3.4. Міжнароднийправовийзвичай

У практиці міжнародної торгівлі також широко застосовуються міжнародно-правові звичаї. Їхніми різновидами служать торговельні правила.

Торговельне правило (customintrade) — загальновизнане правило, що склалося в сфері торгового обміну на підставі тривалого, систематичного й однакового регулювання конкретних фактичних відносин. Правила є джерелами права, хоча ніде не зафіксовані. Цим звичаї відрізняються від норм закону. Вони, як правило, публікуються в довідковій і іншій спеціальній літературі.

У комерційній практиці також використовуються торгові звичаї (commercialusages), що означають заведений порядок чи фактично стале в торгових відносинах правило, що служить для визначення волі сторін, прямо не вираженої в договорі.

Виходячи з загальних положень розмежування понять можливо провести по наступним ознаках:

правила — норми поведінки, що є джерелом права, звичаї — не є джерелом права, їхнє застосування у фактичних відносинах залежить від волі сторін, прямо не вираженої в договорі.

При укладенні і виконанні зовнішньоторговельних договорів купівлі-продажу значну роль грають такі звичаї, що склалися в міжнародній торгівлі, як базисні умови постачання. Тлумачення ряду термінів міститься в збірнику TradeTerms, виданому Міжнародною торговельною палатою, зокрема, останнє їхнє видання 1990 р. містить 13 базисних умов.

Застосування "Інкотермс" сприяє вирішенню проблеми конфліктів між національними законами і їхніми трактуваннями за допомогою типових (стандартних) торгових умов і визначень, що пропонуються як "нейтральні" правила.

Особливість правового регулювання договорів міжнародної купівлі-продажу товарів виявляється ще й в тім, що сторони договору повинні визначити законодавство сторони, застосовуване до даного договору. Застосовне право (applicablelaw) — система правових норм визначеної держави, що використовується для регулювання відносин між учасниками договору з іноземним партнером. Вибір законодавства визначеної країни партнери здійснюють за взаємною згодою. Якщо в договорі така домовленість відсутня, то у випадку виникнення суперечки суд, арбітражний суд застосовує відповідні колізійні норми національного законодавства.

Колізійна норма — це норма, що визначає право держави, яке повинно бути застосоване до відповідних відносин з іноземним елементом. Основним колізійним принципом міжнародного приватного права стосовно договору міжнародної купівлі-продажу товарів є принцип автономії волі. Відповідно до цього принципу сторони самі вправі визначати законодавство, що буде регулювати їхні відносини, що виникають з договору міжнародної купівлі-продажу товарів. У той же час межі реалізації автономії волі повинні співвідноситися з границями, установленими законодавством для здійснення суб'єктивних цивільних прав.

3.5. Форма договору міжнародної купівлі-продажу товарів

По законодавству ряду закордонних країн не потрібно обов'язкового письмової форми зовнішньоторговельних договорів закупівлі-продажу. Згідно (ст. 11) Віденської конвенції 1980 р. не потрібно, щоб договір купівлі-продажу укладався чи підтверджувався в писемній формі чи підкорявся іншій вимозі у відношенні форми.

Згiдно вимоги ст.6 Закону України "Про зовнiшньоекономiчнудiяльнiсть" зовнiшньоекономiчнийдоговiр (контракт) заключається в письмовiйформi, якщо iнше не встановлено законом чи мiжнародним договором України. Так, повиннi бути заключенi в письмовiйформi договори юридичних осiбмiж собою i з фiзичними особами, контракти фiзичнихосiбмiж собою на визначену суму (бiльше 100 дол.), а також вiдчуждення житлового будинку, квартири, гаражу, садового будинку, майнового найму, займу, комiсiї, зберiгання. При цьому договори по вiдчуждення житлового будинку, будiвельнихматерiалiв, при вiдсутностi на них документiв, повиннi бути нотарiальнозавiренi.

До письмової форми контракту відносять документ, який пiдписаний сторонами, листи, телеграмами, телефонограмами i т.п., пiдписані стороною, яка їх посилає. Важливо щоби у них мiстилисявсiосновнi умови контракту.

Контракти, по вiдношенню до яких закон не вимагає обов'язкової письмової форми, можуть заключатися в уснiйформi. У такому випадку особа, яка оплатила товари чи послуги, повинна отримати вiдiншої сторони документ, який пiдтверджує отримання грошей i причину їх отримання.

Договір оформляється одним з наступних способів:

1. у вигляді документа, підписаного обома сторонами (звичайний контракт);

2. у виді твердої оферти продавця, акцептованої покупцем. У цьому випадку продавець направляє покупцю оферту, що містить всі істотні умови договору, і угода вважається укладеною шляхом обміну листами (оферта й акцепт);

3. у вигляді замовлення, зробленого покупцем (замовником) продавцю (постачальнику) і підтвердженого останнім; у цьому випадку угода оформляється двома документами: замовленням і підтвердженням постачальника.

У практиці міжнародної торгівлі широко застосовуються різні типові умови, типові форми контрактів.

Типовий контракт - це розроблений відповідно до встановлених правил документ, що містить формулювань умов визначеного виду договору. Однак типовий контракт не має юридичної чинності. Він виконує допоміжну роль.

Типовий контракт містить ряд уніфікованих умов, прийнятих у практиці міжнародної торгівлі. Звичайно в типовому контракті заповнюються статті, що містять умови про предмет контракту, ціну товару, його якість, упакування і маркування, терміни поставки, транспортні умови, умови платежу й ін. Найбільш часто на практиці зустрічається форма типового контракту, яка складається з двох частин — узгодженої й уніфікованої.