійно витягнуті підняття, розташовані на дні океанів протяжністю в тисячі км, шириною сотні км і висотою 1-3 км.

Окремнення – процес збагачення гірських порід кремнеземом.

Окремість мінералів - розколювання мінералів не по площинах спайності.

Окське зледеніння – покривне зледеніння у ранньому плейстоцені.

Олівін – мінерал класу силікатів (Mg,Fe)₂[SiO₄].

Омолодження ріки – процес відновлення ерозійної діяльності ріки.

Ооліти – шаровидні або еліпсоїдальні утворення із вуглекислого вапна, оксидів і силікатів.

Опал – мінерал, аморфний оксид кремнію із вмістом молекулярної води (0,4 – 28 %), SiO₂·nH₂O

Опока – мікропориста кремниста осадова порода, складена аморфним кремнеземом (до 98%) з домішками глинистої речовини, скелетних частин організмів, мінеральних зерен.

Орбіта – траєкторія, по якій рухається одно небесне тіло по відношенню до іншого.

Органічна речовина – комплекс сполук, які виникли прямо або побічно із живої речовини або продуктів її життєдіяльності.

Органогенні гірські породи – осадові гірські породи, які складаються із залишків тварин і рослин та продуктів їх життєдіяльності.

Ордовицька система – комплекс відкладів, що утворилися протягом ордовицького періоду.

Орогенез – процес складкоутворення, який супроводжується формуванням гірських хребтів.

Ортоклаз – мінерал класу силікатів, K[AlSi₃O₈].

Осадовий чохол – верхній структурний поверх платформи, складений переважно осадовими гірськими породами фанерозойського віку.

Осадові гірські породи – породи, що утворилися у верхній частині літосфери внаслідок механічного і хімічного руйнування, перенесення і перевідкладання давніших порід різного походження.

Основна порода – інтрузивна магматична порода, в якій вміст SiO₂ коливається в межах 52-65%.

Острівна структура – атоми, іони та молекули з’єднується в окремі групи – "острови".

Острівні дуги – ланцюг вулканічних островів, які протягуються по окраїнах океанів і відділяють океани від краєвих морів.

П

Падіння пласта – найбільший нахил пласта, який визначається відносно горизонтальної площини і меридіана місцевості.

Палеогенова система – відклади, що утворилися протягом палеогенового періоду, підрозділ загальної стратиграфічної шкали.

Палеозой – етап геологічної історії Землі, перша ера фанерозою.

Пангея – суперконтинент, який об’єднував всі сучасні континенти.

Пегматит – різнозерниста, дуже грубозерниста гірська порода, що залягає у вигляді тіл неправильної форми, які мають такий же мінералогічний склад, що й материнська порода.

Пемза – пориста (60-70%) різновидність кислого вулканічного скла.

Пенеплен – поверхня суші, зрізана ерозією і перетворена в рівнину або в слабогорбисту область.

Пенепленізація – процес вирівнювання гірських систем під дією механічних і хімічних факторів.

Перекат – мілководна ділянка річища, яка має вигляд валу, що перетинає річище під кутом 20-30º.

Перекристалізація – утворення нових мінералів при метаморфізмі або нових кристалів в інших умовах.

Пересип – низька і вузька смуга суходолу, що відокремлює від моря затоку будь-якого походження.

Пересихаюча річка – ріка, в якій вода знаходиться тільки в окремі періоди року.

Перехідна зона – зона між геосинклінальними і платформовими областями.

Перехоплення ріки – перехоплення верхової частини ріки іншою в результаті підняття базису ерозії.

Перидотит – ультраосновна інтрузивна магматична порода, складена в основному олівіном.

Перла – вапнякове утворення кулеподібної або неправильної форми, яке розвивається в тілі деяких молюсків

Перліт – вулканічне скло з багаточисельними концентричними пустотами, які утворилися при застиганні лави.

Печера – природна підземна пустота, яка з’єднується з поверхнею Землі одним або декількома отворами.

Пилова буря – природне явище, яке виникає при посушливій погоді та сильних вітрах і супроводжується розсіюванням сухого шару ґрунту, піску та пилу.

