61. Страхування професійної відповідальності.

Страхування професійної відповідальності пов'язане із забезпеченням страхового захисту у зв'язку з висуненням претензій До фізичних осіб або фірм, зайнятих виконанням своїх професійних обов'язків або наданням послуг, тобто основою відповідальності є професійна діяльність конкретної фізичної або юридичної особи.

Серед видів страхування професійної відповідальності можна виділити такі: страхування професійної відповідальності нотаріусів, лікарів, аудиторів, юристів, архітекторів тощо.

Тут об'єктом страхування є відповідальність страхувальника за витрати, яких зазнала третя особа внаслідок ненавмисно завданих їй страхувальником фактичних матеріальних збитків і шкоди здоров'ю при здійсненні страхувальником професійної діяльності.

Основою для пред'явлення претензій можуть бути недбалість, помилки або упущення страхувальника.

Страховим випадком є порушення (помилка). У зв'язку з цим відшкодуванню підлягає втрата (шкода), яка виникла внаслідок помилок, порушень, що мали місце під час дії договору страхування, незалежно від часу виявлення збитку.

За страхуванням професійної відповідальності можуть бути застраховані дві групи ризиків, які пов'язані з можливістю:

• нанесення третім особам тілес¬них ушкоджень і заподіяння шкоди здоров 'ю (такі випадки зустрічаються в практиці лікарів, хірургів, дантистів, фармацевтів, косметологів)

• нанесення матеріального (економічного) збитку (діяльність архітекторів,

інженерів-будівників, консультантів, юристів та ін.)

У багатьох країнах страхування професійної відповідальності здійснюється в обов'язковій формі. Без укладення договору страхування професійної відповідальності здійснювати таку професійну діяльність нотаріусам, бухгалтерам, лікарям та деяким іншим забороняється.

Величина страхової премії залежить від: фаху страхувальника, його освіти, стажу роботи, рекомендацій банку та ін.Строк дії договору, як правило, не менше одного року.За цим видом страхування встановлюється франшиза.

Специфіка професійної діяльності вимагає у більшості випадків для визначення суми збитку залучення незалежних експертів. Витрати, пов'язані з їх роботою несе, як правило, страхувальник.

Страхове відшкодування не виплачується, якщо шкоду третій особі завдано внаслідок:

• навмисних дій страхувальника;

• нечесної поведінки; обману;

• кримінальних злочинів;

• відсутності в договорі зобов'язань про відповідальність сторони, яка надає

послуги;

• встановлення факту, що в період дії договору страхування страхувальник

не мав законних підстав на надання професійних послуг;

• передачі права надання професійних послуг особам, які не мають на це законних підстав;

• встановлення судовою установою факту, що шкода завдана третій особі з її ж вини.

Порушення кримінальної справи відносно страхувальника припиняє вирішення питання про виплату страхового відшкодування.

61. Страхування відповідальності за забруднення довкілля.

Екологічне страхування сьогодні визначається як страхування цивільної відповідальності підприємств за збитки, завдані ними майновим інтересам фізичних та юридичних осіб внаслідок техногенно-екологічних аварій чи випадкового забруднення навколишнього природного середовища.

Екологічне страхування запроваджується з метою:

• створення страхових фондів для попередження екологічних аварій і катастроф;

• відшкодування збитків, спричинених юридичним і фізичним особам внаслідок забруднення довкілля;

• забезпечення умов проживання населення та функціонування підприємств у зонах надзвичайних екологічних ситуацій.

Страхувальниками, перш за все, виступають юридичні особи: екологічно небезпечні підприємства й виробництва, органи державного й територіального управління, у віданні яких або на території яких знаходяться екологічно небезпечні об'єкти, а також забруднені природні об'єкти; фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю, здійснення якої може спричинити збитки, що шкідливо впливають на навколишнє природне середовище.

Об'єктом страхування є відповідальність підприємств за збитки при реалізації будь-якого екологічного ризику забруднення навколишнього середовища та потенційного економічного збитку, спричиненого забрудненням виробничими, побутовими, іншими відходами, транспортними засобами, а також забрудненням при:

• розширенні, проектуванні, будівництві, спорудженні об'єктів;

• використанні засобів захисту рослин, мінеральних добрив;

• нових біологічно активних речовин, засобів біотехнологій;

• виконанні фундаментальних або прикладних наукових розробок, впровадженні обладнання з підвищеною екологічною небезпекою;

• викидах радіоактивних речовин;

• транспортуванні, розміщенні на території України екологічно небезпечних матеріалів.

Розмір страхового внеску залежить від обсягу страхових зобов'язань, які бере на себе страховик, тобто переліку страхових випадків, страхової суми, періоду несення відповідальності страховиком за договором страхування (як правило, до трьох років з моменту аварійної ситуації).

Фактори, які впливають на ступінь ризику, що береться на страхування: перелік і обсяг небезпечних речовин, що використовуються в діяльності страхувальника;

технічна оснащеність; близькість водоймищ; напрями вітрів; близькість населених пунктів, сільськогосподарських угідь, промислових підприємств; зношеність основних фондів; рівень кваліфікації персоналу та ін.Забруднення можливо поділити за просторовим масштабом на:глобальне, (що перевищують 1000 км); регіональне (на відстані понад 40-50 км від техногенних джерел забруднення, наприклад, в результаті експлуатації підприємств промисловості, транспорту тощо); локальне,( на промислових об'єктах).

