Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
НМП_Основи_підприємництва_Бут.docx
Скачиваний:
7
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
7 Мб
Скачать
☆

3.4 Ризик у підприємницькій діяльності

Підприємницький ризик — ризик, який виникає у будь-яких видах діяль­ності, пов’язаних з виробництвом продукції, її реалізацією, наданням по­слуг, проведенням фінансових операцій, здійсненням проектів. Разом з цим, це загроза потенційно можливої, імовірної втрати ресурсів чи недоотримання доходів порівняно з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів у даному виді підприємницької діяльності.

Залежно від впливу середовища підприємницький ризик умовно можна поділити на зовнішній і внутрішній.

Зовнішній ризик характеризується комплексом обставин навко­лишнього середовища і здатний впливати на прийняття підприєм­ницьких рішень (ризик непередбачених за­конодавчих змін, податковий, екологічний, економічний, політичний, науково-технологічний, ризик конкуренції, стихійні лиха (форс-мажорні обставини), ризик ринкового партнерства, пов’язаний з пору­шенням договірних зобов’язань з боку партнерів по бізнесу).

Внутрішній ризик обумовлений діяльністю самого підприємства (його підрозділів, працівників) і піддається регулюванню. Пов’язаний безпосередньо зі станом внутрішнього середовища підприємства, цей ризик фіксує знання, досвід та інтуїцію, відображає професійний рівень спеціалістів, механізм виробничого процесу, стиль керівництва, стра­тегічні прийоми (ризик виробничої діяльності, ризик маркетингової діяльності, кадровий, організаційно-управлінсь­кий, ризик фінансової діяльності).

Характеристика двох груп ризиків наведена у табл. 3.2.

Таблиця 3.2 - Порівняльна характеристика зовнішнього і внутрішнього ризиків

Ознаки ризиків

Зовнішній ризик

Внутрішній ризик

1. Джерело виникнення

Зовнішнє

(по відношенню до підприємства) середо­вище

Внутрішнє середовище, тобто саме підприємство

2. Зв’язок з діяльністю підприємства

Безпосередньо не зале­жить від діяльності підприємства

Пов’язаний з діяльністю підприємства і обумов­лений його внутрішніми характеристиками

3. Можливість контролю з боку підпри­ємства

Слабо або зовсім не піддається контролю

Висока ступінь контролю

  1. 4.Можливість правління ризиком

Неможливо суттєво змінити або усунути. Можливо лише перед­бачити та врахувати у процесі діяльності

Управляється шляхом посилення ефективності внутрішнього контролю

Основними видами ризиків є: виробничий, комерційний, фінан­совий (кредитний), інвестиційний, ринковий ризик.

Виробничий ризик пов’язаний з виробництвом і реалізацією про­дукції (робіт, послуг), здійсненням будь-яких видів виробничої діяль­ності (скорочення намічених об­сягів випуску і збуту продукції, перевищення запланованих матеріаль­них і трудових витрат, зниження цін, брак, дефекти виробів).

Комерційний ризик виникає в процесі реалізації закуплених підприє­мцем товарів і надання послуг (невигідна зміна (підвищення) ціни закупівлі про­дукції, зниження продажної ціни, зростання витрат обігу, втрата товарів у процесі транспортування).

Фінансовий ризик може виникати при здійсненні фінансового підприємництва чи фінансових (грошових) угод (неплатоспроможність контрагента фінансо­вої угоди, обмеження на валютно-грошові операції).

Інвестиційний ризик виникає внаслідок знецінення інвестиційно-фінансового портфелю, який складається із власних та придбаних цінних паперів.

Ринковий ризик пов’язаний з можливим коливанням ринкових відсоткових ставок, національної грошової одиниці, зарубіжних курсів валют. Будь-який ризик залежить від партнерів за угодою.

Розмір ризику може бути в абсолютному та у відносному виразі.

В абсолютному виразі ризик визначається розміром можливих втрат у матеріально-речовому (фізичному) чи вартісному (грошовому) вимірі, якщо даний збиток піддається такому виміру. У відносному виразі ри­зик визначається як розмір можливих втрат, віднесений до певної бази. Такою базою можуть бути: показник очікуваного доходу (прибутку) від підприємництва, майновий стан підприємства, загальні витрати ре­сурсів, вкладених у бізнес.

Провідне місце в оцінці ризику займає аналіз і прогнозування мож­ливих витрат ресурсів при проведенні бізнесу.

Втрати, що можуть мати місце у підприємницькій діяльності, поділяються на: матеріальні, трудові, фінансові, втрати часу, спеціальні види втрат.