Підземні води – води, які знаходяться в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в рідкому, твердому і пароподібному станах.

Підкид – зміщення гірських порід по розлому, пов’язане з підняттям одного блоку земної кори відносно другого.

Пірит – мінерал класу моносульфідів, FeS₂.

Піроелектрика – виникнення в кристалі електричного струму при його нагріванні.

Пірокластичний матеріал – різновеликий уламковий вулканічний матеріал, який викидається при вулканічних вибухах.

Піроксени – залізо-магнезіальні ланцюжкові силікати з аніонним радикалом [Si₂O₆]^4-.

Піроліти – комплекс ультраосновних магматичних порід мантії Землі.

Піски – дрібноуламкові розсипчасті осадові гірські породи або сучасні осадки.

Пісковик – уламкова гірська порода, що виникла в результаті цементації піску.

Плавні – надмірно зволожені, часто заболочені ділянки заплав.

Плагіоклази – Na-Ca мінерали з групи польових шпатів каркасної структури, Na[AlSi₃O₈]Ca[AlSi₂O₈].

Пласт – геологічне тіло, яке має плоску форму, при якій його товщина у багато разів менша від розмірів площі його розповсюдження, має однорідні ознаки і обмежене більше або менше двома паралельними поверхнями.

Пластична деформація – зміна форми твердого тіла (мінералу, породи) без його подрібнення.

Пластичність – властивість мінералів деформуватися без утворення тріщин.

Пластова температура – параметр пласта, який характеризує його стан.

Пластовий тиск – тиск, який пластові флюїди здійснюють на вміщуючі породи.

Платформа – велика ділянка континентальної земної кори з досить плоскою поверхнею і двоповерховою будовою.

Платформовий чохол – верхні осадові відклади платформи, які формуються на кристалічному фундаменті.

Плитчастість – властивість гірської породи розколюватись на плитки по близько розміщених ослаблених площинах.

Площина напластування – плоска поверхня, яка розділяє шари або пласти осадових гірських порід.

Площинна ерозія – ерозія, яка відбувається під впливом широкого потоку води.

Пляжні виступи – осадки піску і гальки, які у вигляді окремих гряд повернуті гострим кінцем в сторону водойми.

Поверхневий стік – стікання води по ріках та інших потоках, які течуть по земній поверхні.

Поверхні розділу – границі всередині Землі, на яких відбувається різка зміна швидкості сейсмічних хвиль.

Поверхня Мохоровичича – поверхня сейсмічного розділу на границі земної кори і верхньої мантії.

Поверхня скочування – крутий схил піщаної дюни, по якому з підвітрової сторони відбувається скачування піщинок.

Повзучість – невелика безперервна пластична деформація гірських порід під впливом постійного навантаження або механічної напруги.

Повздовжній профіль ріки – графічне зображення поздовжнього розрізу річища по лінії фарватеру або по середній лінії водної поверхні у період межені.

Покрив вулканічний – маса лави, що широко розповсюдилась в усі сторони.

Покрив тектонічний – пологий насув одних мас гірських порід на інші з перекриттям першими других по субгоризонтальній або пологохвилястій поверхні на великій площі та амплітудою переміщення в десятки-перші сотні км.

Покришка – комплекс порід із надзвичайно низькими значеннями проникності, що перекриває продуктивний колектор і перешкоджає руйнуванню покладу.

Польє – карстова форма рельєфу у вигляді замкнутої плоскодонної улоговини з крутими бортами.

Польові шпати – група мінералів класу силікатів з каркасною структурою K-Na i Na-Ca складу.

Пористість – величина пустотного простору в породі або ґрунті, виражена в процентах.

Порода гірська – агрегат мінералів з певною структурою і текстурою, який утворився в результаті геологічних процесів.

Породотворні мінерали – мінерали, які складають гірські породи земної кори, а також порода Місяця і метеоритів.

Прогин тектонічний – лінійна зона опускання консолідованої земної кори, яка заповнена потужною товщею осадових, а місцями вулканогенних порід.