Сьогодні Україна за насиченістю своєї території промисловими об'єктами у кілька разів перевищує розвинені європейські країни. Майже третину з них становлять потенційно небезпечні підприємства, пов'язані з виробництвом, переробкою та зберіганням сильнодіючих отруйних, вибухонебезпечних і вогненебезпечних речовин.

Для запровадження екологічного страхування в Україні планується: прийняти Закон України "Про екологічне страхування" із визначенням механізму правового регулювання відносин сторін і підзаконні акти щодо реалізації цього закону;

• визначити об'єкти та регіони, де експериментально повинно початися впровадження цієї системи (підприємства хімічної, нафтової, газової промисловості, транспортні комунікації; регіони з найбільшим скупченням джерел підвищеної екологічної небезпеки (район Придніпров'я, Донбасу);

• провести інвентаризацію джерел підвищеної екологічної небезпеки з класифікацією їх за рівнем екологічного ризику;

• розробити перелік подій, які підлягають обов'язковому й добровільному страхуванню та ставки страхових тарифів;

• розробити типову методику для оцінювання екологічних збитків з метою визначення науково-обгрунтованих розрахунків страхового відшкодування;

• узгодити завдання екологічного страхування з іншими економічними заходами екологічного спрямування.

61. Необхідність і сутність перестрахування, стан і перспективи його розвитку. Суб'єкти перестрахування. Ринки перестрахування. Вимоги, що ставляться до перестрахування ризиків у не резидентів.

З фінансово-економічної точки зору перестрахування - це система економічних відносин, згідно з якою страховик, беручи на страхування ризики щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, частину відповідальності за ними з урахуванням своїх фінансових можливостей передає на узгоджених умовах іншим страховикам (перестраховикам) з метою створення збалансованого страхового портфеля, забезпечення рентабельності страхових операцій, фінансової стійкості та платоспроможності.

Необхідність перестрахування походить з об'єктивної неможливості однієї, навіть найбільшої та потужної, страхової компанії взяти на страхування особливо небезпечні та значні за обсягом ризики.

Головна функція перестрахування полягає у вторинному розподілі ризику, завдяки чому досягається кількісна та якісна збалансованість страхового портфеля.

Одночасно перестрахування виконує допоміжні функції:

• дає змогу брати на страхування дуже дорогі та унікальні ризики;

• сприяє запровадженню та поширенню нових видів страхування;

• створює умови для формування однорідного збалансованого портфеля.

В основі перестрахування лежить договір, за яким одна сторона -страхова компанія (цедент) - передає повністю або частково страховий ризик (групу страхових ризиків певного виду) іншій стороні - страховій або перестрахувальній компанії (перестраховику), яка у свою чергу, бере на себе зобов'язання виплатити цеденту відповідну частину страхового відшкодування при виникненні страхового випадку. Процес, пов'язаний з передачею ризику, отримав назву цедування ризику або перестрахувальної цесії. Страхова компанія, що віддає ризик, називається цедентом або перестрахувальником, а перестраховик, що приймає ризик - цесіонарієм або цесіонером.

Власне утримання - це визначена частина страхової суми, яку страхова компанія залишає або "утримує" на власній відповідальності і в межах якої вона вважає доцільним відшкодувати ймовірні збитки.

Комісія є частиною страхової премії, яка закладена в тарифну ставку в розмірі витрат на ведення справи і яка залишається у цедента, оскільки він:

• відповідає перед страхувальником за всю страхову суму;

• обслуговує увесь договір перестрахування;

• передає перестраховику відповідну частину премії;

• виконує (опосередковано) функцію посередника, надаючи можливість цесіонеру працювати.

Тантьема (додаткова комісія) - комісійна винагорода цеденту з прибутку перестраховиків за ризиками, що передані їм цедентом.

Перестрахувальний договір є юридичним документом, що визначає взаємовідносини перестрахувальника та перестраховика, і встановлює їхні права й обов'язки.

Найважливішим правилом для перестрахувальних договорів є чітке формулювання умов перестрахування.

Перестрахуванням ризиків досягається:

1. Вихід страхової компанії на нові сфери бізнесу та розширення спектра страхових

послуг.

2. Збільшення обсягу страхового ринку.

3. Зниження ціни страхового поліса.

4. Захист страхового портфеля від впливу на нього наслідків великих страхових

ризиків.

5. Диференційований підхід до різноманітних груп страхувальників.

6. Забезпечення гарантій страхових виплат.

Розвиток перестрахувальних операцій надає шанси виходу страховим товариствам України на міжнародний страховий ринок та включення їх у сферу міжнародного співробітництва. Надійними та стабільними перестраховими компаніями, які діють в межах світового страхового та перестрахувального ринку є Munich Re (Німеччина), Swiss Re (Швейцарія), General Re (США), Tokio Marine & Fire (Японія), АХА Re (Франція) та ін.