3. Первинно-общинний лад на території України: періодизація, економічний розвиток, форми суспільної організації, розвиток культури та релігійних уявлень.

Виділяють декілька значних періодів розвитку первісного ладу (їх за традицією називають віками): кам'яний (його складають палеоліт,  мезоліт,  неоліт),  мідно-бронзовий,  залізний.  Деякі дослідники після кам'яного вміщають перехідний вік - мідно-кам'яний (енеоліт).

Палеоліт  тривав від з'яви першої людини на наших теренах близько 1,5 мільйона років тому до 8-10 тис.  років до н. е.  В його ранній період первісна людина вміла виготовляти примітивні засоби праці з каменю та дерева (загострені гілки,  шкребачки,  рубила).  Основними заняттями людини були збиральництво і полювання.  Соціальною формою існування за раннього палеоліту виступало людське стадо, оскільки лише колективне буття давало можливість вижити у складних кліматичних і природних умовах.  Жили люди того часу в печерах або хижах із дерева та кісток мамонта.

Археологи знайшли сліди перебування людини періоду раннього палеоліту недалеко від с. Королеве у Закарпатській області,  у районі м. Амвросіївка у Донбасі.

За середнього палеоліту (150 тис.  -  40-35 тис.  років тому),  з'являється неандерталець - людина нового фізичного типу,  найважливішим досягненням якої є використання вoгню,  що значно  зменшило її залежність від природи.  Пам'ятки середнього палеоліту вчені виявили у с. Молодово Чернівецької області,  у Криму.

На зміну неандертальцеві в епоху пізнього палеоліту приходить кроманьйонець -  " людина розумна ", яка є виробником знарядь праці.  З'являються різці,  вістря стріл,  кістяні гарпуни.  Будуються землянки.  Важливі зміни відбуваються і у соціальній організації -  на зміну первісному стаду приходить родова община з колективною власністю на засоби виробництва.  Родинні зв'язки визначаються за материнською лінією, отож є підстави твердити про виникнення у цей періодматріархату.  Вдосконалення житла і виникнення шитого з шкір одягу значно розширили ареал розселення первісної людини. 

У період пізнього палеоліту постають релігія (ритуальні дійства)  і палеолітичне мистецтво (магічні малюнки,  різьблення по кістці).  Язичницька релігія виникає у вигляді чотирьох основних форм:

• анімізму -  віри в душу,  якою володіє кожен живий і неживий предмет;

• тотемізму -  віри у походження людини від єдиного пращура -  тварини або птаха;

• магії -  чаклування перед полюванням;

• фетишизму -  віри у надприродні властивості речей.

Близько 10-11 тис.  років тому палеоліт змінюється мезолітом.  Зникають льодовики,  природа Європи набуває близького до сучасного вигляду. Основними різновидами господарювання стають полювання,  рибальство,  починається приручення тварин -  спершу собаки,  а потім свині. 

З мезолітичних стоянок слід відзначити Журавську на Чернігівщині, Гребеники в Одеській області.  В кінці мезоліту відбувається поступовий перехід від збиральництва і полювання до землеробства і скотарства,  які остаточно розвинулися в епоху неоліту (VI-III тис.  до н. е. ).  Саме цей період вважають розквітом первісного ладу тому ще вже постало  продуктивне господарство.  Винайдені шліфування і свердління каменю,  з'являються штучні матеріали -  обпалена глина,  а потім - тканина. Сусідська община змінює родову організацію людей.  Натомість матріархату постає патріархат. 

Енеоліт -  перехідна епоха від кам'яного до мідного віку (III-II тис.  до н. е. ) -  пов'язана раніш за все з корінними змінами у житті людини -  опануванням металів.  У цей період на території України формуються дві основні групиплемен -  землероби на Правобережжі і скотарі на півдні та південному заході.  Це свідчило про перший суспільний поділ праці.  Використовуючи тяглову силу худоби,  люди почали збирати більший врожай,  що зумовило виникнення надлишків сільськогосподарської продукції,  майнової нерівності і обміну продуктами.  Поступово виділяється родоплемінна верхівка,  яка,  привласнюючи результати праці гурту,  поступово зосереджувала у своїх руках владу над ним.

Найбільш вивченою археологічною культурою цієї епохи є трипільська.  Саме в с. Трипілля  Київської області київський археолог В.Хвойка   віднайшов перше таке поселення. Сучасні археологи визначають приблизні рамки існування трипільської культури початком IV -  кінцем III тис.  до н. е.  Територія,   заселена трипільцями пролягала від Словаччини та Румунії до Слобідської України,  від Чернігова до Чорного моря.  Обробляючи землю,  вони вирощували пшеницю,  ячмінь,  просо.  Зерно  мололи за допомогою простих кам'яних жорен.  Окрім цього,  трипільці розводили дрібну рогату худобу, та коней,  свиней.  Селились трипільці у басейнах річок.  На сьогодні археологами вивчено декілька великих поселень (від 10 до 20 тис.  мешканців)  -  Майданецьке,  Доброводи,  Талянки (на Черкащині).  Населення жило у стаціонарних чотирикутних глиняних одно-двоповерхових будинках з кількома кімнатами. Посуд виготовлявся у спеціальних гончарних печах,  а потім фарбувався білою,  червоною і чорною фарбою характерними візерунками.  Окрім цього були знайдені керамічні фігурки людей і тварин, іграшкових макетів житл.  Розвивалося ткацтво. 

Розвиток знарядь праці,  із сплаву міді і олова -  бронзи був головним досягненням цієї епохи,  яке зумовило і зміни суспільних відносин.  Застосування більш міцного металу - бронзи дало можливість значно вдосконалити транспортні засоби,  знаряддя виробництва. 

Подальшого розвитку набули різні ремесла -  гончарне,   каменярське,  бронзоплавильне. Відбувається другий суспільний поділ праці -  відокремлення ремесла від землеробства. (третій пов'язаний із відокремленням торгівлі).  Суспільство поступово переходить від первісного ладу до епохи соціального розшарування.  Це не могло не зумовити зіткнення як між племенами,  так і всередині племен.

Протягом бронзової доби на території України існувало кілька археологічних культур -  Ямна,  Зрубна,  Культура багатопружкової кераміки,  Катакомбна і т. д. 

Бронзова епоха на території України була  фактично   завершальною стадією первісного ладу.