Матеріальні втрати — це непередбачені підприємницьким проек­том витрати або прямі втрати матеріальних об’єктів (будинки, споруди, устаткування, майно, продукція, матеріали, сировина, напівфабрикати).

Трудові втрати — це втрати робочого часу, обумовлені випадковими або непередбаченими обставинами. У безпосередньому вимірі трудові втрати виражаються у людино-годинах, людино-днях. Переведення трудових втрат у вартісне (грошове) вираження проводиться шляхом множення праце годин на вартість (ціну) однієї години.

Фінансові втрати виникають в результаті прямої грошової шкоди, пов’язаної з передбаченим підприємницьким проектом, платежами, штрафами, сплатою додаткових податків, втратою грошей або цінних паперів, виплатою за прострочені кредити.

Втрати часу виникають у тому випадку, коли процес підпри­ємницької діяльності йде повільніше, ніж було намічено. Пряма оцінка таких втрат вимірюється у годинах, днях, добах, тижнях, місяцях та ін.

До числа спеціальних видів втрат можна віднести: втрати, пов’я­зані з нанесенням шкоди здоров’ю і життю людей, навколишньому при­родному середовищу, престижу підприємця, а також внаслідок інших несприятливих соціальних і морально-психологічних факторів.

Особлива група спеціальних видів втрат — втрати від впливу непередбачених факторів політичного характеру. Вони виявляються у формі непередбачених змін в існуючих економічних умовах функ­ціонування суб’єктів, порушують звичайний ритм господарської сис­теми, породжують підвищені витрати ресурсів, знижують прибуток (підвищення ставок податків, зниження ділової активності людей, зни­ження рівня трудової та виконавчої дисципліни, невиконання прий­нятих законодавчих актів, порушення платежів та взаєморозрахунків, примусові відрахування, відчуження майна або коштів за політичним мотивом, трансформація форм і відносин власності, зміна договірних умов).

У практиці підприємницької діяльності можуть мати місце перед­бачені втрати, обумовлені стихійними лихами, що призводять до втрат економічних ресурсів.

Досить специфічними є можливі втрати, обумовлені недоско­налістю методології і некомпетентністю людей, які формують бізнес-план, займаються прогнозуванням, підприємницькими розрахунками економічних показників діяльності фірми.

Особливе місце займають втрати підприємця, обумовлені недоб­росовісністю або неплатоспроможністю партнерів по бізнесу. Існує ризик, пов’язаний з обманом контрагента за угодою, неповерненням боргу. Підприємцю доцільно проводити комплексний аналіз імовірних втрат, які можуть мати місце, виявляти головні та другорядні втрати, враховувати вид і специфіку підприємницької діяльності.

Ризик є імовірною категорією, і в цьому розумінні найбільш об­ґрунтовано з наукових позицій характеризувати його як імовірність виникнення певного рівня втрат. Виділимо зони або області ризику за­лежно від величини втрат (рис. 3.6).

Безризикова зона — це область, у якій втрати не передбачаються. Їй відповідають нульові втрати або негативні (перевищення прибутку).

Зона допустимого ризику – це область, у межах якої да­ний вид підприємницької діяльності зберігає свою економічну діяль­ність, тобто втрати мають місце, але вони менше розрахункового очі­куваного прибутку. Межа зони допустимого ризику відповідає рівню втрат, рівному розрахунковому прибутку від підприємницької діяль­ності.

Зона критичного ризику – це область, що характеризується можливістю втрат, які перевищують ве­личину очікуваного прибутку аж до величини повної розрахункової виручки від підприємництва.

Отже, зона критичного ризику характеризується небезпечністю втрат, які заздалегідь перевищують очікуваний прибуток і у максимумі можуть призвести до невідшкодованої втрати усіх коштів, вкладених підприємцем у справу. В останньому випадку підприємець не тільки не одержує від угоди жодного доходу, але й несе збитки у сумі всіх марних витрат. Крім критичного, доцільно розглянути ще більш загрожуючий катастрофічний ризик.

Рис. 3.6. Зони підприємницького ризику

Зона катастрофічного ризику — це область втрат, які за своєю вели­чиною перевищують критичний рівень і у максимумі можуть досягати величини, рівної майновому стану підприємця. Катастрофічний ризик здатний призвести до краху, банкрутства підприємства, його закриття і розпродажу майна.

Побудуємо криву розподілу імовірності виникнення певного рівня втрат прибутку, яку називають кривою ризику (рис. 3.7).