Пролювій – розсипчасті утворення, що являють собою продукти руйнування гірських порід, які виносяться тимчасовими водними потоками до підніжжя височин.

Проникність – здатність гірських порід пропускати через себе рідини і гази при гідростатичних тисках.

Просідання гірських порід – зменшення об’єму гірських порід при їх зволоженні.

Протерозой – давній етап формування земної кори, верхній з двох підрозділів криптозою.

Профіль рівноваги – базисна лінія, нижче якої не може проходити подальше заглиблення ріки.

Прошарок – тонкий шар гірської породи, що має підпорядковане значення в стратиграфічному розрізі.

Псевдохроматичне забарвлення – обумовлене інтерференцією світлових променів в кристалічній структурі.

Пуста порода – порода, в якій відсутні цінні мінерали.

Пустеля – область з малою кількістю атмосферних опадів і пригніченою рослинністю.

Р

Радіоактивність – здатність до радіоактивного випромінювання гірських порід, які містять мінерали радіоактивних елементів.

Радіолярієвий мул – кременистий мул, складений скелетами радіолярій, накопичених на дні глибоководних областей океану.

Ракушняк – вапняк, складений переважно із раковин, морських тварин та їх уламків.

Регіональний метаморфізм – метаморфізм гірських порід, який охоплює великі регіони.

Реголіт – шар пухкої маси уламків мінералів і гірських порід, який залягає над монолітними корінними породами.

Регресія – повільне відступання моря від берегів, яке проходить в наслідок підняття суші, опускання дна моря та зменшення об’єму води.

Реліктова вода – вода, яка збереглася в порах і тріщинах гірської породи з часу її утворення.

Рельєф – сукупність нерівностей (форм) земної поверхні, що утворюються на межі літосфери з атмосферою і гідросферою.

Рифей – відрізок часу формування земної кори, що охоплює більшу частину пізнього протерозою.

Рифи – різкі надводні або підводні підвищення морського дна на мілководді.

Рифт – лінійна глибинна геологічна структура, обмежена скидами.

Рифтова долина – долина, яка утворилася в результаті опускання блоку Землі між двома паралельними розломами.

Рифтовий атол – кільцевий кораловий риф, середина якого заповнена водою.

Рівнини – відносно рівні ділянки земної поверхні, часто значної площі, із невеликим (до 200 м) коливанням висот і малим (до 5°) нахилом.

Ріка – природний водний потік, що тече у виробленому ним річищі і живиться за рахунок стоку з площі свого водозбору.

Річище – найнижча ділянка річкової долини, по якій тече водний потік.

Річкова система – сукупність всіх річок у межах даного річкового басейну.

Річкові відклади – відклади річкових русел, заплавин, стариць, боліт, річкових дюн.

Рогова обманка – породотвірний мінерал групи амфіболів.

Роговик – щільна тонкозерниста метаморфічна порода, яка утворюється при контактному метаморфізмі, при температурі більше 600 °С.

Розломи – найбільш великі тектонічні розриви.

Розмокання – втрата гірськими породами зв’язаності при їх зволоженні.

Розріз – зображення в певному масштабі пласта, виробок в проекції на січну площину.

Розсипи – скупчення розсипчастого або зцементованого уламкового матеріалу, який містить у вигляді зерен, їх уламків або агрегатів ті або інші цінні розсипотворні матеріали.

Розсоли – природні або штучні водні розчини із концентрацією солей більшою 50 г/л (за В.І.Вернадським).

Розсування – вид розривних тектонічних порушень Земної кори, який виник в обстановці його розтягання і виражений у розсуванні одних її блоків від інших.

Розчинність – здатність гірських порід утворювати із іншими речовинами однорідні системи, в яких розчинена речовина міститься у вигляді атомів, молекул або іонів.

Рубін – мінерал, прозора речовина різновидність корунду.

Руда – природна мінеральна сировина, яка містить метали або їх сполуки в кількості і у вигляді, здатному для їх промислового використання.

Руслові утворення - рухомі і статичні форми руслового рельєфу, які виникли в результаті наносів або розмиву ложа річки.

Рутил – мінерал класу оксидів, найбільш розповсюджена поліморфна модифікація.

