7.5 Стиль керівництва у бізнесі

Лідерство — це здатність впливати на групи людей та кожного зок­рема, щоб спонукати їх працювати ефективно для досягнення успіху фірми, її поставлених цілей.

Ступінь розвиненості лідерства визначається такими трьома підхо­дами: з позиції особистих характеристик, поведінки та ситуації.

Підхід з позиції особистих характеристик, відомий також під назвою теорії великих людей, свідчить, що кращі керівники володіють відпо­відним набором особистих якостей. Такі риси, як: рівень інтелекту, ініціативність, високий рівень впевненості в собі, соціальна і економі­чна освіченість, чесність, добропорядність, прагнення до знань, надійність, відповідальність за справу допомагають у визначенні лідер­ства. Проте це не означає, що людина стане керівником, навіть якщо вона й володіє набором необхідних рис.

Підхід з позицій поведінки означає, що ефективність керівництва і лідерства визначається не особистими якостями людини, а, радше, його манерою поведінки стосовно підлеглих, оточуючих.

Ситуаційний підхід означає, що ефективність керівництва, лідер­ства залежить від зміни конкретної ситуації і певну роль в цьому мо­жуть відіграти додаткові фактори.

До них відносять: цілі і стратегію фірми, вимоги ринкового рефор­мування, загроза конкуренції, формування нової товарної політики з урахуванням зміни споживчого попиту, потреби працівників, вихід з кризової ситуації.

Стабільний стиль керівництва забезпечує належний баланс між вимогами, які можливі за даної ситуації, та особистими якостями керів­ника, що в результаті веде до високої продуктивності та задоволення.

Авторитет керівника-підприємця полягає у загальному визнанні його професійних і ділових якостей, моральної, соціальної зрілості, яку він реалізує у своїй щоденній бізнесовій діяльності в співдружності з працівниками, безпосередніми учасниками виробництва, а також у процесі спілкування з партнерами по бізнесу.

Стиль керівництва у бізнесі — це механізм, за допомогою якого підприє­мець своїми методами прийняття рішень, підходами, етикою спонукає підлеглих, трудовий колектив у цілому до якісної, ініціативної, творчої, високоефективної праці.

В управлінні бізнесом виділяються три стилі керівництва: автокра­тичний, демократичний, ліберальний.

Автократичний стиль управління дозволяє керівнику мати достат­ню владу, щоб нав’язувати свою волю виконавцям, централізувати по­вноваження, розподіляє роботу підлеглих і майже не дає їм свободи в прийнятті рішень, жорстко керує в межах наданої компетенції і, щоб забезпечити виконання роботи, дає можливість чинити психологічний опір.

Демократичний стиль управління дає можливість керівникові:

• віддавати перевагу механізмам впливу, котрі мають можливість задовольнити потреби підлеглих більш високого рівня (потре­ба в приналежності до підприємницької організації, повага, са­мовираження);

• уникати нав’язувань своєї волі підлеглим;

• забезпечувати високий ступінь демократизації повноважень, ак­тивну участь в обґрунтуванні рішень, широку свободу при ви­конанні завдань;

• дозволяти працівникам визначати свої власні цілі у відповідності з потребами і філософією підприємства;

• надати підлеглим більшої самостійності та ініціативи;

• створити атмосферу відкритості та довіри з тим, щоб в разі по­треби підлеглі могли звернутися до керівника.

Ліберальний стиль управління полягає у тому, що керівник більше зосереджений на людині, тоді як автократичний лідер зосереджений на роботі.

Керівник ліберального стилю намагається підвищувати ефектив­ність праці шляхом удосконалення людських відносин. Він робить на­голос на взаємодопомозі, дозволяє працівникам брати участь в прий­нятті рішень, уникає жорсткого контролю, запроваджує для підрозділів оптимальний рівень продуктивності праці.

Існують різні думки стосовно вимог до керівника. Так, зас­новник класичної школи «наукового менеджменту» Фредерік Уінслоу Тейлор (1856—1915), попередник сучасної американської науки управ­ління, вважав, що найважливішими рисами керівника є розум, освіта, спеціальні, технічні знання, такт, рішучість, чесність, розсудливість, здоровий глузд, міцне здоров’я.

А.Файоль так визначив вимоги до керівника:

• здатність організовувати, погоджувати, контролювати і пе­редбачати, бути компетентним стосовно спеціальної технічної функції, характерної для цього підприємства;

• високий загальнокультурний рівень;

• високі моральні якості, почуття відповідальності, обов’язки і турбота за загальний інтерес, твердість, наполегливість, енергійність, сміливість;

• інтелігентність і розум, здоров’я і фізична сила.

Підприємець — людина, яка багато що хоче створити і реалізу­вати у житті. Головне — бути власником, володарем майна. Він усві­домлює не тільки необхідність оволодіти об’єктами власності, але й знає можливі засоби їх отримання, джерела фінансового забез­печення.