І — імовірність виникнення даного рівня втрат прибутку;

Ір — імовірність розрахункового рівня втрат прибутку;

ПР — розрахунковий прибуток;

ВР — розрахункова виручка;

МС — майновий стан;

ДВП — можливі втрати прибутку;

Ід — імовірність допустимого рівня втрат прибутку;

Ікр — імовірність критичного рівня втрат прибутку;

Ікт — імовірність катастрофічного рівня втрат прибутку.

Рис. 3.7. Типова крива розподілу імовірностей виникнення певного рівня втрат прибутку

Максимальне значення імовірності виникнення рівня втрат при­бутку дорівнює 1. Імовірність виникнення конкретного рівня втрат при­бутку знаходиться в інтервалі < 1.

Виділимо на відображеній кривій розподілу імовірностей втрат при­бутку ряд точок.

Перша точка (ДВП = 0 і І = Ір) визначає імовірність нульових втрат прибутку. Згідно з прийнятими припущеннями імовірність нульових втрат максимальна, хоча, звичайно, менше 1.

Друга точка (ДВП = ПР і І = Ід) характеризується величиною мож­ливих втрат, рівною очікуваному прибутку, тобто повної втрати при­бутку, імовірність якого дорівнює Ід. Точки 1 і 2 є граничними, що виз­начають положення зони допустимого ризику.

Третя точка (ДВП = ВР і І = Ікр) відповідає величині втрат, рівних розрахунковій виручці ВР. Імовірність таких втрат дорівнює Ікр. Точки 2 і 3 визначають межі зони критичного ризику.

Четверта точка (ДВП = МС і І = Ікт) характеризується втратами, рівними майновому стану (МС) підприємця, імовірність яких дорівнює Ікт. Між точками 3 і 4 знаходиться зона катастрофічного ризику. Втра­ти, що перевищують майновий стан підприємця, не розглядаються, оскільки їх неможливо стягнути.

Таким чином, якщо при оцінці ризику підприємницької діяльності вдається побудувати не всю криву імовірностей ризику, а тільки вста­новити чотири характерні точки, то завдання такої оцінки можна вва­жати успішно вирішеним. За допомогою побудови кривої розподілу імовірностей виникнення певного рівня втрат прибутку підприємець може дати оцінку ризику.

Знаючи конкретні значення показників ризику можна виробити і прийняти рішення щодо здійснення підприємницької спра­ви. Але для такого рішення недостатньо оцінити значення показників (імовірностей) допустимого, критичного і катастрофічного ризику. Слід ще й встановити або прийняти граничні величини цих показників, пе­ревищувати яких вони не повинні, щоб не опинитись у зоні надмірно­го, неприйнятного ризику.

При вивченні підприємницького ризику потрібно знати методи його оцінки, серед яких можна назвати: статистичний; експертний; розрахунково-аналітичний.

Статистичний метод полягає у тому, що вивчаються дані про фак­тичні втрати у минулому періоді, які мали місце у тих чи інших видах підприємницької діяльності, встановлюється частота появи певних втрат.

Експертний метод оцінки ризику базується на узагальненні думок досвідчених підприємців або фахівців.

Різновидом експертного методу є метод бальної оцінки ступеня ри­зику бізнес-операцій. Використання цього методу передбачає фор­мування переліку можливих видів ризиків і оцінку ступеня їхнього ви­явлення у балах. Наприклад, високий ризик — 9 балів, середній — 5, низький — 2 бала за 10-бальною шкалою. Однак даний метод не дозво­ляє дати кількісну оцінку можливих втрат, а тільки дозволяє обрати найменший ризиковий варіант, виходячи з суми балів.

Розрахунково-аналітичний метод полягає у визначенні впливу зміни доходу (прибутку) від бізнес-операції або підприємницького проекту при настанні ризикових ситуацій. Господарські операції або проекти з меншим ступенем реагування (чутливістю) на можливі ризикові випад­ки оцінюються як менш ризиковані.

Управління ризиком охоплює такі складові:

  1. Визначення найбільш типових ризиків для діяльності даної фірми, а також специфічних ризиків, пов’язаних з конкретною бізнес-операцією.

  2. Оцінка ступеня ризику (визначення імовірності настання ризикового випадку, оцінку можливих втрат, виявлення внутрішніх і зовнішніх факторів, які збільшують і зменшують конкрет­ний вид ризику, аналіз факторів, оцінку впливу ризику на результати господарсько-фінансової діяльності підприємства або окремих бізнес-операцій, встановлення допустимого рівня ризику, оцінку можливос­тей фінансового покриття втрат). Управлінське рішення приймається на підставі проведеної оцінки ступеня ризику. Якщо спостерігається відносно високий рівень виявленого можливого ризику, то доцільно його мінімізувати.

