- •Необхідність страхового захисту як важливого засобу економічної безпеки суб'єктів господарювання та життєдіяльності людей на випадок шкоди, зумовленої ризиковими обставинами.
- •Страхові фонди як матеріальна основа страхового захисту. Форми організації фондів страхового захисту.
- •Самострахування, його джерела й межі доцільного застосування.
- •Виникнення та етапи розвитку страхування. Сутнiсть страхування.
- •Мiсце страхування в системi економiчних категорiй. Функцiї страхування. Сфери застосування страхування.
- •Принципи страхування: страховий iнтерес, максимальна добросовiснiсть суб'єктiв страхування, вiдшкодування втрат у межах збиткiв, франшиза, субрегацiя.
- •8.Страховi поняття, якi вiдображають найзагальнiшi умови страхування.
- •9. Поняття класифікації, її наукове та практичне значення
- •11.Класифікація за об'єктами страхування. Галузі страхування: майнове, страхування відповідальності, особове страхування
- •Класифікація за формами проведення. Обов'язкове страхування. Добровiльне страхування.
- •10. Ознаки класифікації: історичні, економічні, юридичні
- •14. Класифікація за статусом страхувальника.
- •Страхування юридичних осіб усіх форм власності
- •16.Страхування громадян.
- •Класифікація за спеціалізацією страховика.
- •18.Загальні види страхування. Страхування життя. Перестрахування.
- •19. Терміни у страхуванні
- •21. Управління ризиком. Роль ризик-менеджменту у виявленні, розпізнаванні, ідентифікації та визначенні методів впливу на ризик.
- •22. Виключення ризику. Активне і пасивне запобігання ризику.
- •23. Суб'єктивні й об'єктивні ризики.
- •24. Матеріальні і нематеріальні ризики.
- •Чисті і спекулятивні ризики. Фундаментальні і часткові ризики.
- •Визначення страхового ризику.
- •Ознаки страхового ризику.
- •Специфiка ризикiв у страхуваннi майна, вiдповiдальностi, в особовому страхуваннi.
- •Оцiнка ризику й визначення доцiльностi його страхування. Критерiї визначення цiни страхування.
- •Структура та основи розрахунку страхових тарифiв.
- •Страхування відповідальності за неповернення кредитів. Страхування депозитів.
- •Страхування вiдповiдальностi роботодавцiв.
- •Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції.
- •Страхування професійної відповідальності.
- •Страхування відповідальності за забруднення довкілля.
- •Методи перестрахування. Факультативне перестрахування. Облігаторне перестрахування. Порівняльний аналіз методів перестрахування.
- •Форми проведення перестрахувальних операцій. Пропорційне перестрахування. Квотні і ексцедентні договори пропорційного перестрахування, їх характеристика, переваги та недоліки.
- •70. Співстрахування й механізм його застосування.
- •Склад доходів страховика. Доходи від страхової діяльності. Зароблені страхові премії, порядок їх визначення. Доходи від інвестування тимчасово вільних коштів.
- •Витрати страховика: їх склад і економічний зміст. Собівартість страхової послуги. Виплата страхових сум і страхового відшкодування.
Принципи страхування: страховий iнтерес, максимальна добросовiснiсть суб'єктiв страхування, вiдшкодування втрат у межах збиткiв, франшиза, субрегацiя.
Знання принципів страхування необхідно для всіх учасників страхового процесу на всіх його стадіях. Наприклад, у майновому страхуванні: при визначенні суми, на яку повинно бути застраховано майно; при розрахуванні розміру відшкодування, яке повинна виплатити страхова компанія; під час переговорів про поліпшення умов страхування.
Основні принципи страхування такі:
майновий інтерес;
найвищий ступінь довіри сторін;
причинно-наслідковий зв'язок;
виплата відшкодування в розмірі реального збитку;
франшиза;
суброгація.
Майновий інтерес пов'язаний із зацікавленістю юридичних і фізичних осіб у збереженні об 'єктів, у які вкладені кошти, та збереженні життя й здоров 'я при настанні несприятливих подій або не-Щасних випадків.
Основні риси майнового інтересу:
повинен піддаватися фінансовій оцінці;
повинен виникати на законних підставах;
особа, яка, уклавши договір страхування, скоїла кримінальний злочин, не може одержати від страхування вигоду.
Відшкодовуються тільки конкретні збитки конкретної особи.. Якщо з'ясовується, що остання уклала договір страхування, але не мала майнового інтересу - не була власником, орендарем, користувачем загиблого майна, - це означає, що їй не нанесено збитків, і договір страхування, укладений із страховою організацією, у цьому випадку вважається недійсним.