Рухливий пояс – видовжена, досить широка ділянка земної кори, у межах якої історико-геологічними методами встановлено тривалі давні і сучасні рухи значної швидкості та амплітуди.

С

Самовиливна свердловина - свердловина, із якої проходить самовилив води або нафти.

Самородний елемент – елемент, який зустрічається в природі в елементарному стані.

Сапропіль – намулові відклади прісних континентальних водойм, які містять більше 15 % органічної речовини.

Сапфір – мінерал, прозорий різновидність корунду будь-якого кольору, крім червоного

Світа геологічна – основна таксономічна одиниця місцевих стратиграфічних підрозділів.

Світлозаломлення – відхилення світлового проміння від первинного напрямку.

Світовий океан – безперервна водна оболонка земної кори, що оточує материки та острови.

Седиментогенез – стадія утворення осаду.

Сейсмічна хвиля - пружна деформація на поверхні Землі або в її надрах, яка поширюється із високою швидкістю.

Секреція – мінеральний агрегат, ріст якого відбувається від периферії до центру.

Селеві басейни – водозбори, де утворюються селеві потоки.

Сель – раптові водні потоки з високим вмістом твердого матеріалу, які виникають в гірських районах, де є великі запаси розсипчастого уламкового матеріалу, під час дощів, при інтенсивному таненні снігу і льоду, а також при прориві завальних озер.

Серединна морена – вал льодовикових наносів, який утворюється в результаті злипання бокових морен двох долинних льодовиків, які з’єднуються між собою.

Серединний масив – відносно стійка глиба континентальної кори, більш давньої, ніж кора рухомого, геосинклінального пояса, внутрі якого розташована ця глиба.

Серединно-океанічний хребет – підводне підняття ложа океану в зонах активного розсуву літосферних плит і новоутворення океанічної кори

Середня порода - інтрузивна магматична порода, в якій вміст SiO₂ в межах 55-56 %.

Серпентин – група мінералів підкласу слоїстих силікатів, що поєднує різні структурні модифікації і політипи складу Mg₃[ Si₂O₅](OH).

Сидерит – мінерал, карбонат заліза, FeCO₃.

Сила землетрусу – величина, яка використовується для вимірів збитків при землетрусах.

Силікати природні – клас мінералів, солей кремнієвої, ізо – та гетерополікремнієвої кислот.

Сильвін – мінерал класу хлоридів, КСl.

Сильвініт – осадова гірська порода, що відноситься до групи соляних порід і представляє собою щільний агрегат кристалів сильвіну, галіту, карналіту та інших геологічних і сульфатних мінералів.

Симетрія – властивість фізичних тіл повторювати свої аналогічні частини.

Сингонія кристалів – сукупність кристалів, елементарні комірки яких характеризуються однаковою симетрією і кристалографічною системою осей координат.

Синекліза – крупна западина в межах континентальної платформи, переважно овальної або заокругленої форми.

Синкліналь – вид складчастих вигинів шарів земної кори, характерний вигнутою формою, нахилом шарів до осі і заляганням більш молодих шарів в осьовій частині, а більш давніх на крилах.

Синклінорій – крупна регіональна структура синклінальної будови, що ускладнюється меншими складками.

Сієніт – інтрузивна повнокристалічна порода, безкварцева, з високим вмістом лужних польових шпатів (60-90 %) і темноколірних мінералів (10-20 %).

Сіл – пластоподібне тіло інтрузивних гірських порід, яке залягає узгоджено із напластуванням вміщуючих осадових або метаморфічних порід.

Скарни – високотемпературна контактово-метасоматична гірська порода, яка складається із специфічних вапнякових або магнезіально-залізистих силікатів.

Складки – згини шарів гірських порід переважно із чергуванням випуклих і ввігнутих форм.

Склепіння тектонічне – крупне пологе склепінноподібне підняття шарів в межах континентальних платформ.

Сланці – метаморфічні гірські породи, які характеризуються зорієнтованим розташуванням породотворних мінералів і здатністю розколюватися на тонкі пластини або плитки.

