8.Страховi поняття, якi вiдображають найзагальнiшi умови страхування.

Страховий захист - сукупність розподільчих та перерозподільчіх відносинз приводу відшкодування збитків та надання матеріальної допомоги громадянаму разі загибелі або ушкодження матеріальних об'єктів, або втрат у сімейнихдоходи населення у зв'язку з втратою здоров'я, працездатності та іншимиподіями.

Страховий інтерес - усвідомлена потреба в захисті майна, доходів,життя, здоров'я, працездатності і т. ін. шляхом страхування.

Страхова сума - сума, на яку страхується об'єкт за законом (обов'язковестрахування) або за договором (добровільне страхування). У майновомустрахуванні вона визначається, як правило, на одиницю об'єкта, що підлягаєстрахуванню (будівля, споруда, автомобіль, голова ВРХ тощо), або в ціломуза конкретним вибором майна (основні фонди, домашнє майно громадян і т.ін.). Страхова сума в майновому страхуванні не може перевищувати вартостіоб'єкта, що підлягає страхуванню.

Страховик - юридична особа, яка здійснює страхування на підставіотриманої від певних державних органів ліцензії.

Страхувальник - юридична або фізична особа, яка вступила в страховівідносини зі страховиком, сплачує страхові внески і претендує на страховевідшкодування збитків за застрахованими подіями.

застрахований - особа, яка бере участь в особистому страхуванні, чиєжиття, здоров'я та працездатність виступають об'єктом страхового захисту. 

Страховий випадок - подія, з настанням якої страховик зобов'язаний зазаконом (обов'язкове страхування) або за договором (добровільнестрахування) виплатити страхове відшкодування (страхову суму).

Страхове відшкодування - сума, яку повинен виплатити страховик замайновим страхуванням та страхуванням відповідальності з настаннямстрахових випадків для покриття збитків.

Страхова відповідальність (страхове покриття) - зобов'язання страховикасплачувати страхове відшкодування або страхову суму за передбаченої умовамистрахування сукупності подій або окремої події.

Страхове свідоцтво (страховий поліс) - документ, що засвідчує фактстрахування відповідно до правил страхування.

9. Поняття класифікації, її наукове та практичне значення

Поняття «класифікація» походить від латинського classis — розряд, клас. Латинський корінь визначає «квінтесенцію» цього поняття, його найістотніше, найсуттєвіше значення: поділ предметів певної сукупності за спільними ознаками з утворенням системи класів цієї сукупності. Отже, під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв’язків між цими поняттями (класами).

Будуючи таку систему підпорядкованих понять, використовують певні спільні ознаки, притаманні цим поняттям. Вони називаються ознаками класифікації і відіграють вирішальну роль в отриманні результату класифікації. Розрізняють натуральну класифікацію, коли за ознаку класифікації беруть істотні ознаки понять, що класифікуються (скажімо, класифікація за об’єктами страхування), і штучну класифікацію, коли для неї використовуються несуттєві ознаки (наприклад, класифікація в алфавітному порядку).

Залежно від того, з якою метою потрібно виконати натуральну класифікацію, обирають ту чи іншу класифікаційну ознаку.

Страхування як наука, як галузь знань та як сфера бізнесу характеризується багатьма специфічними поняттями. Без класифікації цих понять неможливо виконувати ні теоретичні дослідження, ні практичну роботу в цій галузі. Тому класифікації страхування приділяється пильна увага.

В основу класифікації страхування можна покласти розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об’єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування тощо.