Оцінка ступеня важкості цироза печінки

Клінічна оцінка стадії і ступеня важкості цироза заснована на вираженності портальної гіпертензії і печінково-клітинної недостатності. Ступінь важкості цироза можна оцінити також за допомогою діагностичного комплексу Child-Pugh(Чайлд-Пю) який включає оцінку вмісту в сироватці білірубіна, альбуміна, протромбіна, а також вираженості печінкової енцефалопатії і асцита.

Найбільш важливі ускладнення цироза:

• енцефалопатія з розвитком печінкової коми;

• профузні кровотечі з варикозно розширенних вен стравохода і шлунка

• кровотечі з варикозно розширенної нижньої гемороїдальної вени;

• тромбоз воротної вени;

• приєднання вторинної бактеріальної інфекції (пневмонія, сепсис, перитоніт);

Клінічні особливості різних видів цироза печінки Вірусний цироз печінки

1. Найбільш часто вірусний цироз печінки спостерігається в молодому і середньому віці, причому частіше у чоловіків.

2. Можна встановити чіткий зв’язок розвитку цироза з перенесеним гострим вірусним гепатитом. Е. М. Тареєв (1970) виділяв два варіанта вірусного цироза: ранній, який розвивається протягом першого року після гострого гепатита В, і пізній, який розвивається протягом тривалого латентного періода. Вираженими циротичними властивостями володіють віруси гепатита В і С. Хронічні гепатити, викликані цими вірусами, часто трансформуються в цироз. Хронічний гепатит С може тривало протікати клинічно доволі доброякісно і всі ж закономірно призводять до розвитку цироза печінки.

3. Вірусний цироз печінки частіше є макронодулярним.

4. Клінічна картина в періоди загострення цироза печінки нанагадує гостру фазу вірусного гепатита і також проявляється вираженим астеновегетативним, диспептичним синдромами, жовтяницею, лихоманкою.

5. Функціональна недостатність печінки при вірусній формі цироза зявляється доволі рано.

6. В стадії сформованого цироза печінки варикозне розширення вен стравоходу і шлунка, геморагічний синдром при вірусній етіології цироза спостерігається частіше, ніж при алкогольному цирозі.

7. Асцит при вірусному цирозі зявляється значно пізніше, спостерігається рідше, ніж при алкогольному.

8 Показники тимолової проби при вірусному цирозі досягають найбільш високих значень у порівнянні з алкогольним цирозом печінки

9. Для вірусного цироза характерно виявлення серологічних маркері вірусної іфекції

4. Контрольні питання.

1. Дати клінічне визначення гепатозів, гепатитів та цирозів печінки.

2. Дати конкретну характеристику основних клінічних форм гепатозів, гепатитів та цирозів печінки.

3. Які додаткові методи обстеження можуть бути використані для підтвердження діагнозу гепатозів, гепатитів та цирозів печінки.

4. Намітити план лікування хвороб печінки.

5. Основні етапи в лікуванні гепатозів, гепатитів та цирозів печінки.

6. Визначте показання та протипоказання до оперативного та санаторно-курортного лікування.

Тема №19: Хронічний панкреатит.

Кількість навчальних годин: 5 годин

I. Актуальність теми

Хронічний панкреатит(ХП)– складний запально-дістрофічний патологічний процес, який викликає при прогресуванні патологічного процесу порушення прохідності її протоків, склероз паренхіми, значне порушення зовнішньо- та внутрішньо-секреторної функції. Важливе місце у етіології ХП займає зловживання алкоголем, перенесені гепато-біліарні інфекції, наявність ЖКХ, що зумовлює хронізацію процесу та розвиток ускладнень.

ХП - актуальна проблема практичної охорони здоров´я України. Результати великих епідеміологічних досліджень останього часу показали наявність суттєвих змін у структурі поширеності і захворюваністі на хронічні захворювання органів травлення (ХЗТ). Незважаючи на певні успіхи в лікуванні ХП, у більшості індустріальних країн ця патологія залишається серед найважливіших причин захворюваності у працездатному віці, охоплюючи від 2 до 13% дорослого населення.

Тому профілактичні та терапевтичні заходи повинні застосовуватися, в першу чергу, у пацієнтів з високим ризиком виникнення ХП.

Найбільш виражений позитивний вплив на результати лікування ХП в останні роки мало вдосконалення алгоритмів лікування, спрямованих на відновлення функції ПЗ.

Вищенаведені дані обумовлюють важливість та актуальність вивчення етіології, ключових ланок патогенезу, клінічних проявів, протоколів діагностики ХП з метою оптимізації лікарської тактики налаштованої на раннє виявлення та адекватне лікування хворих на ХП.