Сланцюватість – здатність гірських порід відносно легко розколюватися при ударі паралельно певній площині.

Слюда – мінерал шаруватої структури з досконалою і дуже досконалою спайністю.

Соляний карст – карстові процеси і форми рельєфу, що розвиваються у товщах кам’яної солі.

Соляний купол – куполоподібна підземна структура, яка виникає під час підняття у верхні горизонти циліндричного соляного тіла

Спайність – властивість мінералів розколюватися по площинах спайності, які відповідають можливим граням кристалу.

Сталагміти – мінеральні натічні утворення на дні карстових порожнин.

Сталагнати – мінеральні натічні утворення у вигляді колон у карстових порожнинах.

Сталактити – мінеральні натічні утворення на склепіннях і верхніх частинах стінок карстових порожнин.

Стариця – старе, залишене рікою річище.

Стовпчаста окремість – вертикальна тріщинуватість в магматичних породах, яка утворюється при їх застиганні.

Столова гора – низька гора або гірський масив з плоскою вершиною.

Стратиграфічна колонка – зображення послідовності залягання гірських порід.

Стратиграфічна шкала – шкала, яка показує послідовність утворення порід земної кори, відображає етапи її геологічного розвитку.

Стратовулкани – вулкани, конуси яких складені почерговими потоками затверділої лави і пірокластичними породами.

Стратосфера – постійно холодна і суха оболонка атмосфери, розміщена на висоті понад 10 км над рівнем моря.

Структура гірських порід – характеристика ступені кристалічності гірських порід, яка залежить від розміру і форми складових їх мінеральних зерен, їх взаємовідношення одного з другим і з вулканічним склом.

Субдукція – процес плавлення зануреної в астеносферу океанічної кори, в результаті чого легкі алюмосилікати піднімаються вверх, формуючи інтрузії та діючі вулкани.

Суглинки – тонкоуламкові континентальні осадові гірські породи або осадки.

Суфозія – вилуговування розчинних солей з наступним вимиванням дрібних мінеральних частинок гірських порід і ґрунтів водами, що рухаються.

Сфероліт – концентрично-зональний кулькоподібний агрегат з радіально-променевою будовою.

Схилове болото – болото, утворене на схилі біля виходу джерела або вздовж струмка.

Т

Тайфун - циклон в західних тропічних областях Тихого океану.

Талик - товща талих і незамерзлих порід, розповсюджена з поверхні або нижче шару сезонного промерзання та існує більше одного року.

Тальк - мінерал підкласу шаруватих силікатів, Mg₃ [ Si₄ O₁₀](OH)₂.

Тафтогенез - процес розчленування земної кори на блоки в умовах розтягання з утворенням крупних грабенів.

Твердість мінералу - опір мінералу зовнішньому механічного впливу іншого більш твердого тіла.

Текстура гірських порід - характеристика ступеню та особливостей неоднорідності гірських порід, яка проявляється у формі взаємного розташування й орієнтування мінеральних агрегатів або скловатних складових частин.

Тектоніка - наука про будову, рухи, деформації і розвиток земної у зв’язку із розвитком Землі.

Тектоніка плит – модель Землі, яка пояснює формування, її поверхні за рахунок руху літосферних плит.

Тектонічна брекчія - подрібнений матеріал гірських порід в зонах розломів в результаті рухів земної кори.

Тектонічний блок - блок гірських порід, обмежений площинами тектонічних розривів.

Тектонічний покрив - крупне тіло гірських порід, пересунуте на велику відстань від свого первинного положення в результаті тектонічного насуву або утворення лежачих складок.

Тектонічні рухи - сукупність рухів земної кори, що призводять до вертикальних і горизонтальних переміщень окремих блоків в земній корі й деформації гірських порід.

Теплове розширення - властивість мінералу збільшувати свій об’єм при нагріванні.

Тепловий потік - потік тепла, що поступає з надр Землі до денної поверхні.

Теплопровідність - швидкість поширення теплоти в мінералах та гірських породах.

Тераса - рівна, близька до горизонтальної поверхня, обмежена крутим уступом і складена алювіальними наносами або корінними відкладами.

