5.2 Шаруватість гірських порід

Шар (пласт) ніколи не буває єдиним у стратиграфічному розрізі. В більшості випадків у ньому є ціла система окремих прошарків, що утворюють так звану шаруватість. Будова гірських порід у вигляді налягаючи один на другий шарів, відмінних за мінеральним складом, кольором, особливостями складових частин та іншими ознаками називається шаруватістю гірських порід. Вона є проявленням неоднорідності в товщі осадових порід і вказує на зміни умов відкладення осаду.

Виділяють чотири типи шаруватості – паралельну, хвилясту, косу і лінзовидну.

Паралельна шаруватість характеризується однаковим розташуванням поверхонь нашарування, які по своєму просторовому співвідношенні близькі до паралельних площин.

Хвиляста шаруватість має хвилясто-вигнуте розташування поверхонь нашарування.

Косою шаруватістю називається шаруватість з прямолінійними і криволінійними поверхнями нашарування, під різними кутами яких внутрі шару розташовується дрібна шаруватість.

Лінзовидна шаруватість характеризується різноманітністю форм і зміною товщини окремих шарів. При цьому часто відбувається повне виклинювання шару, що призводить до його роз’єднання на окремі частини або лінзи.

5.3 Узгоджене і неузгоджене залягання

При формуванні шаруватих товщ гірських порід можливі два варіанти їх залягання – узгоджене і неузгоджене. При першому кожна вище лежача товща або пачка порід без яких-небудь слідів перерви в опадонакопиченні залягає на підстелюючі їх породи, утворюючи узгоджене залягання шарів. Таке співвідношення показує безперервність процесу накопичення осаду, що обумовлює закономірну зміну тільки складу осадових гірських порід на протязі відповідного періоду їх розвитку.

В другому випадку між вищележачим і підстелюючими їх шарами стратиграфічна наступність порушується і відклади тих або інших стратиграфічних горизонтів відсутні. В результаті появляється неузгоджене залягання порід одних на другі.

Появлення неузгоджень обумовлюється різними причинами. Вони можуть бути результатом перерви в осадонакопиченні або виникнути при тектонічних переміщеннях одних товщ відносно других. В першому випадку неузгодження називається стратиграфічним, а в другому – тектонічним.

При узгодженому заляганні порід границі пластів практично паралельні. Таке ж розташування границь зберігається при похилому і складчастому заляганні пластів.

При більш складному геологічному розвитку породи можуть виявитися в умовах неузгодженого залягання. В стратиграфічних неузгодженнях проходить випадання тих або інших порід із розрізу в результаті припинення опадоутворення або проходить руйнування і розмивання раніше утворених порід. Тому основною особливістю цього виду неузгодження є наявність в розрізі так званої поверхні розмиву. По цій поверхні проходить контакт порід із значною віковою різницею.

Залежно від площі розповсюдження виділяють регіональні і локальні (місцеві) неузгодження. Регіональні неузгодження проявляються для великих площ позитивними вертикальними рухами земної кори.

Неузгоджені контакти між шарами різного віку і літологічного складу можуть бути викликані тектонічними розривами і переміщеннями по них окремих блоків гірських порід. В умовах доброї відслоненності порід і достатньої детальності геологічних досліджень тектонічне неузгодження легко відрізнити від стратиграфічного. Для достовірного встановлення тектонічного неузгодження необхідно керуватися наступними критеріями:

• пласти більш давніх порід завжди насунуті на більш молоді гірські породи;

• на контакті між світами різного віку утворюється система дзеркал сковзання і розтертої маси тектонічної брекчії;

• площиною контакту зрізаються шари нижньої світи, утворюючи при цьому кутове неузгодження.