Принцип найвищої довіри сторін полягає в тому, що на стадії укладення договору страхування страховик нічого не знає про об'єкт страхування, а клієнт - майбутній страхувальник - повинен розкрити всі суттєві обставини про об'єкт страхування, зокрема, всі відомості, що дозволили б зробити висновки про ступінь ризику, інформацію про попередні збитки, наявність інших полісів і т.п.
Страхувальник повинен повідомити про будь-який суттєвий факт щодо можливості настання негативних подій, виникнення ризикових ситуацій. Причому кожен факт є суттєвим, якщо він може вплинути на судження страховика при визначенні ставки премії або при прийнятті рішення, чи згоден він взагалі страхувати цей ризик.
При укладенні договору страхувальнику необхідно повідомити про всі важливі обставини щодо об'єкта страхування, а страховику - про умови страхування.
Значення цього принципу полягає в тому, що, коли виникає збиток, починається розслідування його обставин. Якщо при цьому буде виявлено, що страхувальник не повідомив що-небудь суттєве про об'єкт страхування, дію договору може бути припинено, а збиток не відшкодовано.
На жаль, на практиці зустрічаються неодинокі випадки шахрайства з боку страхувальників.
Етичні норми західного страхового бізнесу загалом більш суворі, ніж етика бізнесу взагалі. У страхуванні не допускається приховування інформації про об'єкти страхування. Наприклад, заборонено приховувати факти минулих захворювань при страхуванні здоров'я.
Причинно-наслідковий зв'язок - принцип, дуже важливий, насамперед для страховика, оскільки деякі ризики страхуванню підлягають, інші - ні.
Для страховика важливо визначити фактичну, а не безпосередню причину страхового випадку. Фактична причина - це активна, діюча причина, яка починає ланцюжок і викликає певний результат без втручання будь-якої іншої, сторонньої, сили від іншого джерела.
Кожний страховий поліс містить "каталог винятків (застережень) " -перелік причин, що не підлягають страхуванню. Каталог буває іноді дуже великим. Страховик візьме на себе тільки відомі ризики, ймовірність настання яких можна розрахувати. Термін "від усіх ризиків", Що іноді застосовується до деяких полісів, вводить в оману. У ньому теж є перелік виключень.
Існують стандартні причини, що виключаються з обсягу відповідальності страховика. Наприклад, деякі з них:
навмисні дії страхувальника або його представників;
зношення застрахованого майна;
збитки, викликані радіоактивним випромінюванням.
Крім того, у кожному виді страхування існують свої стандартні винятки.
Відшкодування фактичних збитків (страхове відшкодування)
центральний принцип страхування.
Страхове відшкодування -грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування та страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Воно повинно повернути страхувальника, котрому нанесено збиток, у таке ж фінансове становище, в якому він перебував перед заподіянням збитку.
Проблема в тому, щоб точно визначити, в якому саме стані був страхувальник. У страхуванні майна головний орієнтир - вартість застрахованого об'єкта. Об'єкт слід оцінити, визначивши так звану страхову вартість (оцінку), а потім застрахувати його на певну страхову суму, яка може і не співпадати зі страховою вартістю, бути меншою за неї. У цьому випадку визначення страхового відшкодування здійснюється за системою пропорційної відповідальності,, яка означає неповну, часткову виплату страхового відшкодування, пропорційно вартісній оцінці об'єкта страхування. Розрахунок виконується за формулою: Q = Тх ( S/W),
де Q - страхове відшкодування;
Т - фактична сума збитку;
S - страхова сума* за договором;
W - вартісна оцінка об'єкта.
Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Для об'єктів із однаковою вартістю розмір відшкодування при системі пропорційної відповідальності залежить від величини страхової суми, зазначеної в договорі страхування. Чим ближче вона до вартісної оцінки об'єкта, тим більший розмір відшкодування одержить потерпілий страхувальник.
Повне відшкодування збитків виплачується в разі співпадання страхової суми та вартості застрахованого об'єкта.
Крім розглянутої методики, застосовують систему першого ризику, яка передбачає виплату страхового відшкодування в розмірі збитку, але в межах страхової суми. При цій системі весь збиток у межах страхової суми (перший ризик) компенсується повністю, а збиток понад страхову суму (другий ризик) не відшкодовується зовсім.
