- •Необхідність страхового захисту як важливого засобу економічної безпеки суб'єктів господарювання та життєдіяльності людей на випадок шкоди, зумовленої ризиковими обставинами.
- •Страхові фонди як матеріальна основа страхового захисту. Форми організації фондів страхового захисту.
- •Самострахування, його джерела й межі доцільного застосування.
- •Виникнення та етапи розвитку страхування. Сутнiсть страхування.
- •Мiсце страхування в системi економiчних категорiй. Функцiї страхування. Сфери застосування страхування.
- •Принципи страхування: страховий iнтерес, максимальна добросовiснiсть суб'єктiв страхування, вiдшкодування втрат у межах збиткiв, франшиза, субрегацiя.
- •8.Страховi поняття, якi вiдображають найзагальнiшi умови страхування.
- •9. Поняття класифікації, її наукове та практичне значення
- •11.Класифікація за об'єктами страхування. Галузі страхування: майнове, страхування відповідальності, особове страхування
- •Класифікація за формами проведення. Обов'язкове страхування. Добровiльне страхування.
- •10. Ознаки класифікації: історичні, економічні, юридичні
- •14. Класифікація за статусом страхувальника.
- •Страхування юридичних осіб усіх форм власності
- •16.Страхування громадян.
- •Класифікація за спеціалізацією страховика.
- •18.Загальні види страхування. Страхування життя. Перестрахування.
- •19. Терміни у страхуванні
- •21. Управління ризиком. Роль ризик-менеджменту у виявленні, розпізнаванні, ідентифікації та визначенні методів впливу на ризик.
- •22. Виключення ризику. Активне і пасивне запобігання ризику.
- •23. Суб'єктивні й об'єктивні ризики.
- •24. Матеріальні і нематеріальні ризики.
- •Чисті і спекулятивні ризики. Фундаментальні і часткові ризики.
- •Визначення страхового ризику.
- •Ознаки страхового ризику.
- •Специфiка ризикiв у страхуваннi майна, вiдповiдальностi, в особовому страхуваннi.
- •Оцiнка ризику й визначення доцiльностi його страхування. Критерiї визначення цiни страхування.
- •Структура та основи розрахунку страхових тарифiв.
- •Страхування відповідальності за неповернення кредитів. Страхування депозитів.
- •Страхування вiдповiдальностi роботодавцiв.
- •Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції.
- •Страхування професійної відповідальності.
- •Страхування відповідальності за забруднення довкілля.
- •Методи перестрахування. Факультативне перестрахування. Облігаторне перестрахування. Порівняльний аналіз методів перестрахування.
- •Форми проведення перестрахувальних операцій. Пропорційне перестрахування. Квотні і ексцедентні договори пропорційного перестрахування, їх характеристика, переваги та недоліки.
- •70. Співстрахування й механізм його застосування.
- •Склад доходів страховика. Доходи від страхової діяльності. Зароблені страхові премії, порядок їх визначення. Доходи від інвестування тимчасово вільних коштів.
- •Витрати страховика: їх склад і економічний зміст. Собівартість страхової послуги. Виплата страхових сум і страхового відшкодування.
21. Управління ризиком. Роль ризик-менеджменту у виявленні, розпізнаванні, ідентифікації та визначенні методів впливу на ризик.
Ризики будь-яких видів піддаються управлінню, що дозволяє певною мірою передбачити їхні наслідки, а відтак і фінансові витрати для відшкодування збитків. Здійснення управління ризиками страховими компаніями визначається специфічністю страхування як сфери бізнесу і пов'язано із діяльністю страховика, яка складається з безпосереднього здійснення страхових операцій, інвестування фінансових ресурсів, здійснення звичайних для будь-якого суб'єкта господарювання функцій.
Ризик-менеджмент за економічним змістом являє собою систему управління ризиком і фінансовими відносинами, що виникають у процесі цього управління. Метою ризик-менеджменту є забезпечення максимальної ефективності управління з урахуванням факторів невизначеності, які можуть як негативно так і позитивно вплинути на досягнення цілей проекту.
Як система управління, ризик-менеджмент включає в себе процес вироблення мети ризику і ризикових вкладень капіталу, визначення ймовірності настання події, виявлення ступеня і величини ризику, аналіз навколишнього оточення, вибір стратегії управління ризиком, підбір необхідних для даної стратегії прийомів управління ризиком і способів його зниження (тобто прийомів ризику-менеджменту), здійснення цілеспрямованого впливу на ризик.
Ризик-менеджмент дуже динамічний, ефективність його функціонування багато в чому залежить від швидкості реакції на зміни умов ринку, економічної ситуації, фінансового стану об'єкта управління. Тому ризик-менеджмент має базуватися на знанні стандартних прийомів управління ризиком, на вмінні швидко і правильно оцінювати конкретну економічну ситуацію, на здатності швидко знайти гідний, якщо не єдиний вихід з конкретної ситуації.
Першим етапом організації ризик-менеджменту має бути визначення мета ризику та ризикових вкладень. Мета ризикових вкладень капіталу – отримання максимального прибутку. Цілі ризику і ризикових вкладень повинні бути чіткими, конкретизованими і відповідними ризику і капіталу.
Наступним важливим моментом в організації ризик-менеджменту є отримання інформації про навколишнє оточення, що необхідна для ухвалення рішення на користь тієї чи іншої дії. Аналіз інформації та урахування оцінок ризику дозволяє правильно визначити ймовірність настання події, виявити ступінь ризику й оцінити його вартість.
На основі наявної інформації про навколишнє середовище, ймовірності, ступеня і величини ризику розробляються різні варіанти дій та проводиться оцінка її оптимальності шляхом зіставлення очікуваного прибутку і величини ризику.
22. Виключення ризику. Активне і пасивне запобігання ризику.
Виключення ризиків — це відмова від здійснення будь-яких дій, пов'язаних з можливістю появи ризиків.
Диверсифікація передбачає два основні способи управління ризиками – активний і пасивний.
Активне управління являє собою прогнозування розміру можливих доходів від реалізації кількох інвестиційних проектів.
Пасивне управління передбачає створення незмінного ринку із заздалегідь визначеним рівнем ризику і стабільне утримування своїх позицій на ринку.
Пасивне управління характеризується низьким оборотом і мінімальним
рівнем концентрації обсягів продукції. Диверсифікація з пасивним
управлінням застосовується здебільшого для зниження ризиків
інвестиційних проектів.
