35. Воля та її функції

Воля людини виявляється в тому, наскільки вона здатна долати перешкоди і труднощі на шляху до мети, наскільки вона вміє керувати своєю поведінкою.Слід відзначити, що не будь-яка дія, спрямована на подолання перешкоди, є вольовою.

Воля-це психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей

Воля-це специфічно людська сторона психіки, яка виникла разом з появою суспільства і трудової діяльності. Тваринам не притаманна така психічна якість, їх поведінка зумовлена інстинктивними проявами.

Фізіологічні основи волі включають в себе:

- діяльність рухових центрів, що знаходяться в лобних долях великих півкуль головного мозку і відповідають за регуляцію безпосередньо дій людини;

- роботу ІІ сигнальної системи, яка забезпечує усвідомлення та регуляцію цільового та мотиваційного компонентів вольової дії;

- ряду складних умовнорефлекторних зв'язків, що виробляються під впливом набуття життєвого досвіду внаслідок соціалізації дитини.

Воля забезпечує реалізацію спонукальної та галь­мівної функцій. Спонукальна функція волі забезпечу­ється активністю людини, що втілюється в необхідних для досягнення мети діях. Наприклад, намір вступити до університету реалізується в довільній поведінці.

Іноді людина діє активніше, ніж потрібно для спра­ви, ставить необов'язкові для неї цілі, наприклад допо­мога людям під час стихійного лиха. Воля мобілізує людину, додатково мотивує для виконання дії.

Гальмівна функція волі виявляється в утриманні від небажаної активності. Особистість здатна затримати дію, вчинок, що не відповідають її поглядам, переко­нанням, світогляду, ідеалам. Без гальмування немо­жливе регулювання поведінки. Особливою його формою є ввічливість.

Спонукальна і гальмівна функції волі, реалізуючись у єдності, забезпечують особистості подолання трудно­щів на шляху до реалізації свідомо поставлених цілей. Показником сили особистості є її саморегульованість, самокерованість.

36. Психічні стани як особлива характеристика психічної діяльності людини.Види психічних станів

Психічні процеси - сприйняття, уявлення, увага, уява, пам'ять, мислення, мова - є найважливішими компонентами будь-якої людської діяльності. Для того, щоб задовольняти свої потреби, спілкуватися, грати, учитися і працювати, людина повинна сприймати світ, звертати увагу на ті або інші моменти або компоненти діяльності, уявляти те, що їй потрібно зробити або запам'ятати, обміркувати, висловлювати судження. Отже, без участі психічних процесів людська діяльність неможлива, вони виступають як її невід'ємні внутрішні моменти.    Але виявляється, що психічні процеси не просто беруть участь у діяльності, вони в ній розвиваються і самі являють особливі види діяльності.    Сприйняття в процесі практичної діяльності набуває своїх найважливіших якостей, формуються його основні види: сприйняття глибини, напрямку і швидкості руху, часу і простору. Практичне маніпулювання дитини з об'ємними, близькими і віддаленими предметами відкриває їй той факт, що предмети і простір мають певні виміри: ширину, висоту, глибину. У результаті людина навчається сприймати й оцінювати форми. Уява теж пов'язана з діяльністю. По-перше, людина не в змозі уявити таке, що коли-небудь не було в досвіді, не було елементом, предметом, умовою або моментом якоїсь діяльності. Фактура уяви є відбитком, хоча й не буквальним, досвіду практичної діяльності.    Ще більшою мірою це стосується пам'яті, причому до двох її основних процесів - до запам'ятовування та відтворення. Одночасно запам'ятовування здійснюється в діяльності і саме являє особливого роду мнемонічну діяльність, що містить дії й операції, спрямовані на підготовку матеріалу до кращого його запам'ятовування. Це - структурування, осмислення, асоціювання матеріалу з відомими фактами, включення різних предметів і рухів у процес запам'ятовування тощо.    Пригадування також припускає виконання певних дій, спрямованих на те, щоб вчасно і точно пригадати закарбований у пам'яті матеріал. Відомо, що свідоме відтворення діяльності, в перебігу котрої якийсь матеріал запам'ятали, сприяє тому, що він легше пригадується.    Мислення в ряді своїх форм ідентичне практичній діяльності (так зване “ручне”, або практичне, мислення). У більш розвинутих формах - образній і логічній - діяльнісний момент виступає в ньому у вигляді внутрішніх, розумових дій і операцій. Мова також являє собою особливого роду діяльність, і часто, характеризуючи її, користуються словосполученням “мовна діяльність”.    З іншого боку, жодний з названих психічних процесів не протікає як чисто внутрішній і обов'язково включає які-небудь зовнішні, зазвичай рухові, ланки. Зорове сприйняття, наприклад, нерозривно пов'язане з рухами очей, дотик - з рухами рук, увага - з м'язовими скороченнями, що визначають зосередженість, переключення та розсіяність. При вирішенні людиною завдань майже завжди працює артикуляційний апарат; мовна діяльність без рухів гортані й лицьових м'язів - не можлива. Отже, усяка діяльність - це поєднання внутрішніх і зовнішніх, психічних і поведінкових дій та операцій.

