62. Україна в системі міжнародих відносин після другої світово війни. Возз'єднання українських земель.

Важливим наслідком Другої Світової війни було завершення об'єднання українських земель та формування сучасної території України. Був підписаний Радянсько-Чехословацький договір, за яким Закарпаття було передано до складу УРСР. Територія України на кінець 1945 р. розширилася і становила понад 580 тис. км2. У 1954 р. до України було включено Крим.

Кордони України з Польщею, Румунією, Угорщиною, Чехословаччиною були визначеними відповідними договорами. Вони значно розширилися, зросла політична й економічна вага України в СРСР.

Україна серед 51 країни світу була однією із засновників Організації Об'єднаних Націй (ООН). У 1948-1949 рр. Україну обирають непостійним членом Ради Безпеки ООН. Йдучи у цілому в дипломатичному річищі СРСР, у червні 1945 р. До 1950 р. стала членом ще 12-ти міжнародних організацій, а у 1951-1958 рр. Україна набула членства ще у 16-ти міжнародних організаціях та їх органах. Цей вихід України на міжнародну арену відбувся за наполяганням і особистим контролем Сталіна, а відтак це з самого початку несло зерно лицемірства і обмежень. Підтримуючи Україну, московська влада розраховувала на голоси в ООН, а також сподівалася, що це пом’якшить враження від проблем, що вона мала на в Західній Україні.

63. Труднощі відбудовчого періоду в Україні. Голод 1946-1947 рр.

Відбудова народного господарства республіки розпочалася одразу ж після визволення з-під фашистської окупації й особливо активізувалася в повоєнний час. Значними були масштаби збитків, нанесених війною. В Україні залишилися неушкодженими лише 19% довоєнної кількості промислових підприємств. Тому перш за все відбудовували провідні галузі промисловості: вугільну, металургійну, залізорудну, машинобудівну, енергетичну, хімічну. Характерною особливістю відбудовчих процесів у СРСР та Україні, зокрема, була опора на внутрішні ресурси і сили, а не сподівання на зовнішню допомогу.

Після війни залишилося лише 17 % довоєнної кількості робітників, а весь промислово-виробничий потенціал становив 48 % проти 1940 р. У 1950 р. цей показник становив вже 81 %. Більшість робітників працювали у галузях матеріального виробництва (81,5 % у 1960 р.). У промисловості, будівництві, на транспорті було зайнято 38,8 %. Зберігалася висока частка зайнятих у сільському господарстві - 42,7 %, а у сфері торгівлі, послуг, державного управління - 18,5 %.

Помітно ускладнився процес відбудови в республіці й голодом 1946 - 1947 рр. Викликана посухою 1946 р. загроза голоду не була своєчасно нейтралізована, а навпаки, до зими 1946-1947 рр. дедалі більше набувала рис справжнього голодомору. Суттєво погіршили ситуацію надмірно високі і нереальні плани хлібозаготівель, що мали постійну тенденцію до збільшення (у липні 1946 р. плани хлібозаготівель було збільшено з 340 до 360 млн. пудів); великі обсяги експорту хліба і продуктів тваринництва за кордон; посилилося кримінальне переслідування "розкрадачів хліба"-, які, згідно зі статтю 131 Конституції СРСР, 1936 р. кваліфікувалися як "вороги народу". У 16 східних, а також Ізмаїльський та Чернівецькій областях республіки 1946 р. померло майже 282 тис, а 1947 р. - понад 528 тис. осіб. Голод значно ускладнив і без того важкий процес відбудови. Скорочувалися трудові ресурси, треба було поповнювати капіталовкладення в сільське господарство. Негативно вплинув голод і на моральний стан суспільства, що поставило Україну в ще більш невигідні умови порівняно із західними країнами.