  3. Розробка заходів щодо зниження ступеня ризику.

  4. Практична реалізація заходів у життя, контроль за ризиками.

Головне місце в управлінні підприємницьким ризиком займає си­стема організаційних заходів щодо профілактики ризику (табл. 3.3).

Таблиця 3.3 Види ризиків та засоби їх зниження

№

Вид ризику

Заходи щодо мінімізації ступеня ризику

1

2

3

1

Виробничий

ризик

Організація ефективної роботи обладнання. Забез­печення ритмічного постачання сировини, мате­ріалів для виробництва. Орієнтація виробництва на потреби ринку. Охорона праці і техніка безпеки. Своєчасне вирішення технічних проблем. Контроль за технологічними процесами.

2

Комерційний

ризик

Організація маркетингових досліджень. Вибір прий­нятних постачальників. Чітке визначення необхідних умов для складання договорів щодо постачання това­рів. Пошук нових комерційних зв’язків. Вибір опти­мальної стратегії і тактики комерційної діяльності. Контроль за виконанням договорів.

1

2

3

3

Фінансовий

ризик

Здійснення чіткої політики щодо ефективного управління фінансами. Розміщення пасивних коштів у прибуткові бізнес-проекти. Надання кредитів на вигідних умовах. Передача частки ризику іншим підприємствам, організаціям, тобто розподіл сту­пеня ризику між усіма учасниками, які здійсню­ватимуть фінансування проекту великої вартості. Контроль за фінансами.

4

Кредитний

ризик

Вибір підприємцем (клієнтом) прийнятного банку для одержання кредиту. Визначення чіткої політики кре­дитування. Ретельна процедура розгляду та надання кожного кредиту, вивчення фінансового стану клієн­тів. Надання клієнтом гарантій кредитору. Системати­чне спостереження та контроль за ризиком з боку ке­рівництва. Страхування кредитів, формування резерв­ного фонду для покриття непередбачених втрат.

5

Дії

конкурен­тів

Постійне вивчення діяльності конкурентів: їхніх товарів, асортименту, якості, цінової політики, ор­ганізації продажу, сервісу, реклами. Передбачення можливих дій конкурентів. Впровадження підпри­ємцем наукових досягнень, прогресивних техноло­гій, стратегій конкурентів.

6

Стихійні

лиха

Використання послуг страхових компаній, які за­ймаються страхуванням майна

7

Ризик,

пов’яза­ний зі зміною цін,

попитом

Вивчення існуючої ринкової ситуації, потреб спо­живачів та їхніх вимог до товарів. Проведення прогнозування попиту, цін

8

Незадоволен­ня робітників

Розробити соціально-економічну програму, вклю­чаючи засоби матеріального стимулювання праці, створити сприятливу психологічну обстановку

9

Помилки

спе­ціалістів, їхня некомпе­тентність

Відбір спеціалістів за встановленими критеріями. Здійснення заходів щодо підвищення кваліфікації кадрів. Чітка система контролю за діяльністю спе­ціалістів. Використання різних методів наукового дослідження у процесі планування бізнесу. Впро­вадження автоматизованого робочого місця

10

Ризик непра­вильно обра­ного проекту

Ретельно перевірити усі позитивні і негативні сто­рони, порівняти варіанти

11

Ризик зни­ження ділової

активності

Залучення у бізнес активних, комунікабельних під­приємців, кваліфікованих робітників. Чітке виз­начення функцій працюючих у фірмі, їхню відпо­відальність. Використання дійових методів сти­мулювання праці (премій, надбавок, пільг). Розвиток господарських відносин з різними суб’єктами ринку

12

Ризик знищен­ня або втрати

вантажів у

процесі тран­спортування

Чітке складання договору між підприємцем і транспортною організацією щодо страхування вар­тості вантажів. Використання інших видів тран­спортного страхування (залучення експедиторів, охоронців)

13

Ризик

припи­нення підпри­ємницької ді­яльності

Наявність ліцензії, торгового патенту для даного виду підприємництва. Організація діяльності під­приємця згідно з законодавчими актами, норма­тивними, засновницькими документами. Пошук інвесторів, джерел фінансування. Організація дія­льності на основі маркетингу. Контроль за якістю товарів для реалізації споживачам