Система граничного відшкодування передбачає обмеженість відшкодування збитку певною мінімальною та максимальною величиною. Використовується, переважно, при страхуванні значних ризиків.
Застосування тієї чи іншої системи обумовлюється економічною доцільністю, характером майна, історичними традиціями, а також конкуренцією між страховими організаціями щодо залучення клієнтів.
Є декілька варіантів відшкодування збитків страховиком:
1) заміна (при пошкодженні вітрин страховики платять компаніям за скло, одержуючи його зі знижкою);
2) відновлення, ремонт, що фінансується страховиком (наприклад, корпусу автомобіля після аварії, будинку після пожежі або затоплення приміщень водою внаслідок аварії систем водопостачання);
3) виплата в грошовій формі або натуральній формі (наприклад, У медичному страхуванні страхувальник може одержати виплату у формі забезпечення необхідними медикаментами).
Відшкодовується, як правило, не весь збиток.
По-перше, майже завжди є франшиза - мінімальна частина збитку, що понесений страхувальником, яка не відшкодовується страховиком. Франшиза зазначається в договорі, а її величина впливає на розмір страхового відшкодування. Вона може бути встановлена в абсолютних і відносних величинах до страхової суми або у відсотках до збитку. Відрізняють умовну та безумовну франшизу.
Умовна франшиза означає, що страховик не несе відповідальність за збиток, якщо його розмір не більший за розмір франшизи, але відшкодовує збиток повністю, якщо розмір збитку більший за суму франшизи. У страховому полісі робиться застереження у формі запису «вільно від х%» (де х - 1, 2, 3, 4 і т.д. відсотків від страхової суми). Якщо збиток перевищує встановлену франшизу, страхове відшкодування виплачується повністю, не беручи до уваги зроблене застереження.
Безумовна франшиза означає, що страховик сплатить страхувальнику збиток за мінусом суми франшизи, тобто страхове відшкодування дорівнює збитку, зменшеному на франшизу, а у страховому полісі робиться запис «вільно від перших х %».
По-друге, при розгляді відшкодування слід враховувати, що існує страхова сума. Франшиза та страхова сума, як і набір ризиків, що страхуються, -основні ціноутворюючі фактори у страхуванні. Якщо в одній страховій компанії пропонують застрахуватися утричі дешевше, ніж в інший, то це може означати, що або обсяг відповідальності буде нижчим, або франшиза вищою.
Наступний принцип - принцип суброгації - означає право страховика на регресні вимоги, які страхувальник може мати до третіх сторін, котрі повністю або частково відповідають за збитки, претензії за якими були оплачені страховиком. Суброгація - широке юридичне поняття, яке має значення для страхувальника й страховика залежно від галузі страхування. Наприклад, при страхуванні вантажів після виникнення страхового випадку та оформлення всіх документів згідно зі збитком, страховик виплачує відшкодування, а потім, на підставі суброгації, подає регресну претензію винуватцю - частіше за все - перевізнику.
7.Роль страхування в активізації бізнесу, економії коштів, що резервуються на покриття можливих втрат від непередбачених обставин, та ефективнішому формуванні й використанні фондів соціального призначення, збільшенні обсягів інвестицій.
Страхування надає впевненості в розвитку бізнесу. В умовах формування приватної власності не можна централізовано в наказовому порядку керувати розміщенням фінансових ресурсів. Таке керування — справа окремого власника, причому діє він згідно зі своїми інтересами, що постійно коригуються ситуацією на ринках товарів, цінних паперів, кредитів. Жодний власник не інвестує свого капіталу в розвиток виробництва тих чи інших товарів або у сферу послуг, не врахувавши можливого ризику втрати авансованих ресурсів.
Завдяки переданню за окрему порівняно невелику плату відповідальності за наслідки ризикованих подій страховим організаціям інвестор упевнений, що в разі пожежі, стихійного лиха або іншого страхового випадку завдані збитки будуть відшкодовані.
Страхування дуже важливе як для тих підприємств, що вже давно функціонують, так і для новостворених, або тих, що тільки організуються і ще не набули достатнього виробничого потенціалу та не нагромадили власних резервних фондів. Страхування не лише забезпечує відшкодування фактичних збитків, зумовлених певною подією. Наявність відповідної страхової угоди дає змогу впевненіше користуватися кредитом, щоб спорудити чи придбати необхідні засоби виробництва, поповнити товарну масу у торговельній мережі тощо.
Часто страхування сприяє появі й упровадженню нової техніки та технологій, наукових розробок.