У житті важко буває попередити і уникнути проблемних ситуацій. При спробі їх опанувати людина переживає фізичне і психічне перевантаження. Можна виділити чотири поняття, які характеризують складні життєві ситуації: стрес, фрустрація, конфлікт, криза. Крім того, в окремі моменти життя психічні стани відбуваються в пізнавальній діяльності, у вольовій сфері, в емоційній сфері. Кожен із наведених станів має свої особливості.

Стрес - це природна реакція на будь-яку значущу подію в житті. Поведінка в стресових ситуаціях залежить від індивідуальних психічних якостей особистості: розвитку вольових якостей - рішучості, самовладання, витримки, зібраності і т.д.;особливостей складу мислення - уміння швидко орієнтуватися в обстановці;наявності досвіду поведінки в аналогічній ситуації.Стресові ситуації поділяються на ситуативні кризи; кризи перехідного періоду; стреси, викликані катастрофами, нещасними випадками і хворобами. Фрустрація - психічний стан, викликаний наявною мотивацією досягнення поставленої мети і неможливістю задовольнити бажання в силу нездоланної перешкоди на шляху до поставленої мети. Перешкодою можуть бути такі фактори:фізичні - слабкий фізичний розвиток усього організму або окремих органів;біологічні - задатки, хвороби, вік і т.д.;соціальні - заборони, звичаї, правила, норми і т.д.;

психологічні - страх, вольові якості, розумові можливості і т.д. Наслідком стає зниження рівня вольового самоконтролю і мотивації досягнення. конфлікт - це особливий стан суб'єктів взаємовідносин в різних сферах життєдіяльності, в основі яких лежить зіткнення інтересів, супроводжувані напруженням у стосунках між ними і необхідністю розв'язати суперечність з метою гармонізації. Конфлікти бувають: конструктивні(які позитивно впливають на життя людей і суспільства) і деструктивні(призводять до воєн, насильства, розриву стосунків, до самотності, смерті.). У залежності від суперечностей можна визначити такі види конфліктів: економічні, ідеологічні, соціально-побутові, соціально-психологічні, емоційно-неврогенні, педагогічні. За об'ємом конфлікти розділяють на особистісні, міжособистісні, між особистістю і групою, міжгрупові.За тривалістю протікання - короткочасні, затяжні.Виділяють три групи конфліктів: конфлікти діяльності, конфлікти поведінки, конфлікти стосунків. Критична ситуація - ситуація, яка в своїй основі має об'єктивні і суб'єктивні компоненти. У соціально-психологічній літературі розрізняють два види критичних ситуацій:1.Обумовлені особливостями діяльності суб'єкта.2.Визначені особливостями соціальних взаємин людини, умов її існування. Кризова ситуація - це стан, при якому людина зіштовхується з перешкодами в реалізації важливих життєвих цілей і не може вийти з цієї ситуації при допомозі звичних для неї засобів. Виділяють два типи кризових ситуацій:ситуації, обумовлені змінами в життєвому циклі людини;ситуації, які виникають в наслідок травмуючих факторів життя.