Терикон - конічний відвал пустої породи у вигляді конусоподібного горба.

Теригенні відклади - уламкові осадки й уламкові гірські породи, що складаються із знесених з суші уламків гірських порід і мінеральних зерен.

Теніс - океан, що розділяв в мезозої і ранньому кайнозої континентальні маси Лавразії і Гондвани.

Техногенна кора ­вивітрювання - просторово витримана і генетично відокремлена континентальна геологічна формація, що утворилася в результаті спрямованої діяльності людини.

Торф - органогенна гірська порода, утворена під водою при нестачі кисню з відмерлих і не повністю розкладених залишків рослин сучасних боліт, з домішкою до 50% мінеральних компонентів.

Торф’яне болото – болото або зволожена ділянка покриті торфом.

Травертин - пориста різновидність карбонату кальцію, яка відкладається поверхневими або підземними водами.

Трансгресія - процес наступу моря на сушу, який проходить в результаті опускання земної кори під впливом низхідних тектонічних рухів або при підняті рівня води Світового океану.

Трахіт - кайнотипна середня гірська порода сублужного ряду, складена із лужного польового шпату, плагіоклазу тощо.

Тріщинуватість - явище розділення гірських порід земної кори тріщинами різної протяжності, форми й просторової орієнтації.

Туф вулканічний - щільна гірська порода, утворена із твердих продуктів вулканічних вивержень в наступному ущільнених і зцементованих.

Туфи - осадові зцементовані високопористі гірські породи.

У

Український щит - геологічна структура, що являє собою брилеве підняття фундаменту південно-західної частини Східноєвропейської платформи.

Улоговина - від’ємна форма рельєфу, замкнута з усіх боків або відкрита з одного чи двох протилежних боків.

Ультраметаморфізм - регіональний метаморфізм, що супроводжується утворенням магматитів.

Ультраосновні гірські породи - група магматичних гірських порід з низьким вмістом кремнезему (30-45%).

Ураніт - мінерал класу оксидів UO₂

Ущелина - вузька, з крутими стінками частина долини.

Ф

Факоліт - безкорневе інтрузивне тіло лінзовидної форми, що залягає в склепінні антиклінальної або мульді синклінальної складок узгодженно із вміщуючими породами.

Фанерозой - еон, сукупність палеозою, мезозою і кайнозою.

Фація - особливості гірських порід які відтворюють умови їх формування.

Фізичне вивітрювання - механічне вивітрювання порід, в результаті якого порода подрібнюється на уламки певної величини.

Філіт - метаморфічна сланцювата порода з дрібними лусками слюд.

Фільтрація - рух підземних вод, нафти або газу в пористих або тріщинуватих гірських породах під дією сили гравітації.

Фірн - спресований сніг в районі розвитку льодовиків.

Флексура - більш круте залягання гірських порід на фоні єдиної монокліналі.

Фліш - формаційно єдина потужна товща осадочних порід з чітко вираженою ритмічною шаруватістю.

Флювіогляціальні відклади - відклади потоків талих льодовикових вод.

Флюїд - будь-яка речовина, поведінку якої при деформаціях можна описати законами механіки порід.

Флюорит - мінерал класу фторидів CaF₂ .

Фокус землетрусу - центр землетрусу, від якого поширюються сейсмічні хвилі.

Формація геологічна - природна сукупність гірських порід, пов’язаних загальністю умов свого утворення.

Фосфатні руди - природні мінеральні утворення, що містять фосфор в таких сполуках і концентраціях, при яких їх промислове використання технічно можливе та економічно вигідне.

Фосфорити - осадові гірські породи основним елементом яких є скрито – або мікрокристалічніфосфати кальцію з групи апатиту.

Фумароли - невеликі отвори і тріщинки по яких піднімається струмені гарячої водяної пари і газів, що виділяються із магми і незастиглих лавових потоків та пірокластичних відкладів.

Фундамент платформи - нижній структурний ярус платформи, підстелюючий її чохол, утворений інтенсивно деформованими і метаморфізованими породами, пронизаними гранітами та іншими інтрузіями.

Х

Халцедон - мінерал, скритокристалічний агрегат неупорядкованого кварцу.

Халькопірит – мінерал класу сульфідів, близький за складом до CuFeS_{2 .}

Хемогенні гірські породи – група порід, які утворилися безпосередньо шляхом хімічного осадження із вод або розчинів без участі біологічних процесів.

Хімічне вивітрювання – процес руйнування мінералів і гірських порід при хімічних реакціях.

Хлориди природні – клас порід, солі соляної кислоти.

Хлорити – група шаруватих силікатів, забарвлених у зелені кольори різних відтінків.

Ц

Цементація – процес з’єднання зерен пухких відкладів мінеральною речовиною, яка відкладається із водних розчинів.

Цеоліти – водовміщуючі мінерали класу силікатів.

Циклон – область низького атмосферного тиску, в якій вітри дують від центру до периферії проти годинникової стрілки в північній півкулі, і за в південній.

Цирк – форма рельєфу, заглиблення з крутим схилом у вигляді амфітеатру.

Цокольна тераса – тераса, вироблена водними потоками в корінних породах.

Цунамі – величезні хвилі, які виникають на поверохні води і в її товщі при підводних землетрусах.

Ч

Чанокіт – гірська порода сімейства низьколужних гранітів.

Чорні піски – піски з підвищеною концентрацією темних мінералів.

Ш

Шар – геологічне тіло плоскої форми, складено по всьому протязі одновіковими осадовими породами і обмежене двома різновіковими поверхнями осадження.

Шаруватість гірських порід – будова гірських порід у вигляді налягаючих один на другий шарів, що розрізняються мінеральним складом, кольором, особливостями складових частин породи та іншими ознаками.

Шахта – виробничий об’єкт, який здійснює видобуток корисної копалини за допомогою системи підземних гірничих виробок.

Шельф – відносно мілководні ділянки дна океанів, окраїнних і внутрішніх морів.

Шлак вулканічний – вулканічне скло з пухирцевою структурою, яка утворюється при розчиненні газів в процесі застивання лави.

Шлаковий конус – конус виносу ріки або потоку, складений уламками вулканічного шлаку.

Шліф – тонкий (0,02-0,03мм) зріз гірської породи або мінералу, призначений для вивчення його під мікроскопом в променях поляризованого світла.

Шліх – концентрат важких мінералів, які залишаються після промивки у воді природних розсипчастих відкладів або подрібнених гірських порід.

Шток – тіло гірських порід або корисних копалин, що має циліндричну, каплеподібну або ізометричну форму.

Шурф – вертикальна або похила гірська виробка, проведена з поверхні землі для пошуку і розвідки корисних копалин або інших геологічних досліджень.

Щ

Щебінь – розсипчаста крупноуламкова порода, яка складається із майже необкатаних гострокутних уламків твердих порід розміром від 10 до 100 мм.

Щит кристалічний – крупний виступ фундаменту платформи, що зберігав на протязі великої частини його історії стійко припідняте положення і лише ненадовго, в епохи максимальних трансгресій, перекривався мілким морем.

Щітовий вулкан – вулканічний конус з дуже пологими стінками.

Ю

Ювенільні води – підземні води ендогенного походження, які вперше поступають з глибин в підземну геосферу.

Юрська система – комплекс відкладів, що утворився протягом юрського періоду.

Юрський період – другий період мезозойської ери геологічної історії Землі.

Я

Ядро Землі – центральна геосфера радіусом біля 3470 кілометрів.

Ядерний вибух – вибух, викликаний виділенням внутрішньої ядерної енергії.

Яйла – майже безлісі плосковершинні плато головного пасма Кримських гір.

Янтар – природна органічна сполука, викопна смола хвойних дерев.

Яр – ерозійна долина утворена тимчасовими водними потоками.

Ярозит – мінерал класу сульфатів KFe₃[SO₄]₂ (OH)₆

Ярус геологічний – одиниця загальної (міжнародної) стратиграфічної шкали.

Яшма – осадочно-метаморфічна гірська порода, яка супроводжує офіолітові комплекси.

5